Постанова № 74028073, 17.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/2702/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Попка Я.С.

з участю секретаря судового засідання: Мацьків М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2018 року (ухвалена головуючим-суддею Качур Р.П., час ухвалення судового рішення 11 год 34 хв у м. Львові, повний текст складений 14.02.2018) про закриття провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», Публічного акціонерного товариства «Львівгаз», Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», Львівського комунального підприємства «Старий Сихів» про зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив зобов’язати відповідачів виконувати ст.22 Конституції України та ст.21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09.02.2018 провадження у справі було закрито на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України, оскільки справа підлягає розгляду за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що маючи статус ліквідатора аварії на ЧАЕС у 1986 та 1987 роках 2 категорії, він має право на 50 % пільги по оплаті комунальних послуг. Стосовно висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, позивач вважає їх помилковими, оскільки спірні правовідносини виникли між виробником житлово-комунальних послуг та державою, яка повинна слідкувати за виконанням Законів України. У зв’язку з цим просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09.02.2018 та задовольнити його позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1, який підтримав апеляційну скаргу, представника Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» ОСОБА_2, яка заперечила проти апеляційної скраги, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та має статус «Ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986-1987 роках», що підтверджується посвідченням категорії 2 серії А №219948, виданим Львівською облдержадміністрацією 20.10.2015.

Згідно п.1 ч.1 ст.21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14), надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема пільги, передбачені п.11 ст.20 цього Закону, 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирної плати, плати за утримання будинків), комунальними послугами (газ, електрична і теплова енергія, водопостачання, водовідведення та інші послуги) у межах середніх норм споживання, передбачених законом, телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв'язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості). Зазначені у цьому пункті пільги надаються також членам сімей громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які проживають у жилих будинках (квартирах) усіх форм власності в межах норм, передбачених законом.

Як зазначає позивач, неодноразові звернення до відповідачів щодо надання передбачених вказаним Законом пільг, залишилися безрезультатними, що стало підставою для звернення до суду за захистом своїх прав.

Закриваючи провадження у справі з мотивів неможливості розгляду справи за правилами адміністративного судочинства, суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірні правовідносини не є публічно-правовими, оскільки ґрунтуються на договірних засадах та вказав, що питання оплати за спожиті комунальні послуги, наявності права на пільгову оплату за спожиті послуги, наявності права на їх пільгову оплату чи звільнення від оплати, перебувають поза межами адміністративної юрисдикції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Згідно п.1-2 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом першим частини першої статті 19 цього Кодексу визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації.

Тобто, вказаними нормами процесуального права визначено два критерії для відмежування справ адміністративної юрисдикції від справ іншої юрисдикції, зокрема, за суб'єктним та предметним складом.

Предметний склад обумовлений тим, що справа адміністративної юрисдикції повинна містити в собі публічно-правовий спір. В свою чергу, суб'єктний склад справи адміністративної юрисдикції передбачає наявність однієї із сторін чи обох сторін спору як суб'єкта владних повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачами є Львівське МКП «Львівводоканал», Львівське КП «Львівтеплоенерго», ПАТ «Львівгаз», ПАТ «Львівобленерго» та ЛКП «Старий Сихів», які в контексті положень статті першої Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є виконавцями послуг.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу незастосування відповідачем встановленої для позивача пільги при оплаті житлово-комунальних послуг.

Таким чином, приймаючи до уваги визначений позивачем предмет позову, відповідачі у спірних правовідносинах не набувають статусу суб'єкта владних повноважень, оскільки не виконують владних управлінських функцій і не наділені можливістю владно керувати поведінкою особи, з якою вона перебуває у спірних правовідносинах.

Отже, даний спір не є публічно-правовим і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа), як зазначено у п.1 ч.1 ст.4 КАС України, а тому встановлена ст. 19 КАС України компетенція адміністративних судів на цей спір не поширюється.

Згідно положень ч.1 ст.15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

З огляду на викладене вище, судом першої інстанції правильно встановлено, що даний спір не відноситься до компетенції адміністративних судів і не може бути розглянутий за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, а така категорія спорів відноситься до компетенції місцевих загальних судів та має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

З огляду на встановлені судом обставини, беручи до уваги наведені вище норми матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не можуть бути підставами для її скасування.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з’ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, прийняте відповідно до норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст.ст. 238, 242, 250, 310, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2018 року про закриття провадження по справі № 813/5014/17 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5