Постанова № 74028058, 16.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/7363/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря Дутки І.С.

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Дрогобицької об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 року в справі №813/1234/17 за позовом ОСОБА_2 до Дрогобицької об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень (суддя І інстанції – Гулкевич І.З., місце ухвалення: м. Львів, дата складення повного тексту рішення суду І інстанції: 30.05.2017),

встановив:

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 (надалі – позивач, ОСОБА_2М.) з адміністративним позовом до Дрогобицької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (надалі – відповідач, Дрогобицька ОДПІ), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №59156-13, №59157-13, №59158-13, №59159-13, №59150-13 від 29.06.2016 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 року адміністративний позов задоволено повністю; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Вказує, зокрема, на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно у зв’язку із набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким запроваджено податок на нерухоме майно, та на підставі рішення Солонської сільської ради Дрогобицького району Львівської області №405 від 19.03.2015 року.

У запереченні на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши доводи апелянта та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, апеляційний суд дійшов переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується наступне.

Дрогобицькою ОДПІ 29.06.2016 року винесено податкові повідомлення-рішення №59156-13, №59157-13, №59158-13, №59159-13, №59150-13, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік.

Підставою для прийняття контролюючим органом спірних рішень було рішення Солонської сільської ради Дрогобицького району Львівської області № 405 від 19.03.2015, в пункті 5 якого встановлено з 01.01.2015 на території сільської ради ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних та юридичних осіб у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м бази оподаткування (загальної площі) у таких розмірах : 0,1 відсоток для об’єктів житлової нерухомості; 0,3 відсотки для об’єктів нежитлової нерухомості.

Позивач сплатив визначені суми грошових зобов’язань, що підтверджується квитанціями № 951492, №951496 від 20.07.2016 р, №64, 65 від 17.08.2016 р, №4 від 24.08.2016 р.

Однак, вважаючи вказані вище податкові повідомлення – рішення протиправними, позивач оскаржив їх до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, керувався тим, що оскільки Солонською сільською радою Дрогобицького району Львівської області не дотримано вимого законодавства щодо офіційного оприлюднення рішення про встановлення місцевих податків та зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, застосування відповідачем положень статті 266 ПК та рішення Солонської сільської ради Дрогобицького району Львівської області № 405 від 19.03.2015 з метою оподаткування належних позивачу об’єктів нерухомого майна не може мати місце у 2015 році.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.

З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIІI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції статті 266 Податкового кодексу України, було введено новий вид податку для громадян України, яким передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК).

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 ст. 266 ПК ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Пунктом 4.3 статті 4 ПК передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

При цьому згідно із пунктом 4.4 статті 4 ПК установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною ОСОБА_3 України, а також Верховною ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Відповідні повноваження, їх розмежування між Верховною ОСОБА_3 та місцевими радами, зокрема, щодо установлення місцевих податків, визначені статтею 12 ПК.

Згідно із статтею 8 ПК в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Положеннями пунктів 10.1 та 10.2 статті 10 ПК передбачено, що до місцевих податків належить податок на майно. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції у тому, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені статтею 12 ПК.

Згідно із пунктом 12.3 статті 12 ПК сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 ПК).

Відповідно до підпункту 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 ПК при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (підпункт 12.3.3 пункту12.3 статті 12 ПК).

При цьому, апеляційний суд наголошує на тому, що згідно з пунктом 12.5 статті 12 ПК офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 статті 12 ПК.

Відповідно підпункту 12.3.4 статті 12 ПК рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно із статтею 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Разом з цим, згідно з пунктом 5 Розділу XIX «Прикінцеві положення» ПК органи місцевого самоврядування зобов'язані забезпечити у місячний термін з дня набрання чинності цим Кодексом прийняття рішень щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених цим Кодексом.

Відтак, на переконання апеляційного суду, безпосереднє встановлення місцевих податків, а отже і податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, віднесено ПК до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

19.03.2015 року Солонська сільська рада Дрогобицького району Львівської області прийняла рішення №405 «Про встановлення на території Солонської сільської ради податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», яким введено в дію податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з 01.01.2015 року.

Підпунктом 12.3.4. пункту 12.3. статті 12 ПК встановлено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до пункту 12.5. статті 12 ПК офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Статтею 57 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Відповідно до частини 5 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Виходячи із викладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції у тому, що обов’язковою умовою чинності нормативно-правового акту органу місцевого самоврядування є його оприлюднення в офіційних виданнях та друкованих засобах масової інформації.

Враховуючи те, що рішення Солонської сільської ради Дрогобицького району Львівської області прийняла рішення №405 «Про встановлення на території Солонської сільської ради податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», прийняте 19 березня 2015 року є нормативно-правовим актом, але всупереч вимогам статті 57 Конституції України, частини 5 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» не було оприлюднено у офіційних друкованих засобах масової інформації, то його не можна вважати таким, що підлягає застосуванню контролюючим органом з метою оподаткування у 2015 році, а у разі його оприлюднення у офіційних друкованих засобах масової інформації може підлягати застосуванню не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Окрім того, суд першої інстанції доречно звернув увагу на правову позицію, викладену у рішенні Європейського Суду з прав людини від 7 липня 2011 року у справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05), яким було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції через те, що державні органи обрали тлумачення національного законодавства, менш сприятливе для платників податку, що призвело до накладення на заявника зобов’язання зі сплати податку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Дрогобицької об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 року в справі №813/1234/17 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_3 Повне судове рішення складено 16.05.2018.