Рішення № 74024028, 16.05.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.05.2018Справа № 910/966/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., дослідивши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Стимул»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком»

про стягнення 380 480,60 грн..

Представники: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Стимул» до товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком» про стягнення 380 480,60 грн., з яких: 352 415,00 грн. боргу, 21 338,00 грн. пені, 6 727,60 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконував умови договору поставки № 4600043425 від 05.05.2017.

Суд своєю ухвалою від 02.02.2018, на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, залишив позовну заяву без руху.

Позивач у строк, встановлений судом, усунув недоліки позовної заяви.

Суд своєю ухвалою від 13.03.2018 відкрив провадження у справі № 910/966/18 та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позивач подав клопотання про стягнення з відповідача 15 000,00 грн. оплати за відрядження представника за довіреністю.

Відповідач у поданому суду відзиві позовні вимоги відхилив з огляду на таке:

- витрати на відрядження не входять до переліку витрат, визначених у статті 123 ГПК України;

- відсутня письмова угода сторін щодо застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені;

- відсутні оригінали видаткових накладних № СТ-0609001 від 06.09.2017, СТ-1309001 від 13.09.2017, СТ-1309002 від 13.09.2017, СТ-2009001 від 20.09.2017, СТ-2809004 від 28.09.2017, на які посилається позивач;

- у відповідача відсутній борг, оскільки відповідач, починаючи з 20.11.2017, сплатив позивачеві 353 000,00 грн.;

- так як, на думку відповідача, необґрунтовані вимоги про стягнення боргу, відсутні підстави для стягнення інфляційних втрат;

- позивач на надсилав документи для досудового врегулювання спору, оскільки відповідач таких документів не отримував.

Позивач не погодився з запереченнями відповідача, зазначивши, що:

- відрядження пов'язано з наданням процесуальних документів;

- нарахування пені ґрунтується на положеннях п. 8.1 договору поставки № 4600043425 від 05.05.2017;

- за умовами договору поставки № 4600043425 від 05.05.2017 накладні формувались у електронному вигляді та підписувались цифровим підписом;

- наявність боргу є підставою для стягнення його інфляційної складової.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

05.05.2017 товариство з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Стимул» (постачальник) та товариство з обмеженою відповідальністю «Фудком» (покупець) уклали договір поставки № 4600043425 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставляти товар по цінах і в асортименті, що вказуються в специфікації, разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець зобов'язується приймати такі товари і оплачувати.

Ціни на товари, що поставляються, вказуються в товарних накладних та специфікаціях з електронним цифровим підписом (ЕЦП) сторін, що з моменту її підписання є невід'ємною частиною Договору (п. 2.1 Договору).

Право власності, ризик випадкової загибелі і випадкового пошкодження товару переходить до покупця у момент підписання сторонами транспортної накладної, яка засвідчує момент приймання товарів покупцем в місці поставки (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 3.5 Договору, безпосередньо після отримання товару покупець направляє постачальнику через EDI-провайдера електронний документ «накладна» (COMDOC). Документ COMDOC відображає факт приймання товару покупцем, сформований в обліковій системі покупця, завіряється ЕЦП (електронний цифровий підпис) покупця (підпис відповідальної особи та печатка підприємства) і направляється постачальнику через EDI-провайдера. Постачальник зі свого бору завіряє «накладну» ЕЦП (підпис відповідальної за передачу особи та печатку підприємства) і відправляє покупцю через EDI-провайдера. У разі обміну з покупцем «накладна» COMDOC з використанням ЕЦП, постачальник може не надавати паперовий примірник накладної покупцеві за фактом відвантаження.

Згідно з пунктом 6.1 Договору, підставою для здійснення покупцем оплати поставленого товару, є повне виконання постачальником своїх зобов'язань за Договором. При поданні постачальником податкової накладної, яка пройшла реєстрацію в ЄРПН та отримала статус документа «Успішно зареєстрована в СРПН і відправлена покупцеві» та накладної, завіреної ЕЦП постачальника (підпис відповідальної за передачу особи та печатку підприємства) протягом 5 календарних днів з дати поставки товару, вказаної в транспортній накладній, що підтверджується проставлянням штампу «товар отриманий». Всі податкові накладні повинні бути сплачені не пізніше, ніж через 45 днів від дати їх оприбуткування.

Документи, що відправлені факсом, електронною поштою, чи по EDI мають юридичну силу до моменту обміну їх оригіналами, породжують права та обов'язки для сторін і можуть бути представлені до суду як належні докази. Всі документи, передані по EDI, визнаються рівнозначними документами на паперовому носієві. Підтвердження руху документів по EDI (відправлення, отримання, прочитання, доставка тощо) вважається легітимним, і є фактом підтвердження прийому-передачі таких документів уповноваженими особами сторін і на вимагає додаткового доказування. При виникненні суперечок, розбіжностей і конфліктів, всі електронні документи, направлені за допомогою сертифікованого провайдера EDI є незаперечними доказами (п. 12.3 Договору).

В період з 06.09.2017 по 28.09.2017 позивач поставив відповідачеві товар за п'ятьма видатковими накладними № СТ-0609001 від 06.09.2017, СТ-1309001 від 13.09.2017, СТ-1309002 від 13.09.2017, СТ-2009001 від 20.09.2017, СТ-2809004 від 28.09.2017.

При цьому наявними матеріалами справи спростовується твердження відповідача, що він не отримував цей товар. Зокрема, в матеріалах справи наявні прибуткові накладні, які, відповідно до п. 6.1 Договору, завірені ЕЦП (електронним цифровим підписом) відповідача (підписом відповідальної особи та печаткою підприємства) і повернуті позивачеві через EDI-провайдера як прибуткові накладні (видаткова накладна/прибуткова № СТ-0609001 від 06.09.2017/46476070 від 07.09.2017 на суму 101 133,72 грн., СТ-1309001 від 13.09.2017/46524451 від 14.09.2017 на суму 151 284,62 грн., СТ-1309002 від 13.09.2017/46524452 від 14.09.2017 на суму 49 915,58 грн., СТ-2009001 від 20.09.2017/46575604 від 21.09.2017 на суму 140 049,61 грн., СТ-2809004 від 28.09.2017/46632117 від 28.09.2017 на суму 13 031,34 грн.).

Відповідач не надав суду доказів сплати за вказаний товар.

Станом на день розгляду справи в суді відповідач не сплатив позивачеві 352 415,00 грн.

Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 352 415,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 21 338,00 грн. пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою притриманням, завдатком. У свою чергу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Законом передбачена обов'язкова письмова форма правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань (ч. 1 ст. 547 ЦК України), наслідком недодержання якої є нікчемність правочину (ч. 2 ст. 547 ЦК України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Положення п. 8.1 Договору, рівно як і положення інших пунктів, не містять умови щодо застосування пені за прострочення платежу.

Отже, оскільки сторонами не додержані вимоги закону щодо письмової форми пені, підстави для її стягнення відсутні.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 6 727,60 грн. інфляційних за період з 13.11.2017 до 01.01.2018.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 352 415,00 грн. боргу, 6 727,60 грн. інфляційних, а загалом 359 142,60 грн.. Суд відмовляє в частині стягнення 21 338,00 грн. пені.

Закон не встановлює обов'язковий досудовий порядок врегулювання цього спору, а юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. З огляду на це, не надсилання позивачем документів для досудового врегулювання спору не може бути підставою для відмови у позові.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові, витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивач просить покласти на відповідача 15 000,00 грн. витрат на відрядження представника позивача.

Оскільки суд здійснював розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, суд відмовляє у покладенні на відповідача 15 000,00 грн. витрат на відрядження представника позивача. Крім того, доказів понесення цих витрат суду не подано.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зайво сплачені позивачем 421 грн. судового збору повертаються позивачу з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком» (Залізничне шосе, 57, м. Київ, 01103, код 40982829) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Стимул» (вул. Андрія Фабра, 21, м. Дніпро, 49000, код 20258769) 352 415,00 грн. боргу, 6 727,60 грн. інфляційних, 5387,14 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Стимул» (вул. Андрія Фабра, 21, м. Дніпро, 49000, код 20258769) з Державного бюджету України 421,00 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України».

Суддя С. А. Ковтун