Рішення № 74026557, 11.05.2018, Сумський окружний адміністративний суд

С У М С Ь К И Й О К Р У Ж Н И Й А Д М І Н І С Т Р А Т И В Н И Й С У Д

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2018 р. Справа № 818/803/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шаповала М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Косолап І.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Леня С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Східного територіального управління Національної гвардії України про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просить:

1) визнати протиправною відмову Східного територіального управління Національної гвардії України (далі - відповідач) щодо прийняття рішення про дострокове припинення (розірвання) контракту про проходження ОСОБА_1 військової служби в Національній гвардії України, укладеного 17.10.2016;

2) зобов'язати відповідача достроково припинити (розірвати) контракт, укладений 17.10.2016 між позивачем та Міністерством внутрішніх справ України в особі командира військової частини 3051 підполковника Козинця С.П.

Свої вимоги мотивує тим, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 визнано протиправною відмову командування Військової частини 3051 Національної гвардії України щодо прийняття рішення про дострокове припинення (розірвання) контракту від 17.10.2016 про проходження ним військової служби у Національній гвардії України, та зобов'язано командування Військової частини 3051 Національної гвардії України повторно розглянути його рапорт про розірвання вказаного контракту. Однак постанова так і залишилась не виконаною, контракт достроково припинений не був, звернення позивача про задоволення рапорту про розірвання контракту та звільнення з військової служби залишились без виконання.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити та зазначив, що на момент звернення з рапортом про звільнення з військової служби за станом здоров'я особливий період в країні вже не діяв, а тому посилання відповідача при розгляді рапорту на існування в країні особливого періоду є безпідставними.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та стверджував, що відмова Східного територіального управління Національної гвардії України у звільненні позивача з військової служби на підставі п. "б" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" є обґрунтованою, оскільки відповідно до п. "б" ч. 8 ст. 26 цього Закону військовослужбовці звільняються на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час. Вважає, що позивач не набув право на звільнення в запас, так як постановою військово-лікарської комісії визнаний лише обмежено придатним до військової служби.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 17.10.2016 між позивачем та Міністерством внутрішніх справ України в особі командира військової частини 3051 підполковника Козинця С.П. укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб сержантського та старшинського складу (а.с. 15).

Наказом командира ВЧ 3051 від 17.10.2016 № 221 (а.с. 16) ОСОБА_1 зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення.

Згідно зі свідоцтвом про хворобу від 14.04.2017 № 90 (а.с. 17), виданого військово-лікарською комісією УМВС Сумської області, позивачу встановлено діагноз та визначено про придатність до військової служби - обмежено придатний до військової служби.

10.05.2017 позивач звернувся до командира ВЧ 3051 із рапортом, в якому просив звільнити його з військової служби за станом здоров'я, достроково розірвати контракт про проходження ним військової служби та провести всі необхідні розрахунки (а.с. 18).

Листом від 09.06.2017 № 40/51/34-845 (а.с. 19) ОСОБА_1 надано відповідь, в якій зазначено, що у відповідача відсутні правові підстави для звільнення позивача з військової служби, оскільки відповідно до свідоцтва про хворобу від 14.04.2017 № 90 позивача визнано обмежено придатним ло військової служби, а у відповідності до п. "б" ч. 8 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" можливе звільнення за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо особа не висловила бажання продовжувати військову службу.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 (а.с. 21-24), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 (а.с. 25-27), визнано протиправною відмову командування Військової частини 3051 Національної гвардії України щодо прийняття рішення про дострокове припинення (розірвання) контракту про проходження громадянином України ОСОБА_1 військової служби у Національній гвардії України, укладеного 17.10.2016 між ОСОБА_1 та Міністерством внутрішніх справ України в особі командира військової частини 3051 підполковника Козинця С.П.; зобов'язано командування Військової частини 3051 Національної гвардії України повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про розірвання контракту, укладеного 17.10.2016 між ОСОБА_1 та Міністерством внутрішніх справ України в особі командира військової частини 3051 підполковника Козинця С.П.

На виконання постанови Сумського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 тимчасово виконуючий ообов'язки командира військової частини № 3051 Національної гвардії України направив лист від 15.12.2017 № 40/51/34-2203 (а.с. 28), у якому зазначено, що рапорт позивача щодо звільнення з військової служби за станом здоров'я на підставі висновку військово-лікарської комісії від 14.04.2017 про обмежену придатність до військової служби був повторно розглянутий. Також зазначено, що документи для прийняття рішення направлені до вищестоящого командування, а про результати розгляду позивача буде додатково повідомлено.

23.01.2018 позивач повторно звернувся до начальника Східного територіального управління Національної гвардії України з проханням задовольнити рапорт про розірвання контракту та звільнити його з військової служби у відповідності до п. "б" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (а.с. 29).

Листом Східного територіального управління Національної гвардії України від 24.01.2018 № 40/23-215, від 12.02.2018 № 40/05/23-410 (а.с. 38-39) матеріали щодо звільнення з військової служби ОСОБА_1 повернуті командиру ВЧ 3051 Козинцю С.П. у зв'язку з відсутністю підстав для звільнення.

Згідно з приписами частин 1-4 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 19 Закону № 2232-XII, військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

Форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України, якщо інше не передбачено законом

Згідно з п. "б" ч. 2 ст. 26 Закону № 2232-XII звільнення зі служби проводиться військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, - на підставах, передбачених частиною шостою, з урахуванням випадків, визначених частиною восьмою цієї статті.

Пунктом "б" ч. 6 ст. 26 Закону № 2232-XII визначено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби, зокрема за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби.

Згідно з п. 240 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, військовослужбовці, які визнані непридатними до військової служби за станом здоров'я, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров'я. Рішення про дальше проходження військової служби військовослужбовцями, які визнані обмежено придатними до проходження військової служби в мирний час, приймає посадова особа, до чиєї номенклатури призначення належить посада, яку займає військовослужбовець на підставі відповідних клопотань. Після отримання військовою частиною відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до військової служби за станом здоров'я документи про його звільнення з військової служби оформляються та надсилаються посадовій особі, яка видає наказ про звільнення негайно.

Як вбачається з матеріалів справи, свідоцтвом про хворобу № 90 від 14.04.2017, виданого військово-лікарською комісією УМВС Сумської області, позивачу встановлено діагноз і в зв'язку з цим визначено про придатність до військової служби - обмежено придатний до військової служби.

За наведених обставин суд вважає, що у відповідача наявні підстави для звільнення позивача з військової служби за станом здоров'я .

Доводи представника відповідача, що під час вирішення заяви (рапорту) позивача про звільнення з військової служби та розірвання контракту, за станом здоров'я врахуванню підлягають норми пунктом 1 (пп. "б") частини 8 статті 26 Закону № 2232-XII, суд визнає безпідставними виходячи з того, що в підпункті "б" п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону № 2232-XII закріплено, що під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці з моменту оголошення мобілізації до часу, визначеного пунктами 2 або 3 цієї частини, за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу.

Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України (ч. 9 ст. 26 Закону № 2232-XII).

Так, статтею 1 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Статтею 1 Закону України 06.12.1991 № 1932-XII "Про оборону України" визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм права особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, а у випадку оголошення війни - воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Суд вважає, що в Україні не оголошено воєнний час, а тому й відсутні підстави для вирішення питання про переведення економіки, органів влади, юридичних осіб та військових формувань в умови мирного стану (часу), а саме - демобілізації.

Указом Президента України, від 17.03.2014 було видано Указ "Про часткову мобілізацію" № 303/2014, яким оголошено та проведено частково мобілізацію протягом 45 діб. Цей указ набрав чинності після затвердження його Верховною Радою України Законом України "Про затвердження Указу "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 № 1126-VII, який набрав чинності 18.03.2014.

Указом Президента України № 454/2014 від 06.05.2014 "Про часткову мобілізацію" оголошено та проведено часткову мобілізацію протягом 45 діб із дня набрання чинності цим Указом, який набрав чинності після затвердження його Верховною Радою України Законом України "Про затвердження Указу "Про часткову мобілізацію" від 06.05.2014 № 1240-VII, який набрав чинності 07.05.2014.

Указом Президента України 21.07.2014 № 607/2014 "Про часткову мобілізацію" оголошено та проведено часткову мобілізацію протягом 45 діб із дня набрання чинності цим Указом, який набрав чинності після затвердження його Верховною Радою України Законом України "Про затвердження Указу "Про часткову мобілізацію" від 22.07.2014 № 1595-VII, який набрав чинності 24.07.2014.

Указом Президента України від 14.01.2015 № 15/2015 "Про часткову мобілізацію" оголошено та проведено протягом 2015 року часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом, який набрав чинності після затвердження його Верховною Радою України Законом України "Про затвердження Указу "Про часткову мобілізацію" від 15.01.2015 № 113-VIII, який набрав чинності 20.01.2015.

Враховуючи вищезазначені Укази Президента України, особливий період, визначення якого наведено в Законах України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про оборону України", в Україні діяв з 18.03.2014 року по 02.05.2014 року, з 07.05.2014 року по 21.06.2014 року, з 24.07.2014 року по 07.09.2014 року, з 20.01.2015 року по 22.08.2015 року.

Доводи відповідача, що закінчення особливого періоду має здійснюватись шляхом прийняття Президентом України рішень "Про оголошення демобілізації" та "Про закінчення особливого періоду", у зв'язку із чим особливий період не закінчується періодами, визначеними Указами Президента України "Про часткову мобілізацію", та триває по сьогоднішній день, суд вважає помилковими.

Суд зазначає, що в чинному законодавстві України відсутня пряма норма, яка пов'язує закінчення особливого періоду виключно з демобілізацією. Календарний строк контракту ОСОБА_1 розпочався 17.10.2016. В цей час продовжувалась кризова ситуація, що загрожує національній безпеці України, проте, закінчився строк, на який оголошено останню хвилю часткової мобілізації - до 22.08.2015. Нове рішення про проведення мобілізації не приймалось, як і рішення про введення воєнного стану. Отже, суд приходить до висновку, що станом на 17.10.2016 закінчився особливий період, у зв'язку з чим у відповідача були наявні підстави для прийняття рішення про дострокове припинення (розірвання) контракту про проходження громадянином України ОСОБА_1 військової служби.

Доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для звільнення позивача за ч. 6 ст. 26 Закону № 2232-XII у зв'язку з наявністю особливого стану країні є безпідставними, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправною відмову командування Східного територіального управління Національної гвардії України щодо прийняття рішення про дострокове припинення (розірвання) контракту про проходження позивачем військової служби у Національній гвардії України підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 35 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби (крім випадку, передбаченого пунктом 195 цього Положення) за рішенням командування військової частини за наявності підстав, передбачених пунктами "а", "б", "в", "г", "е", "є", "ж", "и", "і", "ї", "й" та "л" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Виходячи зі змісту зазначеної норми, суд визнає, що повноваження щодо припинення контракту належить саме командуванню відповідача, а суд не може його підміняти.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Східного територіального управління Національної гвардії України про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову командування Східного територіального управління Національної гвардії України щодо прийняття рішення про дострокове припинення (розірвання) контракту про проходження громадянином України ОСОБА_1 військової служби у Національній гвардії України, укладеного 17 жовтня 2016 між ОСОБА_1 та Міністерством внутрішніх справ України в особі командира військової частини 3051 підполковника Козинця Сергія Петровича.

Зобов'язати командування Східного територіального управління Національної гвардії України повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про розірвання контракту укладеного 17 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 та Міністерством внутрішніх справ України в особі командира військової частини 3051 підполковника Козинця Сергія Петровича.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16 травня 2018 року.

Суддя М.М. Шаповал