Рішення № 74024483, 07.05.2018, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 травня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/63/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

при секретарі судового засідання: Онуфрієнко М.П.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Мандзюка Віктора Вікторовича, АДРЕСА_1

до відповідача: Управління соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації, вул. Словацького, буд. 6, м. Кременець, Тернопільська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Кременецька районна державна адміністрація, вул. Шевченка, буд. 56, м. Кременець, Тернопільська область.

про: стягнення 21 659 грн. 41 коп. заборгованості по витратах, понесених у 2015 році внаслідок перевезення пільгових категорій населення; 7374,62 грн інфляційних витрат та 3% річних (в т.числі 6003,87 грн - інфляційні витрати та 1370,75 грн -3% річних); 1762 грн судового збору.

За участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

третьої особи: Щербатко О.В.-начальник відділу юридичного забезпечення, оборонної та мобілізаційної роботи апарату, довіреність №02-159/02-19 від 05.02.2018

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Документообіг господарського суду".

Суть справи.

Хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань, які знаходяться в матеріалах справи.

Фізична особа-підприємець Мандзюк Віктор Вікторович, АДРЕСА_1 звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом до Управління соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації, вул. Словацького, буд. 6, м. Кременець, Тернопільська область, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Кременецька районна державна адміністрація, вул. Шевченка, буд. 56, м. Кременець, Тернопільська область про стягнення:

- 21 659 грн. 41 коп. заборгованості по витратах, понесених у 2015 році внаслідок перевезення пільгових категорій населення; 7374,62 грн інфляційних витрат та 3% річних (в т. числі 6003,87 грн - інфляційні витрати та 1370,75 грн -3% річних); 1762 грн судового збору.

Підставою позову Фізична особа-підприємець Мандзюк Віктор Вікторович визначив неналежне виконання Управлінням соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації умов договору про пільгові перевезення пасажирів та відшкодування коштів витрат на перевезення пільгових категорій населення № 134/07-11 від 01 січня 2015 року щодо повного відшкодування компенсаційних виплат за перевезення пільгових категорій громадян, внаслідок чого виникла заборгованість по витратах, понесених у 2015 році внаслідок перевезення пільгових категорій населення.

Ухвалою суду від 12.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 921/63/18; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Кременецьку районну державну адміністрацію, вул. Шевченка, 56, м. Кременець, Тернопільська область.

У судовому засіданні 07.05.2018 суд розпочав розгляд справи по суті, з'ясував обставини справи та дослідив надані сторонами докази.

В судове засідання позивач не з'явився, явки свого уповноваженого представника не забезпечив. Повідомлення про вручення поштового відправлення, направленого позивачу 24.04.2018 року за адресою: АДРЕСА_1 (про направлення ухвали від 23.04.2018 про закриття підготовчого провадження по справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 07 травня 2018 на 12 год. 00 хв.) повернулось на адресу суду із відміткою про вручення його позивачу 25.04.2018.

Таким чином, суд вважає, що позивач повідомлений про час і місце розгляду справи № 921/63/18 господарським судом Тернопільської області.

Також 02.04.2018 через канцелярію суду від позивача поступило Клопотання № без номера від 02.04.2018 (вх. № 8680 від 02.04.2018), в якому просить суд подальший розгляд справи здійснювати за відсутності Мандзюка Віктора Вікторовича та повідомити Мандзюка Віктора Вікторовича про прийняте судове рішення у справі №921/63/18, надіславши на його поштову адресу: АДРЕСА_1.

В судове засідання представник відповідача не з'явився.

07.05.2018 від відповідача до матеріалів справи надійшла Заява № без номера, без дати (вх. № 10665 від 07.05.2018) про розгляд справи за позовом Фізичної особи-підприємця Мандзюка В.В. до Управління соціального захисту населення Кременецької райдержадміністрації про стягнення заборгованості у розмірі 21 659 грн. 41 коп. без участі представника, в якій відповідач просить суд розгляд господарської справі № 921/63/18 розглядати без участі представника відповідача та повідомити про результати розгляду вказаної справи за допомогою поштового зв'язку.

22.03.2018 на адресу суду надійшов Відзив №01-27/579 від 20.03.2018 на позовну заяву, в якому зазначається, зокрема, наступне:

- між сторонами у справі дійсно було укладено договір про перевезення пасажирів та відшкодування коштів витрат на перевезення пільгових категорій населення; згідно умов договору Управління соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації було покладено обов'язок відшкодовувати витрати на перевезення пільгових категорій громадян;

- на протязі терміну дії договору Управління соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації вчиняло необхідні дії для проведення розрахунків між сторонами, тобто проводило реєстрацію розрахунків в управлінні Державної казначейської служби України в Кременецькому районі, складало акти-звірки з Мандзюком Віктором Вікторовичем та вказану заборгованість відображало по бухгалтерській звітності;

- відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України Управління соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації є головним розпорядником бюджетних коштів та отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження в Законі "Про Державний бюджет України"; бюджетне призначення - це повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане Бюджетним кодексом, Законом "Про Державний бюджет України" (рішенням про державний бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження; тобто Управління соціального захисту населення може провести виплату заборгованості позивачу лише у тому випадку, якщо такі виплати були передбачені у Законі "Про Державний бюджет України" на поточний рік;

- Управління соціального захисту населення є бюджетною організацією і усі видатки здійснюються за рахунок субвенції з державного бюджету відповідно до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів та здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256;

- як вбачається з відповіді на претензію № 1, яка є в матеріалах справи, згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" кошти на відшкодування пільгового проїзду не були передбачені, а тому заборгованість з оплати наданих послуг виникла не з вини Управління соціального захисту населення;

- стаття 23 Бюджетного кодексу зазначає, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено Законом про Державний бюджет України;

- виплата заборгованості відповідачем без належних на це підстав, тобто без наявності цільового призначення буде розглядатися як порушення бюджетного законодавства та нецільове використання бюджетних коштів (ст. 119 Бюджетного кодексу України);

- Управління соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації вважає позовну заяву безпідставною, оскільки заборгованість на суму 21 659 грн. 41 коп. виникла не вини Управління соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації.

В зазначеному Відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити повністю у позові Фізичної особи-підприємця Мандзюка Віктора Вікторовича (47003, Тернопільська область, м. Кременець, вул. Переліски, буд. 59-А, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) до Управління соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації (47003, Тернопільська область, м. Кременець, вул. Словацького, буд. 6, ідентифікаційний код: 03195576), а саме:

- стягненні заборгованості по витратах, понесених у 2015 році внаслідок перевезення пільгових категорій населення у сумі 21 659 грн 41 коп.;

- стягненні інфляційних витрат та трьох процентів річних у сумі 7374,62 грн.;

- стягненні сплаченого судового збору на суму 1 762 грн.

В судове засідання з'явився представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Кременецької районної державної адміністрації, проти позову заперечив в усному порядку.

03.04.2018 через канцелярію суду від третьої особи до матеріалів справи надійшли Письмові пояснення № 01-398/02-18 від 29.03.2018 (вх. 8850 від 03.04.2018), в яких зазначається, зокрема, наступне:

- в силу ч. 2 ст. 29 Закону України "Про автомобільний транспорт" органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону;

- Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, визначено умови відшкодування компенсацій, зокрема, за пільгові перевезення пасажирів автомобільним транспортом перевізникам;

- розпорядниками коштів місцевих бюджетів щодо розрахунків з постачальниками послуг відповідно до вказаної Постанови є Управління соціального захисту населення;

- Пунктом 2 Порядку передбачено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення проводиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міста Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету;

- Районна державна адміністрація вважає. що в даному випадку потрібно врахувати абзац 2 пункту 8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (в редакції, чинній на момент укладення договору), згідно з яким зобов'язання платника в 5-ти денний термін проводити фінансування видатків на покриття витрат перевізника щодо надання пільг настає з моменту надходження сум субвенції з державного бюджету на його розрахунковий рахунок;

- з врахуванням зазначеного вище, приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якою передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, відсутності доказів надходження субвенції з Державного бюджету на розрахунковий рахунок платника для фінансування видатків на покриття витрат перевізника від перевезення пільгової категорії пасажирів, районна державна адміністрація вважає, що термін оплати за зазначеним зобов'язанням у відповідача не наступив, а відтак, в даному випадку буде правомірно відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

13.04.2018 через канцелярію суду до матеріалів справи від третьої особи поступили Пояснення № 01-466/02-18 від 10.04.2018 (вх№9361 від 13.04.2018) щодо відзиву на позовну заяву про стягнення заборгованості у розмірі 21659 грн. 41 коп., в яких зазначається, що позиція Кременецької районної державної адміністрації як третьої особи на стороні відповідача аналогічна із позицією відповідача - Управління соціального захисту населення, та полягає в тому, що відповідач вчиняв усі необхідні дії для проведення розрахунків із позивачем. Однак, враховуючи, що в ЗУ "Про Державний бюджет України на 2016 рік" кошти на відшкодування пільгового проїзду не були передбачені, а тому виплата відповідачем заборгованості позивачу без належних на те підстав, тобто без наявності цільового призначення, буде розглядатися як порушення бюджетного законодавства та нецільове використання бюджетних коштів.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника третьої особи, суд встановив наступне.

01 січня 2015 року між Кременецькою районною державною адміністрацією, надалі - "Замовник", Управлінням соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації, надалі "Платник", з однієї сторони та Фізичною особою-підприємцем Мандзюк Віктором Вікторовичем, надалі - "Перевізник", з іншої сторони, було укладено договір №134/07-11 про пільгові перевезення пасажирів та відшкодування коштів витрат на перевезення пільгових категорій населення, у відповідності до п. 1.1 р. 1 якого "Замовник" надає "Перевізникові" право пільгового перевезення пасажирів на маршрутах згідно маршрутної сітки станом на 01.01.2015 Додаток № 1. Автобусний маршрут загального користування № 13/10 вул. Вишнівецька-Цукровий завод ( с. Іква).

Як визначається в п. 1.2. р. 1 договору №134/07-11 від 01.01.2015, договір визначає порядок проведення розрахунків між "Замовником", "Платником" та "Перевізником" по відшкодуванню витрат, пов'язаних із перевезенням пільгових категорій громадян.

Згідно п.п. 2.1.8. р. 2 договору "Платник" відшкодовує витрати на перевезення пільгових категорій громадян відповідно до статті 7 Закону України "Про транспорт", методичних рекомендацій, затверджених розпорядженням Голови Кременецької районної державної адміністрації № 19 від 11.01.2012 "Про затвердження методичних рекомендацій щодо здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян в районі" та пунктів передбачених розділом 3 цього договору.

У відповідності до п. 3.1 р. 3 договору Головні розпорядники бюджетних коштів здійснюють компенсаційні виплати перевізникам на підставі договорів щодо здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян на міських та приміських маршрутах загального користування, які укладаються на основі договорів на перевезення пасажирів між перевізником та замовником перевезень. Розпорядники коштів щомісячно здійснюють розрахунки з перевізниками за надані пільгові послуги та приймають до відшкодування суми нарахованих пільг за фактично надані послуги у звітному місяці , але не більш як на 1/12 від річного обсягу коштів, передбачених у районному бюджеті на відповідні цілі, зменшеному на суму заборгованості попередніх періодів. У разі надання послуг декількома перевізниками розрахунок буде проводитися пропорційно до сум компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, враховуючи розрахунок, поданий кожним перевізником. Відшкодування перевізникам буде реєструватися в межах помісячного розпису асигнувань відповідно до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів та здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256.

Згідно п. 3.2 р. 3 договору для отримання компенсаційних виплат за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на 2015 рік за пільговий проїзд окремих категорій громадян перевізник щомісячно до 5 числа надає "Платнику" розрахунки щодо вартості послуг наданих перевізником у минулому місяці, згідно Додатків 3,4.

У відповідності до п. 3.3 р. 3 договору акти-звірки (Додаток № 5) проводяться між "Перевізником" та "Платником" до 5 числа наступного за звітним місяцем.

Згідно п. 5.2 р. 5 договору про пільгові перевезення пасажирів та відшкодування коштів витрат на перевезення пільгових категорій населення № 134/07-11 від 01 січня 2015 року термін даного договору встановлюється з 01 січня до 31 грудня 2015 року.

До договору про пільгові перевезення пасажирів та відшкодування коштів витрат на перевезення пільгових категорій населення № 134/07-11 від 01 січня 2015 року було укладено:

-Додаток № 2 "Перелік пільгових категорій громадян, що користуються правом безкоштовного проїзду на міських та приміських маршрутах згідно законодавства України станом на 01.01.2015";

- Додаток № 3 "Розрахунок суми компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян при користуванні пасажирським транспортом на міських маршрутах";

- Додаток № 4 "Розрахунок суми компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян при користуванні пасажирським транспортом на приміських маршрутах";

-Додаток № 5 "Маршрутна сітка ПП Мандзюк В.В. станом на 1 січня 2015 року".

Згідно ч. 1 ст. 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Як визначається в ч. 1 ст. 42 Закону України "Про автомобільний транспорт" договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Згідно ч. 2 ст. 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Як визначається в ч. 4 ст. 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

У відповідності до ч. 2 ст. 29 вказаного Закону органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Слід зазначити, що умови відшкодування компенсацій, зокрема, за пільгові перевезення пасажирів автомобільним транспортом перевізникам визначаються Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256

Даним Порядком встановлено також механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Зокрема, п. 2 зазначеної вище Постанови визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п. 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

З огляду на наведене, Управління соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації є головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, а тому, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень вищезазначених Постанови та Порядку, відшкодування витрат, понесених позивачем, пов'язаних з перевезенням пільгових категорій громадян має здійснюватись відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Згідно п. 3.1 р. 3 договору про пільгові перевезення пасажирів та відшкодування коштів витрат на перевезення пільгових категорій населення № 134/07-11 від 01 січня 2015 року Головні розпорядники бюджетних коштів здійснюють компенсаційні виплати перевізникам на підставі договорів щодо здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян на міських та приміських маршрутах загального користування, які укладаються на основі договорів на перевезення пасажирів між перевізником та замовником перевезень. Розпорядники коштів щомісячно здійснюють розрахунки з перевізниками за надані пільгові послуги та приймають до відшкодування суми нарахованих пільг за фактично надані послуги у звітному місяці, але не більш як на 1/12 від річного обсягу коштів, передбачених у районному бюджеті на відповідні цілі, зменшеному на суму заборгованості попередніх періодів.

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначається в п. 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013, з наступними змінами та доповненнями, грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

З огляду на наведене, у відповідача - Управління соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації - "Платника" за договором про пільгові перевезення пасажирів та відшкодування коштів витрат на перевезення пільгових категорій населення № 134/07-11 від 01 січня 2015 рокувиникло саме грошове зобов'язання перед позивачем щодо сплати компенсаційних виплат за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, Фізичною особою-підприємцем Мандзюк Віктором Вікторовичем за період січень - грудень 2015 року були надані послуги по перевезенню пільгових категорій населення автомобільним транспортом у м. Кременець Тернопільської області на суму 78038 грн. 09 коп.

Факт надання цих послуг на вказану суму підтверджується Актами звіряння розрахунків за надані послуги, на які надаються пільги, складені між Фізичною особою-підприємцем Мандзюк Віктором Вікторовичем та Управлінням соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації:

- за січень 2015 року на суму 5535 грн. 89 коп;

- за лютий 2015 року на суму 4936 грн. 13 коп;

- за березень 2015 на суму 4633 грн. 50 коп;

- за квітень 2015 року на суму 4489 грн. 16 коп;

- за травень 2015 року на суму 4642 грн. 15 коп;

- за червень 2015 року на суму 4504 грн. 68 коп;

- за серпень 2015 року на суму 10494 грн. 25 коп;

- за вересень 2015 року на суму 0,00 грн.;

- за жовтень 2015 року на суму 17142 грн. 92 коп;

- за листопад 2015 року на суму 8593 грн. 90 коп;

- за грудень 2015 року на суму 13065 грн. 51 коп. (належним чином засвідчені копії Актів звіряння розрахунків знаходяться в матеріалах справи).

Вказані вище Акти звіряння розрахунків за надані послуги, на які надаються пільги підписані позивачем та повноважним представником відповідача, а також скріплені печатками сторін.

Так, як вбачається з Акту звіряння розрахунків за надані послуги, на які надаються пільги (підписаного позивачем та повноважним представником відповідача, а також скріпленого печатками сторін) станом на 02.01.2016 заборгованість відповідача перед позивачем по витратах, понесених у 2015 році внаслідок перевезення пільгових категорій населення становила 21659 грн. 41 коп.

Також позивачем на підтвердження факту надання послуг по перевезенню пільгових категорій населення автомобільним транспортом подано Розрахунки суми відшкодування за безкоштовне перевезення громадян, що за чинним законодавством мають пільги при користуванні транспортом на міських маршрутах за період січень - грудень 2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з Претензією № 1, в якій просив погасити заборгованість у розмірі 21659 грн. 41 коп.

Відповідачем надано Відповідь Вих. №05-/1831 від 18.08.2016 на Претензію № 1, в якій вказується, зокрема, що Управлінням соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації розглянуто дану Претензію про стягнення боргу у сумі 21659 грн. 41 коп., проведено реєстрацію розрахунків в управління ДКСУ в Кременецькому районі та відображено вказану заборгованість по бухгалтерській звітності, підтвердженням чого є акти звіряння за надані послуги; оскільки Управління є бюджетною установою, усі видатки здійснюються за рахунок субвенції з державного бюджету, тому заборгованість з оплати наданих послуг виникає не з вини Управління і може бути погашена лише при виділенні йому коштів з державного бюджету на відповідні видатки, але згідно Закону України "про Державний бюджет України на 2016 рік" кошти на відшкодування пільгового проїзду не передбачені.

Як слідує з матеріалів справи, Управління соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації не заперечує факту надання позивачем послуг по перевезенню пільгових категорій громадян, не оспорює їхнього обсягу, підставності надання, правильності обчислення, тощо.

Однак, всупереч положенням чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, відповідачем не відшкодовано позивачу 21659 грн. 41 коп. витрат, понесених у 2015 році внаслідок перевезення пільгових категорій населення.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року, з наступними змінами, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України № 436-IV від 16 січня 2003 року з наступними змінами, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Управління соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації, яке є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг населення м. Кременець та Кременецького району Тернопільської області, зобов'язане було здійснювати відшкодування витрат, понесених позивачем, внаслідок надання послуг по перевезенню пільгових категорій населення, які проживають на вищезазначеній території, за рахунок державних субвенцій.

В Законі України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», передбачено субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян. В Законі України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» така субвенція не передбачена.

Однак, суд оцінює критично твердження відповідача, викладені у Відзиві № 01-27/579 від 20.03.2018 року на позовну заяву про те, що виплата заборгованості відповідачем без належних на те підстав, тобто без наявності цільового призначення буде розглядатися як порушення бюджетного законодавства та нецільове використання бюджетних коштів, та суд оцінює критично твердження третьої особи - Кременецької районної державної адміністрації, викладені у Поясненнях № 01-466/02-18 від 10.04.2018, про те, що в ЗУ "Про Державний бюджет України на 2016 рік" кошти на відшкодування пільгового проїзду не були передбачені, а тому виплата відповідачем заборгованості позивачу без належних на те підстав, тобто без наявності цільового призначення, буде розглядатися як порушення бюджетного законодавства та нецільове використання бюджетних коштів, оскільки чинним законодавством (ч. 2 ст. 29 Закону України «Про автомобільний транспорт») не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Зі змісту статті 617 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 зазначено, що, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року та у справі "Бакалов проти України" від 30 листопада 2004 року зазначено, що відсутність бюджетного фінансування не є виправданням за бездіяльність.

Тобто, звідси слідує, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість вимог Фізичної особи-підприємця Мандзюка Віктора Вікторовича до Управління праці та соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації про стягнення 21659 грн. 41 коп. заборгованості по витратах, понесених у 2015 році внаслідок перевезення пільгових категорій населення, у зв'язку з чим в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.

Згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 1370 грн. 75 коп. - 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за період з 02.01.2016 року по 10.02.2018 року.

Судом здійснено перерахунок суми 3% річних з врахуванням умов п. 3.1 р. 3 Договору про пільгові перевезення пасажирів та відшкодування коштів витрат на перевезення пільгових категорій населення № 134/07-11 від 01 січня 2015 року, у якому, зазначено, зокрема, що розпорядники коштів щомісячно здійснюють розрахунки з перевізниками за надані пільгові послуги та приймають до відшкодування суми нарахованих пільг за фактично надані послуги у звітному місяці, але не більш як на 1/12 від річного обсягу коштів, передбачених у районному бюджеті на відповідні цілі, зменшеному на суму заборгованості попередніх періодів.

Щодо строків: із норм статті 254 Цивільного кодексу України слідує, що строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця. Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

А тому 3% річних на суму заборгованості позивач вправі нараховувати лише з 01.02.2016, адже відповідач вправі був здійснити відшкодування витрат за надані позивачем послуги щомісячно, тобто до 31.01.2016 року включно.

Перерахувавши суму 3% річних за період з 01.02.2016 року по 10.02.2018 року, нарахованих на суму основного боргу - 21659 грн., суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 1317 грн. 49 коп. - 3% річних, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не суперечать чинному законодавству (розрахунок 3% річних, здійснений судом, додано до матеріалів справи).

В частині позовних вимог про стягнення 53 грн. 26 коп. - 3% річних слід відмовити, як безпідставно заявлених.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 6003 грн. 87 коп. - інфляційних втрат за період: січень 2016 року - грудень 2017 року.

Судом здійснено перерахунок суми інфляційних втрат (з врахуванням того, що відповідач вправі був здійснити відшкодування витрат за гадані позивачем послуги до 31.01.2016) на суму основного боргу: 21659 грн. за період з 01.02.2016 по 31.12.2017, за результатами якого сума інфляційних втрат становить 5757 грн. 10 коп. (розрахунок інфляційних втрат, здійснений судом, додано до матеріалів справи).

В частині позовних вимог про стягнення 246 грн. 77 коп. інфляційних втрат слід відмовити, як безпідставно заявлених.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Управління соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації, вул. Словацького, буд. 6, м. Кременець, Тернопільська область, ідентифікаційний код 03195576 на користь Фізичної особи-підприємця Мандзюка Віктора Вікторовича, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1:

-21659 грн. 41 коп. заборгованості по витратах, понесених у 2015 році внаслідок перевезення пільгових категорій населення;

-1317 грн. 49 коп. - 3% річних;

-5757 грн 10 коп - інфляційних втрат;

-1743 грн. 79 коп судового збору в повернення сплачених судових витрат.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено: 17 травня 2018 року.

Суддя С.О. Хома