Рішення № 74030100, 15.05.2018, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

ЄУН 174/219/18

н/п 2/174/227/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

15 травня 2018 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Борцової А.А.,

з участю секретаря- Килинчук Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги (послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), індексу інфляції та 3% річних,-

В С Т А Н О В И В:

27.03.2018 року Комунальне підприємство «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області звернулося до суду з позовом про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, заборгованості за житлово-комунальні послуги (послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій) вказуючи, що між КП «Жилсервіс» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання послуг на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 19.12.2011 р. № 6038 (далі - «Договір»). Відповідно до п.1 п.п.1 Договору, споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлений цим договором строк. Згідно з п.5 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим. Усі відповідачі є споживачами житлово-комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Виконавцем зазначених послуг є КП «Жилсервіс». Власником квартири є ОСОБА_1, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а ОСОБА_2, ОСОБА_3 є, відповідно, членами сім'ї власника житла. У результаті порушення відповідачами зобов'язання щодо оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у них виникла заборгованість за період з березня 2013 р. по лютий 2018 р. у розмірі 3378,15 грн. На підставі ст.ст.151,156 Житлового Кодексу УРСР, ст.ст. 525, 526, 530, 541, 543, 629 ЦК України, 5 ч.3 ст.20 «Про житлово-комунальні послуги» просять стягнути з солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за житлово-комунальні послуги (послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій) в розмірі 3378,15 грн., інфляційні витрати у розмірі 1387,50 грн., 3% річних у розмірі 265,45 грн. та судовий збір у розмірі 1762 грн.

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 12.04.2018 р. у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відповідно до вимог ч.5 ст.279 ПК України сторонами не заявлялося, тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, за наявними у справі матеріалами.

Відповідачам копія ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами, надіслана судом у відповідності до вимог п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, за адресою їх місця проживання, отримана 20.04.2018 року відповідачем ОСОБА_1 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

У встановлений судом строк відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 відзив на позов не подали, про поважність причин не подання відзиву в установлені строки не повідомили.

Відповідач ОСОБА_1 02.05.2018 р. подав до суду відзив на позовну заяву з підтвердженням вручення відзиву позивачу, згідно якого зазначив, що позов не визнає, мотивуючи тим, що згідно договору № 6038 від 19.12.2011 року «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», стороною договору та споживачем послуг зазначений він, тому саме він особисто у відповідність до умов цього договору і повинний нести відповідальність за його невиконання перед позивачем, а притягнення до солідарної відповідальності спільно зі ним ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є безпідставним, приймаючі до уваги, що вони не є стороною договірних зобов'язань по сплаті позивачу вартості житлово-комунальних послуг; боргові зобов'язання виникли внаслідок невиконання фактично договірних зобов'язань, а не внаслідок делікту (тобто спричинення позадоговірної шкоди позивачу); відсутній акт цивільного законодавства, відповідно якого стягнення боргу за договором про надання житлово-комунальних послуг покладається на особу, яка не є стороною цього договору, а саме у Законі України «Про житлово-комунальні послуги» не має норми про солідарну відповідальність споживачів житлово-комунальних послуг спільно з особою, яка є власником житла, та на ім'я якої відкритий особистий рахунок по сплаті житлово-комунальних послуг, на підставі відповідного договору. Згідно пунктів 1,2,3 договору № 6038 від 19.12.2011 року «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», не зазначена щомісячна вартість послуг, які він повинний оплачувати позивачу відповідно до вказаного договору, а тільки зазначено, що така вартість визначається до затвердженими органом місцевого самоврядування тарифами. У свою чергу позивач не додав до позовної заяви рішення органу місцевого самоврядування про затвердження тарифів з житлово-комунальних послуг, які діяли в м.Вільногірську Дніпропетровської області в період з березня 2013 року по січень 2018 року. Відповідно до п.5 договору № 6038 від 19.12.2011 року «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», зазначено, що він був повинний проводити оплату за ним, щомісячно, до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим. Посилаючись на ст.ст.256, 257, 261, 530, 631 ЦК України, зазначає, що позивач з березня 2013 року, тобто початку виникнення заборгованості за договором (як зазначено в позовної заяві), знав, що його право на отримання плати за договором порушується, однак в строк до березня 2016 року, з відповідним позовом до нього, в суд не звернувся, що свідчить про пропуск відповідачем трьохрічного строку позовної давності на пред’явлення позову до нього про стягнення заборгованості за договором в період з березня 2013 року по 27.03.2015 року, цей строк пропущений позивачем без поважних причин (іншого позивачем не доведено), на підставі чого заявляє про застосування строку позовної давності до цих вимог, що є відповідно підставою для відмови судом у їх задоволенні.

Позивач у встановлені строки відповідь на відзив до суду не подав.

Відповідно до ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши письмові матеріали справи, відзив на позов відповідача ОСОБА_1, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню по наступним підставам.

Таким чином між сторонами виник спір у зв’язку із несплатою ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вартості наданих їм житлово-комунальних послуг, які виконані Комунальним підприємством «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області на яке покладено функції з утримання будинку, у якому проживають відповідачі, та його прибудинкової території.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

В силу ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.509 ЦК України, зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.151 Житлового Кодексу УРСР, громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов’язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний та капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до вимог ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.1 ст.266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

Згідно з ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Згідно ст.83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1, є власником квартири №29 будинку по вул.Гагаріна,12-А, м.Вільногірська Дніпропетровської області з 09.11.2007 р., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.23-24), знятий з реєстрації за вказаною адресою 25.05.2016 р. (а.с.32). 19.12.2011 року ОСОБА_1 уклав з позивачем договір № 6038 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, згідно з яким КП «Жилсервіс» надає послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території у житловому будинку по вул.Гагаріна,12-А, м.Вільногірська Дніпропетровської області, а відповідач, відповідно до п.1 п.п.1 Договору, зобов’язався оплачувати надані послуги не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим (а.с.9-11).

Факт надання вказаних послуг позивачем, відповідачами не заперечується.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, згідно інформації виконкому Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (а.с.30,31), зареєстровані в квартирі №29 будинку по вул.Гагаріна,12-А, м.Вільногірська Дніпропетровської області відповідно з 30.11.2007 р. та з 20.12.2011 р., та мають право користування вказаним житловим приміщенням.

Разом з тим, відповідно до ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Згідно ст.156 Житлового Кодексу УРСР, повнолітні члени сім’ї власника житла зобов’язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведення ремонту

Виходячи із змісту вказаних норм, у разі, коли жиле приміщення належить особі на праві приватної власності, то учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме власник житла, а участь інших осіб, які проживають у жилому приміщенні, у таких випадках визначається його власником і обов’язки з оплати вказаних послуг виникають у них лише перед останнім, тому заперечення відповідача ОСОБА_1 в цій частині заслуговують на увагу, а підстави для солідарного стягнення заборгованості по послугам з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), індексу інфляції та 3% річних з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які є користувачами вказаного житла, відсутні, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед позивачем по оплаті послуг по утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій підтверджується витягом з особового рахунку № 01060029 від 23.03.2018 р. (а.с.8) та розрахунком основного боргу, інфляційних втрат та 3 % річних, за період з березня 2013 р. по січень 2018 р. включно та становить: основний борг - 3378,15 грн., інфляційні витрати - 1387,50 грн., 3% річних - 265,45 грн. (а.с.5-7).

Разом з тим, вказана заборгованість утворилася у відповідача ОСОБА_1 за період з березня 2013 р. по лютий 2018 р., тобто про порушення свого права позивач дізнався у березні 2013 року, однак з позовом до суду звернувся лише 26.03.2018 року, тобто з пропуском трирічного строку, встановленого ст.257 ЦК України, відповідач ОСОБА_1 до винесення судом рішення по справі зробив заяву про застосування позовної давності, позивач будь-яких заперечень щодо вказаної заяви та доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку до суду не подав, тому позовна давність підлягає застосуванню, а у стягненні заборгованості з відповідача ОСОБА_1 по вказаним послугам, інфляційним витратам та 3% річних за період з березня 2013 р. по 26.03. 2015 року слід відмовити в зв’язку з пропуском позивачем позовної давності.

З урахуванням викладеного, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість по вказаним платежам за період з квітня 2015 р. по січень 2018 р. включно, згідно наданого розрахунку, що становить: основний борг – 1617 грн. 06 коп. (3378,15 грн. - 1761,09 грн. = 1617,06 грн.), інфляційні витрати – 404 грн. 18 коп. (1387,50 грн. - 983,32 грн. = 404,18 грн.), 3% річних – 56 грн. 94 коп. (265,45 грн. - 208,51 грн. = 56,94 грн.), всього 2078,18 грн., а в решті заявлених вимог в цій частині позову слід відмовити в зв’язку з пропуском позивачем строків позовної давності.

Доводи відповідача ОСОБА_1 в частині необґрунтованості нарахування заборгованості, оскільки позивачем не зазначена щомісячна вартість послуг, які він повинний оплачувати позивачу відповідно до договору, суд оцінює критично, оскільки вказана вартість підтверджується наданим розрахунком заборгованості, і будь-яких доказів на спростування цих даних відповідачем не надано.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1762 грн. (а.с.1), підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача.

На підставі ст.ст.11, 83, 256, 257, 261, 266, 267, 509, 525, 526, 610, 625, 638 ЦК України, ст.ст.19, 20, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004 р., ст.ст.151,156 ЖК УРСР та керуючись ст.ст. 10, 76-83, 141, 142, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов Комунального підприємства «Жилсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги (послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), індексу інфляції та 3% річних - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, інші дані відсутні) на користь Комунального підприємства "Жилсервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області ( юридична адреса: м.Вільногірськ, вул.Молодіжна, буд. № 53, розрахунковий рахунок № 26002060243574, ДРУ ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 305299, ОКПО 36489096 ) заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг (послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій) в розмірі 1617,06 грн, інфляційних витрат у розмірі 404,18 грн., 3% річних у розмірі 56,94 грн., а всього 2 078,18 грн. (дві тисячі дев’ятсот сімдесят вісім гривень 18 копійок).

В решті заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, інші дані відсутні) на користь Комунального підприємства "Жилсервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (юридична адреса: м.Вільногірськ, вул.Молодіжна, буд. № 53, розрахунковий рахунок № 26002060243574, ДРУ ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 305299, ОКПО 36489096) судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 1762 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 15 травня 2018 року.

Головуючий - суддя: підпис ОСОБА_4