Постанова № 74028296, 07.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/7098/13-аХарківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Любчич Л.В.

суддів: Сіренко О.І. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Моісеєвої К.Ю.

представника позивача - ОСОБА_1

проедставника відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою на від , суддя , , повний текст складено по справі №

за позовом Дочірного підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Глухівська дорожньо-експлуатаційна дільниця ДП "Сумський облавтодор"

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року Дочірнє підприємство «Сумський облавтодор» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України» в особі філії «Глухівська дорожньо-експлуатаційна дільниця» ДП «Сумський облавтодор» ( далі – позивач, ДП «Сумський облавтодор» в особі філії «Глухівська ДЕД»), звернулося до суду з позовом до Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумський області ( далі – відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.02.2013 року № НОМЕР_1.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 адміністративний позов ДП «Сумський облавтодор» в особі філії «Глухівська ДЕД» задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції № НОМЕР_1 від 18 лютого 2013 року про збільшення ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" суми грошового зобв’язання за платежем податок з доходів найманих працівників у розмірі 97457,67 грн.

Не погодившись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що в ході перевірки було виявлено несвоєчасну сплату позивачем до бюджету податку з доходів фізичних осіб із сум заробітної плати працівників, яка була нарахована за період з 06.08.2011 по 30.09.2012 на загальну суму 389830,69 грн., що є порушенням вимог п.п.168.1.5., п.168.5, ст.168 Податкового кодексу України (далі – ПК України). Відповідно до ст.127 ПК України було прийнято податкове повідомлення-рішення, яким до позивача застосовані штрафні санкції. Також відповідач зазначив, що із наданих позивачем доказів сплати ПДФО до або під час виплати заробітної плати працівникам підприємства неможливо чітко встановити сплату ПДФО та період за який відбувалася така сплата, чи є це сплатою за заборгованості, яка існувала на початок перевіряємого періоду чи поточною сплатою, тому ставить під сумнів сплату податку разом із виплатою заборгованості по заробітній платі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач зазначив, що останнім допущено порушення податкового законодавства в частині несплати суми узгодженого податкового зобов’язання по податку на доходи фізичних осіб у строки, встановлені ПК України для місячного податкового періоду, що відповідає складу правопорушення, передбаченому у ст. 126 ПК України, натомість, відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення, протиправно визначив розмір штрафу на підставі ст. 127 ПК України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.

04.02.2013 Глухівською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку філії "Глухівська дорожньо-експлуатаційна дільниця" ДП "Сумський облавтодор" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.09.2012, за наслідками якої складено акт №142/22/24022905 від 04.02.2013.

На підставі акту перевірки Глухівською ОДПІ 18.02.2013 прийнято податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій у розмірі 97457,67 грн.

Позивач оскаржив дане повідомлення рішення в судовому порядку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.10.2017 касаційну скаргу ДП «Сумський облавтодор» в особі філії «Глухівська ДЕД» задоволено частково. Скасовано постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.09.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 та справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В своїй ухвалі Вищий адміністративний суд України зазначив, що в акті перевірки від 04.02.2013 перевіряючими зазначено про порушення позивачем податкового законодавства у вигляді прострочення встановленого строку сплати податку на доходи фізичних осіб, утриманого із заробітної плати, що відповідає передбаченому п.168.1.5 ст. 168 Податкового кодексу України ( далі – ПК України) складу порушення та відповідно до п. 129.1.3, п. 19.4 ст. 129 ПК України нараховано пеню із розрахунку 120% річних облікової ставки Національного банку України, однак податковим повідомленням-рішенням від 18.02.2013 №0000031703 відповідач застосував штраф на підставі п. 127.1 ст. 127 ПК України, тобто за несплату узгодженого грошового зобов’язання. Відповідачем змінено підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій та визначено грошове зобов’язання платника податків, на підставі ч.1 п. 127.1 ст. 127 ПК України, що не відповідає складу правопорушення встановленого під час перевірки. Дані обставини не були досліджені попередніми судовими інстанціями.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам ч.2 ст. 2 КАС України є протиправним та таким що підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки від 04.02.2013 № 142/22/24022905 податковим органом було встановлено порушення позивачем податкового законодавства у вигляді прострочення встановленого строку сплати податку на доходи фізичних осіб, утриманого із заробітної плати в період з 06.08.2011 по 30.09.2012 та проведено нарахування пені за п.п. 129.1 ст. 129 ПК України.

Відповідно до 168.1.5 ст. 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Нарахування пені розпочинається <…> при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання ( п.129.3 ст. 129 ПК України).

Згідно ч.1 п.127.1 ст.127 ПК України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Вказаною нормою встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за не нарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, утримання чи сплата податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Натомість, коли мають місце нарахування, однак несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст. 126 вказаного Кодексу. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 10.11.2015 року у справі N 21-2919а15 та від 22 березня 2016 року у справі N 21-3694а15, постанові В ерховного Суду від 27.03.2018 по справі №П/811/618/17.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає.

Як встановлено під час судового розгляду, фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства у вигляді прострочення встановленого строку сплати податку на доходи фізичних осіб, утриманого із заробітної плати, що відповідає передбаченому пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України складу порушення та відповідно до пп. 129.1.3 п. 129.1, п. 129.4 ст. 129 ПК України нараховано пеню із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

Разом з тим, податковим повідомленням-рішенням від 18.02.2013 № НОМЕР_1 відповідач застосував штраф на підставі п. 127.1 ст. 127 ПК України, тобто за несплату узгодженого грошового зобов’язання.

Відповідно до п.61.1 ст.61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (пп.62.1.3 п. 62.1 ст.62 ПК України).

Згідно пп.54.3.5 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акту або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.<…>

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, колегія суддів прийшла до висновку, що факт порушення податкового законодавства може бути встановлений не інакше як за результатами перевірки платника податків, відображених у акті.

Як вбачається із Акту перевірки встановлено, що позивачем вчинене порушення вимог п. 168.1.5. п. 168.1 ст.168 ПК України в частині несвоєчасної сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб із сум заробітної плати працівників, що була нарахована, але своєчасно не виплачена працівникам підприємства, в період з 06.08.2011 по 30.09.2012 та нараховано пеню відповідно до пп. 129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України.

Позивачем під час судового розгляду справи не заперечувався факт виплати заробітної плати із затримкою.

Судовим розглядом встановлено, що суми податку з доходів фізичних осіб перераховані до бюджету одночасно із виплатою заробітної плати, що також підтверджується банківськими виписками.

Доводи апеляційної скарги щодо правомірності застосування до підприємства штрафних санкцій саме на підставі положень п. 127.1 ст. 127 ПК України, оскільки з наданих позивачем виписок з банку неможливо достовірно встановити сплату ПДФО з нарахованої заробітної плати за відповідний місяць, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом було встановлено виключно факт порушення пп. 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України, в частині несвоєчасного перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2011 по 30.09.2012.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до положень ст. 127 ПК України та, як наслідок, наявність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року по справі № 818/7098/13-а залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя ОСОБА_4Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови складено 17.05.2018.