Постанова № 74028042, 16.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/2766/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Калуського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій,-

суддя в 1-й інстанції – Матуляк Я.П.,

час ухвалення рішення – 28.02.2018 року, час не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення – не зазначена,

в с т а н о в и в :

Позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Калуського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, в якому просив визнати протиправною відмову Калуського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області в зарахуванні стажу та перерахунку пільгового стажу, як працюючому в районах Крайньої Півночі, зобов’язати відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу для призначення пенсії періоди роботи на території Російської Федерації з 25 травня 2006 року по 17 січня 2012 року в ТзОВ «Лідер», з 27 січня 2012 року по 03 грудня 2013 року в ТзОВ «Інтерга-Буріння», з 04 грудня 2013 року по 18 травня 2016 рокув ТзОВ «Оренбургтехсервіс» та здійснити перерахунок пільгового обчислення страхового стажу за періоди роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до Крайньої Півночі з 11 серпня 1981 року по 30 вересня 1992 рік, з 01 лютого 1993 року по 09 квітня 1993 року, з 15 квітня 1993 року по 14 липня 1994 рік, з 25 травня 2006 року по 17 січня 2012 року, з 27 січня 2012 року по 03 грудня 2013 року, та з 04 грудня 2013 року по 18 травня 2016 року з часу подання необхідних документів з розрахунку один рік за один рік і шість місяців.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тим обставинам, що факт укладення позивачем трудового договору з роботодавцем, який підтверджується записами в трудовій книжці БТ-І №2125168 від 25 березня 1979 року є належним документом для зарахування стажу, пільгового розрахунку стажу та перерахунку розміру пенсії. Крім того, позивач зазначає, що на підставі Тимчасової Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року йому призначалася пенсія у Російській Федерації, тому ставити під сумнів сплату страхових внесків не має жодних підстав, оскільки Тимчасова Угода однаково діє, як на території обох держав. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задоволити.

Відповідач - Калуське об’єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківській області подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що у відповідача не має підстав для продовження виплати пенсії, призначеної Пенсійним Фондом Російської Федерації, оскільки стаж роботи, набутий на території будь-якої з держав учасниць Угоди від 13 березня 1992 року, та заробітна плата за цей період, враховуються лише при призначенні, а не при перерахунку пенсії, тому на підставі розпорядження управління Пенсійного фонду в Рожнятівському районі №3925 від 12 вересня 2016 року ОСОБА_1 відновлено виплату пенсії по інвалідності. Вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в їх відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Справа розглядалася в порядку спрощеного провадження судом першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Калуському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області і отримує пенсію по інвалідності, яка була призначена з 07 травня 2003 року згідно з Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням загального страхового стажу роботи 20 років 3 місяці 8 днів.

До стажу роботи позивачу зараховані періоди роботи: з 01 вересня 1973 року по 19 липня 1976 року - навчання в професійно-технічному училищі № 7 м. Калуш; з 10 листопада 1976 року по 16 листопада 1978 року - військова служба; з 27 березня 1979 року по 04 січня 1981 року - Калуське СУ-440 "Промавтоматика"; з 20 січня 1981 року по 27 липня 1981 року - Івано-Франківське спецрембудуправління; з 11 серпня 1981 року по 30 вересня 1992 року - Нижньо-Одеське управління бурових робіт; з 01 лютого 1993 року по 09 квітня 1993 року - Акціонерне об’єднання "Пошук"; з 15 квітня 1993 року по 14 липня 1994 року - Нижньо-Одеське управління бурових робіт; з 26 вересня 1996 року по 25 березня 1997 року - допомога по безробіттю.

Після призначення пенсії позивач продовжував працювати на території Російської Федерації з 25 травня 2006 року по 17 листопада 2012 року на ТзОВ "Лідер", з 27 січня 2012 року по 03 грудня 2013 року - на ТзОВ "Інтегра-Буріння" та з 04 грудня 2013 року по 18 травня 2016 року - на ТзОВ "Оренбургтехсервіс", які розташовані в районах Крайньої Півночі, що підтверджується копією трудової книжки виданої на ім’я позивача.

11 грудня 2017 року позивач звернувся до Калуського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області із заявою про зарахування до його страхового стажу період роботи на території Російської Федерації, а саме: з 25 травня 2006 року по 17 січня 2012 року на ТзОВ "Лідер" та з 27 січня 2012 року по 03 грудня 2013 року на ТзОВ "Інтегра-Буріння", розташовані в районах Крайньої Півночі, який він здобув після призначення пенсії по інвалідності.

Листом № 655/с-15 від 21 грудня 2017 року Калуське об’єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області відмовило у перерахунку пенсії, оскільки стаж роботи, набутий на території Російської Федерації, та заробітна плата за цей період враховується лише при призначенні пенсії.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не сплачувалися страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, тому перерахунок пенсії не може бути здійснений, оскільки перерахунок пенсії громадянам України, які працюють за межами України, відповідно до положень ч.4 ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" можливий у разі їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ч.1 ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Також вищенаведеною нормою визначено, що застрахованою особою є фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.4 ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі.

Системний аналіз правових норм дає підстави вважати, що перерахунок пенсії проводиться за умов, що фізична особа є застрахованою, продовжувала працювати після призначення (попереднього перерахунку) пенсії та за наявності страхового стажу не менше як 24 місяці.

З матеріалів справи вбачається, що з 07 травня 2003 року управлінням Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі, правонаступником якого є Калуське об’єднане управління Пенсійного фонду України, ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності (III група).

Пенсія призначена від загального страхового стажу роботи 20 років 3 місяці 8 днів та заробітної плати, взятої за період роботи в Нижньо- Одеському управлінні бурових робіт з 01 січня 1985 року по 31 грудня 1989 року.

До стажу роботи позивачу зараховані періоди роботи: з 01 вересня 1973 року по 19 липня 1976 року - навчання в професійно-технічному училищі № 7 м. Калуш; з 10 листопада 1976 року по 16 листопада 1978 року - військова служба; з 27 березня 1979 року по 04 січня 1981 року - Калуське СУ-440 "Промавтоматика"; з 20 січня 1981 року по 27 липня 1981 року - Івано-Франківське спецрембудуправління; з 11 серпня 1981 року по 30 вересня 1992 року - Нижньо-Одеське управління бурових робіт; з 01 лютого 1993 року по 09 квітня 1993 року - Акціонерне об’єднання "Пошук"; з 15 квітня 1993 року по 14 липня 1994 року - Нижньо-Одеське управління бурових робіт; з 26 вересня 1996 року по 25 березня 1997 року - допомога по безробіттю.

З 01 липня 2013 року виплату пенсії ОСОБА_1 припинено у зв’язку з виїздом на постійне місце проживання до Російської Федерації, і пенсійну справу згідно з запитом управління Пенсійного фонду Російської Федерації в місті Усінськ №10/14342 від 15 серпня 2013 року направлено за новим місцем проживання.

22 липня 2016 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду в Рожнятівському районі із заявою про запит пенсійної справи із Російської Федерації у зв’язку із переїздом на постійне місце проживання до Рожнятівського району.

Пенсійна справа надійшла 08 вересня 2016 року та розпорядженням управління Пенсійного фонду в Рожнятівському районі від 12 вересня 2016 року №3925 ОСОБА_1 відновлено виплату пенсії по інвалідності.

Відповідно до ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Ст. 6 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою. Розмір пенсії за Угодою обчислюють із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Наведені положення Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, гарантуючи захист прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, стосуються призначення пенсії, а не її перерахунку та передбачають, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються лише при призначенні пенсії.

Відповідно до абз.4 ч.1 ст.10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є: громадяни України, які працюють за межами України, - на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням. Частиною другою вказаної статті визначено, що особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, але не менше одного року. Таким чином, громадяни України, які працюють за межами України, мають право брати добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування шляхом укладення відповідного договору та сплати ними єдиного внеску.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з довідок про заробітну плату позивача – ОСОБА_1, який працював з 27 січня 2012 року по 03 грудня 2013 року на ТзОВ "Інтегра-Буріння" та з 04 грудня 2013 року по 18 травня 2016 року на ТзОВ "Оренбургтехсервіс" на різних посадах, на вказані в них суми нараховано та сплачено внески в Пенсійний фонд Російської Федерації. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази сплати страхових внесків у Пенсійний фонд України.

Таким чином, враховуючи те, що сплата страхових внесків є основною ознакою страхового стажу, тоді як позивач страхові внески за законодавством України у спірний період не сплачував, набутий ним у цей період стаж не є страховим і не дає права на перерахунок пенсії.

Щодо вимоги позивача (апелянта) про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії в пільговому обчисленні (кожний рік роботи за один рік і шість місяців) за періоди роботи з 11 серпня 1981 року по 30 вересня 1992 року, з 01 лютого 1993 року по 09 квітня 1993 року, з 15 квітня 1993 року по 14 липня 1994 року, з 25 травня 2006 року по 17 січня 2012 року, з 27 січня 2012 року по 03 грудня 2013 року та з 04 грудня 2013 року по 18 травня 2016 року, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п.5 розділу XV “Прикінцевих положень” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Цим же пунктом передбачено тимчасово, до ухвалення відповідного Закону, період роботи до 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до цих районів, колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген, зараховувати до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що було чинним до 01 січня 1991 року.

Порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до цих районів, встановлено указами Президії Верховної Ради СРСР від 01 серпня 1945 року “Про пільги для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі”, від 10 лютого 1960 року “Про впорядкування пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі” та від 26 вересня 1967 року “Про розширення пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі”, а також Інструкцією про порядок надання пільг, затв. постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року.

Відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960р. “Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі”, постанови Ради Міністрів Союзу РСР № 148 від 10 лютого 1960 року “Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року “Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі”, Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року “Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі” пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Указом від 10 лютого 1960 року “Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі” передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплату надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість обєднання відпусток, але не більш як за три роки, виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 1-4).

П.п.“д” п.5 вказаного Указу передбачає, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Відповідно до Положення “Про затвердження основних положень про вахтовий метод організації робіт”, затв. постановою Держкомпраці СРСР, Секретаріату ВЦРПС і Мінохорони здоров’я СРСР № 794/33-82 від 31 грудня 1987 року, вахтовий метод - це особлива форма організації робіт, яка ґрунтується на використанні трудових ресурсів поза місцями їх постійного проживання за умови, коли не може бути забезпечено щоденне повернення працівників до місця постійного проживання. Робота організується по спеціальному режиму праці, як правило, при зведеному обліку робочого часу, а міжвахтовий відпочинок надається у місцях постійного проживання.

Працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом в райони Крайньої Півночі або прирівняні до них місцевості з інших районів країни, надаються пільги, передбачені ст.ст.1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року “Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі”, з врахуванням змін та доповнень, внесених ст.ст.1 і 2 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року “Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі” (п.5.9 цього Положення).

Інші пільги у зв’язку із роботою в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, цим робітникам не надаються.

Таким чином, на працівників, які працювали вахтовим методом у місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, та в районах Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені п.п.1-4 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року “Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі”, а додаткові пільги, установлені п.5 цього Указу, зокрема, зарахування одного року роботи у місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, та в районах Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються.

Щодо періодів стажу роботи після 1991 року, то чинним законодавством не передбачено врахування цих періодів роботи в пільговому обчисленні, оскільки Тимчасовою Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року встановлені спеціальні правила врахування таких періодів роботи лише при визначенні права на пенсію, а не при обчисленні розміру стажу. Крім того, не йдеться про пільгове обчислення такого стажу в Законах України «Про пенсійне забезпечення» і «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З матеріалів справи вбачається, що позивач у період з 11 серпня 1981 року по 30 вересня 1992 року та з 04 грудня 2013 року по 18 травня 2016 року працював вахтовим методом.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не сплачувалися страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, тому перерахунок пенсії не може бути здійснений з урахуванням вказаного позивачем періоду, оскільки перерахунок пенсії громадянам України, які працюють за межами України, відповідно до положень ч.4 ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" можливий у разі їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Також, на думку колегії суддів, відсутні підстави для зарахування періоду роботи з 11 серпня 1981 року по 30 вересня 1992 рік та з 04 грудня 2013 року по 18 травня 2016 року з розрахунку одного року роботи у місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, та в районах Крайньої Півночі за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, оскільки позивач у спірний період працював вахтовим методом, а щодо решти періодів роботи позивача в районах Крайньої Півночі, то після 1991 року чинним законодавством не передбачено врахування цих періодів роботи в пільговому обчисленні, а тому з врахуванням усього вищенаведеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, оскільки такі не спростовують висновків суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 291, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року у справі №809/228/18 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених ст.328 КАС України, протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий- суддя ОСОБА_2 Судді: ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повне судове рішення складено 16 травня 2018 року.