Рішення № 74025469, 17.05.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року ЛуцькСправа № 803/607/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІССЯ-ТРЕЙД» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Волинській області (далі – ГУ ДФС у Волинській області, позивач) звернулося в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІССЯ-ТРЕЙД» (далі – ТзОВ «ПОЛІССЯ-ТРЕЙД», відповідач) про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платників податків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі пп. 20.1.10, 20.1.11 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.5, 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України (далі – ПК України) ГУ ДФС у Волинській області 19.03.2018 року видано наказ № 1153 «Про проведення фактичної перевірки ТзОВ «Полісся-Трейд»» з 19.03.2018 року тривалістю 10 діб з питань дотримання вимог ПК України, Законів України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших нормативно-правових актів, які регулюють ліцензування, виробництво, обіг, зберігання спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів. 20.03.2018 року на підставі наказу від 19.03.2018 року № 1153 та направлень на перевірку № 168, № 169, № 170 від 19.03.2018 року посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області було здійснено виїзд за юридичною адресою товариства, місцем зберігання оптових партій алкогольних напоїв – м. Луцьк, вул. А. Марценюка, 35, з метою ознайомлення з направленнями на перевірку та вручення наказу. Проте, представник суб’єкта господарювання в особі власника товариства відмовився від отримання вказаних документів та не допустив посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки. У зв’язку з відмовою у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки та відмови від отримання вказаних документів складено акти від 20.03.2018 року № 6/40-01, № 5/40-01 та № 7/40-01. 21.03.2018 року ГУ ДФС у Волинській області прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна ТзОВ «Полісся-Трейд». Враховуючи вищевикладене, а також з урахуванням наслідків недопуску до проведення перевірки, визначених п. 94.2.3 ст.94 ПК України, ГУ ДФС у Волинській області просить підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків.

Ухвалою судді від 03.04.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Копію вказаної ухвали від 03.04.2018 року про відкриття провадження в адміністративній справі відповідач отримав 11.04.2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, проте, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач пред’явлені позовні вимоги не оспорив, відзив на позов у встановлений судом строк та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав, тому суд вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що на підставі пп.20.1.10, 20.1.11 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.5, 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 ПК України, Законів України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» 19.03.2018 року начальником ГУ ДФС у Волинській області прийнято наказ №1153 «Про проведення фактичної перевірки», відповідно до якого з метою перевірки дотримання чинного законодавства щодо обігу алкогольних напоїв і тютюнових виробів наказано забезпечити проведення фактичної перевірки суб’єкта господарювання ТзОВ «ПОЛІССЯ-ТРЕЙД», назва господарської одиниці – місце зберігання оптових партій алкогольних напоїв, за адресою м. Луцьк, вул. А. Марцинюка, 35, з питань дотримання вимог ПК України, Законів України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших нормативно-правових актів, які регулюють ліцензування, виробництво, обіг, зберігання спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, перевірку провести протягом 10 діб, починаючи з 19.03.2018 року (а.с. 11).

20.03.2018 року посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області на підставі наказу від 19.03.2018 року № 1153 та направлень на перевірку від 19.03.2018 року № 168, № 169, № 170 (а.с. 12-14) було здійснено виїзд за юридичною адресою ТзОВ «ПОЛІССЯ-ТРЕЙД» назва господарської одиниці – місце зберігання оптових партій алкогольних напоїв, за адресою м. Луцьк, вул. А. Марцинюка, 35, з метою ознайомлення відповідача з направленнями на перевірку, вручення наказу від 19.03.2018 року № 1153 та проведення вказаної перевірки.

Проте, власник ТзОВ «ПОЛІССЯ-ТРЕЙД», ознайомившись з наказом від 19.03.2018 року № 1153 та направленнями на перевірку від 19.03.2018 року № 168, № 169, № 170 від підпису вказаних направлень та у допуску до проведення фактичної перевірки відмовився, про що 20.03.2018 року посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області складено акти № 6/40-01 про відмову від підпису у направленні на перевірку, № 5/40-01 про відмову від допуску до перевірки та № 7/40-01 про невручення актів відмови від допуску до перевірки та від підпису у направленнях на перевірку (а.с. 15-17).

У зв’язку з відмовою у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки на підставі звернення начальника управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів, 21.03.2018 року начальником ГУ ДФС у Волинській області прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТзОВ «ПОЛІССЯ-ТРЕЙД», що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: м. Луцьк, вул. А. Марцинюка, 35 (а.с. 10).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов’язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі – ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об’єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пункт 75.3 статті 75 ПК України).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульовано статтею 80 ПК України, пунктом 80.1 якої передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до підпунктів 80.2.5 та 80.2.6 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3.

Згідно з пунктами 81.1 та 81.2 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред’явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб’єкта (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об’єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб’єкта (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об’єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред’явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред’явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п’ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред’явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

Як зазначалось вище, з метою ознайомлення відповідача з направленнями на перевірку від 19.03.2018 року № 168, № 169, № 170, вручення наказу від 19.03.2018 року № 1153 та проведення перевірки посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області 20.03.2018 року було здійснено виїзд за юридичною адресою ТзОВ «ПОЛІССЯ-ТРЕЙД» назва господарської одиниці – місце зберігання оптових партій алкогольних напоїв, за адресою м. Луцьк, вул. А. Марцинюка, 35. Проте, ознайомившись з вищевказаними документами власник ТзОВ «ПОЛІССЯ-ТРЕЙД» від підпису направлень від 19.03.2018 року № 168, № 169, № 170 та у допуску до проведення фактичної перевірки відмовився, з причин політичного тиску на товариство (а.с. 15).

У зв’язку з недопуском до проведення перевірки посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області складено акти від 20.03.2018 року № 6/40-01 про відмову від підпису у направленні на перевірку, № 5/40-01 про відмову від допуску до перевірки та № 7/40-01 про невручення актів відмови від допуску до перевірки та від підпису у направленнях на перевірку (а.с. 15-17).

Відповідно до абзацу шостого пункту 81.1 статті 81 ПК України відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п’ятому цього пункту, не дозволяється.

Отже, ГУ ДФС у Волинській області дотримано передбачених вимог щодо оформлення та порядку пред’явлення необхідних документів, однак власник ТзОВ «ПОЛІССЯ-ТРЕЙД» відмовив у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, про що складено відповідні акти.

Статтею 94 ПК України визначено порядок та підстави для застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених законом.

Підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з’ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно з пунктами 94.4-94.6 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт майна може бути повним або умовним.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов’язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном.

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Відповідно до пункту 94.10 статті 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Адміністративний арешт майна платника податків припиняється у випадках, передбачених пунктом 94.19 статті 19 ПК України, зокрема, у зв’язку з: відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим (підпункт 94.19.1); усуненням платником податків причин застосування адміністративного арешту (підпункт 94.19.3).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 283 КАС України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

У разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду (частина сьома статті 283 КАС України).

Згідно з частиною п’ятою статті 283 КАС України відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

Як встановлено судом, ГУ ДФС у Волинській області 22.03.2018 року зверталось до Волинського окружного адміністративного суду із заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-Трейд» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, проте ухвалою суду від 23.03.2018 року у справі № 803/499/18 у відкритті провадження було відмовлено у зв’язку з наявністю спору про право.

Суд звертає увагу на те, що при прийнятті норми про можливість застосування адміністративного арешту майна платника податків, зокрема, в разі недопуску такою особою працівників податкових органів до проведення перевірки, законодавець виходив з того, що застосування арешту є особливим видом забезпечення повноти та об’єктивності проведення податкової перевірки, оскільки ухилення платника податків від проведення перевірки може вказувати на його бажання приховати певні докази, що вказують на його недобросовісність.

В свою чергу, запровадження судової перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків вказує на необхідність контролю за діями податкового органу та захист прав платника податків від можливих зловживань з боку податкового органу.

Специфіка виконання податковими органами своїх повноважень та особливості ведення господарської діяльності окремих платників податків викликають необхідність у оперативності застосування адміністративного арешту майна та перевірки його обґрунтованості. Отже, саме з метою оперативної перевірки наявності підстав для застосування адміністративного арешту і гарантування як прав та інтересів платника податків, так і належного здійснення повноважень податковими органами законодавцем передбачено право податкових органів звертатись до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Саме тому стаття 283 КАС України встановлює особливий, оперативний, порядок розгляду такої заяви та імперативно приписує необхідність негайного виконання судового рішення за результатами такого розгляду.

Слід зауважити, що суд при розгляді вказаної заяви здійснює функцію контролю за правомірністю дій податкового органу щодо застосування арешту, в той час як розглядаючи позовні вимоги податкового органу щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, суд розглядає публічно-правовий спір в загальному порядку.

Отже, логічним є висновок про існування двох способів перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, а саме: в особливому терміновому порядку, передбаченому статтею 283 КАС України за заявою контролюючого органу та в загальному порядку, визначеному КАС України, на підставі позовної заяви.

Виходячи з наведеного, положення статті 94 ПК України та частини восьмої статті 283 КАС України щодо необхідності перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків протягом 96 годин стосуються виключно особливого провадження за заявою податкового органу, в той час як перевірка обґрунтованості адміністративного арешту майна в порядку позовного провадження здійснюється в загальному порядку без обмеження вказаним строком та без можливості негайного виконання рішення суду у разі підтвердження обґрунтованості арешту до набрання рішенням законної сили у встановленому нормами КАС України порядку.

З урахуванням встановлених судом обставин, зокрема, факту недопуску відповідачем посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, суд приходить висновку, що ГУ ДФС у Волинській області правомірно застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків ТзОВ «ПОЛІССЯ-ТРЕЙД» на підставі рішення від 21.03.2018 року, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 262 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІССЯ-ТРЕЙД» (43006, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Андрія Марцинюка, будинок 35, код ЄДРПОУ 39365851), застосованого на підставі рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 21 березня 2018 року «Про застосування адміністративного арешту майна платника податків».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_1 Андрусенко