Постанова № 74028191, 16.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Рубан В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 р. Справа № 820/6506/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Бершова Г.Є.,

суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2018, м. Харків, по справі № 820/6506/17

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра"

про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" (надалі - ТОВ "Терра", відповідач), в якому просить суд стягнути з ТОВ "ТЕРРА" (юридична адреса: 64107, Харківська область, м.Первомайський, вул. Учительська, 1А, ЄДРПОУ 30150670), МФО 351254, р/р 260030018691 в Акціонерний комерційний регіональний банк "Регіон-банк") на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м.Харків, Держпром, 1 під, 1 пов., к.16, ЄДРПОУ 14070760, одрержувач: р/р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Шевченківському районі м.Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів та пені у сумі 110096,99 грн.; стягнути з відповідача судовий збір у сумі 1652 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2018 у задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку повинні сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції. Згідно додатку до форми 10-ПІ "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2016 рік середньооблікова кількість штатних працівників у 2016 році становила 327 осіб, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів - 10 осіб, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених, відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 13 осіб. А тому відповідач за незайняті робочі місце інвалідом повинен сплатити адміністративно - господарські санкції та пеню в загальному розмірі 110096,99 грн. Із посиланням на такі доводи, заявник апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач звільнений від обов'язку щодо сплати адміністративно - господарських санкцій, передбачених ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Просив провести апеляційний розгляд справи за відсутності представника апелянта.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказав, що заперечує проти задоволення апеляційної скарги із зазначенням того, що ТОВ „ТЕРРА" вжито всіх передбачених чинним законодавством заходів із забезпечення працевлаштування інвалідів, а саме: створено робочі місця відповідно до нормативів встановлених ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"; надано до Первомайської державної служби зайнятості інформацію за встановленою формою № 3-ІІН необхідну для організації працевлаштування інвалідів; відмов зі сторони ТОВ „ТЕРРА" у прийнятті на роботу інвалідів, які безпосередньо звертались до підприємства або які були направлені державною службою зайнятості не було. Просив провести апеляційний розгляд справи без участі представника ТОВ "Терра".

Відповідно до приписів ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, на виконання вимог ч. 2 ст. 19 Закону України № 875-ХІІ від 21.03.1991 "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) та п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, щодо надання до центру зайнятості інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, ТОВ "Терра" подавало протягом 2016 року до Харківського міського центру зайнятості звіти, копії яких містяться в матеріалах справи, про наявність вакансій форми № 3-ПН "Звітність. Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Позивачем за результатами перевірки звіту зроблено висновок, що відповідачем не виконано 4-х відсоткового нормативу, призначеного для працевлаштування інвалідів, як це передбачено статтею 19 Закону № 875-ХІІ.

На підставі викладеного, позивач розрахував суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та звернувся до суду з даним позовом про їх стягнення разом з пенею в загальному розмірі 110096,99 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Доказів того, що підприємство не створило робочі місця для інвалідів, відмовляло інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України позивачем не представлено, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо нормативно-правового обгрунтування спірних правовідносин з таких підстав.

Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991 (надалі - Закон № 875-ХІІ) визначено основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантовано їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Статтею 18 Закону N 875-XII (в редакції Закону на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Статтею 19 цього Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно зі статті 20 Закону № 875-ХІІ (в редакції Закону на момент виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

При цьому, колегія суддів зазначає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою статті 20 Закону № 875-XII передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно статті 18-1 Закону № 875-ХІІ (в редакції Закону на момент виникнення спірних правовідносин) державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Таким чином, Законом № 875-ХІІ передбачено гарантії соціального захисту осіб з інвалідністю шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця такої особи та покладення на підприємства обов'язку забезпечувати для осіб з інвалідністю належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань. Також на підприємства покладається обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю.

Разом із тим, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком займатися пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Аналогічна правова позиція закріплена у постановах Верховного Суду України від 20.06.11 у справі № 21-60а11 та від 02.04.13 у справі №21-95а13.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Терра" протягом 2016 року сумлінно виконувались вимоги законодавства про соціальний захист осіб з інвалідністю щодо створення робочих місць для працевлаштування таких осіб та подання звітності.

Так, у відповідності до Порядку надання звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" затвердженого наказом міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.13, відповідачем було подано відповідні звіти та інформацію про створення протягом 2016 року робочих місць для працевлаштування інвалідів, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями звітів, відмов у працевлаштуванні осіб з інвалідністю за направленням Харківського міського центру зайнятості з боку товариства не було.

Отже, відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та дотримав вимог закону, а тому не може бути притягнений до відповідальності.

Виходячи із вищезазначеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем неправомірно були нараховані адміністративно-господарські санкції та пеня всього у розмірі 110096,99 грн., оскільки відповідачем виконано вимоги ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

Наведені в апеляційній скарзі доводи з наведених вище підстав правильність висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Керуючись ст. 243, 250, 311 , 315, 316 , 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2018 по справі № 820/6506/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Г.Є. Бершов Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко