Постанова № 74028052, 16.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/7511/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря Дутки І.С.

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова від 12.06.2017 у справі №461/8126/16-а за позовом ОСОБА_1 до адміністративної комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Львівське комунальне підприємство «Княже місто», про визнання протиправною та скасування постанови (суддя І інстанції – Котельва К.О., місце ухвалення: м. Львів, дата складення повного тексту рішення суду І інстанції: 12.06.2017),

встановив:

ОСОБА_1 (надалі – позивач, ОСОБА_1Є.) звернувся в суд з позовом до адміністративної комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Львівське комунальне підприємство «Княже місто», в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову № 215 від 20 жовтня 2016 року, винесену адміністративною комісією Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про визнання позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 150 КУпАП.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 12.06.2017 адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправною та скасовано постанову адміністративної комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради №215 від 20.10.2016; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Вказує, зокрема, на те, що при складені протоколу та постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлені законодавством України.

У судовому засіданні позивач вимоги апеляційної скарги заперечив за їх безпідставністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що відповідно до довідки з місця проживання про склад сім’ї і прописки №3190 від 05.10.2016 року, виданої ЛКП «Княже місто», співвласником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1

17.08.2016 року ЛКП «Княже місто» складено попередження, яким зобов’язано ОСОБА_1Є в строк до 22.08.2016 року звільнити самовільно зайняті приміщення загального користування в будинку №15 по вул. Глібова.

08.08.2016 року ЛКП «Княже місто» скерувало повідомлення про участь ОСОБА_1Є у складенні протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.

08.09.2016 року майстром ЛКП «Княже місто» ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення № 28 за ст. 150 КУпАП, в якому зазначено, що ОСОБА_1, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, зайняв приміщення загального користування (комора в подвір’ї та вбиральня в підвальному приміщенні) даного будинку. На попередження ЛКП не реагує.

Постановою адміністративної комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради №215 від 20.10.2016 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 150 КУпАП та накладено стягнення в розмірі 51 грн.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач оскаржив їх до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, керувався тим, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів, які підтверджують наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 150 КУпАП, а також його вини.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ст.150 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в редакції, чинній на час притягнення позивача до адміністративної відповідальності, (далі -КУпАП) порушення правил користування жилими приміщеннями, порушення правил експлуатації жилих будинків, жилих приміщень та інженерного обладнання, використання їх не за призначенням - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 268 КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. У сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб.

Орган (посадова особа) при розгляді справи, зокрема, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні,чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності до закону тощо (статті 245, 280 Кодексу); справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці (частина перша статті 249); оцінка доказів ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності (стаття 252) тощо.

У відповідності до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка складала протокол; відомості про особу порушника, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвище, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення порушника, інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. (ч.1 та ч.2 ст.256 КУпАП).

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі (ч.4 ст.256 КУпАП).

Суд апеляційної інстанції вважає підставним висновок суду першої інстанції про те, що наявний в матеріалах справи протокол не відповідає повністю вимогам зазначених вище норм, оскільки не містить суті адміністративного правопорушення, а також містить суперечливу інформацію, яка полягає в тому, що позивач не був присутнім при складенні протоколу та водночас відмовився від його підписання.

Положеннями статті 283 КУпАП встановлено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова колегіального органу приймається простою більшістю голосів членів колегіального органу, присутніх на засіданні.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, така винесена без належної мотивації оцінки обставин, без зазначення будь-яких належних та допустимих доказів, на підставі яких зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Також суд апеляційної інстанції зауважує, що оскаржувана постанова підписана головою та секретарем адміністративної комісії, без зазначення кількості голосів членів колегіального органу, присутніх на засіданні. До того ж, відсутня відмітка про вручення копії постанови або надіслання такої особі, щодо якої її винесено, як це встановлено ст. 285 КУпАП.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов переконання, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а отже, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Галицького районного суду м. Львова від 12.06.2017 у справі №461/8126/16-а - без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта - Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5