Ухвала суду № 74024215, 25.04.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

"25" квітня 2018 р. Справа № Б22/173-10/8

за заявою ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг”

до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Монолітжилбуд”

про банкрутство

Суддя Лопатін А.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № Б22/173-10/8 за заявою ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг” до боржника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Монолітжилбуд” про банкрутство, провадження в якій порушено ухвалою суду від 20.08.2010 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.02.2011 р. затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Монолітжилбуд”.

Постановою господарського суду Київської області від 31.05.2011 р. визнано банкрутом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Монолітжилбуд”, відкрито його ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Монолітжилбуд” арбітражного керуючого ОСОБА_2.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.12.2014 р. усунуто арбітражного керуючого ОСОБА_2 від виконання ним обов'язків ліквідатора банкрута - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Монолітжилбуд”, припинено його повноваження ліквідатора у справі № Б22/173-10/8 та призначено ліквідатором ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Монолітжилбуд” арбітражного керуючого ОСОБА_3.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.04.2015 р. продовжено строк ліквідаційної процедури у справі № Б22/173-10/8 на шість місяців від раніше продовженого, відкладено судове засідання для розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута на 22.06.2015, зобов’язано ліквідатора банкрута до 22.06.2015 р. подати звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, а також зобов’язано арбітражного керуючого ОСОБА_2 надати суду певні документи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.05.2015 р. призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.06.2015 р. заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Іпотека кредит” про заміну сторони її правонаступником та зобов’язано ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Іпотека кредит” і Публічне акціонерне товариство “Омега Банк” надати суду певні документи.

На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Київської області № 241-АР від 29.07.2015 р., проведено повторний автоматизований розподіл справи № Б22/173-10/8, згідно якого зазначена справа 10.08.2015 р. передана на розгляд судді господарського суду Київської області Лутак Т.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.08.2015 р. справу № Б22/173-10/8 прийнято до свого провадження суддею Лутак Т.В., розгляд даної справи призначено на 24.09.2015 р. та зобов’язано учасників провадження надати суду певні документи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.09.2015 р. продовжено строк ліквідаційної процедури ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Монолітжилбуд” на шість місяців, продовжено строк повноважень ліквідатора ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Монолітжилбуд” арбітражного керуючого ОСОБА_3 на шість місяців, розгляд справи відкладено на 12.10.2015 р., зобов’язано ліквідатора банкрута розглянути заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Іпотека кредит” про заміну сторони її правонаступником та надати суду нормативно обґрунтовані письмові пояснення про результати її розгляду, а також зобов’язано ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Іпотека кредит” надати суду судове рішення, прийняте за результатами розгляду апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.07.2015 р. у справі № 826/12348/15.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.10.2015 р. розгляд справи відкладено на 02.11.2015 р. задля вивчення поданих учасниками судового провадження документів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.11.2015 р. проведено процесуальне правонаступництво, замінено кредитора ПАТ “Омега Банк” на кредитора ТОВ “Компанія з управління активами “ОСОБА_4 Менеджмент”, яке діє від власного імені та за рахунок Закритого венчурного недиверсифікованого пайового інвестиційного фонду “ОСОБА_5 – венчурні проекти”; зобов’язано ліквідатора банкрута внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів ТОВ “Монолітжилбуд”, а саме: замінено кредитора ПАТ “Омега Банк” на кредитора ТОВ “Компанія з управління активами “ОСОБА_4 Менеджмент”, яке діє від власного імені та за рахунок Закритого венчурного недиверсифікованого пайового інвестиційного фонду “ОСОБА_5 – венчурні проекти”; затверджено оплату послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) ОСОБА_2 за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень починаючи з 21.09.2010 р. до 01.02.2014 р. в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи, яка була визначена рішенням комітету кредиторів 11.04.2012 р., розгляд справи призначено на 07.04.2016 р., зобов’язано ліквідатора банкрута подати до господарського суду Київської області звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс банкрута та пояснювальну записку з належними доказами всіх вжитих ним заходів в ліквідаційній процедурі ТОВ “Монолітжилбуд”.

У зв’язку з припиненням повноважень судді Лутак Т.В. справу № Б22/173-10/8 передано, у порядку статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України, до відділу діловодства для визначення складу суду, для подальшого розгляду даної справи, за допомогою автоматизованої системи документообігу.

За результатами розподілу автоматизованої системи документообігу справу № Б22/173-10/8 передано для подальшого розгляду судді Лопатіну А.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.03.2016 р. прийнято справу до провадження.

07.04.2016 р. через канцелярію господарського суду Київської області ліквідатором банкрута подано поточний звіт ліквідатора та клопотання про продовження строку ліквідаційної процедури.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.04.2016 р. відмовлено у задоволенні клопотання ліквідатора банкрута про продовження строку ліквідаційної процедури, розгляд справи відкладено на 14.09.2016 р.

13.09.2016 р. через канцелярію господарського суду Київської області ліквідатором банкрута подано клопотання про продовження строку ліквідаційної процедури, клопотання, яким останній просить долучити до матеріалів справи документи та поточний звіт ліквідатора, який судом прийнято до уваги.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.09.2016 р. розгляд справи та розгляд клопотання ліквідатора банкрута відкладено на 16.11.2016 р.

15.11.2016 р. через канцелярію господарського суду Київської області ліквідатором банкрута подано клопотання про продовження строку ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.11.2016 р. продовжено строк ліквідаційної процедури ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Монолітжилбуд” на шість місяців, продовжено строк повноважень ліквідатора ТОВ “Монолітжилбуд” арбітражного керуючого ОСОБА_3 на шість місяців, розгляд справи відкладено на 18.05.2017 р., повторно зобов’язано ліквідатора банкрута подати до господарського суду Київської області звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс банкрута та пояснювальну записку з належними доказами всіх вжитих ним заходів в ліквідаційній процедурі ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Монолітжилбуд”.

20.02.2017 р. на адресу господарського суду Київської області від ПАТ “Дельта Банк” надійшла кредиторська заява на суму 20178075,29 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.02.2017 р. розгляд кредиторських вимог ПАТ “Дельта Банк” призначено на 18.05.2017 р. та зобов’язано ліквідатора банкрута подати до суду письмові пояснення за результатами розгляду грошових вимог ПАТ “Дельта Банк”.

11.05.2017 р. через канцелярію господарського суду Київської області ліквідатором банкрута подано клопотання про продовження строку ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора на шість місяців та письмові пояснення щодо результатів розгляду грошових вимог ПАТ “Дельта Банк”.

17.05.2017 р. через канцелярію господарського суду Київської області ліквідатором банкрута подано проміжний звіт та клопотання, яким долучено докази повідомлення кредиторів про проведення засідання комітету кредиторів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.05.2017р. розгляд кредиторських вимог ПАТ “Дельта Банк” та клопотання ліквідатора банкрута про продовження строку ліквідаційної процедури ТОВ “Монолітжилбуд” та повноважень ліквідатора відкладено на 13.09.2017 р.

13.09.2017 р. через канцелярію господарського суду Київської області ПАТ “Дельта Банк” подано заперечення на відзив ліквідатора від 23.02.2017 р.

13.09.2017 р. через канцелярію господарського суду Київської області подано клопотання ПАТ “Дельта Банк” про відкладення розгляду справи, мотивоване підготовкою додаткових доказів у справі № Б22/173-10/8.

13.09.2017 р. у судовому засіданні, заслухавши присутніх учасників судового процесу, суд, з метою надання ПАТ “Дельта Банк” часу для підготовки додаткових доказів у справі №Б22/173-10/8, вирішив задовольнити клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.09.2017 р. розгляд справи та розгляд кредиторських вимог ПАТ “Дельта Банк”, розгляд клопотання ліквідатора банкрута про продовження строку ліквідаційної процедури ТОВ “Монолітжилбуд” відкладено на 18.10.2017 р., повторно зобов'язано кредиторів подати до суду письмові пояснення щодо клопотання ліквідатора банкрута про продовження строку ліквідаційної процедури ТОВ “Монолітжилбуд” та повноважень ліквідатора, у разі наявності, - заперечення.

18.10.2017 р. через канцелярію господарського суду Київської області ліквідатором банкрута подано письмові пояснення та клопотання про затвердження оплати послуг арбітражного керуючого ОСОБА_3 за період з 08.12.2014 р. по 13.10.2017 р., що становить 274416,04 грн.

Крім того, 18.10.2017 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником ПАТ “Дельта Банк” подано заяву з уточненими кредиторськими (заставними) вимогами до боржника.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.10.2017 р. задоволено клопотання ліквідатора банкрута про продовження строку ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора; продовжено строк ліквідаційної процедури ТОВ “Монолітжилбуд” на шість місяців; продовжено строк повноважень ліквідатора ТОВ “Монолітжилбуд” арбітражного керуючого ОСОБА_3 на шість місяців; розгляд справи відкладено на 25.04.2018 р.; розгляд кредиторських вимог ПАТ “Дельта Банк” відкладено, розгляд клопотання ліквідатора про затвердження оплати послуг призначено на 06.12.2017 р.; зобов’язано ліквідатора банкрута за результатами роботи подати до суду на затвердження звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута.

18.10.2017 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником ПАТ “Дельта Банк” подано заяву про виправлення описки в заяві з уточненими кредиторськими (заставними) вимогами до боржника вих. № 23.1/724 від 17.10.2017 р.

05.12.2017 р. через канцелярію господарського суду Київської області ліквідатором банкрута подано письмові пояснення.

Крім того, 05.12.2017 р. представником ТОВ “Альта-Град” подано клопотання про заміну кредитора на правонаступника.

06.12.2017 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником ПАТ “Дельта Банк” подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.12.2017 р. задоволено клопотання ліквідатора банкрута про затвердження оплати послуг, затверджено оплату послуг арбітражного керуючого ОСОБА_3 за період виконання повноважень ліквідатора ТОВ “Монолітжилбуд” з 08.12.2014 р. по 13.10.2017 р., з розрахунку середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні 12 місяців його роботи за кожен місяць, що складає 274416,04 грн., розгляд кредиторських вимог ПАТ “Дельта Банк” відкладено, розгляд клопотання ТОВ “Альта-Град” про заміну кредитора на правонаступника призначено на 25.04.2018 р., повторно зобов’язано ліквідатора банкрута за результатами роботи подати до суду на затвердження звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута.

23.01.2018 р. через канцелярію суду ліквідатором банкрута подано клопотання про призначення кредиторських вимог ПАТ “Дельта Банк” та клопотання ТОВ “Альта-Град” про заміну кредитора на правонаступника на найближчий час.

25.04.2018 р. ліквідатором банкрута через канцелярію суду подано проміжний звіт ліквідатора ТОВ “Монолітжилбуд”.

25.04.2018 р. через канцелярію суду ліквідатором банкрута подано письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні, розглянувши кредиторські вимоги ПАТ “Дельта Банк”, з урахуванням заяви з уточненнями та заслухавши присутніх учасників судового процесу, судом встановлено наступне:

11.05.2007 р. між ТОВ «Український промисловий банк» (банк), правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк» (на підставі договору про передачу активів ТОВ «Укрпромбанк» в рахунок погашення заборгованості від 02.07.2010 р.) та ФОП ОСОБА_6 (позичальник) укладено кредитний договір № 150/КВ-07, відповідно до умов якого, з урахуванням змін, банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на наступних умовах: ліміт кредитування еквівалент 12625000,00 грн.; процентна ставка 19% річних; строк кредитної лінії з 11.05.2007 р. по 11.05.2009 р.; щомісячна комісія за користування кредитною лінією із розрахунку 3% річних у гривні від фактичної суми заборгованості позичальника починаючи з дати укладення додаткового договору № 3 від 28.07.2008 р.

Як зазначає заявник кредиторських вимог, ТОВ «Український промисловий банк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк» належним чином виконано взяті на себе за вищенаведеним кредитним договором зобов’язання, проте позичальник в порушення умов вказаного кредитного договору кредитні кошти не повернув, відсотки не сплатив.

Разом з тим, з метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором від 11.05.2007 р. № 150/КВ-07, 28.09.2007 р. між ТОВ «Український промисловий банк» (банк), правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Монолітжитлобуд» (поручитель) було укладено договір поруки № 150/Пор-07-6, відповідно до умов якого, з урахуванням змін, поручитель поручається перед кредитором за виконання зобов’язань за кредитним договором № 150/К-07 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 11.05.2007 р., укладеним між кредитором і боржником, за умовами якого останній зобов’язаний кредитору по 11.05.2009 р. включно у порядку, строки та на умовах, встановлених кредитним договором, повернути кредиту розмірі 12625000,00 грн., сплатити проценти за користування ним у розмірі 19 % річних, комісії та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.

Згідно з п. 4 договору поруки поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи повернення кредитних коштів, сплату процентів за користування ними, комісій, штрафних санкцій та відшкодування збитків.

Виходячи з наведеного, посилаючись на те, що основним боржником (позичальником) не виконано договірні зобов’язання, що випливають з кредитного договору від 11.05.2007 р. № 150/КВ-07, заявник звернувся до боржника (поручителя), який згідно з договором поруки від 28.09.2007 р. № 150/Пор-07-6 несе солідарну з позичальником відповідальність за зобов’язаннями, що випливають з вказаного кредитного договору, з вимогами у розмірі 20178075,29 грн., з яких:

- заборгованість по кредиту – 12625000,00 грн.;

- сума 3% річних від суми простроченого кредиту – 344506,84 грн.;

- сума заборгованості за відсотками – 6138481,79 грн.;

- розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків – 127410,16 грн.;

- сума 3% річних від суми прострочених відсотків – 24641,24 грн.;

- сума заборгованості за комісією – 887208,79 грн.;

- розмір пені за несвоєчасне повернення комісії – 18201,47 грн.;

- розмір штрафів – 12625,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатором банкрута подано відзив на кредиторські вимоги ПАТ «Дельта Банк», заявлені останнім на підставі вказаних вище договорів. Так, ліквідатор у відзиві зазначає, що вказані вимоги виникли до порушення провадження у даній справі про банкрутство, отже в силу вимог статті 14 Закону (в редакції, якою суд керується під час розгляду даної справи) вважаються погашеними, у зв’язку з чим не визнаються ліквідатором.

Відповідно до положень частини першої ст. 509 ЦК України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні положення закріплені в частині першій та частині сьомій ст. 193 ГК України (далі - ГК України), відповідно до яких суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша ст. 530 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Згідно з статтею 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Так, відповідно до чинного законодавства кредитор, враховуючи невиконання умов кредитного договору позичальником має право звернутись з відповідними грошовими вимогами до поручителя.

Водночас, в даному випадку слід врахувати наступне:

19.01.2013 р. набрала законної сили нова редакція Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон). Відповідно до п. 1 частини 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Пунктом 3 частини 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Оскільки постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття його ліквідаційної процедури було прийнято до набрання законної сили нової редакції зазначеного Закону, при розгляді даної справи слід керуватися приписами норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції чинній до 19.01.2013 р.

Згідно до ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до п. 13 Постанови пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15 конкурсними кредиторами слід вважати кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав до дня порушення справи про банкрутство боржника. Поточними кредиторами слід вважати тих кредиторів, термін виконання вимог яких до боржник настав після порушення справи про банкрутство.

Таким чином, виходячи з норм Закону, в зазначеній редакції, якою суд керується під час розгляду даної справи, також враховуючи дату порушення провадження у даній справі, а саме: 20.08.2010 р. та умови кредитного договору від 11.05.2007 р. № 150/КВ-07, відповідно до яких позичальник зобов’язався повернути кредитні кошти в сумі 12625000,00 грн. (тіло кредиту) до 11.05.2009 р., грошові вимоги заявника в частині тіла кредиту та нарахованих відсотків річних, комісії, штрафних санкцій до порушення провадження у справі не мають поточного характеру.

А відповідно до приписів частини першої ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Частиною другої ст. 14 Закону в зазначеній вище редакції встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Так, з матеріалів справи вбачається, що публікація оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ «Монолітжитлобуд» здійснена в газеті "Голос України" № 208 (4958) від 05 листопада 2010 року, тобто строк для пред’явлення грошових вимог, що виникли до порушення провадження у даній справі сплив 06.12.2010 р., а отже кредиторські вимоги, що виникли до порушення провадження у даній справі, в тому числі по тілу кредиту заявником заявлено з порушенням встановленого частиною першою ст. 14 Закону (в редакції чинній до 19.01.2013 р.) строку, для пред’явлення таких вимог.

Правові наслідки порушення вимог частини першої вищезазначеної статті передбачені частиною другої тієї ж статті Закону, і полягають в тому, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Так, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 08.02.2011 р. встановлено, що конкурсні вимоги всіх кредиторів, що заявленні до боржника після 05.12.2010 року, або не заявленні взагалі по даній справі, відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” - не розглядаються і вважаються погашеними. В подальшому боржник є вільним від всіх вказаних у цьому пункті ухвали зобов’язань.

За таких обставин, виходячи з аналізу наведених норм та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що грошові вимоги ПАТ «Дельта Банк», що виникли у зв’язку з невиконанням умов кредитного договору від 11.05.2007 р. № 150/КВ-07 позичальником (основним боржником), заявлені до ТОВ «Монолітжитлобуд», як до поручителя згідно договору поруки від 28.09.2007 р. № 150/Пор-07-6 на суму 20178075,29 грн. підлягають відхиленню, так як в силу вимог ч. 2 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (в редакції чинній до 19.03.2013 р.) та відповідно до п. 2 резолютивної частини ухвали суду від 08.02.2011 р. грошові вимоги, які виникли до порушення провадження у даній справі, в тому числі по тілу кредиту вважаються погашеними, отже, відповідно, нараховані заявником на суму тіла кредиту відсотки за користування кредитом, 3 % річних, комісії та штрафні санкціє, а також нараховані після порушення провадження у справі 3% річних на відсотки за користування кредитом та пеня за несвоєчасне повернення комісії, є такими, що нараховані неправомірно.

Разом з тим, як вже було зазначено ПАТ «Дельта Банк» подано заяву з уточненими кредиторськими вимогами до банкрута, в якій, крім вищенаведених вимог, які відхилено судом, заявлено кредиторські вимоги на суму 8134864,29 грн. Розглянувши в цій частині кредиторську заяву ПАТ «Дельта Банк», суд зазначає таке:

20.11.2007 р. між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк» (згідно договору купівлі-продажу прав вимоги від 19.08.2014 р.) та ТОВ «Радіосервіс» (позичальник) було укладено кредитний договір № 588, відповідно до умов якого, з урахуванням змін, банк відкриває позичальнику кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надає позичальнику кредит у доларах США та/ або гривнях на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов’язується одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (додаток № 1 до договору), сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов’язання, передбачені договором.

Згідно з п. 1.2. кредитного договору загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією: 2000000,00 доларів США, що зменшується згідно додатку № 1 до договору.

Кінцевою датою повернення кредитних коштів у відповідності до графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією, еквівалент долари США є 09.01.2011 р. (додаток № 1 до договору).

Крім того, з долучених до матеріалів справи документів вбачається, що між ТОВ «Радіосервіс» та ТОВ «ОСОБА_7 Україна» досягнута домовленість про те, що, у разі згоди банку, до сторони позичальника за кредитним договором буде внесено зміну, а саме: до сторони позичальника крім ТОВ «Радіосервіс» буде включено також ТОВ «ОСОБА_7 Україна» із встановленням для цих двох осіб зі сторони позичальника солідарної вимоги до банку та солідарного обов’язку перед банком. У зв’язку з наданням такої згоди банком, на стороні позичальника за вказаним кредитним договором виступають дві особи: ТОВ «Радіосервіс» та ТОВ «ОСОБА_7 Україна» (додатковий договір № 1 від 05.03.2008 р.).

Разом з тим, 11.08.2008 р. між ТОВ «Монолітжитлобуд» (заставодавець) та ЗАТ «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк» (заставодержатель) укладено договір застави товарів № 588/ЗМ-1, відповідно до умов якого, заставодавець, як майновий поручитель, передає, а заставодержатель приймає у наступну заставу предмет застави, визначений розділом 2 Договору застави, на забезпечення наступних зобов’язань позичальника, що випливають із кредитного договору від 20.11.2007 р. № 588 (з урахуванням існуючих та/ або можливих в майбутньому змін та/ або доповнень, та/ або додатків до нього), який укладено між ЗАТ «Сведбанк Інвест» та ТОВ «ОСОБА_7 Україна» та згідно з яким кредитодавець надає позичальнику право користування кредитом (кредитними траншами) у доларах США та/ або гривнях (валюта кредиту), що надаються кредитодавцем для поповнення обігових коштів, фінансування робіт, послуг по договору доручення в межах мультивалютної кредитної лінії, що відновлюється з загальним лімітом заборгованості 2000000,00 доларів США під проценти на строк по 09.01.2011 р. включно.

Згідно з п. 2.3. вказаного договору застави товарів вартість предмету застави за домовленістю сторін складає 1027129,33 доларів США, що є еквівалентом в гривнях за курсом національного банку України на дату оцінки 4881577,25 грн.

Виходячи з наведеного, враховуючи неналежне виконання позичальниками своїх зобов’язань за кредитним договором від 20.11.2007 р. № 588 та наявністю заборгованості, заявник звернувся до суду з грошовими вимогами до банкрута, як до майнового поручителя на суму 8134864,29 грн. (встановлена сторонами в договорів вартість предмета застави, з урахуванням курсу НБУ, згідно розрахунку заявника).

Ліквідатором, в свою чергу, подано письмові пояснення, в яких останнім не визнано вказані грошові вимоги, оскільки, на думку ліквідатора, застава згідно договору застави товарів від 11.08.2008 р. № 588/ЗМ-1 припинилась, у зв’язку із втратою предмету застави.

Частиною шостою статті 14 Закону встановлено, що вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

В п. 47 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство» вказано, що за змістом абзацу другого частини шостої статті 14 Закону кредитори, вимоги яких забезпечено заставою майна боржника, мають право подавати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство. Однак вимоги цієї категорії кредиторів незалежно від їх звернення із заявою встановлюються розпорядником майна згідно з даними обліку боржника, а також за даними державного реєстру застав.

Разом з тим, приписами Закону не встановлено обмежень щодо строку звернення до суду заставного кредитора з вимогами до боржника.

Правовідносини між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Монолітжитлобуд», що реалізуються в провадженні у справі про банкрутство, врегульовані, зокрема нормами цивільного законодавства, а саме: ЦК України та Законом України "Про заставу".

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, порукою, заставою.

Згідно з ст. 572 ЦК України кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до частини першої ст. 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Заставодавцем, відповідно до частини першої ст. 583 ЦК України, може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про заставу" застава – це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 589 ЦК України та статтею 19 Закону України "Про заставу" передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Аналогічні положення містять частина перша статті 20 Закону України «Про заставу» та частина перша статті 33 Закону України «Про іпотеку».

ТОВ «Монолітжитлобуд», в даному випадку, не є позичальником за основним кредитним договором, та не є особою, яка отримувала кредитні кошти.

Проте, норми Закону про банкрутство не обмежують право банку звернутися з грошовими вимогами до майнового поручителя, якщо основний боржник не сплатив борг.

Разом з тим, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що застава (іпотека) і порука є різними видами забезпечення зобов’язань, тому норми, які регулюють поруку (статті 553-559 ЦК України) не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/ іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов’язання винятково в межах вартості предмета застави/ іпотеки.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 р. № 6-109цс14.

Отже, відповідальність майнового поручителя, як заставодавця, який не є одночасно боржником за основним зобов'язанням, обмежується переданим у заставу майном (його вартістю, визначеною в договорі застави).

У визначенні господарським судом розміру вимог кредитора, що забезпечені майном боржника, до уваги має братися оцінка майна, погоджена сторонами у відповідному договорі застави.

Наведена правова позиція також узгоджується із правовою позицією, що висловив Верховний Суд України у постанові № 14/030 від 03.06.2014 р. у справі №25/5005/6641/2012 та у постанові від 26.08.2014 р. справі № 5024/948/2012. У наведених постановах Верховний Суд України дійшов висновку про те, що майновий поручитель та основний боржник, зобов'язання якого перед кредитором забезпечені заставою майна, що належить майновому поручителю на праві власності, відповідають перед кредитором солідарно, тому заставодержатель, як кредитор, вправі вимагати виконання основного зобов'язання як від основного боржника, так і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо. При цьому, вимоги кредитора-заставодержателя, заявлені у справу про банкрутство майнового поручителя, є грошовими, оскільки забезпечують виконання позичальником основного зобов'язання (кредитного договору), яке за своєю правовою природою є грошовим, та забезпечені заставою майна майнового поручителя, тому повинні включатися до реєстру вимог кредиторів окремо та задовольняються у першу чергу. (Дані висновки підлягають врахуванню щодо черговості задоволення вимог кредиторів, зокрема з посиланням на ч. 9 ст.45 Закону про банкрутство (в новій редакції), відповідно до якої погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна боржника, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку).

Вказані вище Постанови Верховного Суду України не містять висновку про те, що майновий поручитель повинен нести відповідальність перед кредитором за невиконання боржником основного зобов’язання у розмірі більшому, ніж вартість переданого в заставу (іпотеку) майна.

Так, в постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 03.06.2014 р. у справі № 5005/6641/2012 зазначено, що частиною 1 статті 11 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Окрім наведеного, правова позиція щодо відповідальності майнового поручителя, а саме: що відповідальність майнового поручителя за невиконання боржником основного зобов’язання обмежується виключно вартістю майна, яким забезпечено вимоги кредитора (вартістю переданого в заставу майна), також викладена в постанові Верховного Суду України від 29.03.2017 р. у справі № 918/169/16.

Відтак, у разі невиконання основним боржником зобов'язання, забезпеченого заставою майна майнового поручителя, заставодержатель, як кредитор, вправі вимагати виконання основного зобов'язання як від основного боржника, так і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, а у разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя у справі про банкрутство, останній відповідає в межах взятих на себе зобов'язань перед заставодержателем згідно умов договору застави з відповідним відображенням вимог кредитора-заставодержателя у реєстрі вимог кредиторів та з дотриманням процедури реалізації заставного майна в ході провадження у справі про банкрутство.

За таких обставин, а також враховуючи, що законодавством не обмежено строк звернення до суду кредитора з вимогами до боржника, які забезпечені майном останнього, заявник правомірно звернувся до суду з грошовими вимогами в розмірі вартості заставного майна ТОВ «Монолітжитлобуд», визначеної сторонами у договорі застави.

Що стосується тверджень ліквідатора, що застава згідно договору застави товарів від 11.08.2008 р. № 588/ЗМ-1 припинилась, у зв’язку із втратою предмету, отже на думку ліквідатора, вимоги банку у вказаній частині також не підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів ТОВ «Монолітжитлобуд», суд не погоджується з такою позицією з огляду на наступне:

Відповідно до частини шостої статті 14 Закону вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Як вбачається з долученого до матеріалів справи витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 06.12.2017 р. № 54236150, в державному реєстрі міститься запис 2: вид обтяження – приватне обтяження; тип реєстрації – поточна; тип обтяження – застава рухомого майна, застава товарів в обороті; зареєстровано – 05.04.2017 р. за № 16215771 реєстратором: філія міста Києва та Київської області державного підприємства «Національні інвестиційні системи»; підстава обтяження – договір застави товарів в обороті № 588/ЗМ-1 від 11.08.2008 р., АТ «Дельта Банк», наказ № 147-Л від 04.04.2017 р. АТ «Дельта Банк»; об’єкт обтяження – товари в обороті, а саме: матеріальні запаси, що обліковуються на балансовому рахунку № 20 (виробничі запаси): арматура, плити, подушки фундаментні, піно блоки, цемент, щебінь та інші товари для будівництва; обтяжувач – ПАТ «Дельта Банк»; боржник – ТОВ «Монолітжитлобуд»; розмір основного зобов’язання – 2000000,00 доларів США; строк виконання зобов’язання – 09.01.2011 р.; термін дії – 05.04.2022 р.

Таким чином, враховуючи наявність чинного запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна щодо суб’єкта – банкрута про наявність обтяження рухомого майна на підставі договору застави товарів в обороті № 588/ЗМ-1 від 11.08.2008 р., водночас відсутність жодного підтвердження тверджень ліквідатора щодо втрати предмету застави згідно вказаного договору, суд дійшов висновку, що вищевказані твердження ліквідатора необґрунтовані, оскільки відповідно до приписів Закону в такому випадку останній зобов’язаний включити вказані вимоги до реєстру вимог кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, заявником визначено грошові вимоги в національній валюті з урахуванням офіційного курсу, встановленого НБУ станом на 21.09.2010 р., а не станом на дату звернення з такими вимогами до суду. Разом з тим, здійснивши перерахунок суми заявлених ПАТ «Дельта Банк» вимог з урахуванням офіційного курсу, встановленого НБУ станом на дату звернення кредитора до суду, судом встановлено, що згідно розрахунку суду сума вимог банку є більшою від суми заявленої кредитором, водночас, відповідно до вимог статті 14 ГПК України суд розглядає грошові вимоги в межах заявлених заявником.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що заявлені ПАТ «Дельта Банк» грошові вимоги, що виникли на підставі кредитного договору від 20.11.2007 р. № 588 та договору застави товарів від 11.08.2008 р. № 588/ЗМ-1 є обґрунтованими та станом на дату судового засідання не погашеними, твердження ліквідатора, на підставі яких останнім не визнано такі вимоги не знайшли підтвердження, суд визнає кредиторські вимоги ПАТ “Дельта Банк” до ТОВ “Монолітжилбуд” на суму 8138064,29 грн., з яких: 3200,00 грн. (судовий збір) підлягають задоволенню в першу чергу, 8134864,29 грн. (вимоги, які забезпечені майном) – в першу чергу.

Крім того, відповідно до приписів частини шостої статті 14 Закону, до реєстру вимог кредиторів ТОВ “Монолітжилбуд” підлягають внесенню відомості про майно боржника, яке є предметом забезпечення вимог ПАТ “Дельта Банк” за договором застави товарів від 11.08.2008 р. № 588/ЗМ-1, а саме: арматура 10 міра 00142 в кількості 217,180; арматура 12 міра 00143 в кількості 357,213; арматура 16 міра 00144 в кількості 275,161; арматура 20 міра 00137 в кількості 105,838; арматура 25 міра 00138 в кількості 32,721; арматура 28 міра 00139 в кількості 15,176; блоки фундаментні ФБС 24.6.-Т00078 в кількості 331,000; вентиляційні блоки – 3000613 в кількості 144,000; круг 1000223 в кількості 56,191; перемички 5пб 21-27-П00644 в кількості 360,000; піноблоки 00518 в кількості 370,000; пісок річковий 00204 в кількості 3028,310; плити дорожні 00188 в кількості 250,000; подушки фундаментні ФДС 16.12.2 00519 в кількості 160,000; цемент ПЦ-400 00205 в кількості 261,560; щебінь фр.20-40 00087 в кількості 2558,920; щебінь фр.50-70 00206 в кількості 730,000.

В іншій частині кредиторські вимоги ПАТ “Дельта Банк” підлягають відхиленню.

Розглянувши заяву ТОВ «Альта-Град» про заміну кредитора на правонаступника, суд зазначає таке:

23.08.2016 р. між ТОВ «Компанія з управління активами «ОСОБА_4 кепітал менеджмент» (продавець) та ТОВ «Фінансова компанія «Локо» (покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого, продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець цим погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну (п. 2.1. договору).

Право вимоги означає всі вимоги (як існуючі, так і майбутні, як наявні, так і умовні)продавця у якості кредитора до позичальників за кредитними договорами, а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення, за договорами забезпечення, включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю, щодо виконання позичальниками та/ або особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов’язків за кредитними договорами та договорами забезпечення; що перелічені у додатку № 1 до цього договору та є його невід’ємною частиною.

Згідно з п. 2.3. договору сторони погодили, що права вимоги переходять від продавця до покупця в день підписання цього договору, незалежно від сплати загальної купівельної ціни, при цьому обов’язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги (не залежить від сплати загальної купівельної ціни).

Згідно додатку № 1 до вказаного договору, крім іншого, покупцю переходять права вимоги до ТОВ «Монолітжитлобуд» за кредитним договором від 24.03.2008 р. № 616 та договорами, укладеними з метою забезпечення зобов’язань за вказаним кредитним договором.

Разом з тим, згідно з протоколом № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Альто-Град», 03.10.2016 р. присутнім на зборах директором ТОВ «Фінансова компанія «Локо» було запропоновано збільшити статутний капітал ТОВ «Альто-Град» шляхом внесення прав вимоги за договором купівлі-продажу прав вимоги від 23.08.2016 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 зареєстрованого в реєстрі № 568, в частині прав вимоги до ТОВ «Систембуд» та ТОВ «Монолітжитлобуд» на загальну суму 35810976,00 грн., у зв’язку з чим прийнято рішення збільшити статутний капітал ТОВ «Альто-Град» шляхом внесення прав вимоги за договором купівлі-продажу прав вимоги від 23.08.2016 р.. посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 зареєстрованого в реєстрі № 568, в частині прав вимоги до ТОВ «Систембуд» та ТОВ «Монолітжитлобуд» на загальну суму 35810976,00 грн.

Вказаний протокол підписаний уповноваженими сторонами та скріплений відтисками печаток, як ТОВ «Альто-Град» так і ТОВ «Фінансова компанія «Локо» (учасник ТОВ «Альто-Град»).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок переведення своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Такий статус сторін у правовідносинах існує до моменту виконання боржником зобов'язань перед кредитором, які відповідно до ст. 599 ЦК України припиняються, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Отже, заміна кредитора у зобов'язанні допускається шляхом відступлення права вимоги протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

У силу вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, права вимоги до банкрута за кредитним договором від 24.03.2008 р. № 616 та договорами, укладеними з метою забезпечення зобов’язань за вказаним кредитним договором, на підставі яких за зобов'язаннями кредитором у даній справі, станом на сьогодні, є ТОВ «Компанія з управління активами «ОСОБА_4 кепітал менеджмент», набуло ТОВ «Альто-Град».

Відповідно до ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Виходячи з вищенаведеного, суд задовольняє заяву ТОВ «Альто-Град» від 05.12.2017 р. про заміну сторони у справі про банкрутство на правонаступника, заміняє кредитора ТОВ “Монолітжилбуд” – ТОВ «Компанія з управління активами «ОСОБА_4 Менеджмент» на правонаступника ТОВ «Альта-Град» (код ЄДРПОУ 40859756).

Разом з тим, враховуючи, що станом на дату судового засідання ліквідатором банкрута не подано на затвердження звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, суд, з метою надання часу для доопрацювання звіту за результатами ліквідаційної процедури ТОВ “Монолітжилбуд”, встановлює строк для подання вказаних документів, з дотриманням вимог статті 32 Закону, до 19.10.2018 р.

Керуючись ст. 234 Господарського процесуального кодексу України та Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суд

ухвалив:

1. Визнати кредиторські вимоги ПАТ “Дельта Банк” до ТОВ “Монолітжилбуд” на суму 8138064,29 грн., з яких: 3200,00 грн. (судовий збір) підлягають задоволенню в першу чергу, 8134864,29 грн. (вимоги, які забезпечені майном) – в першу чергу.

До реєстру вимог кредиторів ТОВ “Монолітжилбуд” підлягають внесенню відомості про майно боржника, яке є предметом забезпечення вимог ПАТ “Дельта Банк” за договором застави товарів від 11.08.2008 р. № 588/ЗМ-1, а саме: арматура 10 міра 00142 в кількості 217,180; арматура 12 міра 00143 в кількості 357,213; арматура 16 міра 00144 в кількості 275,161; арматура 20 міра 00137 в кількості 105,838; арматура 25 міра 00138 в кількості 32,721; арматура 28 міра 00139 в кількості 15,176; блоки фундаментні ФБС 24.6.-Т00078 в кількості 331,000; вентиляційні блоки – 3000613 в кількості 144,000; круг 1000223 в кількості 56,191; перемички 5пб 21-27-П00644 в кількості 360,000; піноблоки 00518 в кількості 370,000; пісок річковий 00204 в кількості 3028,310; плити дорожні 00188 в кількості 250,000; подушки фундаментні ФДС 16.12.2 00519 в кількості 160,000; цемент ПЦ-400 00205 в кількості 261,560; щебінь фр.20-40 00087 в кількості 2558,920; щебінь фр.50-70 00206 в кількості 730,000.

2. В іншій частині кредиторські вимоги ПАТ “Дельта Банк” відхилити.

3. Заяву ТОВ «Альта-Град» про заміну сторони (кредитора) у справі на правонаступника задовольнити.

4. Замінити кредитора ТОВ “Монолітжилбуд” – ТОВ «Компанія з управління активами «ОСОБА_4 Менеджмент» на правонаступника ТОВ «Альта-Град» (код ЄДРПОУ 40859756) у справі № Б22/173-10/8.

5. Встановити строк ліквідатору банкрута до 19.10.2018 р. для подання до суду на затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута.

6. Зобов’язати ліквідатора банкрута в межах встановленого даною ухвалою суду строку подати на затвердження до суду за результатами проведення ліквідаційної процедури ТОВ “Монолітжилбуд” звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута у порядку встановленому статтею 32 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а, у разі відсутності такої можливості, подати письмові пояснення щодо причин неподання кінцевого звіту та деталізований поточний звіт про виконану роботу.

7. Повідомити учасників справи, що інформацію по справі, що розглядається, учасники справи можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://ko.arbitr.gov.ua/sud5012.

Копію ухвали направити учасникам у справі про банкрутство в тому числі ПАТ “Дельта Банк” (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б) та ТОВ “Альта-Град” (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Дзержинського, 14), а також ТОВ «Компанія з управління активами «ОСОБА_4 Менеджмент» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 68, оф. 211).

Дата підписання 16.05.2018 р.

Суддя А.В. Лопатін