Постанова № 74028076, 16.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/2193/18Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Довгополова О.М., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1,

на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 лютого 2018 року (суддя – Веселов В.М., час ухвалення – 11:25 год., місце ухвалення – м.Коломия, дата складання повного тексту – 20.02.2018 р.),

в адміністративній справі №346/1748/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_3, Відділу управління комунальним майном ОСОБА_2 міської ради Івано-Франківської області,

про зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У квітні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів ОСОБА_2 міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_3, в якому просив зобов’язати ОСОБА_2 міську раду привести у відповідність державним будівельним нормам та правилам дорогу – вулицю Гнатюка у м.Коломия у частині, що веде від будинків 35 та 39Б до гаражів, а саме розширити проїжджу частину вулиці Гнатюка за рахунок земель, незаконно переданих у власність ОСОБА_3, які раніше відносились до проїжджої частини.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 травня 2017 року залучено до справи в якості співвідповідача за цим адміністративним позовом Відділ управління комунальним майном ОСОБА_2 міської ради Івано-Франківської області.

Відповідач ОСОБА_3 позову не визнав, суду першої інстанції подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20.02.2018 року відмовлено в задоволенні позовної заяви.

З цим рішенням суду першої інстанції від 20.02.2018 року не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду незаконне та необгрунтоване, винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права, упереджено, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що він являється власником земельної ділянки по вул.Гнатюка,39Б у м.Коломия. Починаючи із травня 2016 року суміжним землекористувачем ОСОБА_3 розпочалось вчинення протиправних дій, які грубо порушують права позивача як землевласника та порушують норми законодавства у сфері містобудування. Вказує апелянт, що ОСОБА_2 міська рада рішенням №603-10/2016 від 13.07.2016 року із порушенням законодавства передала ОСОБА_3 земельну ділянку, яка знаходиться фактично на дорозі (проїжджій частині дороги) – вулиці Гнатюка, внаслідок чого було звужено проїзд. Для погодження і затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки підстав не було. Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу упереджено. Вартість призначеної судом земельно-технічної експертизи була великою і тому позивач, розуміючи упереджене ставлення суду, не мав можливості провести оплату вартості такої експертизи.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 20.02.2018 р. та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, які з’явились в засідання суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити частково, з врахуванням наступного.

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Статтею 4 КАС України визначено, що адміністративна справа – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб’єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв’язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб’єкта владних повноважень або іншої особи. Позивач – це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб’єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Відповідач – це суб’єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Статтею 5 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Аналогічні правові норми існували і на час звернення позивача до суду із даним адміністративним позовом.

Так, відповідно до ст.2 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017 року), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч.2 ст.4 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017 року), юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Також, згідно ст.17 ч.1 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017 року), юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Статтею 3 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017 року) було визначено, що справа адміністративної юрисдикції – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Суб’єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Позивач – це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду. Відповідач – це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Із змісту наведених вище правових норм видно, що при розгляді адміністративної справи обов’язковою повинна бути наявність публічно-правового спору між конкретним позивачем та конкретним відповідачем, з метою судового захисту прав, свобод чи інтересів такого позивача від порушень з боку такого відповідача як суб’єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю суб'єктів владних повноважень у сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону. Однією з визначальних особливостей КАС є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - суб'єкт владних повноважень.

При цьому, юрисдикція адміністративних судів поширюється не на всі публічно-правові спори, а лише на ті спори, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і для яких законом не встановлений інший порядок судового вирішення. При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що завданням цивільного судочинства, відповідно до ст.1 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Із матеріалів адміністративної справи та змісту адміністративного позову видно, що у заявленому позові позивач ОСОБА_1 фактично оспорює правомірність набуття та володіння відповідачем ОСОБА_3 земельної ділянки по вул. Гнатюка, 35 в м. Коломия. На думку позивача відповідач ОСОБА_3 будучи суміжним землекористувачем вчиняє із травня 2016 року протиправні дії, які порушують права позивача як землевласника, в тому числі щодо проїзду до своєї земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовуються необхідністю захисту прав позивача щодо володіння та користування ним земельною ділянкою по вул. Гнатюка,39Б в м. Коломия, в тому числі усунення перешкод щодо належного заїзду до цієї земельної ділянки.

Позивач ОСОБА_1 у заявленому позові не оскаржує рішень, дій чи бездіяльності відповідача ОСОБА_2 міської ради, і зміст позовної заяви не вказує на наявність публічно-правового спору між позивачем та ОСОБА_2 міською радою у розглядуваних правовідносинах.

При цьому, слід зазначити, що досліджувані правовідносини регулюються матеріальними нормами цивільного та земельного законодавства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що розглядуваний спір не має публічно-правового характеру і повинен вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Вищенаведених норм законодавства і фактичних обставин справи суд першої інстанції не врахував і при цьому зробив помилковий висновок про те, що спір повинен вирішуватись в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст.319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 КАС України.

Згідно п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції від 20.02.2018 р. і закриття провадження в адміністративній справі.

Керуючись ст.ст. 243 ч.3, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задоволити частково.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 лютого 2018 року в адміністративній справі №346/1748/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_3, Відділу управління комунальним майном ОСОБА_2 міської ради Івано-Франківської області, про зобов`язання вчинити дії – скасувати, а провадження в цій адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 – закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи чи в порядку письмового провадження – протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: О.М. Довгополов

ОСОБА_4

Повний текст постанови складено 17.05.2018 року