Постанова № 74027572, 16.05.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 травня 2018 рокусправа № 804/7811/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Круговий О.О.

судді: Прокопчук Т.С. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1,

позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 січня 2018 року у справі №804/7811/17 (суддя суду першої інстанції ОСОБА_4В.) прийняту у відкритому судовому засіданні 13 годині 15 хвилин, в м. Дніпрі, повний текст ухвали складено 09 січня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування рішення атестаційної комісії, наказу від 19.12.2016 року №357 о/с, поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення,

в с т а н о в и в :

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 січня 2018 року задоволено клопотання Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про залишення позовної заяви без розгляду. Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування рішення атестаційної комісії, наказу від 19.12.2016 року №357 о/с, поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм процесуального права просить оскаржувану ухвалу скасувати та адміністративну справу №804/7811/17 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач не був ознайомлений з наказом про призначення щодо нього атестації. Також, позивач зазначає, що судом першої інстанції в порушення вимог Закону не було надано позивачу додатковий строк для подання письмових доказів на підтвердження поважності підстав пропуску строку. Позивач зазначає, що суддя виніс ухвалу з мотивів неповноти, неясності, суперечності чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, крім того в повному обсязі не розглянув заяви про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом від 12.02.2018 року, надавши на неї лише інформаційну відповідь. Також, позивач наголошує на протиправності оскаржуваного рішення атестаційної комісії та наказу.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність поважних причин пропуску позивачем строку звернення з адміністративним позовом у даній справі. Відповідач зазначає, що позивач без будь-яких об’єктивних причин звернувся до суду із позовом у даній справі після спливу 11 місяців з моменту коли дізнався про порушення своїх прав та інтересів, що свідчить про правомірність залишення судом адміністративного позову без розгляду. Також, відповідач звертає увагу суду на те, що апеляційна скарга позивача обґрунтована лише доводами, що стосуються суті позовних вимог, об’єктивних причин пропуску строку заявник не наводить, також не зазначає, чим саме порушено судом вимоги норм процесуального права. Просить оскаржувану ухвалу залишити без без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Встановлені обставини справи свідчать, що 24 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив: визнати протиправним рішення атестаційної комісії, скасувати наказ Головного управління поліції у Дніпропетровській області від 19.12.2016 року №357 о/с про звільнення його з посади поліцейського Криворізького відділення поліції Криворізького відділу поліції за пунктом 5 частини 1 ст. 77 ЗУ «Про національну поліцію» (через службову невідповідність), поновити позивача на службі в поліції із стягненням на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

В своєму адміністративному позові ОСОБА_2 також заявлено клопотання про поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом. Позивач зазначив, що строк звернення до суду з адміністративним позовом слід обраховувати з моменту, коли він ознайомився з наказом про призначення щодо нього атестації, при цьому позивач зазначив, що з наказом про призначення щодо нього атестації не ознайомлювався.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу із порушенням місячного строку, який обраховується з моменту ознайомлення ОСОБА_2 із наказом про звільнення зі служби. Суд дійшов висновку, що позивачем не наведено жодних поважних підстав, що послугували зверненню до суду з позовом після спливу строку визначеного Законом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, станом на час звернення позивача до суду з адміністративним позовом, 24.11.2017 року, чинним був КАС України в редакції від 03.08.2017 року.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 99 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

З огляду на ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного поважними, про що постановляється ухвала.

Згідно з ч.3 ст.123 КАС України, в редакції ЗУ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року, яка діє з 15 грудня 2017 року, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з частиною першою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною другою вказаної статті визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Таким чином, особі гарантується право на звернення до суду.

Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду ..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим ... Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...».

Отже, законодавцем встановленими строками обмежено звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, вони покликані забезпечити юридичну визначеність у публічно-правових відносинах.

У справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк для звернення до суду.

Так, 24 листопада 2017 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення атестаційної комісії, наказу про звільнення зі служби та поновлення на роботі, із виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

При цьому, про невідповідність займаній посаді позивач дізнався 30.09.2016 року, при ознайомленні з атестаційним листом, про що свідчить його особистий підпис в атестаційному листі (а.с. 16).

Про прийняття оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_2 з роботи, позивач дізнався 20.12.2016 року, при отриманні трудової книжки, військового квитка, витягу з наказу №357 а/с, про що свідчить особистий підпис позивача в послужному списку. (а.с.41).

Таким чином, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом після спливу визначеного законом 1 місяця з моменту, коли він дізнався про порушення своїх прав та законних інтересів.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем на обґрунтування поважності порушення строку звернення до суду не наведено суду жодних об’єктивних підстав.

Той факт, що позивача не було ознайомлено із наказом про призначення відносно нього атестації не може свідчити про поважність підстав для поновлення строку на оскарження рішення атестації, та наказу про звільнення, оскільки позивач про прийняття оскаржуваного рішення та наказу був належним чином повідомлений, як про те свідчать наявні в матеріалах справи докази.

В свою чергу, той факт, що позивач звертався до суду з адміністративним позовом про скасування рішення, наказу про звільнення та поновлення на роботі до місцевого загального суду, не може свідчити про поважність підстав для поновлення строку при зверненні до адміністративного суду, з огляду на наступне.

Як видно з матеріалів справи ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 лютого 2017 року було відмовлено позивачу у відкритті провадження у справі за позовом до Криворізького відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області про скасування наказу, поновленні на роботі, ухвала набрала законної сили 09 березня 2017 року, при цьому з адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду у даній справі позивач звернувся лише 24 листопаді 2017 року, тобто після спливу більш ніж півроку з моменту набрання законної сили ухвалою Центрально-Міського суду м. Кривого Рогу від 20.02.2017 року.

Суд зазначає, що поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об’єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Позивач, вказуючи на факт попереднього звернення з аналогічним позовом до місцевого суду як на підставу для поновлення строку, не наводить суду які ж саме причини унеможливили звернення до адміністративного суду одразу після відмови у відкритті провадження у справі місцевим судом, яке мало місце ще в лютому 2017 року, а сама по собі обставина щодо попереднього звернення позивача до суду із порушенням правил підсудності не може вказувати на поважність підстав пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем порушено визначений законом строк звернення до суду з адміністративним позовом, а підстави наведені ОСОБА_2 для умов поновлення строку є неповажними, вказане свідчить про достатність підстав для залишення адміністративного позову без розгляду.

Щодо доводів позивача про те, що судом протиправно не розглянуто в повному обсязі заяву позивача про поновлення строку на звернення до суду від 15 лютого 2018 року, надавши не неї письмову відповідь замість відкриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як видно з матеріалів справи заява про поновлення строку на звернення до суду від 12.02.2018 року надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 15 лютого 2018 року, тобто після ухвалення 04.01.2018 року судом першої інстанції, у присутності позивача та його представника, ухвали про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України, в редакції ЗУ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року, яка діє з 15 грудня 2017 року, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає адміністративний позов без розгляду з підстав, визначених частиною третьою та четвертою ст. 123 КАС України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що КАС України передбачено, що розгляд справи у визначених випадках може бути закінчено прийняттям ухвали (ч.5 ст. 241 КАС України).

Згідно із ч 4 ст. 240 КАС України,особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право на звернення до адміністративного суду в загальному порядку.

Отже, з аналізу зазначених норм права вбачаться, що в разі якщо після відкриття провадження у справі виявиться, що адміністративний позов подано із порушенням строків на його подання, та підстави наведені позивачем для умов поновлення строку суд визнає неповажними, суд постановляє ухвалу про залишення адміністративного позову без розгляду. Ухвала про залишення позову без розгляду буде судовим рішенням, яким завершено судовий розгляд справи. При цьому, позивач, після усунення підстав, що послугували залишенню адміністративного позову без розгляду може повторно звернутись до суду з позовом в загальному порядку.

Як видно з матеріалів справи, 04 січня 2018 року судом першої інстанції було постановлено ухвалу про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_2, таким чином розгляд справи №804/7811/17 було завершено. 12 лютого 2018 року, тобто після завершення розгляду справи №804/7811/17, позивачем було подано заяву про поновлення строку звернення до суду із позовом у даній справі. За наслідками розгляду поданої позивачем заяви відповідно до ЗУ «Про звершення громадян» судом ОСОБА_2 було надано інформаційну відповідь.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що після завершення розгляду справи прийняттям ухвали від 04.01.2018 року, суд першої інстанції не мав процесуальної можливості розглянути подану позивачем 12.02.2018 року заяву про поновлення строку по суті та не міг відкрити провадження у справі №804/7811/17, оскільки чинним КАС України не визначено можливості повторного відкриття провадження у справі на підставі лише заяви про поновлення строку, після прийняття ухвали про залишення позову без розгляду.

Водночас, позивач не позбавлений права на звернення до суду з адміністративним позовом в загальному порядку ( ст. 168 КАС України) після усунення обставин, які послугували підставою для залишення адміністративного позову без розгляду.

Відтак, з огляду на наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції в повній мірі відповідає вимогам процесуального права, доводи позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, відтак підстави для скасування ухвали – відсутні.

Керуючись ст. 243, ст.308, ст. 310, ст. 312, ст. 316 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 січня 2018 року у справі №804/7811/17 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 16 травня 2018 року та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верхового Суду.

Повне судове рішення складено 17 травня 2018 року.

Головуючий суддя: О.О. Круговий

Суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: А.В. Шлай