Ухвала суду № 74024388, 14.05.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"14" травня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/3776/14

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,

при секретарі судового засідання Орлов О.О.

розглянувши заяву ОСОБА_1 підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодість-92" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню за вх.№2-2298/18 від 05.05.2018р.

у справі №916/3776/14

за позовом ОСОБА_2 комунальної власності Одеської міської ради

до відповідача ОСОБА_1 підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодість-92"

про виселення

та за зустрічним позовом: ОСОБА_1 підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодість-92"

до відповідача за зустрічним позовом: ОСОБА_2 комунальної власності Одеської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом: Одеська міська рада

про спонукання продовження дії договору оренди, -

за участю представників:

від позивача (ОСОБА_2 комунальної власності Одеської міської ради): ОСОБА_3, довіреність від 27.12.2017р. №01-36/42

від відповідача (МП у вигляді ТОВ "Молодість-92": ОСОБА_4, директор

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Одеської області (суддя Брагіна Я.В.) від 12.01.2015р. у справі №916/3776/14 відмовлено у задоволенні первісного та зустрічного позову.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.03.2015р. у справі №916/3776/14 апеляційну скаргу ОСОБА_2 комунальної власності Одеської міської ради задоволено. Рішення господарського суду Одеської області від 12.01.2015р. у справі №916/3776/14 - в частині відмови в задоволенні первісного позову - скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_2 комунальної власності Одеської міської ради - задоволено. Виселено МП ТОВ "Молодість-92" з нежилого приміщення першого поверху загальною площею 24,9 кв.м., що розташоване в м. Одеса, вул. Рішельєвська, 55 на користь ОСОБА_2 комунальної власності Одеської міської ради. В решті рішення господарського суду залишено без змін. Стягнуто з МП ТОВ "Молодість-92" на користь ОСОБА_2 комунальної власності Одеської міської ради 1218 грн. судового збору за подання позовної заяви, 609 грн. - судового збору за апеляційне провадження.

31.03.2015р. на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду видані відповідні накази.

Ухвалою господарського суду Одеської області (суддя Рога Н.В.) від 07.12.2017р. у справі №916/3776/14 заяву ОСОБА_2 комунальної власності Одеської міської ради про поновлення строку для пред’явлення до виконання та видачу дублікату наказу господарського суду від 31.03.2015 р. у справі № 916/3776/14 - задоволено. Поновлено ОСОБА_2 комунальної власності Одеської міської ради пропущений строк для пред’явлення до виконання наказу від 31.03.2015р., виданого господарським судом Одеської області на примусове виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 24.03.2015р. у справі №916/3776/14 щодо виселення ОСОБА_1 підприємства у вигляді ТОВ "Молодість-92" з нежилого приміщення першого поверху загальною площею 24,9 кв.м., що розташоване в м. Одеса, вул. Рішельєвська, 55 на користь ОСОБА_2 комунальної власності Одеської міської ради. ОСОБА_2 комунальної власності Одеської міської ради дублікат наказу від 31.03.2015р., виданого господарським судом Одеської області на примусове виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 24.03.2015р. у справі №916/3776/14 щодо виселення ОСОБА_1 підприємства у вигляді ТОВ "Молодість-92" з нежилого приміщення першого поверху загальною площею 24,9 кв.м., що розташоване в м. Одеса, вул. Рішельєвська, 55 на користь ОСОБА_2 комунальної власності Одеської міської ради.

05.05.2018р. за вх.№2-2298/18 господарським судом одержано заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в якій МП у вигляді ТОВ "Молодість-92" просить суд зупинити виконавчі дії за наказом господарського суду Одеської області від 31.03.2015р. у справі №916/3776/14 до розгляду цієї заяви та визнати наказ господарського суду Одеської області від 31.03.2015р. у справі №916/3776/14 про виселення МП "ТОВ "Молодість-92" з нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 24,9 кв.м., що розташоване в м. Одеса, вул. Рішельєвська, 55 на користь ОСОБА_2 комунальної власності Одеської міської ради, таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану заяву розподілено судді Смелянець Г.Є.

07.05.2018р. господарським судом постановлено ухвалу, якою заяву МП у вигляді ТОВ "Молодість-92" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, призначено до розгляду у судовому засіданні на 14.05.2018р. з повідомленням сторін. Також вказаною ухвалою МП у вигляді ТОВ "Молодість-92" відмовлено у задоволенні заяви про зупинення виконавчих дій за наказом за наказом господарського суду Одеської області від 31.03.2015р. у справі №916/3776/14.

У судовому засіданні 14.05.2018р. представник відповідача (МП у вигляді ТОВ "Молодість-92") підтримав заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Представник позивача (ОСОБА_2 комунальної власності Одеської міської ради) у судовому засіданні 14.05.2018р. надав усні пояснення, згідно з якими позивач заперечує проти задоволення заяви, оскільки підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню відсутні і наказ суду про виселення відповідача не виконаний.

Розглянувши заяву відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов наступних висновків.

Заяву МП у вигляді ТОВ "Молодість-92" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, обґрунтовано тим, що стягувач (ОСОБА_2 комунальної власності Одеської міської ради) звернувся до виконавчої служби про примусове виконання наказу господарського суду Одеської області від 31.03.2015р. у справі №916/3776/14 більше ніж через три роки після набрання законної сили рішенням у справі, а державний виконавець неправомірно відкрив виконавче провадження. При цьому, заявник стверджує, що він протягом всього часу набуття рішенням законної сили щомісячно сплачував орендні платежі на умовах автоматичної пролонгації договору оренди, а стягував щомісячно без жодних претензій приймав ці платежі і протягом більш ніж три роки жодного разу не наполягав на виселенні. Також заявник посилається на те, що строк пред’явлення наказу господарського суду Одеської області від 31.03.2015р. у справі №916/3776/14 становив один рік, проте стягувачем не здійснювались дії щодо виконання наказу, та відсутні поважні причини пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання. Вказане, на думку заявника, свідчить про дотримання обома сторонами умов автоматичної пролонгації договору оренди та відсутність обов’язку боржника щодо виселення. Окрім того, заявник посилається на те, що стягувачем не був дотриманий термін для пред’явлення наказу до виконання, що також свідчить про відсутність обов’язку боржника щодо виселення.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Тобто, підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, є:

- помилкова видача наказу;

- повністю або частково відсутній обов’язок за наказом у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідач посилається на відсутність його обов’язку щодо виселення за наказом, оскільки наказ протягом встановленого строку не був пред’явлений стягувачем до виконання та пред’явлений останнім до виконання після закінчення встановленого строку для його виконання.

Між тим, такі посилання відповідача не приймаються до уваги господарським судом, оскільки ухвалою господарського суду Одеської області від 07.12.2017р. ОСОБА_2 комунальної власності Одеської міської ради поновлений пропущений строк для пред’явлення наказу від 31.03.2015р. до виконання та виданий дублікат цього наказу.

Водночас, на момент розгляду даної заяви вказаний наказ господарського суду Одеської області від 31.03.2015р. перебуває на виконанні у Першому Приморському відділі ДВС міста Одеси, про що свідчать відповідна постанова про відкриття виконавчого провадження від 05.04.2018р. ВП №56113777 та акт державного виконавця від 03.05.2018р., які надані до заяви самим відповідачем.

Згідно ст.129 Конституції України обов'язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012р. вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013р. зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012р. № 11-рп/2012).

З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування законодавцем безумовного права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.

У ч.ч.2,4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.

У рішенні Європейського суду від 20.07.2004р. у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. Отже, для цілей ст.6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Правові висновки про те, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як складову частину судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якій йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу, містяться також у рішеннях Європейського суду у справах "ОСОБА_4 проти Росії", "Горнсбі проти Греції".

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа "ОСОБА_5 проти України", рішення Європейського суду від 15.10.2009р.).

З огляду на вищевикладене, обов’язок відповідача за судовим наказом не є припиненим, а тому і підстави для задоволення заяви відповідача – відсутні.

Посилання відповідача на дотримання обома сторонами умов автоматичної пролонгації договору оренди, оскільки відповідачем сплачувалася орендна плата за нежитлове приміщення протягом усього часу після 31.03.2015р. та ця оплата приймалася позивачем, не досліджуються господарським судом в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки підлягають розгляду в межах позовного провадження.

Керуючись ст.ст. 234, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити ОСОБА_1 підприємству у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодість-92" у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Повну ухвалу складено 17.05.2018р.

Ухвала набирає чинності 14.05.2018р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.

Суддя Г.Є. Смелянець