Постанова № 74027837, 10.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 369/8881/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Дубас Т.В.

Суддя-доповідач Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Київінвест-Будіндустрія-4" на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Київінвест-Будіндустрія-4" до Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання незаконним та скасування пункту положення, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області знаходиться адміністративна справа за позовом Приватного акціонерного товариства «КИЇВІНВЕСТ-БУДІНДУСТРІЯ-4» до Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання незаконним та скасування пункту положення.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 січня 2018 року залишено позов без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суд першої інстанції залишаючи позов без розгляду, діяв на підставі положень п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, якими передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, зокрема, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу, з огляду на пропуск процесуального строку звернення до суду.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ПАТ "Київінвест-Будіндустрія-4" оспорює рішення Святопетрівської сільської ради № 334 від 27 травня 2016 року, однак звернулось до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом 19 серпня 2017 року.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов було подано до суду після спливу шестимісячного строку, який обчислюється з 29 травня 2016 року, тобто з дня коли позивач повинен був дізнатися про порушення його прав відповідним рішенням відповідача.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, з огляду на таке.

Матеріали справи свідчать про те, що оспорюване рішення Святопетрівської сільської ради № 334 від 27 травня 2016 року було опубліковано в мережі Інтернет на веб-сайті http://petrivske.org.ua/Votes.aspx 29 травня 2016 року.

Приписами частини 1 статті 99 КАС України (у редакції чинній на момент звернення до суду), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк , який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 99 КАС України).

15.12.2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та викладено його в новій редакції.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції з 15.12.2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи

Так, згідно частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У відповідності до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк , який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відтак, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно зазначив, що позивач не скористався можливістю оскарження у встановлений законом шестимісячний строк, який слід обчислювати з 29 травня 2016 року, оскільки звернулася до суду з адміністративним позовом лише 19 серпня 2017 року, тобто з пропуском встановленого процесуального строку.

Доводи апелянта повністю спростовуються матеріалами справи.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно правомірності залишення позовної заяви без розгляду, з огляду на пропуск строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 308, 310, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Київінвест-Будіндустрія-4" - залишити без задоволення, а ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 січня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.

Повний текст постанови виготовлено 15.05.2018.