Ухвала суду № 74028068, 17.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

17 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/2786/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу про відвід колегії суддів у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністра оборони України про визнання незаконним та скасування наказу,-

в с т а н о в и в:

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року позов залишено без розгляду.

Не погодившись із прийнятим рішенням, представник позивача - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

Вказана апеляційна скарга, що надійшла до адміністративного суду, передана складу колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду – Гінда О.М., Ніколін В.В., Качмар В.Я., визначеному в порядку, встановленому ст.31 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні 15 травня 2018 року, представником позивача подано заяву про відвід колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, мотивуючи тим, що за заявою ОСОБА_2, яка адресована прокурору Львівської області, вказані судді є об’єктом кримінального переслідування за фактом скоєння кримінального правопорушення передбаченого ст. 375 Кримінального кодексу України.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року визнано необґрунтованою заяву представника позивача про відвід колегії суддів у адміністративній справі № 809/425/17.

Згідно з ч.8 ст.40 КАС України вирішення питання про відвід здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглядаючи заяву про відвід, колегія суддів виходить з наступного.

Підстави для відводу судді визначені ст. 36, 37 КАС України.

Ст.2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” передбачає, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону (ч.1 ст.7 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”).

Загальна декларація з прав людини (ст.10) та Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ч.1 ст.14) гарантує право кожної особи на розгляд її справи компетентним незалежним та неупередженим судом у встановленому законом порядку. Незалежне суддівство є відповідальним за належну реалізацію цього права. Незалежність суддів передбачає, що судді повинні приймати безсторонні рішення згідно з власною оцінкою фактів і знанням права, без будь-якого втручання, прямого або непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких причин.

Об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (Розділ Другий показник. Об’єктивність. Бангалорські принципи поведінки суддів).

Ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить вимоги щодо неупередженості суду.

Зокрема, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK). Крім того, відповідно до принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ по справі Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.

Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Веттштайн проти Швейцарії” та у п.50 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Білуха проти України”.

Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.

Аналізуючи доводи заявленої заяви, колегія суддів дійшла висновку, що апелянт, подаючи заяву про відвід колегії суддів, не надав суду жодних доказів на підтвердження своїх доводів про те, що судді - Гінда О.М., Качмар В.Я., Ніколін В.В. є об’єктами кримінального переслідування за фактом скоєння кримінального правопорушення передбаченого ст.375 Кримінального кодексу України і тому не є підставою для задоволення заяви про відвід. Будь-яких інших підстав, які викликали б сумнів в об'єктивності та неупередженості суддів, не виявлено.

Таким чином, колегією суддів не встановлено підстав, передбачених ст.ст. 36, 37 КАС України, які б перешкоджали суддям Гінда О.М., Качмар В.Я., Ніколін В.В. брати участь у розгляді цієї справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що заява про відвід задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.36, 37, 38, 39, 40, 325, 328 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід колегії суддів у адміністративній справі №409/425/17 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_3 Судді: ОСОБА_4 ОСОБА_5