Постанова № 74024865, 15.05.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2018 р. Справа№ 910/3071/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Євстратенко С.В. довіреність № 12/04-д від 180418

від відповідача: Астрюхін К.А., адвокат, представник згідно ордеру серії КС №338010 від 04 грудня 2017 року

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Укрмедпроектбуд"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05 квітня 2018 року (повний текст підписано 10.04.2018 р.)

(про закриття провадження у справі)

у справі № 910/3071/18 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Державного підприємства "Укрмедпроектбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрофмед"

про визнання недійсним договору, -

в с т а н о в и в :

Державне підприємство "Укрмедпроектбуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання недійсним договору (а.с. 5-8).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05 квітня 2018 року у справі №910/3071/18 провадження у справі №910/3071/18 закрито (а.с.180-186).

12 квітня 2018 року Державне підприємство "Укрмедпроектбуд" звернулось з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05 квітня 2018 року у справі № 910/3071/18, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, справу №910/3071/18 передати до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини, що мають значення для справи, невірно застосовано норми процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 квітня 2018 року апеляційну скаргу Державного підприємства "Укрмедпроектбуд" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05 квітня 2018 року у справі №910/3071/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., судді - Мальченко А.О., Агрикова О.В.

23 квітня 2018 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду у справі №910/3071/18 (головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Мальченко А.О., Агрикова О.В.) відкрито апеляційне провадження у справі №910/3071/18, розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Укрмедпроектбуд" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05 квітня 2018 року у справі №910/3071/18 призначено на 15 травня 2018 року.

08 травня 2018 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 15 травня 2018 року представник Державного підприємства "Укрмедпроектбуд" надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, справу передати для подальшого розгляду до Господарського суду міста Києва.

Представник ТОВ "Укрпрофмед"у судовому засіданні 15 травня 2018 року надав пояснення, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залиши її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ч. 1 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права встановила наступне.

Державне підприємство "Укрмедпроектбуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Укрпрофмед", в якому просить "визнати Договір поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №29/12-15 від 29.12.2015 року недійсним".

Представник відповідача звернувся до Господарського суду міста Києва з клопотанням про залишення позову без розгляду, яке мотивоване тим, що підстави звернення з позовом у справі №910/3071/18 аналогічні тим, що слугували підставами у справі №910/6271/17, у якій рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2017 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 р. відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним Договору поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №29/12-15 від 29.12.2015 р., а також зазначено про перебування у провадженні Київського апеляційного господарського суду справи №910/9539/16, предметом якої є стягнення коштів за Договором поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №29/12-15 від 29.12.2015 (а.с. 41-43).

Аналогічні доводи викладено у відзиві відповідача на позовну заяву (а.с.44-60).

Також відповідачем доповнено своє клопотання Додатковими поясненнями (а.с. 149-151), до яких додано копію позовної заяви, яка була предметом розгляду у справі №910/6271/17 (а.с. 154-158).

Аналогічну копію позовної заяви, тільки з відміткою Господарського суду м. Києва, до матеріалів справи долучено також позивачем (а.с. 172-176).

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що остаточними судовими рішеннями надано правову оцінку обставинам та підставам недійсності спірного договору, зазначеним позивачем у позовній заяві у даній справі, тобто вирішено спір між тими самими сторонами, що у даній справі, та щодо того самого предмету спору - визнання недійсним Договору поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №29/12-15 від 29.12.2015.

Суд першої інстанції прийняв до уваги доводи представника позивача, що позовна заява в справі №910/6271/17 не містить посилань на ст.ст. 203, 215 ЦК України, однак незважаючи на те, що вказані підстави недійсності спірного правочину в рамках розгляду справи №910/6271/17 ДП "Укрмедпроектбуд" не заявлялись, проте судами було надано правову оцінку спірного договору в т.ч. в контексті положень ст.ст. 203, 215 ЦК України. Відтак, розгляд судом даного спору фактично полягатиме у переоцінці обставин, встановлених рішенням суду від 12.09.2017 у справі №910/6271/17, яке набрало законної сили.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У апеляційній скарзі позивач зазначає, що судом першої інстанції не враховано, "що у іншій справі (№ 910/6271/17) відмінні предмет і підстави позову, а отже підстави для закриття провадження у справі відсутні". Позивач зазначає, що: "предмет у справі №910/6271/17 (правова вимога) є наступний: "визнати договір поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 29/12-15 від 29.12.2016 року недійсним як такий, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави". За доводами позивача наслідками недійсності такого правочину є стягнення одержаного за ним в дохід держави, а не загальну реституцію. Підстави позову у справі №910/6271/17 визначались через "призму ст. 228 ЦК України".

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги відповідач, у відзиві на неї, зазначає, що підстави звернення у даній справі та справі №910/6271/17 є аналогічними (касаційна скарга у справі № 910/6271/17 містить ті самі підстави, що і у позовній заяві у справі №910/3071/18). Питання законності укладення договору та питання удаваності оспорюваного правочину розглянуто у справі № 910/6271/17. Судові рішення у справі №910/13201/16 про стягнення коштів за договором №29/12-15 від 29.12.2015 р. містять інформацію щодо обставин покладених в обґрунтування позовних вимог у даній справі. За доводами відповідача, подання позовів у справах №910/6271/17 та 910/3071/18 спрямоване на затягування провадження у справі №910/9539/16 предметом якої є стягнення заборгованості за оспорюваним правочином.

З'ясувавши обставини справи та здійснивши перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Позов Державного підприємства "Укрмедпроектбуд" про визнання недійсним Договору поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №29/12-15 від 29.12.2015 (що є предметом розгляду у даній справі) мотивований тим, що:

"- відповідачем було надано позивачу фінансову допомогу за рахунок бюджетних коштів самого позивача, які були перераховані Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрпрофмед" в супереч бюджетному законодавству;

- станом на дату укладення оспорюваного договору у відповідача не було фінансових ресурсів для надання фінансової допомоги позивачу;

- спірний договір укладено без погодження Міністерства фінансів України, тобто всупереч Порядку залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов'язаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №809 від 15.06.2011."

У зв'язку з наведеним, позивач на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України просить суд визнати вказаний правочин недійсним.

У позовній заяві про визнання договору поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 29/12-15 від 29.12.2016 року недійсним як такий, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, яка була предметом розгляду у справі №910/6271/17, Державне підприємство "Укрмедпроектбуд" з посиланням на ч. 3 ст. 228 ЦК України обґрунтовувало свою позицію тим, що: 1. Договір укладено без дотримання встановленого порядку /не було погоджено Міністерством фінансів/; 2. Спірна фінансова допомога була видана позивачеві фактично грошима позивача (одержаними з державного бюджету); 3.Фінансову допомогу було видано бюджетними грошима, перерахованими всупереч бюджетному законодавству."

Також у вказаній позовній заяві зазначено, що: "Спірний Договір підлягає визнанню недійсним, оскільки:

- відповідачем з державного бюджету від Позивача 24.12.2015 року було отримано 78 786 008 грн., однак ці кошти були перераховано всупереч бюджетному законодавству, що підтверджується Актом ДАСУ від 10.08.2016 року.

- Станом на дату отримання бюджетних коштів (і до моменту перерахування коштів за спірним Договором) Відповідач не мав фінансових ресурсів на надання фінансової допомоги, а отже спірна фінансова допомога була перерахована за рахунок безпідставно (незаконно) одержаних бюджетних коштів. Це підтверджується з відомостей, наданий АБ "Євробанк".

- Спірний Договір не погоджувався ані уповноваженим органом управління Відповідача, ані Мінфіном. Свідоме уникнення погодження Договору пояснюється тим, що при перевірці документів перед укладенням Договору стало б зрозуміло, що надається вона грошима ж Позивача (бюджетними грошима).

- Спірний Договір за своєю природою не може вважатися фінансовою допомогою, адже в Відповідача фактично не відбулося поповнення обігових коштів (йому були перераховані його ж кошти).

Умисел вбачається з того, що сторони (в особі керівників) не могли не усвідомлювати того, що спірний Договір укладається всупереч інтересам держави: - без дотримання вимог Порядку, який є загальновідомим і загальнообов'язковим; - "допомога" надається фактично коштами Позивача, перерахованими Відповідачеві напередодні; - "допомога" надається коштами, отриманими всупереч бюджетному законодавству. Договір фактично було укладено з метою легалізувати протиправну дію з перерахування незаконно Позивачеві бюджетних коштів.".

Дослідивши позовну заяву у даній справі та копію позовної заяви, що була предметом розгляду у справі №910/6271/17, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зміст зазначених документів є практично ідентичним один одному, а єдиною відмінністю у вказаних позовах є посилання на ст.ст. 203, 215 ЦК України (у даній справі) замість ст. 228 ЦК України (у справі №910/6271/17).

З позовних заяв у вищезазначених справах вбачається, що позовні вимоги у справі №910/3071/17 та справі №910/6271/17 обґрунтовані одними й тими самими доказами, що підтверджується переліком додатків, зазначений у позовних заявах (а.с. 172-176).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, колегія суддів зазначає, що стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, однією із яких є ч. 1 за змістом якої "Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам."

Статтею 228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Тобто положення ст. 228 ЦК України лише конкретизовано та встановлено правові наслідки вчинення правочину з недодержанням однієї з визначених у ч. 1 ст. 203 ЦК України вимог, а саме правочину, суть якого суперечить встановленим ч. 1 ст. 203 ЦК України вимогам (щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам), що спростовує доводи апеляційної скарги про відмінність підстав позову.

Так, за результатами розгляду справи №910/6271/17, рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2017 (а.с. 96-104) у задоволенні позову відмовлено. Вказане рішення залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 р. (а.с. 105-117), тобто відповідно до ч. 2 ст. 241 ГПК України (що відповідає ч. 3 ст. 105 ГПК України у редакції чинній до 15.12.2017 р.) є таким, що набрало законної сили.

Так, у постанові Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 р. у справі №910/6271/17 зазначено, що: "Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, вказує на те, що оскільки спірний правочин укладено без дотримання встановленого порядку та отримання відповідного погодження Міністерства фінансів України, спірна фінансова допомога була видана позивачеві фактично його грошима, що були одержані з Державного бюджету України та які були перераховані всупереч бюджетному законодавству, відтак укладений між сторонами договір не може вважатися договором фінансової допомоги, адже у позивача фактично не відбулося поповнення обігових коштів та відповідно такий договір має бути визнаний судом недійсним. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що спірний договір не суперечить положенням ст. 203 Цивільного кодексу України, іншим вимогам чинного законодавства, містить всі істотні умови встановленні законодавством для даного виду правочинів, такі як предмет, ціна та строк, та в подальшому був схвалений сторонами вчиненням дій направленого на його виконання, підстави для визнання його недійсним відсутні./…/ В обґрунтування позовних вимог позивач також зазначає, що спірний договір укладений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави." /…/ "враховуючи відсутність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним, недоведеність позивачем факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача внаслідок укладення спірного договору, недоведеності вчинення оспорюваного правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та беручи до уваги ті обставини, що спірний договір не суперечить положенням ст. 203 Цивільного кодексу України, іншим вимогам чинного законодавства, містить всі істотні умови встановленні законодавством для даного виду правочинів, такі як предмет, ціна та строк, та в подальшому був схвалений сторонами вчиненням дій направленого на його виконання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для визнання його недійсним відсутні."

Тобто, у судових рішеннях у справі №910/6271/17 міститься правова оцінка обставин (підстав), зазначених у позовній заяві у даній справі, в т.ч. в контексті положень ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України та відповідності оспорюваного договору вимогам законодавства враховуючи ті самі підстави позову, які позивачем також було визначено у даній справі.

При цьому ч. 1 ст. 43 ГПК України у редакції чинній на момент прийняття рішень у справі №910/6271/17 було визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вказані обставини свідчать про існування судових рішень (що набрали законної сили), якими вирішено спір між тими ж сторонами і в т.ч. про той же предмет спору (визнання недійсним Договору поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №29/12-15 від 29.12.2015) заявленого за аналогічних підстав та обґрунтованого аналогічними доказами.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У рішенні по справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що розгляд позовних вимог у справі №910/3071/18 буде мати наслідком порушення принципу res judicata - остаточності рішень суду (рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2017 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 у справі №910/6271/17), оскільки розглядаючи позовні вимоги Державного підприємства "Укрмедпроектбуд", суд буде змушений здійснити переоцінку обставин, які встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили, в той час як такі повноваження належать виключно Верховному Суду в рамках касаційного перегляду таких рішень у справі №910/6271/17.

Господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу (п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України).

Пунктом 2 частини 1 статті 175 ГПК України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для закриття провадження у справі №910/3071/18, з огляду на встановлення у підготовчих засіданнях у даній справі факту існування рішенням суду у справі №910/6271/17, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами (ТОВ "Укрпрофмед" та ДП "Укрмедпроектбуд"), про той самий предмет (визнання недійсним Договору поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №29/12-15 від 29.12.2015), з наданням правової оцінки у такому рішенні обставинам та підставам позову, заявленим у даній справі.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 30 березня 2018 року у справі №910/3651/18 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Державного підприємства "Укрмедпроектбуд" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05 квітня 2018 року у справі №910/3071/18 задоволенню не підлягає.

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Укрмедпроектбуд" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05 квітня 2018 року у справі №910/3071/18 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05 квітня 2018 року у справі №910/3071/18 залишити без змін.

3. Справу №910/3071/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.В. Агрикова

А.О. Мальченко

Дата складення повного тексту - 16.05.2018 р.