Рішення № 74025449, 15.05.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 травня 2018 р. Справа № 802/746/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Петрини ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправними відмов та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач 1), ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6, позивач 2), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач 3), ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4, позивач 4), ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5, позивач 5) з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі – ГУ Держгеокадастр у Вінницькій області, відповідач) про:

- визнання протиправними та скасування відмов від 30.08.2017р. за вих. № С-14360/0-7207/6-17, №П-14370/0-7249/6-17, № П-14364/0-7204/6-17, № П-14367/0-7205/6-17, № П-14366/0-7206/6-17 у наданні дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектара кожна, на території Майданівської сільської ради , за межами населеного пункту із земель запасу сільгосподарського призначення (кадастрове зонування 0520683300:04:001:0160);

- зобов’язання надати дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектара кожна, на території Майданівської сільської ради , за межами населеного пункту із земель запасу сільгосподарського призначення (кадастрове зонування 0520683300:04:001:0160.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в липні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, орієнтовною площею 2,00 (два) га на території Майданівської сільської ради, за результатами розгляду яких 30.08.2017р. їм відмовлено з тих підстав, що місце розташування об’єкта не відповідає схемі землеустрою наявній в технічній документації із землеустрою по інвентаризації сільської, а також не містить обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель.

На думку позивачів, така відмова суперечить статті 118 Земельного кодексу України, якою передбачено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Ухвалою суду від 23.03.2018 р. відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного провадження на 23.04.2018 р. без виклику учасників справи.

23.04.2018 р. відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про його участь у судовому засіданні та відкладено розгляд справи на 15.05.2018 р. у зв'язку із витребуванням додаткових доказів.

Представник відповідача подав відзив на позов (вх.№13231 від 04.04.2018р.), в якому вказав, що земельна ділянка, на яку бажає отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою вже є сформованою згідно технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Майданівської сільської ради, а відтак подальші дії мають бути спрямовані на її розподіл за технічною документацією щодо поділу та об’єднання земельних земельних ділянок. Окремо зазначив, що проект відведення розробляється у разі зміни цільового призначення всього масиву, а не його частини, в свою чергу позивачі звертаються із відвененням саме частини земель. За таких обставин, вважає доводи позивачів не обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

04.04.2018 р. від представника відповідача надійшли додаткові пояснення до відзиву (вх. №13227 від 04.04.2018 р.) в яких вказано, що суд не може зобов'язувати відповідача надавати дозвіл , оскільки це є дискреційними повноваженнями.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

18.07.2017 р. ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись із клопотаннями до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Згідно опису прийнятих документів до вказаних клопотань позивачами додано викопіювання із кадастрової карти, копії паспортів та ідентифікаційних номерів .

За наслідком розгляду вказаного звернення, 30.08.2017р. надано відповіді за вих. № С-14360/0-7207/6-17, №П-14370/0-7249/6-17, № П-14364/0-7204/6-17, № П-14367/0-7205/6-17, № П-14366/0-7206/6-17, якою позивачам повідомлено, що земельні ділянки на які вони бажають отримати дозвола на розробку документації, сформовані шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за кошти державного бюджету у 2013 році. При цьому, формування земельних ділянок шляхом поділу чи об’єднання, які раніше сформовані здійснюється за технічною документацією із землеустрою. А відтак, місце розташування об’єктів не відповідає схемі технічній документації по інвентаризації сільської ради, а також не містить обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель.

Не погоджуючись з такими відмовами позивачі звернулись до адміністративного суду з даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Земельні правовідносини регулюються Земельним Кодексом України (далі – ЗК України).

Частиною четвертою статті 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. №15 (далі – Положення №15), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Частиною тридцять першою пункту 4 Положення №15 визначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Пунктом "в" частини третьої статті 116 ЗК України встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.

Із положень статті 118 ЗК України випливає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_7 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_7 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

В свою чергу із положень статті 79-1 ЗК України випливає, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

- шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок;

- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

- шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом;

- за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Із аналізу вищенаведених норм, видно що формування шляхом поділу раніше сформованих земельних ділянок здійснюється за технічною документацією із землеустрою лише за наявності двух умов:

- якщо земля перебуває у власності чи користуванні;

- якщо не змінюється цільове призначення такої (земельної ділянки),

в інших випадках розподіл земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою.

Тут, суд вказує на наступне.

В розумінні статті 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Статтею 19 ЗК України визначено наступні категорії земель: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; а також землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії згідно з частиною першою статті 20 ЗК здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму.

Так, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Частиною другою статті 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

При цьому, пунктом “а” частини третьої статті 22 ЗК України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства .

Статтями 31, 33-37 ЗК України встановлений правовий режим видів використання сільськогосподарських земель.

Так, згідно із статтею 33 ЗК України, громадяни можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Використання земель особистого селянського господарства здійснюється відповідно до закону.

Зокрема , правові, організаційні, економічні та соціальні засади ведення особистого селянського господарства визначаються Законом України “Про особисте селянське господарство” (далі - ЗУ № 742-15).

В розумінні статті 1 ЗУ № 742-15, особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Також, слід вказати, що наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року №548, затверджено класифікатор видів цільового призначення земель, та визначено, окремо одним із видів цільового призначення земель, за кодом 01.03 - ведення особистого селянського господарства.

Отже, як видно із вищенаведеного, ведення особистого селянського господарства, є окремим видом цільового призначення земель.

При цьому, відповідно до частин першої - другої статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної ОСОБА_7 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною ОСОБА_7 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Аналогічні норми містяться в статті 50 Закону України "Про землеустрій", зокрема, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

За таких обставин, із урахуванням вищенаведених норм, суд доходить висновку, що у разі зміни цільового призначення земельної ділянки, формування такої шляхом відведення здійснюється за проектами землеустрою щодо її відведення, а не за технічною документацією.

Як встановлено судом, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.04.2018 року №НВ-0508239562018 цільове призначення земельної ділянки площею 27,00 га кадастровий номер №0520683300:04:001:0160 – визначено як землі сільськогосподарського призначення.

Разом з цим, як випливає із матеріалів справи, позивачі звернулись з заявами про відведення їм земельних ділянок площею 2, 00 га (у зазначеному вище масиві) для ведення особистого селянського господарства, тобто формування проінвентаризованих земельних ділянок буде здійснюватись із зміною цільового призначення земель, а саме, для ведення особистого селянського господарства. Відтак, формування та відведення таких земельних ділянок має відбуватися не за технічною документацією, а за проектами землеустрою.

Оцінюючи оскаржувані у даній справі відповідді та аналізуючи норми процитованого вище земельного законодавства, суд наголошує на тому, що законодавець чітко визначив, що за наслідком розгляду відповідного клопотання суб’єкт владних повноважень у місячний строк дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. При цьому, перелік підстав для відмови, визначений у статті 118 ЗК України, є вичерпним.

Проте, зі змісту оскаржуваних відповіддей суд не вбачає ані погодження на надання дозволів, ані мотивованих відмов.

Окремо суд вказує й на те, що із аналізу вищезазначених положень ЗК України слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме, невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом із тим, як видно із листів Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 30.08.2017 р. за № С-14360/0-7207/6-17, №П-14370/0-7249/6-17, № П-14364/0-7204/6-17, № П-14367/0-7205/6-17, № П-14366/0-7206/6-17, відмови у наданні позивачам дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок аргументовані серед іншого тим, що у поданих документах не міститься обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель.

Проте, суд звертає увагу на те, що вимогами статті 118 ЗК України не передбачено обов'язку особи, яка подає клопотання про надання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства подавати схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, рішення організації раціонального використання та охорони земель.

Крім того, відповідно до положень частини шостої статті 118 ЗК України, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу забороняється вимагати додаткові матеріали та документи не передбачені цією статтею.

В свою чергу, оцінюючи позицію представника відповідача щодо невідповідності місця розташування земельної ділянки, технічній документації по інвентаризації земель сільської ради , суд зазначає про наступне.

Як зазначалось вище за наслідком розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі наявності підстав для відмови , така має бути мотивована.

Разом з тим, відмови викладені у листах-відповіддях від 30.08.2017 р. за № С-14360/0-7207/6-17, №П-14370/0-7249/6-17, № П-14364/0-7204/6-17, № П-14367/0-7205/6-17, № П-14366/0-7206/6-17 не містить обґрунтування в чому саме полягає не відповідність місця розташування земельних ділянок, на які хочуть отримати дозвола ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 технічній документації по інвентаризації земель сільської ради .

Окремо суд зазначає, що аргументи, наведені у відзиві стороною відповідача щодо необхідності підготовки саме технічної документації із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок, судом до уваги не беруться, оскільки спростовані вищенаведеними нормами.

При вирішенні даного спору, суд не бере до уваги правові позиції Верховного Суду України викладені у постановах від 05.03.2013 року по справі № 21-417а12 та від 08.04.2015 року по справі №6-32цс15, оскільки вони сформовані на підставі аналізу нормативно - правових актів, зокрема статті 20 ЗК України та постанов КМУ №502 від 11.04.2002 р. і №449 від 02.04.2002 р., які діяли до 2013 року, в той час як спірні правовідносини виникли у 2017 р. і врегульовані іншими нормами з іншим змістом.

Оцінюючи оскаржувані відповідді, суд керується нормами частини другої статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, критерій “прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України” - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень:

- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;

- зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій “прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії” - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

В свою чергу, як видно зі змісту оскаржуваної відповіді, вона не містить жодного обґрунтування (мотивації) на підтвердження того, з яких міркувань виходив відповідач при її наданні.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, також те, що відведення земель позивачам передбачає зміну їх цільового призначення, що здійснюється за проектами землеустрою, суд доходить висновку, що відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладені у листах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 30.08.2017 р. за № С-14360/0-7207/6-17, №П-14370/0-7249/6-17, № П-14364/0-7204/6-17, № П-14367/0-7205/6-17, № П-14366/0-7206/6-17, не ґрунтуються на нормах закону, є протиправними та, відповідно, підлягають скасуванню.

Визначаючись, щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати позивачам дозвола на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, суд виходить з наступного.

Як вже неодноразово зазначалось вище, відповідний суб’єкт владних повноважень за наслідком розгляду клопотання та аналізуючи пакет доданих до нього документів, дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Отже, саме до повноважень відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування віднесено вирішення питання щодо надання дозволу. Відтак , такі повноваження є дискреційними, тобто такими, які дають можливість на власний розсуд суб'єкту владних повноважень визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Дискреційні повноваження, насамперед, це сукупність прав і обов'язків державних органів, їх посадових та службових осіб, що дають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених проектом акта.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням дискреційних повноважень є закон і справедливість.

За таких обставин, враховуючи, що законодавець чітко визначив порядок для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд вважає, що відсутні підстави без дотримання такого зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати наперед визначене рішення та фактично підміняти державний орган.

Разом з цим, суд вважає за необхідне, керуючись статтею 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.

Так, згідно частини першої вказаної норми, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб’єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Вказане підтверджується роз'ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення".

Так, відповідно до пункту 3 цієї, Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Як вже встановлено судом та зазначалось вище, відмови у наданні дозволів є протиправними та підлягають скасуванню. Як наслідок, клопотання позивача вважаються такими, що не розглянуті по суті і по ним не прийнято рішення.

За таких обставин та керуючись положеннями частини четвертої статті 245 КАС України, суд вважає необхідним зобов'язати суб'єкта владних повноважень повторно розглянути клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про часткове задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи, що позов задоволено частково судові витрати понесені позивачем у даній справі стягуються пропорційно задоволеним вимогам в сумі 352, 40 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову, викладену у листі за № С-14360/0-7207/6-17 від 30.08.2017 р. про відмову ОСОБА_3 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектара, на території Майданівської сільської ради, за межами населеного пункту із земель запасу сільгосподарського призначення (кадастрове зонування 0520683300:04:001:0160).

Визнати протиправною та скасувати відмову, викладену у листі за №П-14370/0-7249/6-17 від 30.08.2017 р. про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектара, на території Майданівської сільської ради, за межами населеного пункту із земель запасу сільгосподарського призначення (кадастрове зонування 0520683300:04:001:0160).

Визнати протиправною та скасувати відмову, викладену у листі за № П-14364/0-7204/6-17 від 30.08.2017 р. про відмову ОСОБА_4 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектара, на території Майданівської сільської ради, за межами населеного пункту із земель запасу сільгосподарського призначення (кадастрове зонування 0520683300:04:001:0160).

Визнати протиправною та скасувати відмову, викладену у листі за № П-14367/0-7205/6-17 від 30.08.2017 р. про відмову ОСОБА_5 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектара, на території Майданівської сільської ради, за межами населеного пункту із земель запасу сільгосподарського призначення (кадастрове зонування 0520683300:04:001:0160).

Визнати протиправною та скасувати відмову, викладену у листі за № П-14366/0-7206/6-17від 30.08.2017 р. про відмову ОСОБА_6 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектара, на території Майданівської сільської ради, за межами населеного пункту із земель запасу сільгосподарського призначення (кадастрове зонування 0520683300:04:001:0160).

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 18.07.17 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектара, на території Майданівської сільської ради, за межами населеного пункту із земель запасу сільгосподарського призначення (кадастрове зонування 0520683300:04:001:0160) із урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_6 від 18.07.17 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектара, на території Майданівської сільської ради, за межами населеного пункту із земель запасу сільгосподарського призначення (кадастрове зонування 0520683300:04:001:0160) із урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_5 від 18.07.17 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектара , на території Майданівської сільської ради, за межами населеного пункту із земель запасу сільгосподарського призначення (кадастрове зонування 0520683300:04:001:0160) із урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 18.07.17 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектара , на території Майданівської сільської ради, за межами населеного пункту із земель запасу сільгосподарського призначення (кадастрове зонування 0520683300:04:001:0160) із урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 від 18.07.17 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектара , на території Майданівської сільської ради, за межами населеного пункту із земель запасу сільгосподарського призначення (кадастрове зонування 0520683300:04:001:0160) із урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1) судовий збір в сумі 352, 40 (триста п'ятдесят дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Келецька,63, код ЄДРПОУ - 39767547).

Стягнути на користь ОСОБА_6 ( провулок Червоний, 33, м.Вінниця, ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_2) судовий збір в сумі 352, 40 (триста п'ятдесят дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Келецька,63, код ЄДРПОУ - 39767547).

Стягнути на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_3) судовий збір в сумі 352, 40 (триста п'ятдесят дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Келецька,63, код ЄДРПОУ - 39767547).

Стягнути на користь ОСОБА_4 ( провулок Червоний, 33, м.Вінниця, ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_4) судовий збір в сумі 352, 40 (триста п'ятдесят дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Келецька,63, код ЄДРПОУ - 39767547).

Стягнути на користь ОСОБА_5 ( провулок Червоний, 33, м.Вінниця, ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_5) судовий збір в сумі 352, 40 (триста п'ятдесят дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Келецька,63, код ЄДРПОУ - 39767547).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач 1: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1) .

Позивач 2: ОСОБА_6 ( провулок Червоний, 33, м.Вінниця, ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_2).

Позивач 3: ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_3).

Позивач 4: ОСОБА_4 (провулок Червоний, 33, м.Вінниця, ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_4) .

Позивач 5: ОСОБА_5 (провулок Червоний, 33, м.Вінниця, ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_5) .

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Келецька,63, код ЄДРПОУ - 39767547).

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна