Рішення № 74024023, 17.05.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.05.2018Справа № 910/2783/18Господарський суд міста Києва у складі: головуючий - суддя Спичак О.М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА"ДоТовариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта"Провідшкодування 68 006,96 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" про відшкодування 68 006,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

В наслідок ДТП, яка сталася у зв'язку із неправомірними діями третьої особи під час керування транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем, було завдано шкоду транспортному засобу, страховиком якого є позивач. Оскільки дана ДТП була визнана страховим випадком, тому позивачем було здійснено страхову виплату страхувальнику. Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що до страховика який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до винної особи в межах виплаченого ним страхового відшкодування, у зв'язку із чим було подано зазначений позов.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

06.04.2018 представником відповідача було подано відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог надано заперечення з огляду на те, що позивачем здійснено виплату страхового відшкодування за чотири дні до самої ДТП, що в свою чергу не може слугувати підставою для існування зобов'язання відповідача перед позивачем, у зв'язку із чим позовні вимоги є незаконними та не підлягають задоволенню судом.

В свою чергу, від позивача, 16.04.2018 до суду надійшло заперечення на відзив по справі, в якому останній спростовував, викладені у відзиві твердження відповідача.

За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.04.2017 в м. Харків по вул. Клочківській за участю автомобіля «Land Rover», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 та за участю автомобіля «Kia Pregio» реєстраційний номер НОМЕР_4, яким керував ОСОБА_2, сталася дорожньо-транспортна пригода.

Згідно постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.05.2017 у справі № 638/5943/17 дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм автомобіля «Kia Pregio» реєстраційний номер НОМЕР_4 ОСОБА_2, вимог п. 15.2 ПДР України, тобто скоїв правопорушення за яке передбачена відповідальність ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.05.2017 у справі № 638/5943/17 ОСОБА_2 за здійснення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено штраф у сумі 340,00 грн.

14.03.2017 між позивачем (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 021134/4610/0000132 від 14.03.2017 (надалі - Договір страхування), відповідно до умов якого позивач прийняв на себе обов'язок по страхуванню автомобіля «Land Rover», реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі також - застрахований автомобіль).

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

ДТП, яка сталася 08.04.2017 відповідно до норм чинного законодавства, була визначена страховим випадком.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

На підставі заяви про настання події, що має ознаки страхового випадку, а також рахунку № 0000001084 від 08.05.2017, Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 00221619 від 16.05.2017 транспортного засобу «Land Rover», реєстраційний номер НОМЕР_1, та встановлена сума страхового відшкодування у загальному розмірі 63 794,26 грн.

Позивач на виконання своїх зобов'язань перед страхувальником за договором страхування наземного транспорту, здійснив виплату ОСОБА_1, шляхом утримання з авансу, перерахованого на рахунок ТОВ «Авто Граф М» у сумі 63 794,26 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 013866 від 04.04.2017 на суму 481 441,20 грн., наказом позивача щодо здійснення виплати ОСОБА_1 шляхом зарахування раніше перерахованого авансу та повідомленням ТОВ «Авто Граф М» щодо надання згоди на списання грошових коштів з суми авансового рахунку позивача у відповідності до рахунку № 0000001084 від 08.05.2017.

Також, на доказ здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу «Land Rover», реєстраційний номер НОМЕР_1 позивачем долучено до матеріалів справи акт виконаних робіт № ЛР70001945 від 01.06.2017 на суму 63 794,26 грн.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищенаведені обставини, судом приймаються зазначені докази, як належні, достатні та такі, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування та які спростовують заперечення відповідача.

Зважаючи на те, що з вини ОСОБА_2, який керував автомобілем «Kia Pregio» реєстраційний номер НОМЕР_4, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відбулося зіткнення з автомобілем «Land Rover», реєстраційний номер НОМЕР_1, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний зазначеному автомобілю.

Між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" та ОСОБА_2 було укладено договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту поліс АК 2169006, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «Kia Pregio» реєстраційний номер НОМЕР_4. Згідно зазначеного полісу ліміт відповідальності за шкоду майну становить 100 000,00 грн.

Таким чином, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та статей 993 і 1191 Цивільного кодексу України, отримало право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме - до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності водія транспортного засобу «Kia Pregio» реєстраційний номер НОМЕР_4, тобто до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта".

Як стверджує позивач, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" звернулось до відповідача із заявою про дорожньо-транспортну пригоду із вимогою про сплату страхового відшкодування у сумі 62 794,26 грн.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" вимог позивача виконано не було, страхового відшкодування не сплачено, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом про стягнення з відповідача 62 794,26 грн. страхового відшкодування, 4 252,72 грн. інфляційних втрат та 959,98 грн. 3 % річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 3 статті 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку. Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Пунктом 2.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Вказана норма кореспондується із частиною 2 статті 999 ЦК України, якою встановлено, що до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відтак, у спорах пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, покладений Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на страховика (винної особи), у межах встановлених даним Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, також встановлений і статтею 1194 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, враховуючи положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та статті 1194 ЦК України, обов'язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лежить на страховикові цієї особи у межах встановлених лімітів, з урахуванням франшизи та у межах шкоди, яка покривається страховиком згідно із законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а у решті на особі, яка завдала цю шкоду, і яка не покрита її страховиком.

За загальним правилом згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Проте, Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежує розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність (пункт 22.1 статті 22 - межами ліміту відповідальності; стаття 29 - вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством; відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту).

Так, відповідно до пункту 22.1 Закону № 1961-IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому або погодженим з ним особам, які, зокрема, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.

При цьому, згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Враховуючи вищевказане, різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, який відшкодовує страховик згідно з Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Відповідно до ч.2 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/12500/17.

Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 910/32969/15.

Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов'язковим.

Відповідно до п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Е приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Відповідно до п. 7.39 Методики, винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що автомобіль «Land Rover», реєстраційний номер НОМЕР_1 - 2016 року випуску, елементи кузова, що мають корозійні пошкодження - відсутні.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що коефіцієнт фізичного зносу є таким, що дорівнює нулю.

Враховуючи вищезазначені норми, суд приходить до висновку, що на момент подачі позовної зави відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу страхове відшкодування в межах суми відновлювального ремонту автомобіля «Land Rover», реєстраційний номер НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, який дорівнює 0.

Відповідно до ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Полісу № АЕ 9431637 розмір франшизи становить 1 000,00 грн., а ліміт відповідальності по майну становить 100 000,00 грн.

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АК 2169006 та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1192 ЦК України, у відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду, в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (100 000,00 грн.), в межах суми, фактичних затрат(63 794,26) та з урахуванням франшизи ( 1 000,00 грн.), право на вимогу якої перейшло до позивача в зв'язку з виплатою страхового відшкодування, виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля з урахуванням коефіцієнту зносу деталей (0).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також з урахуванням ліміту відповідальності визначеного чинним законодавством, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми страхового відшкодування підлягають задоволенню повністю в сумі 62 794,26 грн.

Щодо вимог позивача про нарахування 3% річних та інфляційних втрат господарський суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 р. у справі № 910/22034/15, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав передбачених цивільним законодавством, зокрема із факту завдання майнової шкоди іншій особі.

В матеріалах справи наявна заява позивача № 19665 від 23.05.2017 про дорожньо-транспортну пригоду із вимогою до відповідача про сплату страхового відшкодування у сумі 62 794,26 грн.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідач, отримавши вимогу позивача 26.05.2017, у визначений законом 90 денний строк, не виплатив суму страхового відшкодування.

Оскільки, правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, а правовідносини з відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між сторонами у справі, також є грошовим зобов'язанням, та враховуючи, що судом встановлено отримання відповідачем вимоги позивача 26.05.2017, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на суму відшкодування шкоди в порядку регресу.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 959,98 грн. 3% річних та 4 252,72 грн. інфляційного збільшення.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням дати отримання відповідачем претензії(26.05.2017), прострочення по сплаті страхового відшкодування, в межах періодів зазначених позивачем, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань є нормативно обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 199, код ЄДРПОУ 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А код ЄДРПОУ 20033533) 62 794,26 грн. основного боргу, 4 252,72 грн. - інфляційних втрат, 959,98 грн. - 3% річних та 1 762,00 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Спичак О.М.