Рішення № 74024362, 07.05.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2018м. ДніпроСправа № 904/820/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панна С.П. за участю секретаря судового засідання Якубович А.В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "ТОВАРИСТВО ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ДІЕКС" (49040, пров. Джинчарадзе, 8, м. Дніпро)

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, вул. Горького, 2, м. Жовті Води, Дніпропетровська обл.)

про стягнення заборгованості, пені, додаткового штрафу, 3% річних, інфляційного збільшення та судових витрат

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, дов. від 05.01.2018р. №5

від відповідача: ОСОБА_2 - представник, дов. від 17.01.2018р. №15/516

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду Діекс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 55 600 грн. 00 коп. - основної заборгованості, 10 230 грн. 40 коп. - пені, 3 892 грн. 00 коп. - додаткового штрафу, 863 грн. 70 коп. - 3%річних, 3 764 грн. 12 коп. - інфляційного збільшення та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору про закупівлю послуг за №568/03/309Е від 10.07.2017р. в частині строків по оплаті за послуги, надані позивачем і які зазначені в акті здачі-приймання послуг №1 від 27.07.2017 року, який є невід'ємною частиною Договору № 568/03/309Е від 10.07.2017 р.

Відповідач у відзиві на позову заяву від 15.03.2018р. №18/2491 з позовними вимогами не погоджується, оскільки відповідачем платіжним дорученням від 01.03.2018 за № 4447 сплачено в повному обсязі заборгованість у сумі 55 600 грн. Крім того, позивач ігнорує п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", яким визначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій. Нарахування 10 2302,40 грн. пені та 3 892,00 грн. штрафу є безпідставним і задоволенню не підлягають.

Позивач у відповіді на відзив від 25.04.2018р. зазначає про те, що нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримування ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

05.04.2018р. позивач подав до господарського суду уточнену позовну заяву від 05.04.2018р. в якій з врахуванням оплати відповідачем суми основної заборгованості в розмірі 55 600,00грн. просить стягнути з відповідача 10 230,40грн. - пені, 3 892,00грн. - додаткового штрафу, 863, 70грн. - 3% річних та 3 764,12грн. - інфляційного збільшення суми боргу.

У відповідності до вимог ст. 233 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

10 липня 2017 року між Державним підприємством «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Товариство технічного нагляду ДІЕКС» було укладено Договір № 568/03/309Е про закупівлю послуг.

Відповідно до п.1.1 Договору, Виконавець взяв на себе зобов'язання надати послуги, зазначені в п. 1.2 Договору, а саме, послуги з технічного огляду та випробувань код 7163 (Технічна діагностика котла утилізатора, а ОСОБА_3 зобов'язався прийняти та оплатити такі послуги.

Відповідно до п. 3.1 Договору, вартість Послуг та ціна Договору визначається на підставі протоколу узгодження договірної ціни (додаток № 1 до Договору, який є невід'ємною частиною Договору) та складає 55 600,00 у тому числі ПДВ 20 % - 9 266, 67 грн.

На виконання п. 3.1 Договору, сторонами було оформлено Додаток № 1 за яким вартість Послуги складає 55 600,00, у тому числі ПДВ 20 % - 9 266, 67 грн.

Відповідно до п. 5.1 Договору, Виконавець надає послуги відповідно до графіку надання послуг, який наведено у Додатку № 2 до Договору, який є невід'ємною частиною Договору . У Додатку № 2 Договору передбачено, що термін виконання послуги - липень 2017 року і сума (ціна) Договору, відповідно до розрахунку вартості становить 55 600,00, у тому числі ПДВ 20 % - 9 266, 67 грн.

Відповідно до п.4.2 Договору, ОСОБА_3 здійснює оплату наданих після підписання ОСОБА_4 здачі-приймання послуг протягом 15-ти банківських днів.

Як зазначено в п. 5.4 Договору, при завершені виконання кожного з етапів робіт Виконавець надає ОСОБА_3 здавання-приймання послуг.

Як було з'ясовано у судовому засіданні в акті здачі-приймання послуг № 1, що підписаний сторонами 27 липня 2017 року, відповідно до Договору, послуги надані Виконавцем в повному обсязі і задовольняють умовам Договору. Тобто, Позивач належним чином виконав взяті на себе за договором зобов'язання і замовник підтвердив належне виконання послуг шляхом підписання ОСОБА_3 здачі-приймання послуг № 1 від 27.07.2017 року. Жодних зауважень щодо якості наданих послуг з боку Відповідача не надходило.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Таким чином, відповідач повинен був здійснити оплату за послуги, надані відповідно до ОСОБА_3 здачі-приймання послуг № 1 від 27.07.2017 року - до 18 серпня 2017 року включно. Отже, строк виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, відповідно до умов Договору, вважається таким, що настав.

В порушення умов договору відповідачем на день подання позову належним чином і у повному обсязі були не виконані взяті на себе зобов'язання, в результаті чого залишилась не сплаченою заборгованість у сумі 55 600,00грн., яка в подальшому була сплачена відповідачем відповідно до платіжного дорученнями №4447 від 01.03.2018р. на суму 55 600,00грн., в результаті чого, позивач подав до господарського суду уточнену позовну заяву від 05.04.2018р. про стягнення 10 230,40грн. - пені, 3 892,00грн. - додаткового штрафу, 863, 70грн. - 3% річних та 3 764,12грн. - інфляційного збільшення суми боргу.

Відповідно до частини 7.1 та 7.2 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по цьому договору Сторони несуть відповідальність передбачену виключно Договором. За кожний день прострочення виконання зобов'язань винна ОСОБА_4 повинна сплатити штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України, від обсягу невиконаних зобов'язань.

Щодо посилання позивача на положення ст. 231 Господарського кодексу України то слід відзначити, що штрафні санкції, передбачені абз. З ч. 2 ст. 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій (п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 року № 14).

Як вбачається з позовної заяви, Позивачем при нарахуванні штрафних санкцій застосовано абзац третій ч. 2 ст. 231 ГК України та нараховано 10 230,40грн. пені і 3 892,00 гри. додаткового штрафу за порушення Відповідачем грошового зобов'язання.

Пунктом 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, яким визначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом товару, виконанням poбіт, наданням послуг, з вартості вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

3 урахуванням викладеного, позовні вимоги по стягненню 10 2302,40 грн. пені та 3 892,00 грн. штрафу є безпідставними i задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення неустойки за порушення грошових зобов'язань суд зазначає, що відповідно до статті 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань "Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Але в договорі за № 568/03/309Е від 10.07.2017р. про закупівлю послуг сторони не зазначили розмір штрафних санкцій який підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з врахуванням встановлених індексів інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Перерахувавши у пошуковій системі “Законодавство” заявлені до стягнення позивачем за період з вересня 2017р. по січень 2018р. інфляційних витрат в розмірі 3 764,12грн. та розмір 3% річних за період з 19.08.2017р. по 23.02.2018р. в сумі 863,70грн. суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції» звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.6, ст.13 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод»,ст.,ст.55,124,129 Конституції України, ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, м. Жовті Води, вул. Горького, 2; ідентифікаційний код 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду Діекс" (49040, пров. Джинчарадзе, 8, м. Дніпро; реєстраційний код 32349901) 3% річних у розмірі 863,70 грн., інфляційні у розмірі 3 764,12 грн., судовий збір у розмірі 109,67 грн., про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 17.05.2018р.

Суддя ОСОБА_5