Рішення № 74024689, 17.05.2018, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м.Хмельницький

"17" травня 2018 р.Справа № 924/226/18Господарський суд Хмельницької області у складі судді Вибодовського О.Д. при секретарі судового засідання Сороці Д.В., розглянувши матеріали

за позовом Дочірнього підприємства "Західдорвибухпром" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Тернопіль

до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Полонська гірнича компанія", м. Полонне, Хмельницької області

про стягнення 726 641,91 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 згідно ордеру на надання правової допомоги № 035251 від 24.04.2018р.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 підприємство "Західдорвибухпром" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Тернопіль в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Полонська гірнича компанія", м. Полонне, Хмельницької області на свою користь заборгованість в загальній сумі 726 641,91грн. із них основна заборгованість - 513 108,14 грн., інфляційні втрати - 176 252,60грн., 3% річних - 37 281,17грн. за неналежне виконання відповідачем умов договору №4 від 02.06.2016р.

Ухвалою суду від 29.03.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Попереднє судове засідання призначено на 26.04.2018 року.

Ухвалою суду від 26.04.2018р. закрито підготовче провадження та за клопотанням представника позивача призначено справу до судового розгляду по суті, про що повідомлено сторін.

Представник позивача в судовому засіданні 17.05.2018р. заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, також надав суду для огляду оригінали доказів на підтвердження позовних вимог. Надані оригінали доказів судом оглянуті на повернуті позивачу.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, однак 25.04.2018р.подано клопотання, в якому повідомив суд, що позовні вимоги в частині основного боргу в сумі 513108,14грн. визнав, а справу просить розглянути без участі повноважного представника.

Судом враховується, що згідно статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України участь сторони у судовому засіданні є її правом. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Судом також враховано, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004р.)

Відповідно ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом враховується наступне.

21 липня 2015 року між дочірнім підприємством «Західдорвибухпром» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (надалі «Первісний кредитор») та товариством з обмеженою відповідальністю «Полонська гірнича компанія» (надалі «Новий кредитор») відповідно до приписів статей 512-519 Цивільного кодексу України уклали договір про відступлення права вимоги (про заміну кредитора у зобов’язанні), відповідно до умов якого (п.1.1 статті 1 договору) ДП «Західдорвибухпром» зобов’язалося передати, а ТОВ «Полонська гірнича компанія» прийняти на себе право вимоги належного виконання зобов’язань товариства з обмеженою відповідальністю „Полонський щебеневий кар’єр” за договором №4 від 02.06.2014р., а саме право вимоги по поверненню заборгованості за виконання вибухових робіт в розмірі 513108,14грн. перед ДП «Західдорвибухпром» ( погашення заборгованості за виконані ДП «Західдорвибухпром» вибухові роботи). Ціна відступлення права вимоги згідно пункту 1.2 статті 1 договору становить 513108,14 гривень. Новий кредитор взяв на себе зобов’язання (пункт 1.4 статті 1 договору) сплатити Первісному кредитору зазначену суму у термін до 25 жовтня 2015 року, а саме 150000,00 грн. до 25 серпня 2015 року, 150000,00грн. до 25 вересня 2015 року та 213108,14грн. до 25 жовтня 2015 року.

На виконання умов договору (пункт 3.1.статті 3 договору) ДП «Західдорвибухпром» 21 липня 2015 року за актом прийому - передачі до договору про відступлення права вимоги передало, а ТОВ «Полонська гірнича компанія» прийняло документи, що підтверджували заборгованість ТОВ «Полонський щебеневий кар’єр» у сумі 513108,14 грн. перед ДП «Західдорвибухпром» за виконані вибухові роботи, а саме: договір №4 на виконання вибухових робіт від 2 червня 2015 року, акти про приймання вибухових робіт за 01 вересня -01 жовтня 2014 року, 03 листопада- 31 грудня 2014 року, 13 січня 2015 року, 17 грудня 2014 року - 16 березня 2015 року, акт звірки від 31 грудня 2014 року, претензію №278 від 12 травня 2015 року.

Відповідно до пункту 3.2 статті 3 договору ДП «Західдорвибухпром» листом за №388 від 23 липня 2015 року повідомило директора ТОВ «Полонський щебеневий кар’єр» про підписання 21 липня 2015 року договору про відступлення права вимоги з ТОВ «Полонська гірнича компанія» та заміну кредитора у зобов’язанні щодо сплати заборгованості ТОВ «Полонський щебеневий кар’єр» перед ДП «Західдорвибухпром», виконавши таким чином у повному обсязі свої зобов’язання за договором від 21 липня 2015 року.

Незважаючи на повне виконання ДП «Західдорвибухпром» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» своїх зобов’язань за договором від 21 липня 2015 року ТОВ «Полонська гірнича компанія» у порушення вищезгаданих умов договору, зазначених приписів Цивільного та Господарського кодексів України своїх зобов’язань за договором не виконало і кошти в сумі 513108,14 грн. на розрахунковий рахунок позивача не перерахувало.

Претензії, надіслані керівнику ТОВ «Полонська гірнича компанія» 19 вересня 2016 року за №293, 14 червня 2017 року за №297, залишилися без відповіді та задоволення.

Крім суми основного боргу, позивачем нараховано та заявлено до стягнення три проценти річних у сумі 37281,17грн. за період прострочки з 26.10.2015р. по 27.03.2018р. та інфляційні втрати в сумі 176252,60грн. за період листопад 2015р. - лютий 2018р.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне:

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Пунктом 3 ст. 3 ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, 21 липня 2015 року між дочірнім підприємством «Західдорвибухпром» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (надалі «Первісний кредитор») та товариством з обмеженою відповідальністю «Полонська гірнича компанія» (надалі «Новий кредитор») відповідно до приписів статей 512-519 Цивільного кодексу України уклали договір про відступлення права вимоги (про заміну кредитора у зобов’язанні), відповідно до умов якого (п.1.1 статті 1 договору) ДП «Західдорвибухпром» зобов’язалося передати, а ТОВ «Полонська гірнича компанія» прийняти на себе право вимоги належного виконання зобов’язань товариства з обмеженою відповідальністю „Полонський щебеневий кар’єр” за договором №4 від 02.06.2014р., а саме право вимоги по поверненню заборгованості за виконання вибухових робіт в розмірі 513108,14грн. перед ДП «Західдорвибухпром» ( погашення заборгованості за виконані ДП «Західдорвибухпром» вибухові роботи). Ціна відступлення права вимоги згідно пункту 1.2 статті 1 договору становить 513108,14 гривень. Новий кредитор взяв на себе зобов’язання (пункт 1.4 статті 1 договору) сплатити Первісному кредитору зазначену суму у термін до 25 жовтня 2015 року, а саме 150000,00 грн. до 25 серпня 2015 року, 150000,00грн. до 25 вересня 2015 року та 213108,14грн. до 25 жовтня 2015 року.

На виконання умов договору (пункт 3.1.статті 3 договору) ДП «Західдорвибухпром» 21 липня 2015 року за актом прийому - передачі до договору про відступлення права вимоги передало, а ТОВ «Полонська гірнича компанія» прийняло документи, що підтверджували заборгованість ТОВ «Полонський щебеневий кар’єр» у сумі 513108,14 грн. перед ДП «Західдорвибухпром» за виконані вибухові роботи, а саме: договір №4 на виконання вибухових робіт від 2 червня 2015 року, акти про приймання вибухових робіт за 01 вересня -01 жовтня 2014 року, 03 листопада- 31 грудня 2014 року, 13 січня 2015 року, 17 грудня 2014 року - 16 березня 2015 року, акт звірки від 31 грудня 2014 року, претензію №278 від 12 травня 2015 року.

Відповідно до пункту 3.2 статті 3 договору ДП «Західдорвибухпром» листом за №388 від 23 липня 2015 року повідомило директора ТОВ «Полонський щебеневий кар’єр» про підписання 21 липня 2015 року договору про відступлення права вимоги з ТОВ «Полонська гірнича компанія» та заміну кредитора у зобов’язанні щодо сплати заборгованості ТОВ «Полонський щебеневий кар’єр» перед ДП «Західдорвибухпром», виконавши таким чином у повному обсязі свої зобов’язання за договором від 21 липня 2015 року.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Свої зобов’язання відповідач не виконав, в результаті чого за ним утворилася заборгованість в сумі 513108,14грн.

Крім суми основного боргу, позивачем нараховано та заявлено до стягнення три проценти річних у сумі 37281,17грн., інфляційні втрати в сумі 176252,60грн.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом враховується, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, провівши перерахунок заявленої суми 3% річних в системі „Законнодавство”, прийшов до висновку, що задоволенню підлягає сума в розмірі 37196,82грн. за період прострочки з 27.10.2015р. по 27.03.2018р. Таким чином, у задоволенні 84,35грн. 3%річних суд відмовляє.

Що ж до нарахованих позивачем інфляційних втрат в сумі 176252,60грн., судом враховується, що інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Суд, здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань в системі „Законодавство”, вважає, що правомірною до стягнення буде сума заявлена позивачем.

Відповідно до ст.ст. 76,77,78,79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Доказів добровільного погашення боргу в сумі 726557,56грн. матеріали справи не містять.

Отже, позовні вимоги відповідають нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджені належними і допустимими доказами та підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 254-255, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Дочірнього підприємства "Західдорвибухпром" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Тернопіль до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Полонська гірнича компанія", м. Полонне, Хмельницької області про стягнення 726 641,91 грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Полонська гірнича компанія", м. Полонне, Хмельницької області, (м.Полонне, Хмельницька область, вул.Декабристів, 53, код ЄДРПОУ 39735562) на користь Дочірнього підприємства "Західдорвибухпром" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", (м. Тернопіль, вул.Гайова, 47, код ЄДРПОУ 03443666) – 513 108,14 грн. (п’ятсот тринадцять тисяч сто вісім грн. 14коп.) основного боргу, 176 252,60грн. (сто сімдесят шість тисяч двісті п’ятдесят дві грн.. 60коп.) інфляційних втрат, 37 196,82грн. (тридцять сім тисяч сто дев’яносто шість грн.. 82коп.) -3% річних та 10898,63грн. (десять тисяч вісімсот дев’яносто вісім грн.. 63коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Рівненського апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17.05.2018 року.

Суддя О.Д. Вибодовський

Віддрук 2 прим. (реком. з повід) :

1- до справи

2 - відповідачу - м.Полонне, вул.Декабристів, 53.