Ухвала суду № 74026943, 16.05.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

16 травня 2018 року справа № 711/2985/18

м. Черкаси

Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено матеріали адміністративного позову у справі № 711/2985/18

за скаргою ОСОБА_1,

на дії ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на посаді судді Апеляційного суду Черкаської області, треті особи територіальне управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області, Конституційний Суд України, прийнято ухвалу.

15.05.2018 ОСОБА_1, звернувшись до Придніпровського районного суду із скаргою на дії ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 як службових осіб Державної судової адміністрації України в Черкаській області на посаді судді Апеляційного суду Черкаської області, треті особи: територіальне управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області, Конституційний Суд України, просить:

- визнати неправомірними діями службових осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в епізоді здійснення 24.12.2015 незаконного судочинства безпосередньо у нарадчій кімнаті вищевказаної справи за адресою вул. Гоголя, 316, у Придніпровському районному суді м. Черкаси державної території самостійної української держави — України, шляхом привласнення собі компетенції та повноважень суб’єкта владних повноважень «судової влади» не утвореної 01.12.1991 р. «Незалежної демократичної держави — України» на посаді судді її неутвореного Апеляційного суду Черкаської області;

- визнати неправомірними діями службових осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в епізоді здійснення 24.12.2015 незаконного правосуддя безпосередньо у нарадчій кімнаті вищевказаної справи за адресою вул. Гоголя, 316, у Придніпровському районному суді м. Черкаси державної території самостійної української держави — України, шляхом привласнення собі конституційних повноважень українського народу самостійної української держави — України, встановлених положенням ч. 4 ст.124 Конституції України, від імені неутвореного та нікчемного суб’єкта владних повноважень та публічного права судової влади не утвореної 01.12.1991 «Незалежної демократичної держави — України» на посаді судді її неутвореного Апеляційного суду Черкаської області;

- визнати неправомірними діями службових осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в епізоді здійснення 24.12.2015 незаконного судочинства безпосередньо у нарадчій кімнаті вищевказаної справи за адресою вул. Гоголя, 316, у Придніпровському районному суді м. Черкаси державної території самостійної української держави — України, іменем України в епізодах невиконання:

1) Рішення Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 у справі № 1/1909-97 за конституційним поданням Президента України «щодо відповідності Конституції України Постанови Верховної Ради України від 01.10.1996 «Про тлумачення ст.98 Конституції України».

2) Рішення Конституційного Суду України від 05.10.2005 № 6-рп/2005 у справі № 1-52/2005 «Про офіційне тлумачення положень ч. 2, 3 ст. 5 Конституції України», яким визнано обов’язковість результатів Всеукраїнського Референдуму Українського народу,

3) Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2010 № 20рп/2010 у справі № 1-45/2010 «щодо відповідності Конституції України (Конституційності Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 08.12.2004 № 2222-IV невизнання акту проголошення незалежності України від 24.08.1991 в частин утворення самостійної держави України.

Ухвалою Придніпровського районного суду від 18.04.2018 справу передано15.05.2018 на розгляд судді Черкаського окружного адміністративного суду. за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Згідно ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Ознайомившись з матеріалами позовної заяви, варто зазначити, що даний позов не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, виходячи з такого.

До матеріалів позову надано копію рішення у справі №22ц/793/2777/15 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, що вирішена за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому Кодексом (п.5 ч.1 ст.4 КАС України). КАС України (ч.1 ст.4) встановлено, що адміністративна справа – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Оскаржені позивачем дії суду (судді) є не управлінськими, а процесуальними, вчиненими при виконанні обов’язків із здійснення правосуддя, і тому їх законність може перевірятися лише судом вищої інстанції у порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом. У даному випадку між позивачем та суддями (відповідачами) публічно-владні управлінські функції не здійснюються, тому справа не належить до суду адміністративної юрисдикції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Згідно ч.3 ст.19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, що є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір належить розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Даний спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у публічно-правових відносинах від порушень з боку органів державної влади, оскільки оскаржені позивачем дії вчинені при відправленні правосуддя, йдеться про таємницю нарадчої кімнати, тому законність таких дій може перевірятись судом вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до ст.52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судоустрою чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді. Тобто, суддя виступає як посадова особа, уповноважена на виконання функцій держави, а не як службова особа, до якої можна звернутися з позовними вимогами у контексті незгоди із прийнятим рішенням.

Відповідно до ст.125 Конституції України суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно ст.14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Питання притягнення судді до відповідальності врегульовано законодавством, зокрема Законом України «Про Вищу раду правосуддя». Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що діюче законодавство дає можливість позивачеві повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення та дій суддів під час здійснення правосуддя.

У розумінні положень КАС України судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.

У зв'язку із викладеним розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій та судових рішень судді (суду), пов'язаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормами КАС України чи іншими законами України не передбачено.

Зі змісту вимог скарги ОСОБА_1 встановлено, що їх предметом є виключно незгода із процесуальними діями суддів у процесі відправлення правосуддя.

Відповідно до статей 126, 129 Конституції України законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених у ході розгляду конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суддів є протиправним втручанням у здійснення правосуддя й посяганням на процесуальну незалежність.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої п.1 ч.1 ст.170, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи (ч.6 ст.170 КАС України).

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду. Таємниця нарадчої кімнати є однією з гарантій незалежності суддів. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, тому суд дійшов висновку про наявність підстав відмовити у прийнятті позову з вищезазначеними вимогами.

Керуючись статтями 2, 4, 6-14, 170, 256, ч.1 ст.287, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі № 711/2985/18 за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на посаді судді Апеляційного суду Черкаської області, треті особи: територіальне управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області, Конституційний Суд України.

Копію ухвали разом із скаргою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала скаргу.

Роз’яснити ОСОБА_1 про право звернення до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Роз’яснити ОСОБА_1, що звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набрала законної сили відповідно до вимог ст.256 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням п.п.15.5. п.15 ч.1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.В. Трофімова