Постанова № 74027628, 16.05.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року справа № 805/4861/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сіваченка І.В.,

суддів Василенко Л.А., Шишова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року (повний текст складено 14 грудня 2017 року в м. Слов'янську) у справі № 805/4861/16-а (суддя в 1 інстанції - Голубова Л.Б.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Азовський машинобудівний завод" до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги від 13 жовтня 2016 року № Ю-1 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску частково на суму 100000,00 гривень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Азовський машинобудівний завод" (далі - ПАТ "Азовський машинобудівний завод" або ПрАТ "АМЗ") звернулося до суду з позовом до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - Інспекція) про часткове скасування вимоги від 13 жовтня 2016 року № Ю-1 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 100000,00 гривень.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що 19 листопада 2016 року поштою отримав вимогу від 13 жовтня 2016 року № Ю-1 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в якій зазначено, що станом на 30 вересня 2016 року заборгованість з ЄСВ становить 940825,32 гривень, у тому числі: недоїмка - 874326,13 гривень, штраф - 29146,67 гривень, пеня - 37352,52 гривень. Зазначає, що дана заборгованість виникла за самостійно узгодженими сумами ЄСВ за звітні періоди з січня 2015 року по серпень 2016 року включно.

Зазначає, що через високі ставки судового збору просить скасувати вказану вимогу в частині 100000,00 гривень.

Вважає, що вимога від 13 жовтня 2016 року № Ю-1 є незаконною, необґрунтованою, оскільки підприємство позивача зареєстровано в зоні проведення антитерористичної операції, що триває на території Донецької і Луганської областей згідно указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, а Законом України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669-VII) внесено доповнення у розділ VIII "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI) пунктом 93, відповідно до якого, платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону № 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Позивачем подано таку заяву до податкової інспекції 28 листопада 2014 року та повторно 30 квітня 2017 року.

За таких обставин позивач вважає себе звільненим від сплати єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, а відповідач неправомірно вимагає від нього виконання визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI обов'язків зі сплати єдиного внеску до закінчення антитерористичної операції.

Відповідачем надано письмові заперечення.

В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно сплачувати внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Несвоєчасно не сплачена сума є недоїмкою та стягується з застосуванням штрафів.

Суми зобов'язань з єдиного внеску відображені в картці ПрАТ "АМЗ" на підставі поданих платником звітів. Обставини несвоєчасної сплати єдиного внеску позивачем не заперечуються тому Інспекцією правомірно була винесена спірна вимога.

Згідно облікових даних, наданих відповідачем, заборгованість позивача станом на 30 вересня 2016 року становила 940825,32 гривень, тому ГУ ДФС у Донецькій області сформовано вимогу на вказану суму боргу. При цьому, за період з 01 вересня 2013 року по 31 серпня 2016 року ПрАТ "АМЗ" нараховано 2034050,45 гривень. У період з 01 жовтня 2013 року по 30.09.2016 року сплачено 1551445,40 гривень.

Крім того, суми штрафних санкцій по рішенням відповідача в загальному розмірі 29146,67 гривень, які оскаржені позивачем та залишені судовими рішеннями в силі також увійшли до спірної вимоги.

Вважає недоцільним посилання позивача на пункт 9-4 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI, оскільки згідно пункту 28 розділу І Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", зміни внесені Законом України № 1669-VII до розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI втратили чинність. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 10-53-р діяло з 05.11.2014 по 18.12.2015.

Також зазначає, що позивач не має сертифікату ТПП про настання форс-мажорних обставин, а виробничі потужності позивача взагалі знаходяться у м. Бердянську Запорізької області, яке не відноситься до переліку міст, де здійснювалася АТО.

З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі № 805/4861/16-а позов задоволено повністю, внаслідок чого, скасовано вимогу Інспекції про сплату боргу (недоїмки) № Ю-1 від 13 жовтня 2016 року в частині 100000,00 гривень.

Постанова мотивована тим, що стаття 1 Закону № 1669-VII суперечить пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI, яким встановлено, що підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним саме до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції Таким чином, суд першої інстанції вважав, що позивач виконав вимоги Закону і є звільненим від сплати єдиного соціального внеску.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова місцевого суду є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що підставою для звільнення від виконання обов'язків зі сплати єдиного внеску є сертифікат ТПП України про настання саме форс-мажорних обставин, що заважають виконувати платникам єдиного внеску свої обов'язки, а не засвідчення факту проведення антитерористичної операції, що дійсно є загальновідомим фактом. Так, відповідно до доданих до матеріалів позовної заяви, 15 липня 2015 року Донецькою торгово-промисловою палатою було відмовлено ПрАТ «АМЗ» у задоволенні заяви про отримання відповідного сертифікату на підтвердження обставин непереробної сили. Однак зазначена відповідь ТПП України не була оскаржена позивачем у встановленому законом порядку. Отже, апелянт вважає, що позивачем не було вжито усіх заходів, для звільнення від виконання платника єдиного внеску.

До того ж, апелянт бажає зазначити, що позивач взагалі не надавав до Інспекції також і заяву саме про визнання сум недоїмки безнадійним боргом та документи, що підтверджували б такий факт, а не заяву про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску на виконання вимог п. 94 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI.

Таким чином вбачається, що нормами законодавства, які за своєю юридичною силою є вищим за відповідь Донецької ТПП, надану позивачем, передбачене надання сертифікату ТПП України про настання форс-мажорних обставин, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, а також для здійснення списання суми недоїмки.

На підставі викладеного, Інспекція вважає, що дії відповідача щодо відмови у застосуванні до позивача положень п. 94 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI в частині звільнення від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, вчинені з урахуванням вимог діючого законодавства.

Окрім того, відповідач зауважує, що на позивача не розповсюджується Закон № 1669-VII та на підтримку своєї позиції апелянт зазначає, що згідно наявних матеріалів у Інспекції, підприємство фактично (основні фонди, промислові об'єкти та засоби виробництва) знаходиться у м. Бердянськ Запорізької області по вул. Гагаріна, буд. 7. Отже, позивач здійснює діяльність на території яка не входить до населених пунктів на якій здійснювалася антитерористична операція.

Всі особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Приватне акціонерне товариство "Азовський машинобудівний завод" є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з кодом 32954671 з 24 грудня 2004 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 12).

Позивач перебуває на обліку у Мангуській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області як платник податків та платник єдиного внеску, про що свідчить довідка форми № 4-ОПП від 02 липня 2012 року (а.с.13).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 04 липня 2013 року № 406- VII до Закону № 2464-VI та ПК України внесено зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України передано органам доходів і зборів.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України, статті 94 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Тобто, контролюючим органам, надано також право здійснення контролю за нарахуванням, повнотою і своєчасністю сплати єдиного соціального внеску.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини є Закон № 2464-VI.

Відповідно до абзаців 1, 3, 4 частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п.2 та п.4 розділу ІІІ Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, який діяв до 10.06.2016, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 № 765 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 лютого 2014 року за № 217/24994, передбачено, що зобов'язання, штрафні санкції, пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником у звітності, відображаються територіальним органом Міндоходів в інтегрованій картці платника.

Нарахування податків, зборів та сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, а також митних та інших платежів - на підставі оформленої митної декларації.

Нарахування узгоджених сум грошових зобов'язань за податками, зборами, митними платежами та сум єдиного внеску, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань.

При поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує грошові зобов'язання минулих податкових періодів платника та ліквідаційної звітності, нарахування в інтегрованій картці платника проводиться датою його подання.

Згідно з п.1 підрозділу 1 розділу IV Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який діє з 10.06.2016, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016р. за №751/28881, передбачено, що первинні показники, що відображаються в підсистемі, яка забезпечує обробку податкової звітності та платежів, є показниками форм податкової звітності та звітності з єдиного внеску, затверджених у встановленому порядку

У відповідності до п.1 підрозділу 2 вказаного Порядку прийняття Звітного документа є обов'язком контролюючого органу.

Дані Звітних документів, поданих платниками на паперових носіях, переносяться до інформаційної системи органів ДФС у терміни, встановлені регламентом комп'ютерної обробки Звітних документів.

Після повного внесення даних Звітного документа такий документ отримує статус "Повністю введено".

Для звітних документів, поданих засобами електронного зв'язку в електронній формі, статус "Повністю введено" вважається присвоєним за умовчанням.

Таким чином, визначені платником суми єдиного внеску до сплати підлягають відображенню у відповідній картці платника ЄСВ.

13 жовтня 2016 року Інспекцією сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-1 щодо сплати позивачем недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 940825,32 гривень, з яких: недоїмка - 874326,13 гривень, штраф - 29146,67 гривень, пеня - 37352,52 гривень (а.с. 11). В спірній вимозі зазначено, що сформована вона станом на 30.09.2016 року.

Згідно з п.1 та п.12 ч.2 ст.6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Колегія суддів зазначає, що при формуванні вимоги контролюючий орган не визначає платнику суму єдиного внеску до сплати, оскільки такі суми попередньо визначаються на підставі відповідної звітності або рішень. Фактично, вимога формується внаслідок наявності в картці платника відомостей про нараховані суми єдиного внеску, у тому числі нараховані самим платником, але не сплачені у встановлений ч.8 ст.9 Закону № 2464-VI строк.

Підставою виникнення зазначеного вище боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 940825,32 гривень є самостійно задекларовані позивачем суми ЄСВ з січня 2015 року по серпень 2016 року та застосовані до нього штрафи і пеня за несвоєчасну сплату єдиного внеску, що не спростовується сторонами. Позивачем надано розрахунок самостійно задекларованих сум з січня 2015 року по серпень 2016 року, який становить 874326,13 гривень (а.с. 15). Тобто, ця обставина не є спірною між сторонами. Проте, позивач просить скасувати частково спірну вимогу в сумі 100000,00 гривень.

Таким чином, станом на дату винесення спірної вимоги - 13 жовтня 2016 року не сплачена сума боргу з ЄСВ у строк, передбачений Законом № 2464-VI склала 940825,32 гривень.

Законом № 1669-VII у Законі № 2464-VI розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3 (у наступному 9-4) такого змісту:

"9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону № 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому ПК України для списання безнадійного податкового боргу".

Колегія суддів не бере до уваги заперечення відповідача стосовно втрати чинності вказаної норми в Законі № 1669-VII, оскільки у спеціальному законодавстві - Законі № 2464-VI дана норма є діючою.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено смт. Мангуш Першотравневого району Донецької області, де зареєстроване підприємство позивача.

Дію вказаного Розпорядження зупинено Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014.

Вказані розпорядження втратили чинність згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України". Вказаним розпорядженням до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено смт. Мангуш Першотравневого району Донецької області.

Тобто, у період невиконання обов'язків платника єдиного соціального внеску позивач знаходився на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція.

Колегія суддів не бере до уваги факт зупинення дії розпорядження №1053-р, оскільки фактично антитерористична операція не припинялася, територія проведення АТО не змінилася, що є загальновідомою обставиною, а бездіяльність Кабміну з приводу не своєчасного винесення розпорядження про перелік населених пунктів, де проводилася АТО не може бути підставою для порушення прав господарюючих суб'єктів, що здійснюють діяльність в зоні проведення АТО.

За приписами частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, а платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, оскаржувана позивачем вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-1 від 13 жовтня 2016 року безпосередньо порушує права позивача, виходячи з наступного.

Згідно пункту 5 розділу VI "Порядок стягнення заборгованості з платників" наказу Мінфіну України від 20.04.2015 № 449 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" протягом десяти календарних днів з дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені.

У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до органу доходів і зборів вищого рівня або суду платник зобов'язаний одночасно письмово повідомити орган доходів і зборів, який направив вимогу.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначених у вимозі сум недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), орган доходів і зборів протягом десяти робочих днів надсилає в порядку, встановленому Законом, до органу державної виконавчої служби вимогу про сплату боргу (недоїмки).

У разі якщо платник єдиного внеску, що є бюджетною установою та одержувачем бюджетних коштів, а також підприємством, установою та організацією, рахунки яких відкриті в органах Казначейства, протягом десяти календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначених у вимозі сум недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), орган доходів і зборів протягом десяти календарних днів надсилає в порядку, встановленому частиною другою статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", до органу Казначейства вимогу про сплату боргу (недоїмки).

До сум боргу (недоїмки) платника, що подаються до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства, у вимогу про сплату боргу (недоїмки) за даними інформаційної системи органу доходів і зборів включаються також суми узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін штрафів та пені.

У зазначених випадках орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки, штрафів та пені. У разі звернення органу доходів і зборів з позовом про стягнення недоїмки, штрафів та пені до суду передбачені законом заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Таким чином, Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування прямо зобов'язує платника ЄСВ оскаржити вимогу шляхом адміністративного або судового оскарження в випадку незгоди з визначеною у ній суми недоїмки.

Статтею 10 Закону України № 1669-VII встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо посилання на відсутність у позивача сертифікату Торгово-промислової палати України, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки подання такого сертифікату не є обов'язковою умовою для звільнення від обов'язків платника єдиного внеску, а є умовою для списання недоїмки, що не є тотожними поняттями у розмінні п. 9-4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI.

У даній справі предметом оскарження є вимога про сплату боргу від 13.10.2016 № Ю-1, а не питання списання безнадійного боргу.

Проте, позивач звертався до Донецької Торгово-промислової палати з заявою щодо отримання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин від 09 липня 2015 року № 156 про настання обставин непереборної сили на підприємстві позивача по обов'язках зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання якого наступило з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції (а.с. 20).

Проте, листом від 15 липня 2015 року № 1011/12.12-03 Донецька Торгово-промислова палата повідомила позивача, що законом не передбачено підтверджувати ще й настання форс-мажорних обставин, оскільки підприємство зареєстроване в смт. Мангуш Першотравневого району Донецької області, яке в свою чергу включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція (а.с. 21-22). Донецька Торгово-промислова палата зазначила, що єдиною підставою для звільнення від сплати ЄСВ є заява платника єдиного внеску, подана за місцем обліку.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до заяви від 27 листопада 2014 року ПАТ "Азовський машинобудівний завод" просить Інспекцію звільнити його від виконання обов'язків від сплати ЄСВ (а.с. 16).

Однак, листом від 08 грудня 2014 року Інспекція відмовила позивачеві, оскільки дію Розпорядження № 1053-р від 30.10.2014 зупинено згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014 (а.с. 17).

Позивач вдруге звернувся до Інспекції з заявою від 30 квітня 2015 року стосовно звільнення від сплати ЄСВ (а.с. 18). Проте, листом від 13 травня 2015 року № 2864/08/05-40-013 йому знову було відмовлено (а.с. 19). Контролюючий орган повідомив, що ПАТ "Азовський машинобудівний завод" знаходиться на обліку у Інспекції, але ж фактично підприємство (основні фонди та засоби виробництва) знаходиться у м. Бердянськ Запорізької області по вулиці Гагаріна, буд. 7. Тобто, підприємство здійснює свою діяльність не на території проведення антитерористичної операції. Згідно зі статтею 1 Закону № 1669-VII, територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 (а.с. 18).

При цьому, відповідно до приписів частини 1 статті 2 Закону № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, стаття 1 Закону № 1669-VII суперечить пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI, яким встановлено, що підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним саме до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції

Таким чином, позивач виконав вимоги Закону і є звільненим від сплати єдиного соціального внеску.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 18.03.13 в справі № 805-2377-16 (номер в Єдиному Державному реєстрі судових рішень - 72745043).

За таких обставин, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-1 від 13 жовтня 2016 року в частині 100000,00 гривень.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі № 805/4861/16-а за позовом Приватного акціонерного товариства "Азовський машинобудівний завод" до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги від 13 жовтня 2016 року № Ю-1 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску частково на суму 100000,00 гривень - залишити без змін.

Повне судове рішення - 16 травня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Сіваченко

Судді Л.А. Василенко

О.О. Шишов