Постанова № 74028566, 16.05.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Чавицька Л.Й.

Суддя-доповідач:Охрімчук І.Г.

ПОСТАНОВА

іменем України

"16" травня 2018 р. Справа № 285/3945/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Капустинського М.М.

Моніча Б.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від "24" листопада 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу , -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області в якому просив визнати протиправним і скасувати пункт 3 рішення Міністерства оборони України (далі Міноборони) про відмову йому в призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням інвалідності ІІ групи з 30.11.2016 року, внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.08.2017 року № 87 (далі Протокол №87), а також зобов'язати Міноборони нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням йому інвалідності ІІ групи, внаслідок зазначених вище підстав, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 30.11.2016 року та подати звіт про виконання постанови суду.

Позов обґрунтовано тим, що в період з 11.05.1972 року по 21.01.1998 року проходив військову службу в ЗСУ. В той же час, в період з 05.05.1986 року по 24.06.1986 року він виконував обов'язки військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі в/ч 43187, внаслідок чого 17.08.1999 року йому було встановлено спочатку ІІІ групу інвалідності, а з 30.11.2016 року ІІ групу інвалідності, довічно. В подальшому він звернувся, через Новоград-Волинський ОМВК Житомирської області, до відповідача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням з 30.11.2016 року ІІ групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, на що Протоколом №87 йому було повідомлено про відсутність права на виплату вказаної допомоги.

Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24.11.2017 р. позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано пункт 3 рішення Міністерства оборони України, про відмову ОСОБА_3 в призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням йому інвалідності ІІ групи з 30.11.2016 року, внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.08.2017 року № 87.

Зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення про нарахування та виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому інвалідності ІІ групи, внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 30.11.2016 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, рішення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум, стосовно відмови у такій виплаті ОСОБА_3 є правомірним, оскільки останній був звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, деяких інших осіб» від 03.11.2006 року № 328-V, яким запроваджено таку виплату, а інвалідність встановлена до 01.01.2014 року, до набуття нової редакції ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Крім того вказав, що на час встановлення позивачу інвалідності під час первинного огляду (17.08.1999 р.) не існувало правової норми щодо призначення одноразової грошової допомоги.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 з 11.05.1972 року по 21.01.1998 року проходив службу у ЗСУ, під час якої в період з 05.05.1986 року по 24.06.1986 року, в складі в/ч 43187, виконував задачі по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, внаслідок чого відповідно до довідки №657/7 від 16.07.1997 року після проведення медичного огляду ВЛК 1120 ОВГ отримав діагноз: гіпертонічна хвороба І стадії, хронічний гастрит, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Тому, наказом командуючого північним ОТК №039_ПМ від 22.10.1997 року був звільнений в запас, за станом здоров'я.

17.08.1999 року Житомирською обласною МСЕК №1 позивачу первинно було присвоєно ІІІ групу інвалідності, з вказаних вище підстав, яку під час огляду від 10.10.2002 року було встановлено повторно.

В подальшому, відповідно до довідки № 528971 від 15.12.2016 року ОСОБА_3 з 30.11.2016 року було присвоєно ІІ групу інвалідності, яка пов'язана з виконанням військових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, на підтвердження чого позивач отримав безстрокове посвідчення 16.12.2016 року.

Встановлено, що 15.06.2017 року позивач, через Новоград-Волинський ОМВК Житомирської області, звернувся до відповідача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням з 30.11.2016 року ІІ групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, за результатами розгляду якої, Протоколом №87 від 18.08.2017 року ОСОБА_3 повідомлено про відсутність права на виплату вказаної допомоги.

Вважаючи відмову відповідача у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги протиправною, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки дія Порядку №975 поширюється на позивача, так як інвалідність ІІ групи було встановлено йому 30.11.2016 року під час повторного огляду, а постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р., якою затверджено Порядок, набрала чинності з 24.01.2014 р. Відтак, для належного захисту прав позивача слід зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням йому інвалідності ІІ групи внаслідок зазначених підстав, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Так, спірні правовідносини між сторонами по даній справі, щодо порядку та підстав призначення та нарахування одноразової грошової допомоги у разі інвалідності військовослужбовців, як складової їх соціального захисту, регулюються правовими нормами Закону України від 20 грудня 1991 року N 2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон N 2011-XII), що були чинні на день виникнення таких відносин.

В силу вимог статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Вказана одноразова грошова допомога, відповідно до п. 4 ч. 2 вказаної статті, призначається і виплачується також у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.

За приписами ч.6 ст.16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з відповідним Порядком.

Згідно п. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975 (далі - Порядок ), яка набрала чинності 24.01.2014 р., днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до підпункту 1 пункту 6 Порядку одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Відповідно до п.8 Порядку, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Судом встановлено, що вперше позивачу встановлено третю групу інвалідності з 17.08.1999 року, одноразову грошову допомогу не отримував (в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про протилежне). Друга група інвалідності встановлена позивачу з 30.11.2016 року.

Виходячи з аналізу вказаних норм, суд першої інстанції вірно вказав, що дія вищенаведеного Порядку №975 поширюється на позивача, оскільки інвалідність ІІ групи було встановлено позивачу 30.11.2016 року під час повторного огляду, а постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р., якою затверджено Порядок, набрала чинності з 24.01.2014 р.

Аналогічна позиція була викладена у рішенні ВАСУ від 30.05.2016 року №К/800/11300/16.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у 2016 році позивачу вперше було встановлено ІІ групу інвалідності.Вказана постанова не містить жодних обмежень щодо неможливості застосування Порядку до осіб, які отримали первину інвалідність до 24.01.14 року.

Також, згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 10.03.2015 року по справі №21-563-а-14, у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Таким чином, подання позивачем до Новоград-Волинського ОМВК заяви про нарахування і виплату йому грошової допомоги, у зв'язку з встановленням інвалідності ІІ групи, та доданих до неї документів повністю узгоджується із вимогами п.11 Порядку №975.

За приписами абзацу 2 п.13 Порядку №975 Міноборони, як Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону №2011-XII право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 року (справа N 21-446а14) та від 21.04.2015 року (справа N 21-183а13), та, згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Матеріалами справи підтверджено, що захворювання позивача пов'язані із виконанням ним обов'язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аналізуючи вказані правові норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач як військовослужбовець, яким отримав захворювання під час проходження служби в період з 05.05.1986 року по 24.06.1986 року, виконуючи задачі по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України №2011-XII, в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №975.

Відтак, протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.08.2017 року №87 було порушено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, яка гарантована Законом №2011-ХІІ, яке підлягає відновленню, а тому вимога про визнання протиправним та скасування пункту 3 рішення Міністерства оборони України, про відмову йому в призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням інвалідності ІІ групи з 30.11.2016 року, внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оформленого Протоколом №57, підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу спірну одноразову грошову допомогу, суд зазначає на наступне.

Відповідно до пункту 12 Порядку №975, здійснюється Міністерством оборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Пунктом 13 Порядку № 975 передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. З наведеного випливає, що отримавши заяву відповідач зобов'язаний був прийняти рішення, яке є підставою для виплати коштів уповноваженим органом. У даному випадку, таким органом є третя особа по справі.

Приймаючи до уваги, що Міністерством оборони України не прийнято відповідне рішення та з огляду на обсяг компетенції останнього, у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача здійснити нарахування і виплату одноразової грошової допомоги.

При цьому, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, які належать до його компетенції не є привласненням судом собі таких повноважень і функцій відповідача, оскільки, суд не вирішує в цьому разі питання про надання певного статусу, не призначає допомогу у певному розмірі, а лише зобов'язує державний орган вчинити дії у спосіб, на підставі та в межах повноважень, визначених законодавством.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням йому інвалідності ІІ групи внаслідок зазначених підстав, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, відповідач зобов'язаний прийняти таке рішення.

Отже, суд вірно вказав, що відповідно до вимог частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у поєднанні із частиною другою статті 11 цього Кодексу, суд вважає, що порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов'язання Міністерства оборони України розглянути питання та прийняти відповідне рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги по інвалідності II групи, внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Разом з тим суд відмовляє у задоволенні позову в частині вимоги про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання постанови суду, оскільки позивачем не надано доказів можливості ухилення Міністерства оборони України від виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.

З огляду на викладене, постанову прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні. У доводах апеляційної скарги відсутнє належне обґрунтування підстав для скасування постанови, а наведені доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від "24" листопада 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: М.М. Капустинський

Б.С. Моніч

Повне судове рішення складено "16" травня 2018 р.