Постанова № 74027903, 17.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 359/9046/17 Суддя (судді) першої інстанції:

Муранова-Лесів І.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Беспалова О.О.

суддів: Сорочка Є.О., Парінов А.Б.

за участю секретаря: Присяжної Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2018 року (місце ухвалення: місто Бориспіль, час ухвалення: 15 годин 47 хвилин, дата складання повного тексту: 16 січня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду Київської області про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови в призначенні державної пенсії за віком згідно ст. 55 ЗУ від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_3 державну пенсію за віком згідно ст. 55 Закону України від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 25.07.2017 р.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відмова у призначенні позивачу пенсії за віком як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії у 1986 році є правомірною та зумовлена тим, що період роботи позивача в зоні відчуження не підтверджено первинними документами.

Такий висновок апелянт обґрунтовує тим, що у довідці № 25 від 31.05.2006 року, поданій позивачем разом із заявою про призначення пенсії, міститься посилання на первинний документ - шляховий лист, в якому номер записано вручну, а первинний (надрукований) номер листа не закреслено та відсутні замітки про його заміну, а також відсутні будь-які підписи та відмітки про перебування в с. Луб'янка.

До Київського апеляційного адміністративного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, зареєстрований 25.04.2018 р. за вх. № 14141, в якому позивач зазначив, що ним було подано належні документи для призначення йому пенсії.

Також позивач зауважує, що основним доказом участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є посвідчення, яке підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування відповідними пільгами.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 -1987 роках категорії 2, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим йому 02.02.1993 року Київською обласною державною адміністрацією (а.с. 16).

ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу виповнилося 50 років, що підтверджується даними його паспорта громадянина України, копія якого наявна у матеріалах справи (а.с. 10,11).

04.07.2017 року позивач звернувся до Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про призначення йому пенсії зі зниженням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», до якої подав посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986-1987 роках 2 категорії та довідку за формою № 122, видану ВАТ «Поліський Райпостач» від 31.05.2006 року.

Рішенням № 2438 від 04.10.2017 Бориспільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області відмовило позивачу у призначенні пенсії, оскільки, період роботи в зоні відчуження не стверджено первинними документами.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я врегульовано Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку до 10 років.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Законом №796-ХІІ).

Із аналізу наведених правових норм вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.

Відповідно до пункту 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року до 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році видаються відповідні посвідчення. В пункті 10 Порядку уточняється на підставі яких документів видається посвідчення. Зокрема, встановлено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 344/9789/17.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986-1987 роках 2 категорії.

Посвідчення позивача недійсним не визнавалось, його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не оспорюється.

Разом із заявою про призначення пенсії та посвідченням позивачем були подані також військовий квиток, копія паспорту, трудової книжки, довідка про заробітну плату, довідка за формою № 122, видана ВАТ «Поліський Райпостач» від 31.05.2006 року, шляховий лист № 101498.

Таким чином, позивачем, при зверненні із заявою про призначення пенсії було дотримано вищенаведених вимог п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та надано достатньо документів, в тому числі первинні, що підтверджують період, протягом якого позивач брав участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Твердження апелянта щодо того, що згідно вищезазначеного шляхового листа № 101498 номер записано вручну, а первинний (надрукований) номер листа не закреслено та відсутні замітки про його заміну, а також відсутні будь-які підписи та відмітки про перебування в с. Луб'янка, не спростовує тієї обставини, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до чинного законодавства та підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986-1987 роках 2 категорії.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду Київської області про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст. ст. 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О.О. Беспалов

Суддя Є.О. Сорочко

Суддя А.Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 17.05.2018 р.)