Постанова № 74027699, 16.05.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року справа № 415/7328/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Василенко Л.А., при секретареві судового засідання - Борисові А.А., за участю представника відповідача - Полонської Л.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 09 лютого 2018 року в справі № 415/7328/17 (головуючий І інстанції Калмикова Ю.О.) за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради (далі - відповідач, орган соціального захисту, УПСЗН) щодо відмови в поновленні виплати допомоги при народженні дитини;

- скасувати рішення УПСЗН № 57-1 від 14.08.2017 щодо відмови в поновленні виплати допомоги при народженні дитини;

- зобов'язати УПСЗН поновити виплату допомоги при народженні дитини.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 09 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано рішення органу соціального захисту щодо відмови позивачу в поновленні виплати допомоги при народженні дитини, зобов'язано поновити виплату такої допомоги з 01 серпня 2014 року. Здійснено розподіл судових витрат.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Порядком призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми передбачено, що виплата допомоги при народженні дитини відновлюється за умови, якщо звернення за її поновленням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. ОСОБА_2 звернулась до відповідача 27 липня 2017 року, тобто після спливу дванадцятимісячного строку після припинення такої виплати. Тому апелянт наголошує на відсутності законних підстав для нарахування та виплати позивачу допомоги при народженні дитини.

Позивач до суду апеляційної інстанції не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне задовольнити вимоги апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи 17 січня 2014 року ОСОБА_2, яка на той час була зареєстрована та проживала в м. Алчевську Луганської області, народила доньку ОСОБА_3.

Допомога при народженні дитини була виплачена позивачу по серпень 2014 року.

У зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Луганської області ОСОБА_2 разом з дітьми (ОСОБА_4 та ОСОБА_3.) вимушена була покинути м. Алчевськ Луганської області. У липні 2014 року родина позивача проживала в м. Сєдово Донецької області, у серпні-вересні 2014 року - в м. Харкові, у жовтні-листопаді 2014 року - в м. Лисичанську Луганської області. Після цього ОСОБА_2 повернулась до м. Алчевська Луганської області, де на той час проживав та працював її чоловік. У зв'язку із загостренням АТО на території вказаного населеного пункту позивач у квітні 2015 року разом з дітьми переїхала до м. Лисичанська Луганської області.

На підставі довідки від 29.04.2015 № 924012754 позивач отримав статус внутрішньо переміщеної особи. 26 липня 2017 року УПСЗН видано дублікат вказаної довідки. У травні 2015 року та жовтні 2016 року ОСОБА_2 зверталась до відповідача щодо поновлення виплати їй одноразової допомоги при народження дитини, ОСОБА_3, проте обидва рази отримала усну відмову.

27 липня 2017 року позивач звернувся до органу соціального захисту із заявою про виплату допомоги при народженні дитини, ОСОБА_3, розглянувши яку відповідач рішенням від 14.08.2017 № 57-1 відмовив у поновленні виплати допомоги при народженні дитини, оскільки звернення за поновленням допомоги надійшло пізніше, ніж через дванадцять календарних місяців після припинення виплати допомоги.

Вважаючи, що рішення УПСЗН порушує її право на отримання допомоги при народженні дитини, ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом.

Статтею 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-ХІІ (далі - Закон № 2811-ХІІ) передбачено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Відповідно до ст. 11 Закону № 2811-ХІІ допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки.

Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини.

Даний перелік документів є вичерпним.

Орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини.

У разі народження (встановлення опіки) двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину.

Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.

Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі:

позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;

відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;

тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання;

припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини;

нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини;

у разі виникнення інших обставин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 затверджено Порядок призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми (далі - Порядок).

Відповідно до абзаців двадцятого - тридцять третього пункту тринадцятого Порядку виплата допомоги припиняється у разі:

позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;

відмови отримувача допомоги від виховання дитини;

нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини;

відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;

тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання, крім дітей, які народилися під час перебування матері в слідчому ізоляторі або установі виконання покарань за умови перебування дитини разом з матір'ю;

припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини;

перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду;

усиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;

смерті дитини;

смерті отримувача допомоги;

виникнення інших обставин.

Виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.

У випадках, передбачених абзацами двадцятим - двадцять сьомим цього пункту, виплата допомоги припиняється на підставі пропозицій центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді або уповноваженою особою, визначеною виконавчим органом об'єднаної територіальної громади.

Виплата допомоги поновлюється у випадках, передбачених абзацами двадцятим - двадцять сьомим, двадцять дев'ятим і тридцятим цього пункту, у разі, коли особа, що фактично здійснює догляд за дитиною (один з батьків дитини, опікун), звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою.

Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14 квітня 2014 року, який набрав чинності 14.04.2014, введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Згідно із Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VIII (із змінами і доповненнями), період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Відповідно до п. 3 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (із змінами) від 15.04.2014, громадяни похилого віку, особи з інвалідністю, діти-інваліди та інші громадяни України, які перебувають у складних життєвих обставинах та проживають на тимчасово окупованій території, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України. За приписами п. 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595 у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Пунктом 8 Тимчасового порядку встановлено: особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати, протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Також постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування. Відповідно до вказаних Порядків проведення виплати внутрішньо переміщеним особам пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг здійснюється за місцем їх фактичного проживання/перебування незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

06 серпня 2014 року Правління Національного банку України прийняло постанову № 466, якою встановлено: «Ураховуючи те, що на території Донецької та Луганської областей відповідно до постанови Правління Національного банку України від 23 липня 2014 року № 436 починаючи з 24 липня 2014 року запроваджено надзвичайний режим роботи банківської системи, з метою запобігання загрози життю і здоров'ю працівників та клієнтів банків, забезпечення стабільності банківської системи, керуючись статтями 3, 27, 99 Конституції України, статтями 7, 15 Закону України «Про Національний банк України», статтею 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про боротьбу з тероризмом», розділом I Інструкції щодо організації роботи банківської системи в надзвичайному режимі, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 22 липня 2014 року № 435, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», Правління Національного банку України постановляє:

1. Банкам України призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою».

Згідно з листом Центру поштового зв'язку № 7 Донецької дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 20.05.2015 № 05-01/412, у зв'язку з загостренням суспільно-політичної ситуації на території Донецької та Луганської областей, проведенням бойових дій в зоні АТО, підвищення ризику виникнення загрози життю та здоров'ю працівників поштового зв'язку, блокування шляхів проїзду до м. Донецьк та м. Луганськ незаконними озброєними угрупованнями, з 22.07.2014 до окремої вказівки було призупинено приймання для пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської областей, що не контролюються.

Отже, виплата допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 була призупинена через проведення антитерористичної операції на території м. Алчевська Луганської області та неможливість здійснення банками фінансових операцій у цьому населеному пункті. Невідкладне звернення позивача за поновленням виплати допомоги ускладнювалось необхідністю зміни декількох місць проживання впродовж невеликого проміжку часу та численними зверненнями до медичних закладів у зв'язку із розладом здоров'я як самого позивача, так і його доньок. Перебування на лікуванні підтверджено витягами з історії хвороби, виписними епікризами та медичними довідками, наявними в матеріалах справи.

Окрім цього суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Конституцією України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Право на соціальний захист належить до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

За таких обставин колегія суддів не приймає посилання апелянта на пропуск ОСОБА_2 дванадцятимісячного строку звернення із заявою про поновлення виплати допомоги при народженні дитини. Оскільки матеріалами справи підтверджено наявність обставин, які ускладнювали якнайшвидше звернення до УПСЗН.

Таким чином, Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради всупереч основоположним конституційним та міжнародним принципам захисту прав та свобод людини й громадянина, без врахування усіх обставин справи відмовило позивачу в поновленні виплати державної допомоги при народженні дитини. Тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком, викладеним в оскаржуваному рішенні, про наявність підстав для відновлення ОСОБА_2 виплати допомоги при народженні дитини.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 139, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 09 лютого 2018 року в справі № 415/7328/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 09 лютого 2018 року в справі № 415/7328/17 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 16 травня 2018 року. Повний текст постанови складений 17 травня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

А. А. Блохін

Л. А. Василенко