Постанова № 74025012, 17.05.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2018 р. Справа№ 910/21480/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Калатай Н.Ф.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.,

без виклику представників сторін

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 по справі №910/21480/17 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант"

про стягнення 11018,89 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення 11 018 грн 89 коп.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідач, в порушення норм чинного законодавства України, не виконав зобов'язання щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу Ford Connect, державний номер НОМЕР_1, водієм транспортного Mazda 626, державний номер НОМЕР_2, цивільна відповідальність власника якого застрахована відповідачем, відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/553081, та право вимоги за якою перейшло до позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 по справі №910/21480/17 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" грошові кошти в розмірі 11 018,89 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки Mazda 626, державний номер НОМЕР_2, застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/553081. Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП водієм транспортного засобу Mazda 626, державний номер НОМЕР_2, власнику автотранспортного засобу марки Ford Connect, державний номер НОМЕР_1, покладається на відповідача.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 скасувати, в частині стягнення з відповідача судового збору в розмірі 1 600,00 грн, в інші частині рішення залишити без змін.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом не взято до уваги що позивач не звертався до нього із заявою про виплату страхового відшкодування, а відтак даний спір виник внаслідок неправомірних дій позивача. При цьому, проти позовних вимог апелянт не заперечує, суму страхового відшкодування визнає.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 по справі №910/21480/17.

26 квітня 2018 року, через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів, від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах, з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

16 вересня 2017 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем Mazda 626, державний номер НОМЕР_2, порушив пункт 13.1 Правил дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Ford Connect, державний номер НОМЕР_1, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.10.2017 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

03 серпня 2017 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-2112-17-00029.

Відповідно до умов Договору, зокрема, застраховано майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням або розпорядженням транспортним засобом марки Ford Connect, державний номер НОМЕР_1.

Згідно з рахунком № ЗиФ-0363301 від 18.09.2017, виставленого Публічним акціонерним товариством "Завод Фрунзе", фактична вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Ford Connect, державний номер НОМЕР_1, складає 14 018 грн 89 коп.

Відповідно до страхового акту № ПССКА-6099 від 10.10.2017 та розрахунком страхового відшкодування до нього, складеними позивачем, розмір страхового відшкодування складає 12 018 грн 89 коп.

На підставі заяви на виплату страхового відшкодування позивачем виплачено страхове відшкодування на рахунок Публічного акціонерного товариства "Завод Фрунзе" в розмірі 12018 грн 89 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 29830 від 11.10.2017, належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідно станом на дату ДТП, цивільна відповідальність власника транспортного засобу Mazda 626, державний номер НОМЕР_2, застрахована Товаристваом з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант", відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/553081, з встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 100 000 грн 00 коп., франшизи - 1000 грн 00 коп.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно зі ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування".

Таким чином, до позивача, у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування, перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/553081 розмір франшизи складає 1000 грн 00 коп.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 11018 грн 89 коп.

Щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів, з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

В той же час, страховик отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування за договором майнового страхування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Таке право страховика, враховуючи висновок, наведений у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002, може бути реалізоване шляхом подання відповідного позову до суду.

З огляду на викладене позивач обґрунтовано скористався своїм правом звернення до суду та не звертався (до подання позову) з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування.

Колегія суддів звертає увагу, що подаючи позовну заяву до суду позивач, на виконання вимог ГПУ України, надіслав копію останньої (разом із додатками на адресу відповідача). Тобто, відповідач був обізнаний про існування вимоги позивача про відшкодування суми страхової виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в ході розгляду даної справи місцевим господарським судом, подав відзив на позовну заяву, в якому визнав позовні вимоги, та просив покласти судові витрати на позивача.

Відповідно до п.п. 3,4 п. 5 ст 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Так, визнаючи позов, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що не мав можливості у встановлений судом 15 денний термін з дня отримання ухвали про порушення провадження по справі сплатити суму страхового відшкодування заявлену до стягнення позивачем, з огляду на завантаженість платіжного плану. Проте, доказів на підтвердження свої доводів відповідач не надав.

При цьому, заяв про розстрочку або відстрочку виконання рішення відповідач не подавав, а також не звертався до позивача з мировою угодою. Таким чином, відповідачем не вчинено дій щодо врегулювання спору мирним шляхом.

Колегія суддів звертає увагу, що жодних дій для виплати заявленої позивачем суми страхового відшкодування, як в ході розгляду справи місцевим господарським судом, так і після прийняття рішення про задоволення позову відповідач не вчинив, що свідчить про ухилення відповідача від виплати суми відшкодування страхової виплати позивачу.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що доказів сплати відповідачем відшкодування суми страхової виплати, а також доказів виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 матеріали справи не містять, колегія суддів прийшла до висновку, щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги та перерозподілу судових витрат.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом повно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, рішення суду прийнято відповідно до вимог матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 по справі №910/21480/17 без змін.

2.Матеріали справи №910/21480/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Поновити дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 по справі №910/21480/17.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17.05.2018.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

Н.Ф. Калатай