Ухвала суду № 74024348, 15.05.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

15 травня 2018 року Справа № 915/105/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Першого заступника прокурора Миколаївської області (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28) в інтересах держави

до відповідачів:

1) Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14)

в особі: Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Миколаївського морського порту) (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23),

2) Товариства з обмеженою відповідальністю “ГІДРОБУД УКРАЇНА” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 28),

про: визнання недійсними рішень тендерного комітету та договору будівельного підряду,

за участю учасників справи (представників):

від позивача: прокурор Бескровна І.І. – за посвідченням № 035058, виданим 13.08.2015;

від відповідача-1: ОСОБА_1 – за довіреністю № 8590 від 18.12.2017; ОСОБА_2– за довіреністю № 8582 від 18.12.2017,

від відповідача-2: ОСОБА_3 – за довіреністю б/н від 22.02.2018,

В С Т А Н О В И В:

09 лютого 2018 року Перший заступник прокурора Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 05-200вих-18 від 08.02.2018 до відповідачів: Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” та Товариства з обмеженою відповідальністю “ГІДРОБУД УКРАЇНА”, в якій просить:

- визнати недійсним рішення тендерного комітету Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”, оформлене протоколом розгляду тендерних пропозицій на закупівлю: Будівельні роботи та поточний ремонт за кодом ДК 021:2015 45000000-7 (Будівництво причалу № 8 у Миколаївському морському порту по вул. Заводській, 23 у Заводському районі м. Миколаєва) від 01.12.2017;

- визнати недійсним рішення тендерного комітету Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”, оформлене протоколом засідання Тендерного комітету Миколаївської філії ДП “АМПУ” від 11.12.2017;

- визнати недійсним договір № 196-В-МИФ-17, укладений 27.12.2017 між Миколаївською філією Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” та Товариством з обмеженою відповідальністю “ГІДРОБУД УКРАЇНА”.

14 лютого 2018 року Господарським судом Миколаївської області постановлено ухвалу, якою позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/105/18, яка буде розглядатися за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 13 березня 2018 року; викладено вимоги до учасників справи зі встановленням процесуального строку.

До господарського суду надійшли наступні документи:

- 19.02.2018 – письмова заява прокурора № 05-26вих-18 від 19.02.2018 (на виконання вимог ухвали суду від 14.02.2018);

- 03.03.2018 – відзив відповідача-1 № 18-01-02.01-1171 від 02.03.2018 на позовну заяву;

- 03.03.2018 – заява відповідача-1 № 18-01-02.01-1172 від 02.03.2018 про залишення позову без розгляду.

13 березня 2018 року в судове засідання з’явилися повноважні представники всіх учасників справи.

У судовому засіданні:

- представник відповідача-2 надав суду: - відзив б/н від 13.03.2018 на позовну заяву; - докази, якими обґрунтовуються викладені у відзиві заперечення; - клопотання б/н від 13.03.2018 про залишення позову без розгляду;

- суд долучив до матеріалів справи подані представником відповідача-2 документи;

- суд заслухав присутніх учасників справи.

За результатами проведеного судового засідання 13 березня 2018 року суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 05 квітня 2018 року о 10 год. 10 хв. з повідомленням учасників справи про дату, час і місце проведення наступного судового засідання; та встановив учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

До господарського суду надійшли наступні документи:

- 20.03.2018 – від відповідача-2, на виконання вимог ухвали суду від 13.03.2018, – відзив б/н від 16.03.2018 (вх. № 3430/18) на позовну заяву з доказами його надіслання іншим учасникам справи – за супровідним листом б/н від 16.03.2018 (вх. № 3429/18);

- 28.03.2018 – відповідь прокурора № 05-477вих-18 від 28.03.2018 на відзиви відповідачів;

- 28.03.2018 – заперечення прокурора № 05-476вих-18 від 28.03.2018 на клопотання відповідачів про залишення позову без розгляду;

- 04.04.2018 – заперечення б/н від 04.04.2018 (вх. № 4075/18) відповідача-1 на відповідь на відзив;

- 04.04.2018 – заява прокурора № 05-520вих-18 від 04.04.2018 про зміну підстав позову.

05 квітня 2018 року в судове засідання знову з’явилися повноважні представники всіх учасників справи.

У судовому засіданні:

- суд заслухав присутніх учасників справи;

- прокурор та представники відповідачів 1 і 2 звернулись до суду з письмовими клопотаннями б/н від 05.04.2018 (вх. №№ 4122/18, 4120/18, 4121/18 відповідно) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів для належної підготовки справи для розгляду по суті;

- суд зауважив представникам відповідачів, що питання з розгляду заявлених ними клопотань про залишення позову без розгляду залишається відкритим;

- суд зауважив прокурору, що на даний час питання про прийняття до розгляду заяви про зміну підстав позову залишається відкритим.

За результатами проведеного судового засідання 05 квітня 2018 року суд постановив ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів (до 15 травня 2018 року включно) та відкладення підготовчого засідання на 19 квітня 2018 року о 10 год. 45 хв. з повідомленням учасників справи про дату, час і місце проведення наступного судового засідання.

13.04.2018 до господарського суду надійшли наступні документи:

- відзив відповідача-2 б/н від 11.04.2018 (вх. № 4446/18) на заяву про зміну підстав позову;

- заперечення відповідача-1 б/н від 12.04.2018 (вх. № 4460/18) на заяву про зміну підстав позову.

19 квітня 2018 року в судове засідання знову з’явилися повноважні представники всіх учасників справи.

У судовому засіданні суд заслухав присутніх учасників справи та повідомив про прийняття до розгляду заяви прокурора № 05-520вих-18 від 04.04.2018 про зміну підстав позову.

За результатами проведеного судового засідання 19 квітня 2018 року суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 15 травня 2018 року о 14 год. 15 хв. та встановив учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

До господарського суду надійшли наступні документи:

- 20.04.2018 – відзив відповідача-1 № 18.01-02.01/2483 від 20.04.2018 на заяву про зміну підстав позову;

- 07.05.2018 – заява відповідача-1 б/н від 07.05.2018 (вх. № 5410/18) про зупинення провадження у справі;

- 14.05.2018 – заперечення прокурора № 05-12-18 від 11.05.2018 на заяву відповідача про зупинення провадження у справі.

Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи будь-яких інших, крім вищевказаних, заяв як по суті справи, так і з процесуальних питань до суду не надходило.

15 травня 2018 року в судове засідання з’явилися повноважні представники всіх учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196-202 ГПК України, з урахуванням особливостей підготовчого засідання.

За змістом статті 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з’ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

У судовому засіданні суд заслухав представників усіх учасників справи та з’ясував, що станом на 15 травня 2018 року прокурор від позову не відмовляється, а відповідачі позов не визнають.

Таким чином, судом остаточно визначено предмет спору, характер спірних правовідносин, позовних вимог та склад учасників судового процесу.

Під час підготовчого провадження сторони не висловили бажання укласти мирову угоду, передати справу на розгляд третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді.

Представники учасників справи підтвердили, що повідомили суд про всі обставини справи, які їм відомі та надали усі докази, наявні в їх розпорядженні, в підтвердження пред’явлених позовних вимог та заявлених заперечень.

Розглянувши в підготовчому засіданні заяву відповідача-1 № 18-01-02.01-1172 від 02.03.2018 про залишення позову без розгляду та клопотання відповідача-2 б/н від 13.03.2018 про залишення позову без розгляду, суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні, з огляду на наступне:

Так, відповідач-1 в своїй заяві № 18-01-02.01-1172 від 02.03.2018 просить суд залишити позов без розгляду, вважаючи прокурора неналежним позивачем, а належним – Держаудитслужбу.

Відповідач-2 у клопотанні б/н від 13.03.2018 просить суд залишити позов без розгляду, вважаючи, що прокурор повинен був оскаржити процедуру закупівлі не до суду, а до визначеного Законом України «Про публічні закупівлі» органу оскарження – Антимонопольного комітету України.

Прокурор у запереченнях № 05-476вих-18 від 28.03.2018 на клопотання відповідачів про залишення позову без розгляду зазначає про те, що відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та Законами України. При цьому, жоден із зазначених органів контролю, у тому числі і Державна аудиторська служба України, не наділені повноваженнями оскарження результатів проведених процедур закупівель та укладених за їх результатами договорів.

Крім того, з посиланням на статтю 1 Закону України «Про публічні закупівлі», прокурор зазначає, що не являється суб’єктом оскарження у розумінні статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі», який мав би право оскаржити процедуру закупівлі до Антимонопольного комітету України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про публічні закупівлі» зазначений Закон установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою чи інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

У пункті 2 статті 121 Конституції України зазначено, що на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно із статтею 36-1 Закону України “Про прокуратуру” представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Пунктом 3 частини 2 статті 20 Закону України “Про прокуратуру” передбачено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Частиною 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рп/99 за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99, прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави, або в чому існує загроза інтересам держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує на орган, уповноважений держаною здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, однією із підстав для звернення прокурора із позовом до суду є відсутність у відповідного органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, повноважень щодо звернення до суду.

Як зазначає прокурор, порушення інтересів держави при проведенні зазначеної спірної процедури закупівлі виразилось у порушенні встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» правових засад здійснення публічних закупівель.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України. Антимонопольний комітет України та Рахункова палата здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

По-перше, згідно ст. 10 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” органу державного фінансового контролю надається право:

1) перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);

2) безперешкодного доступу в ході державного фінансового контролю на склади, у сховища, виробничі та інші приміщення, що належать підприємствам, установам та організаціям, що контролюються; призупиняти в межах своїх повноважень бюджетні асигнування, зупиняти операції з бюджетними коштами в установленому законодавством порядку, а також застосовувати та ініціювати застосування відповідно до закону інших заходів впливу у разі виявлення порушень законодавства;

3) залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців відповідних органів виконавчої влади, державних фондів, підприємств, установ і організацій для проведення контрольних обмірів будівельних, монтажних, ремонтних та інших робіт, контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції, інших перевірок;

4) вимагати від керівників підконтрольних установ проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та представників зазначених підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться ревізія, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі. Порядок опечатування кас, касових приміщень, складів та архівів встановлюється Кабінетом Міністрів України;

при проведенні ревізій вилучати у підприємств, установ і організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про порушення, а на підставі рішення суду - вилучати до закінчення ревізії оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів із складенням опису, який скріплюється підписами представника органу державного фінансового контролю та керівника відповідного підприємства, відповідної установи, організації, та залишенням копій таких документів таким підприємствам, установам, організаціям;

5) одержувати від Національного банку України та його установ, банків та інших кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції та залишки коштів на рахунках об'єктів, що контролюються, а від інших підприємств і організацій, в тому числі недержавної форми власності, що мали правові відносини із зазначеними об’єктами, - довідки і копії документів про операції та розрахунки з підприємствами, установами, організаціями. Одержання від банків інформації, що становить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України “Про банки і банківську діяльність”;

6) одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб об'єктів, що контролюються, письмові пояснення з питань, які виникають у ході здійснення державного фінансового контролю;

7) пред’являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;

8) порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства;

9) накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ адміністративні стягнення;

10) звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

11) одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

12) проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється;

13) при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку;

14) ініціювати проведення перевірок робочими групами центральних органів виконавчої влади;

15) порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях.

Повноваження Держаудитслужби, визначені положеннями ст. 10 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні”, дотримання яких є обов’язковим в силу ч. 2 ст.19 Конституції України, не передбачають права цього державного органу на подання позовів до суду про визнання недійсним рішень тендерного комітету або договору про закупку.

Таким чином, Держаудитслужба є лише контролюючим органом, а не органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні (а саме - бюджетного фінансування) функції в спірних правовідносинах.

Відповідно до пунктів 4-6 “Положення про Державну аудиторську службу України”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03 лютого 2016 року, Держаудитслужба, зокрема, реалізує державний фінансовий контроль через здійснення моніторингу закупівель, здійснює контроль за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку.

Держаудитслужба є органом, уповноваженим здійснювати від імені держави контроль за дотриманням законодавства про державні закупівлі, при цьому право на звернення до суду в інтересах держави про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства не має. Однією із підстав для звернення прокурора із позовом до суду є відсутність у такого держоргану повноважень щодо безпосереднього звернення до суду із заявою про визнання недійсними договорів, а також відсутність доказів звернення до інших державних органів, уповноважених подавати позови до суду з цього питання, тому прокурор самостійно, в межах наданих йому повноважень, звернувся до суду в інтересах держави із належним обґрунтуванням підстав для представництва відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, повноваження Держаудитслужби, визначені положеннями статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", дотримання яких є обов’язковим в силу частини 2 статті 19 Конституції України, не передбачають права цього державного органу на подання позовів до суду про визнання недійсним рішень тендерного комітету або договору про закупку. Відтак, Держаудитслужба є лише контролюючим органом, а не органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні (а саме – бюджетного фінансування) функції у спірних правовідносинах. Держаудитслужба є органом, уповноваженим здійснювати від імені держави контроль за дотриманням законодавства про державні закупівлі, при цьому, право на звернення до суду в інтересах держави про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства не має.

По-друге, за змістом статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі», органом оскарження є Антимонопольний комітет України (п. 14), а суб’єкт оскарження в органі оскарження (далі – суб’єкт оскарження) – фізична чи юридична особа, яка звернулася до органу оскарження з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів з приводу рішення, дії чи бездіяльності замовника, що суперечать законодавству у сфері публічних закупівель і внаслідок яких порушено право чи законні інтереси такої особи (п. 27).

Статтею 18 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено порядок оскарження процедур закупівлі суб’єктом оскарження до органу оскарження.

При цьому, прокурор не є суб’єктом оскарження у розумінні ст. 18 Закону України «Про публічні закупівлі».

Водночас, ч. 2 вищевказаної статті передбачено, що скарги щодо укладених договорів про закупівлю розглядаються в судовому порядку.

Таким чином, ані заява відповідача-1 № 18-01-02.01-1172 від 02.03.2018, ані клопотання відповідача-2 б/н від 13.03.2018 про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягають з огляду на доведеність прокурором підстав для представництва держави в даному спорі та відсутність у Держаудитслужба та Антимонопольного комітету України відповідних повноважень на звернення до суду з даним позовом.

Що ж стосується заяви відповідача-1 б/н від 07.05.2018 (вх. № 5410/18 від 07.05.2018) про зупинення провадження у справі, то її розгляд залишається відкритим з огляду на можливість зупинення провадження на будь-якій стадії розгляду справи.

Отже, за час підготовчого провадження у даній справі були вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 ГПК України, тому суд вважає за можливе закрити підготовче засідання.

Відповідно до п. 3 ч. 2, ч. 5 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Суд з’ясовує думку сторін щодо дати призначення судового засідання для розгляду справи по суті.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до змісту ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість, зокрема: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов’язків.

Таким чином, за результатами проведеного судового засідання, заслухавши присутніх представників учасників справи, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті з повідомленням учасників справи про дату, час і місце проведення наступного судового засідання.

Керуючись ст. ст. 177, 182, 183, 185, 197, 233 Господарського процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні заяви відповідача-1 № 18-01-02.01-1172 від 02.03.2018 про залишення позову у справі № 915/105/18 без розгляду відмовити.

2. У задоволенні клопотання відповідача-2 б/н від 13.03.2018 про залишення позову у справі № 915/105/18 без розгляду відмовити.

3. Закрити підготовче провадження у справі № 915/105/18.

4. Призначити справу № 915/105/18 до судового розгляду по суті на 29 травня 2018 року о 09 год. 30 хв.

Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду

за адресою: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, 9 поверх.

Суддя О.Г. Смородінова