Постанова № 74028253, 07.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: А.Б. Головко

07 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/259/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Донець Л.О.

суддів: Гуцала М.І. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2018, суддя А.Б. Головко, повний текст складено 12.03.18 по справі № 816/259/18

за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення штрафів,

ВСТАНОВИВ:

25.01.2018 року, Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути штрафу у розмірі 3740,00 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2018 року позов задоволено.

Стягнуто з відповідача до Державного бюджету України штрафи у розмірі 1700 грн., та 2040 грн., всього у сумі 3740,00 грн.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх доводів апеляційної скарги, відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: п.1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних прав, та порушено право позивача на правову допомогу, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що працівниками позивача здійснено контроль дотримання вимог законодавства про рекламу у сфері захисту прав споживачів реклами відповідачем, а саме: під час огляду білборду, розміщеного за адресою: просп. Володимирський, м. Лубни Полтавської області та білборду розміщеного в районі повороту на вул. Котляревського в м. Миргород, встановлено розміщення реклами методів діагностики, що не містять тексту попередження «Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я».

За результатами огляду складений протокол №110 від 24.10.2017 року засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу відповідачем, а саме: ч.1 ст.21 Закону України «Про рекламу».

Порушення склало у відсутності в рекламі тексту попередження такого змісту: «Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я», що повинно займати не менше 15 відсотків площі всієї реклами.

25.10.2017 року рішенням №56 позивачем накладено штраф на відповідача у розмірі 1700 грн.

21.11.2017 року рішенням №122 позивачем накладено штраф на відповідача у розмірі 2040 грн.

На час розгляду справи в суді, вказані суми штрафів не сплачені відповідачем.

Суд першої інстанції під час задоволення позовних вимог, дійшов до висновку про те, що рішення про накладення штрафів отримані відповідачем, але не виконані у добровільному порядку.

Колегія суддів, розглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про рекламу» передбачено, що реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про рекламу» визначено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюється відповідно до цього Закону на підставі зазначених дозволів, які оформляються за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, або їх власників та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху.

Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Стягнення плати за видачу дозволів забороняється.

У відповідності до абзаців 1, 2 ч.1 ст.26 Закону України «Про рекламу», контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

Частиною 9 статті 27 Закону України «Про рекламу» визначено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, може вимагати від рекламодавців публікації відомостей, що уточнюють, доповнюють рекламу, та звертатися з позовом до суду щодо протиправних дій рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами.

Абзацом 4 пункту 7 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, затвердженого наказом Держпродспожив служби від 04.08.2017 року №647 зазначено, що Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області відповідно до покладених на нього завдань, здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами, приймає рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження.

Пунктами 9, 11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року №693, підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

За наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.

Як свідчать надані до суду матеріали, рішення позивача від 25.10.2017 року № 56 про накладення штрафу у розмірі 1700 грн., та рішення №122 від 21.11.2017 року про накладення штрафу у розмірі 2040 грн. є чинними, тому є такими, що підлягають виконанню.

На час розгляду справи, вказані рішення позивача виконанні не були.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

В своїй апеляційній скарзі відповідач вказує на порушення її права на правовий захист, передбачене пунктом 1 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, у зв’язку з незадоволенням її клопотання від 06.03.2018 року про відкладення розгляду справи для звернення за правовою допомогою та підготовки зустрічного позову.

Матеріали справи свідчать про те, що судову повістку про виклик у судове засідання, призначене – 06.03.2018 року о 11:00 годині до суду першої інстанції, відповідач отримала – 22.02.2018 року (аркуш справи 100).

Частиною 3 статті 126 КАС України зазначено, що повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п’ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.

Якщо для розгляду окремих категорій справ, заяв або клопотань учасників справи цим Кодексом встановлено строк розгляду менше десяти днів, повістка має бути вручена у строк, достатній для прибуття особи до суду для участі в судовому засіданні.

Отже, у колегії суддів відсутні підстави вважати, що процесуальні права відповідача були порушені під час розгляду справи, оскільки встановлені КАС України строки повідомлення відповідача були дотримані.

З пояснень представника відповідача, наданих в суді апеляційної інстанції, вбачається, що відповідачем на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції зустрічний позов поданий не був.

Твердження представника щодо повідомлення відповідача про судове засідання лише 02.03.2018 року не знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду.

Виходячи із викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін;

Згідно до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга – задоволенню.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2018 по справі № 816/259/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4

Повний текст постанови складено 17.05.2018.