Постанова № 74027585, 06.03.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 березня 2018 року м.Дніпросправа № 336/2608/17(2-а/336/279/2017)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Дадим Ю.М. Дурасової Ю.В.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 12 червня 2017 р. (суддя Галущенко Ю.А. ) по справі за позовом Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору ,-

встановив:

У травні 2017 року Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя звернулося до суду з позовом в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження від 19.04.2017 року № 53793339 в частині стягнення з управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя виконавчого збору в сумі 12800 гривень.

Постановою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 12 червня 2017 р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 від 19.04.2017 року про відкриття виконавчого провадження № 53793339 в частині стягнення з управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя виконавчого збору в сумі 12800 гривень.

Стягнуто з Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення на підставі якого видано виконавчий лист №2-а-12418/11 виданий 13.11.2014 року, набрало законної сили 17.12.2013 року, а відтак виконавчий документ виконується не в порядку ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а тому виконавчий збір підлягає стягненню з боржника у порядку та в розмірі встановленому ЗУ «Про виконавче провадження».

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, підтверджується матеріалами справи, що постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1 від 19.04.2017 року відкрите виконавче провадження № 53793339 з виконання постанови Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 26.09.2011 року про зобов’язання управління Пенсійного фонду в Шевченівському районі м.Запоріжжя призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_3 підвищення до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням різниці, яка була виплачена за період з 06.03.2011 року по 22.07.2011 року.

Одночасно державним виконавцем прийнято рішення про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 12800 гривень.

Вважаючи постанову про відкриття виконавчого провадження від 19.04.2017 року ВП №53793339 в частині стягнення з управління ПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя виконавчого збору у розмірі 12800 грн. протиправною позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки держава гарантує виконання рішення суду про зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, а рішення суду на користь ОСОБА_3 підпадає під визначення судового рішення, яке виконується в порядку, встановленому ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» то виконавчий збір при виконанні такого рішення не підлягає стягненню відповідно до положень п. 3, ч. 5, ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» №1404 від 02.06.2016 року.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з позицією суду першої інстанції та зазначає наступне.

Оскільки предметом оскарження є рішення державного виконавця, прийняте 19 квітня 2017 року, спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний виживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Звертаючись до суду з позовом, позивач наголошував на тому, що рішення суду на виконання якого видано виконавчий лист частково виконано, що підтверджується розпорядженням від 13.08.2014 року №183481, проведено ОСОБА_3 нарахування відповідних коштів, разом з тим здійснити виплату нарахованих коштів на даний час є неможливим у зв'язку з відсутністю фінансування за відповідним напрямком для виплати коштів, нарахованих додатковими відомостями, сформованими на виконання рішення суду.

Однак, судом встановлено, що станом на дату винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 19 квітня 2017 року боржником рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 26.09.2011 року в добровільному порядку в повному обсязі не виконано.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерством юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 у редакції наказу Міністерства юстиції України 20 липня 2017 року №2314/5, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору є обов'язком державного виконавця.

Частиною 5 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачені випадки у яких виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", який набрав чинності з 01 січня 2013 року, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року №440 з метою реалізації Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою.

Відповідно до вказаного Порядку виконанню підлягають рішення - виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" суб'єкти, які видані або ухвалені до 1 січня 2013 року.

Встановлені обставини справи свідчать, що постанова Шевченківського районного суду м. Запоріжжя прийнята в 2011 році, набрала законної сили 19.11.2013 року, а виконавчий документ виданий в 2017 році і містить вимоги зобов'язального характеру виконання.

Таким чином, положення Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та пунктів 1 та 3 частини 5 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" в зазначеному випадку застосуванню не підлягають.

Таким чином, оскільки стягнення виконавчого збору у визначеному Законом розмірі є обов’язком державного виконавця при примусовому виконанні рішення, відтак, враховуючи, що рішення суду виконується на підставі ЗУ «Про виконавче провадження», приписами якого прямо передбачене справляння з боржника до бюджету виконавчого збору – підстави для скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору – відсутні.

За викладених обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 315, 317, 321, 322, КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області – задовольнити.

Постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 12 червня 2017 р. – скасувати.

В задоволенні адміністративного позову Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: Ю.В. Дурасова