Постанова № 74027693, 16.05.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року справа № 805/4730/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Василенко Л.А.,

при секретареві судового засідання - Борисові А.А.,

за участю позивача - ОСОБА_4,

представника позивача - ОСОБА_5,

представника відповідачів - Гетьманенко О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Дзержинського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року в справі № 805/4730/17-а (головуючий І інстанції Черникова А.О.) за позовом ОСОБА_4 до Дзержинського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення № 21 о/с лк від 06.11.2017, зобов'язання поновити на службі, стягнення грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу, стягнення грошового забезпечення за час затримки виконання судового рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - ГУМВС) № 21 о/с лк від 06.11.2017 про звільнення за пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ;

- поновити на посаді начальника сектору дільничних інспекторів міліції Дзержинського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - Дзержинський МВ ГУМВС) з 07.11.2017;

- стягнути з Дзержинського МВ ГУМВС грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу з 26.09.2015 по дату постановлення судового рішення;

- стягнути з ГУМВС грошове забезпечення за час затримки виконання судового рішення з 08.05.2015 по 25.06.2015.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Відповідачі, не погодившись з судовим рішенням, подали апеляційні скарги, в яких посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга Дзержинського МВ ГУМВС вмотивована тим, що відділення поліції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» перебуває в процесі ліквідації, отже весь штат та всі посади скорочені з 06.11.2015. Також вказує, що органи внутрішніх справ не в змозі здійснювати виплату коштів за час затримки розрахунку без належних на те бюджетних асигнувань, адже з моменту ліквідації по теперішній час відсутні бюджетні асигнування на нарахування грошового забезпечення співробітникам міліції, через відсутність штату таких співробітників. За таких обставин просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Дзержинського МВ ГУМВС нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу з 08 травня 2015 року по 06 березня 2018 року в сумі 63407,93 грн та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вказаної вимоги.

ГУМВС свою апеляційну скаргу вмотивовує тим, що позивач протягом строку з дня отримання листа про майбутнє звільнення з органів внутрішніх справ не подав рапорт про звільнення за переведенням та заяву про вступ до лав Національної поліції. Відтак, наголошує на правомірності прийнятого наказу про звільнення № 21 о/с лк від 06.11.2017.

Також, вказує на протиправність задоволення позовних вимог щодо стягнення грошового забезпечення за час затримки виконання рішення з 08.05.2015 по 25.05.2015 та щодо стягнення з Дзержинського МВ ГУМВС грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 08.05.2015 по 06.03.2018, оскільки грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків.

Крім того, наголошує на недотриманні позивачем строку на звернення до суду. Враховуючи викладене просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити в повному обсязі.

Представник відповідачів підтримав вимоги апеляційних скарг, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Позивач та його представник в судовому засіданні проти доводів апеляційних скарг заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.

ОСОБА_4 наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 20 червня 1996 року № 12 о/с прийнятий на службу до органів внутрішніх справ та проходив службу по 29 серпня 2014 року.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 серпня 2014 року № 963 майора міліції ОСОБА_4 начальника сектору дільничних інспекторів міліції Дзержинського МВ ГУМВС України в Донецькій області звільнено з органів внутрішніх справ України за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 серпня 2014 року № 1720 о/с «По особовому складу» відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_4, начальника сектору дільничних інспекторів міліції Дзержинського МВ ГУМВС України в Донецькій області.

Вказані накази оскаржені позивачем в судовому порядку.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2015 року в справі № 805/590/15-а позовні вимоги задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправними та скасовано спірні накази в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ. Поновлено майора міліції ОСОБА_4 на посаді начальника сектору дільничних інспекторів міліції Дзержинського МВ ГУМВС України в Донецькій області з 30.08.2014. Зобов'язано Дзержинський міський відділ Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 30.08.2014 по 07.05.2015.

На виконання цієї постанови суду наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 25.06.2015 № 192 о/с позивача поновлено в органах внутрішніх справ України.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задоволено. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2015 року в справі № 805/590/15-а скасовано. У задоволені позову ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Дзержинського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області відмовлено.

Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 25 вересня 2015 року № 289 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2017 року касаційну скаргу позивача задоволено, скасовано постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року та залишено в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2015 року.

На підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2017 року наказом Головного управління МВС України в Донецькій області від 05 вересня 2017 року № 18 о/с лк скасовано пункт наказу ГУ МВС України в Донецькій області від 25 вересня 2015 року № 289 о/с в частині звільнення та поновлено позивача на посаді начальника сектору дільничних інспекторів міліції Дзержинського міського відділу з 26 вересня 2015 року.

Копію зазначеного наказу позивач отримав в Торецькому відділі поліції Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області та повідомив про намір продовжувати працювати, просив внести запис до трудової книжки та визначити обсяг роботи, про що повідомив керівництво органу.

06 листопада 2017 року Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ прийнято наказ № 21 о/с лк про звільнення у запас (із постановленням на військовий облік) майора міліції ОСОБА_4 за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Вказаний наказ позивач отримав 17 листопада 2017 року, відповідно до розписки на зворотному боці.

Вважаючи своє звільнення протиправним, та таким що відбулось із порушенням вимог чинного законодавства, ОСОБА_4 звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюється Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 18 цього Закону, порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення № 114).

За приписами пункту 8 Положення № 144 регламентовано, що дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема, у зв'язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.

Пунктом 64 «г» Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Водночас, на момент розгляду даної справи Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ втратив чинність, натомість набув чинності Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ (далі - Закон № 580-VІІІ).

Відповідно до пункту 1 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VІІІ він набирає чинності через три місяці з дня наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI «Прикінцеві та Перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; 2) частини сьомої статті 15 та частини п'ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 01 січня 2017 року.

Закон № 580-VІІІ опублікований в газеті Голос України 06 серпня 2015 року за № 141-142 та набрав чинності 07 листопада 2015 року.

Враховуючи викладене, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17- 18 розділу XI «Прикінцеві та Перехідні положення» цього Закону набирають чинності з 07 серпня 2015 року.

Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та Перехідні положення Закону № 580-VІІІ з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Пунктами 9, 10, 11 розділу XI Прикінцеві та Перехідні положення Закону № 580-VІІІ передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або неприйняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону.

Відповідно до матеріалів справи позивач поновлений на посаді лише наказом № 18 о/с лк від 05 вересня 2017 року, виданим на підставі Ухвали Вищого адміністративного суду від 19 липня 2017 року.

З огляду на викладене можна дійти висновку, що позивач не може вважатися попередженим про можливе майбутнє звільнення, оскільки на час опублікування Закону № 580-VІІІ він не міг реалізувати своє бажання проходити службу в поліції шляхом подання заяви чи рапорту через оскарження наказів про звільнення в судовому порядку.

Таким чином, наведені норми Розділу ХІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 580-VІІІ та Положення № 114, на яких ґрунтується спірний наказ, містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: відмова працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийняття на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; відсутність можливості подальшого використання на службі.

Отже, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, керівник органу прямо зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється.

В позовній заяві та відповіді на відзив ГУМВС позивач вказує, що після поновлення його на посаді він повідомив про наявність намірів продовжувати службу.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що управлінням кадрового забезпечення ГУМВС 07.09.2017 скеровано ОСОБА_4 лист № 205/лк, зі змісту якого вбачається, що для вирішення питання подальшого проходження служби позивачеві необхідно особисто прибути до ліквідаційної комісії Дзержинського МВ ГУ МВС України в Донецькій області, також роз'яснено про порядок прийому на службу в Національну поліцію. До листа додано витяг з наказу від 05.09.2017 № 18 о/с та попередження про наступне вивільнення.

Позивач вказує, що цього листа не отримував, та з попередженням не ознайомлювався, про що свідчить відсутність його підпису в графі «Ознайомлений».

За таких обставин, видаючи наказ від 06.11.2017 № 21 о/с лк відповідачем не дотримано строк, протягом якого особа може реалізувати своє бажання проходити службу в поліції, що є безумовною підставою для його скасування.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо дотримання позивачем строку на звернення до суду, з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, із наказом про звільнення № 21 о/с лк від 06 листопада 2017 року позивач ознайомився 17 листопада 2017 року.

Отже, відповідно до ч. 6 ст. 120 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день, в даному випадку 18 грудня 2017 року.

За приписами ч. 9 ст. 120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

Відповідно до відбитку поштового штемпелю, позовна заява передана до відділення поштового зв'язку для відправлення 18 грудня 2017 року. За таких обставин, суд спростовує доводи апеляційної скарги ГУМВС з цього приводу.

Розглянувши посилання апелянтів стосовно стягнення грошового забезпечення суд зазначає наступне.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 № 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896 (далі - Інструкція № 499).

Згідно з пунктом 1.6. Інструкції № 499 грошове забезпечення рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби.

За приписами пункту 24 Положення № 114, у разі незаконного звільнення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивач проходив службу в Дзержинському міському відділі Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та відповідно, зазначеною установою здійснювалось нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу необхідно здійснювати саме з Дзержинського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області.

Разом з тим, Законом № 580-VІІІ, Положенням № 114 та Інструкцією № 499 не врегульовано порядок надання компенсації за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника.

Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

За таких обставин виплата грошового забезпечення за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Європейський суд з прав людини у справах «Кечко проти України», «Ромашов проти України» зауважив, що реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Таким чином, суд апеляційної інстанції спростовує доводи апеляційної скарги Дзержинського МВ ГУ МВС України в Донецькій області, що відсутність бюджетного фінансування є підставою, яка унеможливлює виплату грошового забезпечення поновленого співробітника.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 120, 139, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Дзержинського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року в справі № 805/4730/17-а за позовом ОСОБА_4 до Дзержинського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення № 21 о/с лк від 06.11.2017, зобов'язання поновити на службі, стягнення грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу, стягнення грошового забезпечення за час затримки виконання судового рішення - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року в справі № 805/4730/17-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 16 травня 2018 року. Повний текст постанови складений 17 травня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

А. А. Блохін

Л. А. Василенко