Рішення № 74026430, 17.05.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/793/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Маковейчук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська мобільна група» до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.10.2017 № 00037481407.

В обґрунтування позовних вимог позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська мобільна група» (далі – ТОВ «УМГ») зазначив, що відображені в акті перевірки від 03.10.2017 № 1416/15-32-14-07/39943451 висновки щодо виявлених порушень, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, містять відомості, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустимими доказами, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Так, перевіркою встановлено завищення ТОВ «УМГ» податкового кредиту внаслідок необґрунтованої підприємницької діяльності ТОВ «Прімавера Груп» та ТОВ «Талер Бізнесгруп», а саме відсутність у вищевказаних підприємств потужностей та можливостей виконувати заявлені господарські операції. Натомість позивач зазначає, що при оформленні господарських відносин між сторонами правочинів дотримано норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», всі умови договорів між сторонами виконані у повному обсязі та сторони не мають претензій одна до одної. Зважаючи на неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся за судовим захистом із даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 23.02.2018 позовна заява залишена без руху через низку недоліків, які усунуті поданою 20.03.2018 представником позивача заявою із додатками.

Ухвалою судді від 23.03.2018 відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного провадження на 18.04.2018 о 10:00 год.

18.04.2018 у зв’язку з неявкою представника позивача судовий розгляд відкладено на 15.05.2018 о 10:00 год.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених у позовній заяві підстав підтримав та просив задовольнити позов.

Представник Головного управління ДФС в Одеській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. 05.04.2018 № 9568/18) та зважаючи на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення і допущення позивачем порушень вимог податкового законодавства.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що на підставі пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України, наказу ГУ ДФС в Одеській області від 19.09.2017 № 4413 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» та направлень від 20.09.2017 №№ 6446/15-32-14-07, 6447/15-32-14-07 співробітниками ГУ ДФС в Одеській області з 21.09.2017 року по 27.09.2017 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Українська мобільна група» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентами-постачальниками ТОВ «Прімавера Груп» за грудень 2016 року та ТОВ «Талер Бізнесгруп» за березень 2017 року, за результатами якої складено акт від 03.10.2017 № 1416/15-32-14-07/39943451.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «УМГ» вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на 444025 грн., у т. ч. по періодам грудень 2016 – 180692 грн., березень 2017 – 263333 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.10.2017 № 00037481407, яким збільшено ТОВ «УМГ» суму грошового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 444025 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 111006 грн.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв’язку з наступним.

Згідно акту перевірки від 03.10.2017 № 1416/15-32-14-07/39943451, між ТОВ «УМГ» та ТОВ «Прімавера Груп» укладено договір надання телекомунікаційних послуг від 06.12.2016 № 06/12/16, на виконання умов якого позивачем до перевірки були надані акти надання послуг (від 30.12.2016 №№ 138, 139, 140, 141, 142, 143, 144, 145), платіжні доручення (від 16.01.2017 року № 203 на суму 300000 грн., в т.ч. ПДВ – 50000 грн.; від 17.01.2017 року № 208 на суму 400000 грн., в т.ч. ПДВ – 66666,67 грн.; від 17.01.2017 року № 209 на суму 384150 грн., в т.ч. ПДВ – 64025 грн.) та податкові накладні (від 30.12.2016 №№ 396, 397, 398, 399, 406, 407, 408, 409), суми ПДВ по яких були включені до податкового кредиту ТОВ «Українська мобільна група» за відповідний період на загальну суму 1084150 грн. (ПДВ 180691,7 грн.).

Суми податку на додану вартість згідно з податковими накладними за грудень 2016 р. включено до складу податкового кредиту Додатку №5 до Декларацій з податку на додану вартість за грудень 2016 р. ТОВ «Українська мобільна група», у сумі 180691,7 грн. Згідно оборотно-сальдової відомості по р.631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період грудень 2016 р. дебіторська/кредиторська заборгованість відсутня.

Під час проведеного аналізу можливості виконання господарських операцій ТОВ «Прімавера Груп» за грудень 2016 - березень 2017 року, згідно Єдиного реєстру податкових накладних перевіркою встановлено оформлення придбання та реалізацію товару з номенклатурою: мішки поліпропіленові, брухт, будівельні матеріали, колготи, овочі, фрукти, послуги організації аналізу діяльності, бухгалтерські, юридичні послуги, послуги організації друку банерів, пакування, ферозондового аналізу, організації пошиття СКП, 1СК навантаження 3,2, 1,6 та 0,8 т.

Крім того, згідно інформаційних баз даних ДФС у ТОВ «Прімавера Груп» відсутні складські приміщення та транспортні засоби для зберігання та транспортування товарів, зокрема, продуктів харчування. Номенклатура та обсяг реалізованих товарів та послуг свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об’єму господарської діяльності без наявності допоміжних послуг за залученням працівників.

Разом з тим, ТОВ «Прімавера Груп» зареєстроване 05.09.2016 за № 265816170711 у ДПI у Солом’янському районі ГУ ДФС у м. Києві. Стан платника – 30 – в стані переходу до іншої ДПІ.

За звітний період 2016 року ТОВ «Прімавера Груп» не подана декларація з податку на прибуток та фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва. Згідно звіту про податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2016 року від 23.01.2017 №9267866584 – за договором працювало 4 особи, у зв’язку із чим встановити реальність виконання обслуговування оптичної мережі, не уявляється можливим.

Крім того, між ТОВ «УМГ» та ТОВ «Талер Бізнесгруп» було укладено договір надання телекомунікаційних послуг від 30.12.2016 №30/12/16, на виконання умов якого позивачем до перевірки були надані акти надання послуг (№ 284 від 31.03.2017, №285 від 31.03.2017, №283 від 31.03.2017, №282 від 31.03.2017, №281 від 31.03.2017, №279 від 31.03.2017, №280 від 31.03.2017, №277 від 31.03.2017, №278 від 31.03.2017, №233 від 15.03.2017), платіжні доручення (від 21.04.2017 р. №291 на суму 380000,0 грн., в т.ч. ПДВ – 63333,33 грн.; від 04.04.2017 р. №273 на суму 300000 грн., в т.ч. ПДВ – 50000 грн.; від 31.03.2017 р. №271 на суму 300000 грн., в т.ч. ПДВ – 50000 грн.; від 31.03.2017 р. №270 на суму 200000 грн., в т.ч. ПДВ – 33333,33 грн.; від 31.03.2017 р. №269 на суму 300000 грн., в т.ч. ПДВ – 50000 грн.; від 24.03.2017 р. №265 на суму 228000 грн., в т.ч. ПДВ – 38000 грн.) та податкові накладні (№ 110 від 31.03.2017, № 109 від 31.03.2017, № 111 від 31.03.2017, № 128 від 31.03.2017, № 129 від 31.03.2017, № 163 від 31.03.2017, № 162 від 31.03.2017, № 198 від 31.03.2017, № 197 від 31.03.2017, № 100 від 15.03.2017), суми ПДВ по яких були включені до податкового кредиту ТОВ «Українська мобільна група» за відповідний період.

Суми податку на додану вартість згідно з податковими накладними за березень 2017 р. включено до складу податкового кредиту Додатку №5 до Декларацій з податку на додану вартість за березень 2017 р. ТОВ «Українська мобільна група», у сумі 263333,33 грн. Згідно оборотно-сальдової відомості по р.631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період березень 2017 дебіторська/кредиторська заборгованість відсутня.

Під час проведеного аналізу можливості виконання господарських операцій ТОВ «Талер Бізнесгруп» у березні 2017 року згідно ЄРПН перевіряючими встановлено оформлення придбання та реалізацію товару з номенклатурою: втулки, прокладки, кільця, труби, манжети, шайби, труси, шкарпетки, панчохи, металеві конструкції, миючі засоби, послуги з технічної підтримки телекомунікаційних послуг, завантажувально-розвантажувальні роботи, послуги суборенди будівельної люльки, організації послуг для забезпечення транспортного експедирування.

У ТОВ «Талер Бізнесгруп» згідно інформаційних баз даних контролюючих органів, відсутні складські приміщення та транспортні засоби для зберігання та транспортування товарів. Номенклатура та обсяг реалізованих товарів та послуг свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об’єму господарської діяльності без наявності допоміжних послуг за залучення працівників.

Основним постачальником ТОВ «Прімавера Груп» та ТОВ «Талер Бізнесгруп» було ТОВ «Орел Глобал». За результатами узагальненої податкової інформації по ТОВ «Орел Глобал» від 20.04.2017 №98/26-15-14-04-04 у лютому, березні 2017 року, згідно ЄРПН, встановлено оформлення придбання люстр, запасних частин до електричної техніки, коробок, води, цукру, парфумів, взуття, одягу, кави, мобільних телефонів.

Крім того, в акті зазначено, що операції між ТОВ «Українська мобільна група» та ТОВ «Талер Бізнесгруп» здійснені поза строком дії договору, оскільки згідно п.6.2. Договору від 30.12.2016 №30/12/16 «Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1. цього Договору та діє до « 4» січня 2017 року». Тобто на час здійснення господарських операцій ТОВ «Українська мобільна група» та ТОВ «Талер Бізнесгруп» Договір від 30.12.2016 №30/12/16 є недійсним.

На підставі викладеного перевіряючі дійшли висновку про підміну (фіктивне введення в обіг) товару при придбанні ТОВ «Талер Бізнесгруп»: втулки, прокладки для авто, шайби, труси чоловічі, панчохи, ін. та ТОВ «Прімавера Груп»: кутників, плашок, паперу, дюбелів, плит, шурупів, інше та реалізації на ТОВ «Українська мобільна група» послуг з організації телекомунікаційних послуг та послуг з технічної підтримки телекомунікаційних послуг оператора по наданню доступу до Контенту, відповідно, що свідчить про нереальність здійснення господарських відносин ТОВ «Талер Бізнесгруп», ТОВ «Прімавера Груп» із ТОВ «Українська мобільна група».

В акті також зазначено, що первинні документи щодо взаємовідносин ТОВ «Українська мобільна група» з ТОВ «Талер Бізнесгруп», ТОВ «Прімавера Груп», надані до перевірки, хоча і відповідають зовнішнім формальним ознакам, проте не відображають реального здійснення послуг, тобто є недостовірними, що не дає права ТОВ «Українська мобільна група» на формування податкового кредиту, що враховується при визначенні сум ПДВ.

На підставі вищевикладеного перевіряючі дійшли висновку про нереальність первинного надання послуг з організації телекомунікаційних послуг, послуги з технічної підтримки телекомунікаційних послуг оператора по наданню доступу до Контенту, які не можуть визнаватися виробниками (постачальниками) даних послуг, оскільки відсутня інформація щодо матеріально-технічних ресурси та обладнання для виконання робіт та послуг такого виду та обсяг; неможливість придбання по ланцюгу документально оформлених телекомунікаційних послуг, послуги з технічної підтримки телекомунікаційних послуг оператора по наданню доступу до Контенту за період з 01.03.2017 по 31.03.2017, первинний продаж яких оформлено зазначеними вище суб’єктами; відсутність в первинних облікових документів Підприємства якісних показників у окремих випадках, а саме відсутність вказання місця складання документу в Актах виконання послуг.

В акті перевірки також зазначено, що основним постачальником ТОВ «Прімавера Груп» та ТОВ «Талер Бізнесгруп» було ТОВ «Орел Глобал». За результатами узагальненої податкової інформації по ТОВ «Орел Глобал» від 20.04.2017 №98/26-15-14-04-04 у лютому, березні 2017 року, згідно ЄРПН, встановлено оформлення придбання люстр, запасних частин до електричної техніки, коробок, води, цукру, парфумів, взуття, одягу, кави, мобільних телефонів. Разом з тим, контролюючим органом від ОУ ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві отримано лист - пояснення від 12.02.2017 стосовно засновника ТОВ «Орел Глобал» ОСОБА_1, в якому зазначено інформацію щодо непричетності вищезазначеної особи до даного підприємства.

На думку перевіряючих, вищезазначене доводить нереальність господарських операцій, а саме придбання «послуг організації телекомунікаційних послуг» та «послуг з технічної підтримки телекомунікаційних послуг оператора по наданню послуг оператора по наданню доступу до Контенту» (відсутність можливості встановити стан матеріально-технічної бази); неподання контролюючому органу податкової звітності, - на підставі чого перевіряючі дійшли висновку про те, що складені ТОВ «Українська мобільна група» та контрагентами ТОВ «Талер Бізнесгруп», ТОВ «Прімавера Груп» для цілей оподаткування документи, укладені з ТОВ «Українська мобільна група» договори не опосередковувалися реальним виконанням операцій, які становить їх предмет; надані до перевірки документи не доводять правомірність збільшення податкового кредиту ТОВ «Українська мобільна група», отриманого від ТОВ «Талер Бізнесгруп» та ТОВ «Прімавера Груп». При цьому в актах надання послуг не вказане місце складання документу, що є обов’язковим реквізитом таких актів Департаменту податкової, митної політики та методології бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України відповідно до листа від 26.08.2011 № 31-08420-07-25/21247.

Суд зазначає, що в акті перевірки висновки про нікчемність укладених ТОВ «УМГ» правочинів ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи, які б спростовували надані позивачем документи та свідчили на користь висновків податкового органу. Недопустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків визнано ДПА України та доведено до відома підпорядкованих підрозділів листом № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними».

За приписами п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п. 198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому абзац третій частини другої статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар'єрів для експорту послуг» від 03.11.2016 р. N 1724-VIII, яким виключено слова «і місце», введений в дію з 03.01.2017.

Отже суд критично оцінює посилання податкового органу на суттєві недоліки складених позивачем із контрагентами актів виконаних робіт, а саме на відсутність в останніх обов’язкового реквізиту «місце складання», оскільки з 03.01.2017 такий реквізит виключено з переліку обов’язкових.

При цьому посилання податкового органу на лист Департаменту податкової, митної політики та методології бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України розглянув запит газети "Бухгалтерія" щодо правильності заповнення реквізитів первинних документів від 26.08.2011 N 31-08420-07-25/21247 суд також залишає без уваги, адже цей документ не є нормативно-правовим актом та не може встановлювати для суб’єктів правовідносин додаткові обов’язки. Більш того, вказана відповідь надана із посиланням на ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV в редакції абз.3 ч.1 ст.9 станом на 2011 р., яка, як зазначено вище, з 03.01.2017 викладена в іншій редакції, зокрема з нормативного положення виключено як обов’язковий реквізит первинного документу «місце складання».

Вирішуючи спір, суд також враховує, що відсутність у первинних документах відомостей місця складання жодним чином не впливає на реальність виконання вказаних господарських операцій, не нівелює змісту відповідних документів та не впливає на їх належність у розумінні ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст. 44 Податкового кодексу України.

При цьому, судом встановлено, що ТОВ «УМГ» проваджує специфічну діяльність по реалізації Інтернет та телекомунікаційних послуг. Так, згідно п.2.3.3 Статуту ТОВ «УМГ» одним з основних предметів діяльності Товариства є діяльність, пов’язана з Інтернет послугами, в т.ч. e-mail – електронна пошта; групи новин; списки поштової розсилки; доступ до файлів віддалених комп’ютерів; сеанси зв’язку з іншими комп’ютерами, під’єднанимими до Інтернет; пошук інформації в базі даних в оперативному режимі; спілкування з іншими користувачами шляхом використання сервісу Internet Relay Chart; доступ до інформаційної системи WWW; широка передача MultiMedia; RadioInternet; розмовний конференційний зв’язок; безпечні угоди; відеоконференційний зв'язок; безпровідне з’єднання.

Суд враховує, що перевірку проводили не фахівці у сфері телекомунікаційних, Інтернет, комп’ютерних технологій, і відповідні спеціалісти не залучалися. В цьому аспекті безпідставними вбачаються висновки перевіряючих про те, що «у контрагентів відсутні складські приміщення та транспортні засоби для зберігання та транспортування товарів», «номенклатура та обсяг реалізованих товарів та послуг свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об’єму господарської діяльності без наявності допоміжних послуг за залученням працівників».

До матеріалів справи долучені акти приймання-передачі наданих послуг від 31.03.2017 згідно договору № 163564 від 08.10.2015, укладеного ТОВ «УМГ» із оператором ПрАТ «Київстар» про надання провайдером послуг з технічної підтримки телекомунікаційних послуг Оператора по наданню доступу до Контенту з 01.03.2017 по 31.03.2017 на суму 835554,60 грн. (вартість послуг Провайдера з урахуванням ПДВ) (а.с. 63), з 01.12.2016 по 31.12.2016 на суму 927229,50 грн. (а.с. 65).

Також в матеріалах справи наявні акти від 31.03.2017 прийому-передачі наданих послуг по договору ТОВ «УМГ» з ПрАТ «МТС Україна» № UMG-151215 від 15.12.2015, згідно якого ТОВ «УМГ» надало послуги щодо безперебійного доступу Користувача послуг зв’язку Замовника до Комплексу Виконавця, що містить контент, перелік та опис якого наведено в додатках до договору, з використанням Коротких номерів на загальну суму 318372,18 грн. (а.с. 64), 254018,94 грн. (а.с. 66)

Специфіка наданих послуг, які відносяться до телефонії та Інтернету, полягає у відсутності потреб в складських комплексах, вантажних автомобілях. Номенклатура та обсяг послуг дозволяють виконувати роботи невеликим штатом працівників. Відтак, висновки перевіряючих зроблені без урахування сутності та змісту господарської діяльності ТОВ «УМГ», за умови хибного розуміння процесу надання відповідних послуг.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання робіт (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Прімавера Груп» та ТОВ «Талер Бізнесгруп» підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: акти виконаних робіт, податкові накладні, документи щодо оплати вартості товарів (послуг). При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Встановлені судом в ході судового розгляду фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкових зобов’язань по операціям постачання робіт та послуг від контрагентів, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

При цьому суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Згідно пп. 4.1.2 - 4.1.4 ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами (пп. 21.1.1); не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (пп. 21.1.4); забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій (пп. 21.1.2); забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень (пп. 21.1.3).

Відповідно до п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; (83.1.2) податкова інформація; (83.1.3) експертні висновки; (83.1.4) судові рішення; (83.1.6) податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Однак перевіряючі жодним чином не обґрунтували мотиви неврахування первинних документів по операціям із контрагентами. При цьому в ході перевірки не було встановлено, що відомості у документах є неповними, недостовірними або суперечливими, що в свою чергу могло б свідчити про нікчемність правочинів.

Згідно з п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи

Відповідно до п.5 цього ж Порядку факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб’єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В порушення вищенаведеного положення, перевіряючими в акті перевірки викладені порушення без посилання на первинні або інші документи, які підтверджують зазначені факти. Самі порушення висвітлені нечітко, необ’єктивно та не у повній мірі; акт не містить систематизованого викладу виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства.

Податковий кодекс уповноважує контролюючі органи звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

З огляду на матеріали справи, у встановленому законом порядку договори та податкова звітність ТОВ «УМГ» недійсними не визнавались, відповідні судові рішення відсутні. Відносно контрагентів та позивача відсутні будь-які судові рішення чи вироки за фактами фіктивного підприємництва чи інших порушень.

Стаття 73 ПК України уповноважує контролюючі органі здійснювати зустрічні звірки даних суб’єктів господарювання щодо платника податків з метою отримання податкового інформації, необхідної у зв’язку з проведенням перевірок.

Однак згідно матеріалів передвіки ТОВ «УМГ» зустрічні звірки та перевірки контрагентів, які б дали змогу співставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування повноти їх відображення в обліку платника податків, не проводилися.

Поряд із тим, позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення для провадження господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, відтак суд погоджується з доводами позивача про правомірність формування податкової звітності на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами.

Відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ «УМГ» як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Не можуть бути визнаними також обґрунтованими доводи про невідповідність суми сформованого позивачем за оспорюваними операціями податкового кредиту сумі податкових зобов'язань його контрагентів, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від іншої особи, зокрема, від звітування контрагентом до податкового органу за місцем реєстрації або фактичної сплати ним податку до бюджету, а тому, якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності факту реального вчинення господарської операції, як у даній ситуації, та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.01.2018 № К/9901/461/18 2а-5883/12/2670. Крім того, таке правозастосування відповідає правовим висновкам Верховного Суду України, викладеним у постановах від 01.06.2010 у справі №21-573во10, від 31.01.2011 у справі №21-47а10, від 31.01.2011 у справі №21-42а10.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Оцінка господарських операціях повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов'язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому, формальні помилки в первинних документах не мають бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій.

Відтак, суд критично оцінює посилання в акті перевірки на контрагента контрагентів ТОВ «Орел Глобал» та пояснення його керівника, з яким безпосередньо ТОВ «УМГ» будь-яких господарських відносин не мало.

Відповідні положення про податкові штрафи передбачають певні засоби захисту, які ґрунтуються на суб'єктивних ознаках, що вимагає від суду враховувати нюанси і не бути занадто рестриктивним в оцінці кожної конкретної справи щодо наявності в ній підстав для скасування податкового штрафу чи звільнення від його сплати.

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди. Таким чином, вищерозглянуті висновки відповідача в акті перевірки ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача. Натомість, позивачем документально підтверджено правомірність формування податкової звітності по господарським операціям з контрагентами, реальність операцій, у зв’язку із чим суд дійшов висновку про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 23.10.2017 № 00037481407, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська мобільна група» збільшено суму грошового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 444025 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 111006 грн. та яке підлягає скасуванню.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

Відтак, відійшовши від офіційної позиції центрального фіскального органу, суб’єктом владних повноважень порушено низку принципів, на яких ґрунтується податкове законодавства, що призвело до необґрунтованого податкового навантаження та нарахування штрафних санкцій платнику податків без законних підстав для цього.

Суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний приймати рішення, а дії - вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх, дотримуючись встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» ЄСПЛ визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

За обставин справи, відповідачем не наведено обґрунтованих доводів проти адміністративного позову та не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень рішень. У відзиві фактично відсутні адекватні відповіді на доречні та важливі аргументи позивача, однак при цьому зазначається про відсутність підстав для задоволення позову.

Таким чином, вищерозглянуті висновки відповідача в акті перевірки ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача. Натомість, позивачем документально підтверджено правомірність формування податкової звітності по господарським операціям з контрагентами та ведення касової дисципліни, у зв’язку із чим суд дійшов висновку про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 23.10.2017 № 00037481407, яке підлягає скасуванню.

Беручи до уваги сплачений позивачем судовий збір в сумі 8325,47 грн., позивачу у відповідності до ч.1 ст.139 КАС України належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС в Одеській області судові витрати в зазначеному розмірі.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська мобільна група» (68000, Одеська область, м. Чорноморськ, проспект Миру, 1/64-Н; ЄДРПОУ 399473451) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; ЄДРПОУ 39398646) про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 23.10.2017 № 00037481407.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська мобільна група» судові витрати у розмірі 8325,47 грн. (вісім тисяч триста двадцять п’ять грн. 47 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17.05.2018 року.

Суддя І.В. Завальнюк