Постанова № 74027734, 15.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/6232/17 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО НОВА", Державної регуляторної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом Міністерства екології та природних ресурсів України до Державної регуляторної служби України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО НОВА" про скасування розпорядження, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року адміністративний позов Міністерства екології та природних ресурсів України до Державної регуляторної служби України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО НОВА" про скасування розпорядження - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Державної регуляторної служби України від 07 квітня 2017 року № 66 «Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування».

Не погоджуючись з зазначеною постановою, відповідач та тертя особа звернулись до суду з апеляційними скаргами, в яких просять її скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 07 квітня 2017 року ДРС видано оскаржуване розпорядження, яким Мінприроди зобов'язано усунути порушення вимог Законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», скасувавши наказ від 06 жовтня 2016 року № 367 в частині анулювання ліцензії ТОВ «Еко Нова» серії АЕ № 288632 від 31 липня 2014 року на операції у сфері поводження з небезпечними відходами.

Оскаржуване розпорядження видано на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при ДРС (далі - ЕАР), від 04 квітня 2017 року № 4.17 (протокол № 05-17) за результатом розгляду скарги ТОВ «Еко Нова» від 31 жовтня 2016 року щодо прийняття Мінприроди наказу від 06 жовтня 2016 року № 367 в частині анулювання ліцензії ТОВ «Еко Нова» серії АЕ № 288632 від 31 липня 2014 року на операції у сфері поводження з небезпечними відходами.

Згідно протоколу № 05-17 та оскаржуваного розпорядження, органом ліцензування порушено:

- вимоги Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»:

1) абз. 3 ч. 14 ст. 19: не складення органом ліцензування акту про виявлення недостовірності даних у документах, поданих суб'єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії, як окремого документу;

2) п. 7 ч. 2, ч. 3 ст. 16: органом ліцензування неправомірно та необґрунтовано застосовано підставу для анулювання, оскільки в акті перевірки не зазначено детальних фактів, їх обґрунтування, з посиланням на порушення вимог законодавства щодо виявлення недостовірних даних у документах, поданих суб'єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії, на момент подання суб'єктом господарювання заяви про отримання ліцензії (не є виявленням недостовірних даних у документах, поданих суб'єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії, зазначення в акті перевірки про неподання відомостей щодо приведення діяльності підприємства у відповідність до вимог Ліцензійних умов та зазначення порушення вимог вказаних Ліцензійних умов);

3) ч. 6 ст. 16: щодо оформлення рішення про анулювання ліцензії: в наказі № 367 не вказано: реквізити рішення про видачу ліцензії; вид господарської діяльності, на провадження якого анулюється ліцензія; підстави анулювання ліцензії (зазначено лише п. 7 ч. 2 ст. 16, але не вказано підставу: акт про виявлення недостовірності даних у документах, поданих суб'єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії з реквізитами);

- вимог абз. 2, абз. 6 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» в частині обов'язку органу контролю повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом та ознайомлення керівника суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноважену ним особу (фізичну особу-підприємця або уповноважену ним особу) з результатами державного нагляду (контролю) в строки, передбачені законом.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Задовольняючи даний адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Еко-Нова» фактично неспроможна проводити будь-яку діяльність на зазначеному об'єкті, у тому числі діяльність з поводження з небезпечними відходами, що становить підвищену небезпеку як для навколишнього середовища, так і для здоров'я людей, як проживають поблизу даного об'єкта. Крім того, суд зазначив, що незначні дефекти в оформлені наказу Мінприроди № 367 не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності такого рішення і, як наслідок, про його скасування.

21 вересня 2016 року Мінприроди видано наказ № 346 «Про проведення позапланових перевірок», яким визначено у період із 26 по 29 вересня 2016 року здійснити позапланові перевірки дотримання вимог Ліцензійних умов згідно з переліком. Згідно з додатком до наказу, до Переліку позапланових перевірок дотримання вимог Ліцензійних умов включено ТОВ «Еко Нова».

23 вересня 2016 року видано посвідчення (направлення) на проведення позапланової перевірки.

За результатами проведеної перевірки ТОВ «Еко Нова» складено акт позапланової перевірки додержання ТОВ «Еко Нова» Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами від 29 вересня 2016 року № 05/16 та акт про виявлення недостовірності даних у документах, поданих ТОВ «Еко Нова» разом із заявою про отримання ліцензії, від 29 вересня 2016 року № 05/16-1.

В акті № 05/16 зазначено, що під час проведення перевірки виявлено ряд порушень, зокрема: в порушення п. 12 Ліцензійних умов відсутня припливно-витяжна вентиляція; в порушення ч. 6 п. 11 Ліцензійних умов ТОВ «Еко Нова» не надано відомість про наявність власних або орендованих виробничих площ (приміщень); в порушення ч. 4 п. 17 Ліцензійних умов не надано реєстрової карти об'єкту утворення, оброблення та утилізації відходів.

В акті № 05/16-1, у свою чергу зазначено, що за результатами здійснення позапланової перевірки дотримання ТОВ «Еко Нова» вимог Ліцензійних умов встановлено порушення:

- п. 12 Ліцензійних умов: відсутня припливно-витяжна вентиляція;

- ч. 5 п. 6 Ліцензійних умов: відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря для експлуатації утилізатора УТ3000Д;

- ч. 6 п. 11 Ліцензійних умов: не надано відомість про наявність власних або орендованих виробничих площ (приміщень);

- ч. 4 п. 17 Ліцензійних умов: не надано реєстрової карти об'єкту утворення, оброблення та утилізації відходів;

- постанови Кабінету Міністрів України від 27 березня 1996 року «Про затвердження Порядку вилучення, утилізації, знищення та знешкодження непридатних до використання або заборонених до використання пестицидів і агрохімікатів та тари від них»: у ТОВ «Еко Нова» відсутня науково-технічна експертиза технології утилізації, знищення та знешкодження непридатних до використання або заборонених до використання пестицидів і агрохімікатів та тари від них;

- Закону України «Про державну екологічну експертизу»: відсутні погодження органів місцевого самоврядування Баранівського району Житомирської області заяв про наміри та екологічні наслідки, що були подані до Мінприроди ТОВ «Еко Нова» з метою отримання позитивного висновку державної екологічної експертизи до матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовище «Діяльності ТОВ «Еко Нова» по термічному знищенню небезпечних та помірно небезпечних відходів на утилізаторі УТ3000Д, що розташований за адресою: Житомирська обл., м. Баранівка, вул. І. Франка, 104-А», що став підставою для видачі ТОВ «Еко Нова» ліцензії Мінприроди від 31 липня 2014 року, яка містила пункт здійснення утилізації непридатних та заборонених до використання пестицидів та агрохімікатів.

В акті перевірки № 05/16-1 зазначено, що він є підставою для анулювання ліцензії ТОВ «Еко Нова» на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.

В подальшому, 06 жовтня 2016 року, Мінприроди на підставі п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», видано наказ № 367 про анулювання ліцензії ТОВ «Еко Нова» на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.

Однак, наказ Мінприроди від 06 жовтня 2016 року № 367 фактично скасовано в результаті видачі оскаржуваного розпорядження.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 року № 724, Державна регуляторна служба України (ДРС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності.

ДРС є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

Відповідно до пункту 3 Положення, на ДРС покладається ряд основних завдань, одним з яких є реалізація державної регуляторної політики, політики з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

Згідно статті 4 Закону, спеціально уповноважений орган з питань ліцензування:

1) розробляє основні напрями розвитку сфери ліцензування та вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо її вдосконалення;

2) узагальнює практику застосування нормативно-правових актів з питань ліцензування;

3) погоджує проекти нормативно-правових актів у сфері ліцензування (у тому числі ліцензійні умови), що розробляються та/або приймаються органами виконавчої влади, державними колегіальними органами;

4) здійснює методичне керівництво, інформаційне забезпечення діяльності органів ліцензування та визначає форму ліцензійного звіту;

5) здійснює нагляд за додержанням органами державної влади, державними колегіальними органами законодавства у сфері ліцензування;

6) утворює Експертно-апеляційну раду з питань ліцензування та забезпечує її діяльність;

7) має право для цілей Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування отримувати від органу ліцензування копії документів, які стосуються прийнятого ним рішення, що оскаржується до спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, та залучати на громадських засадах державних службовців, науковців та інших фахівців (за згодою їхніх керівників) для одержання консультацій та проведення експертизи документів у сфері ліцензування, а також запитувати і отримувати інформацію, документи чи матеріали;

8) видає розпорядження про усунення порушення законодавства у сфері ліцензування та розпорядження про відхилення або задовільнення апеляцій чи скарг з урахуванням рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування;

9) порушує питання щодо відповідальності посадових осіб органів ліцензування, які прийняли рішення, скасоване на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування;

10) забезпечує підвищення кваліфікації працівників органу ліцензування, до посадових обов'язків яких належить забезпечення виконання повноважень у сфері ліцензування;

11) одержує інформацію з питань ліцензування та контролю за наявністю ліцензій у суб'єктів господарювання від органів ліцензування, органів, що здійснюють контроль за наявністю ліцензій, зокрема щорічний ліцензійний звіт та щорічний звіт про виявлення безліцензійної діяльності;

12) має безоплатний доступ до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Розпорядження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими до виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами всіх форм власності, а також фізичними особами - підприємцями.

Як зазначалося вище, керуючись п.8 ч.1 статті 4, ч.11 статті 5 Закону № 222, Положенням про Державну регуляторну службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №724, з урахуванням Рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України від 04 квітня 2017 року №4.17, 07 квітня 2017 року ДРС видано розпорядження № 66 «Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування» (далі - Розпорядження № 66), яким зобов'язано Мінприроди усунути порушення вимог законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», скасувавши наказ від 06 жовтня 2016 року № 367 в частині анулювання ліцензії TOB «ЕКО НОВА» серії АЕ № 288632 від 31 липня 2014 року на операції у сфері поводження з небезпечними відходами.

Отже, із тексту Розпорядження № 66 прямо вбачається, що ДРС лише зобов'язала Мінприроди усунути порушення вимог законів, а не скасовувало сам наказ Мінприроди від 06 жовтня 2016 року № 367.

Частиною 11 статті 5 Закону № 222 встановлено, зокрема, що рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування щодо розгляду апеляцій або інших скарг здобувачів ліцензії чи ліцензіатом, проектів нормативно-правових актів та/або пропозицій про запровадження чи скасування ліцензування виду господарської діяльності є обов'язковими для розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування у триденний строк з дня ухвалення відповідного рішення Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування і є підставою для видання спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування розпорядження про задоволення апеляції або про відхилення апеляції, про розгляд скарг, про погодження чи відхилення проектів нормативно-правових актів та/або усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

З наведеного вбачається, що спеціально уповноваженим органом з питані ліцензування, тобто ДРС, видається один вид із зазначених вище розпоряджень на підставі, зокрема, рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування.

Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність встановлення факту наявності порушень, які стали підставою для анулювання ліцензії ТОВ «Еко Нова».

Мотивуючи свою апеляційну скаргу, з чим безумовно погоджується і колегія суддів, ТОВ «Еко Нова» зазначило, що саме встановлення факту наявності порушень, які стали підставою для анулювання ліцензії, не є критерієм, за яким суд має встановити правомірність чи протиправність Розпорядження ДРС України №66.

Попри це, суд в процесі розгляду справи надав оцінку законності наказу Мінприроди від 06 жовтня 2016 року № 367, що став підставою для анулювання ліцензії ТОВ «Еко Нова», встановив обставини проведення ТОВ «Еко Нова» позапланової перевірки, а також дотримання вимог законодавства в процесі здійснення підприємством господарської діяльності. Проте, предметом даного адміністративного позову не є наказ Мінприроди № 367, а є саме Розпорядження ДРС України №66 від 07 квітня 2017 року.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року залишено без задоволення апеляційну скаргу Мінприроди та залишено без змін постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року по справі №806/1685/17, якою позовні вимоги ТОВ «Еко Нова» задоволено, визнано протиправним наказ Міністерства екології та природних ресурсів України №367 від 06 жовтня 2016 року та скасовано його.

З наведеного вбачається, що при розгляді справи суд вийшов за межі предмету позовних вимог.

Натомість, належними доказами у даній справі є документи, які містять інформацію щодо прийняття розпорядження ДРС від 07 квітня 2017 року № 66.

В оскаржуваному рішенні суд посилався на лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 19 вересня 2017 року № 40-70-10/7889, згідно якого місце провадження господарської діяльності ТОВ «Еко-Нова» є самочинним будівництвом, а отже діяльність на цьому об'єкті є незаконною, а сам об'єкт підлягає знесенню.

Так, ТОВ «Еко Нова», за результатами перевірки, в зв'язку з виявленням численних порушень, скасовано декларації про початок виконання будівельних робіт та декларацій про готовність до експлуатації об'єкта «Реконструкція котельні; Житомирська обл., Баранівській р-н, м. Баранівка, вул. Івана Франка, 104-А», - місцезнаходження термічного утилізатора, а також встановлено, що реконструкція іншого об'єкта, де знаходиться мийно-сушильний комплекс та подрібнювач відходів, взагалі здійснена без відповідних дозволів та експлуатується з порушеннями.

Колегія суддів вважає таке посилання необґрунтованим, оскільки зазначений лист був прийнятий через 5 місяців після прийняття оскаржуваного Розпорядження ДРС України від 07 квітня 2017 року, відповідно, він не має жодного відношення до останнього. Встановлені Державною архітектурно-будівельною інспекцією України обставини у 2017 році можуть враховуватись Мінприроди у майбутньому при прийнятті відповідних рішень в порядку, передбаченому чинним законодавством, але не могли слугувати підставою для прийняття наказу Мінприроди від 06 жовтня 2016 року № 367.

Також суд першої інстанції посилався на лист Баранівської районної адміністрації від 18лютого 2016 року №02-35/492, згідно якого на громадських слуханнях жителів м. Баранівка прийнято рішення, зокрема, заборонити розміщення утилізаційного комплексу та відмовити ТОВ «Еко Нова» в погодженні будь-яких документів з цього питання.

При цьому, судом першої інстанції проігноровано той факт, що у ході розгляду апеляції ТОВ «Еко Нова» проведено перевірку додержання вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру Управлінням екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації та встановлені в ході цієї перевірки обставини, що станом на 16 березня 2017 року Баранівською районною державною адміністрацією громадські слухання не проведено.

Тобто, фактично суд постановив своє рішення на обставинах, які взагалі не стосуються предмету позову.

Щодо суті самого порушення позивачем норм законодавства. За результатами розгляду скарги TOB «ЕКО НОВА» Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування при ДРС за результатами розгляду Скарги встановила порушення абз.3 ч.14 статті 19, яке полягало у не складанні органом ліцензування акту про виявлення недостовірності даних у документах, поданих суб'єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії, як окремого документу.

Разом з цим, в оскаржуваній постанові суд першої інстанції дійшов висновку, що такі твердження не відповідають дійсності, оскільки 29 вересня 2016 року Мінприроди було складено акт № 05/16-1 про виявлення недостовірності даних у документах, поданих суб'єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії. В акті № 05/16-1 зазначено детальні факти, їх обґрунтування, містяться посилання на порушення вимог законодавства щодо виявлення недостовірних даних у документах, поданих суб'єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії.

Такі висновки суду першої інстанції спростовуються наступним.

Законом № 222 встановлено, зокрема, що підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є, серед іншого, акт про виявлення недостовірності даних у документах, поданих суб'єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії (п.7 ч.2 статті 16 вищезазначеного закону).

Відповідно до ч.3 статті 16 Закону № 222 акти, передбачені пунктами 5-9 частини другої цієї статті, мають містити детальне викладення фактів порушення законодавства, їх обґрунтування та у випадках, якщо вони стосуються невиконання ліцензіатом вимог відповідних ліцензійних умов, містити посилання на конкретні пункти цих ліцензійних умов.

До актів можуть долучатися фото та відеоматеріали, відзняті під час проведення перевірки.

Проте, з тексту акта Мінприроди № 05/16-1 про виявлення недостовірності даних у документах, поданих TOB «Еко Нова» разом із заявою про отримання ліцензії не вбачається, у яких саме документах (які подавалися разом із заявою про отримання ліцензії) виявлені недостовірні дані, а також не вказуються інші відомості на виконання ч.3 статті 16 Закону № 222, пов'язані із обставиною недостовірності.

Натомість, в акті Мінприроди № 05/16-1 про виявлення недостовірності даних у документах, поданих ТОВ «Еко Нова» разом із заявою про отримання ліцензії зазначено порушення вимог Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року № 446.

Слід зазначити, що не подання відомостей щодо приведення діяльності підприємства у відповідність до вимог Ліцензійних умов, та порушення Ліцензійних умов не є виявленням недостовірних даних у документах, поданих суб'єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії.

Отже, акт Мінприроди від 29 вересня 2016 року №05/16-1 не може за своєю суттю вважатись актом про виявлення недостовірності даних у документах, поданих ТОВ «Еко Нова» із заявою про отримання ліцензії.

Крім того, на думку колегії суддів, безпідставним є посилання суду першої інстанції на незначні дефекти в наказі від 06 жовтня 2016 року № 367, оскільки він за своєю суттю не відповідає вимогам ч.6 статті 16 Закону № 222 і по факту такі дефекти не є незначними.

Також недоречним є посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на лист Верховного Суду України від 28 березня 2014 року № 375/11/14-14, оскільки даний лист роз'яснює застосування норм матеріального права, які з огляду на предмет спору у даній справі не можуть бути застосовані. Крім того, згідно статей 5 та 9 КАС України (тут і нижче в редакції, що діяла на момент звернення до суду з позовом) суди не вирішують справи відповідно до листів, оскільки останні не є нормативно-правовими актами.

Враховуючи вищевикладене, Розпорядження № 66 було видано ДРС на підставі, в межах та у спосіб, що визначені Законом № 222.

Також апелянтом - ТОВ «Еко Нова» слушно звернуто увагу на те, що положенням п. 8 статті 3 КАС України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

З урахуванням того, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ, КАС України обмежено випадки звернення суб'єкта владних повноважень до суду з позовом.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, поданий позов не стосуються порушених прав, що є необхідною умовою звернення до суду. При цьому, розпорядження ДРС, яке оскаржувалося Мінприроди, лише зобов'язує його усунути встановлені порушення чинного законодавства.

Окрім цього, суд не взяв до уваги той факт, що законодавством встановлено вичерпний перелік адміністративних позовів суб'єктів владних повноважень, з якими останні можуть звернутись до адміністративного суду.

Так, згідно ч. 4 статті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Зазначений перелік адміністративних позовів суб'єкта владних повноважень, з якими він може звернутись до суду, є вичерпним.

Щодо п. 5 ч. 4 статті 50 КАС України в контексті повноважень Мінприроди звертатись до суду з позовом, зазначаємо наступне.

Як вбачається з п.п. 7 п. 4 Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 3, Мінприроди відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, проводить ліцензування операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, виробництва особливо небезпечних хімічних речовин та здійснює контроль за додержанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення ліцензування господарської діяльності, повноваження органів ліцензування та спеціального органу з питань ліцензування визначені Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності», який, зокрема, встановлює порядок нагляду і контролю у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.

Абзацом 2 ч.9 статті 16 Закону № 222 встановлено, що рішення спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування набирає чинності з дня видання ним розпорядження про задоволення або відхилення апеляції чи про необхідність усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

З огляду на викладене, розпорядження ДРС від 07 квітня 2017 року є актом індивідуальної дії, який породжує обов'язок Мінприроди усунути порушення законодавства у сфері ліцензування та не підлягає оскарженню цим суб'єктом владних повноважень.

При цьому, звернення до суду є способом реалізації компетенції суб'єкта владних повноважень, а тому повинно відбуватися в межах, у спосіб та в порядку, передбаченому законом. Суб'єкт владних повноважень звертається до суду не за захистом своїх порушених прав чи інтересів, а тому що законом передбачений, такий спосіб здійснення повноважень.

Натомість, ані вказаним Законом, ані будь-яким іншим не передбачено право Мінприроди на оскарження обов'язкових до виконання розпоряджень спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування. В цьому випадку, орган ліцензування повинен діяти виключно на виконання повноважень, передбачених Законом.

Так, подавши даний адміністративний позов Мінприроди вийшло за межі власних повноважень, чим порушило вказані вище норми законодавства.

Таким чином, оскільки, законодавством не встановлено повноваження Мінприроди на звернення до суду з приводу оскарження обов'язкових до виконання розпоряджень спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, такий позов не може підлягати задоволенню.

Враховуючи зазначене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Таким чином, протиправним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статті 317 КАС України - підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Нова", Державної регуляторної служби України - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року - скасувати та ухвалити нову.

В задоволенні адміністративного позову Міністерства екології та природних ресурсів України до Державної регуляторної служби України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко Нова" про скасування розпорядження - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції з одночасним поданням документу про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.