Постанова № 74027908, 10.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/19260/16 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач Шурко О.І

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області третя особа: Служба у справах дітей Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_4, Садівничого товариства "Десна -3" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5 з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, треті особи: Садівниче товариство "Десна-3", Служба у справах дітей Святошинської РДА, ОСОБА_4, в якому, з урахуванням заяв про зміну позовних вимог, просив суд: визнати протиправними рішення, дії ГУ Держгеокадастру у Київській області щодо затвердження проекту землеустрою про відведення у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0085 га з кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована: АДРЕСА_1.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 січня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, , просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Апеляційного суду Київської області у справі № 363/4269/14 від 10 серпня 2015 року було усунуто ОСОБА_3, який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_5 перешкоди в користуванні ?? частиною будинку та ? частиною земельної ділянки по АДРЕСА_1 шляхом передачі ОСОБА_3, який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_4, законним представником неповнолітньої ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ключів від садового АДРЕСА_1 та зобов'язати їх не чинити їм перешкод в користуванні зазначеним майном. Мотивом зазначеного рішення є те, що ОСОБА_5 є власником ? частини спірного майна та прилеглої земельної ділянки, площею 0,040 га в АДРЕСА_1.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 04.12.2015р. №10-8469/36-15-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", на підставі заяви гр. ОСОБА_4 від 05.11.2015 року, відповідно до статей 15-1, 116, 118, 121, 122, 186 Земельного кодексу України, було надано дозвіл гр. ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території АДРЕСА_1.

Пунктом 2 вказаного наказу було зазначено, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягає погодженню та затвердженню відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до висновку "Про погодження проекту землеустрою" від 17.02.2016р. № 01-21-102 відділ містобудування, архітектури та житлово - комунального господарства Вишгородської районної державної адміністрації Київської області було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області "Про затвердження документації землеустрою та надання земельної ділянки у власність" від 18.05.2017р. №10-8392/15-17-сг, відповідно до статей 15-1, 116, 118, 121, та 122 Земельного кодексу України, було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано гр. ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 0,0850 га, (кадастровий номер НОМЕР_1) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для колективного садівництва, розташовану на території АДРЕСА_1.

Позивач вважає вказане рішення Головного управління Держгеокадастру у Київській області "Про затвердження документації землеустрою та надання земельної ділянки у власність" протиправним, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не заявлено обґрунтувань щодо наявності приватно - правового інтересу щодо земельної ділянки, виділеної відповідачем третій особі, натомість, обґрунтовуються порушення інтересів садівничого товариства та територіальної громади, у вигляді безпідставного набуття третьою особою права власності на земельну ділянку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

В силу положень ч.1,2 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 статті 117 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Як визначено приписами ч.4 ст.122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За приписами ч.2 ст.123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що малолітня ОСОБА_3 є власником ? садового будинку, і, при відведенні зазначеної земельної ділянки, не було враховано її інтересів, зокрема, щодо можливості доступу до будинку.

Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочиснтва України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного права чи інтересу не може бути виправданою.

Згідно з практикою ЄСПЛ, Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі "Наталія Михайленко проти України (пункт 32).

Вирішуючи питання правомірності звернення позивача до суду з відповідним позовом, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність порушеного права чи інтересу позивача відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення

А тому, оскільки доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.

Повний текст постанови виготовлено 15.05.2018.