Ухвала суду № 74023829, 16.05.2018, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/51/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

16.05.2018 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П.А., секретар судового засідання Кучма І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації (вх.№5907/18) про надання відстрочки виконання рішення

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА-ПАУЕР-БУД", м. Київ, вул. Лютеранська, 15-а, оф.13

до відповідача: Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ,76018

про стягнення заборгованості в сумі 3 406 461, 69 грн згідно договору підряду

за участю:

Від позивача ОСОБА_1 "Мега -Пвуер-Буд": ОСОБА_2, (довіреність № 8 від 25.01.18 )-представник;

Від відповідача (заявника): ОСОБА_3, (довіреність б/н від 19.02.18 )-представник;

ВСТАНОВИВ:

05.01.2017 до господарського суду Івано-Франківської області подано позов ОСОБА_1 "Буд-Енерго-Стандарт" до Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості в сумі 7269573,67грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог). Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2017 у справі №909/51/17 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Департамента будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 "Буд-Енерго-Стандарт" 3 406 641,69 грн. основного боргу, 454 291,79 грн. 3% річних, 3 408 820,19 грн. інфляційних втрат та 109043,60грн. судового збору. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2018р. рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2017р. у справі № 909/51/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2018 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА-ПАУЕР-БУД", м.Київ, вул. Лютеранська, 15-а, оф.13 про заміну сторони стягувача від 05.03.2018 ( вх.№ 3169/18 від 05.03.2018) задовілолено та змінено стягувача щодо виконання наказу № 225 від 14.03.2017р. виданого на виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2017 у справі №909/51/17.

23.04.2018 р. до Господарського суду Івано-Франківської області від Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації надійшла заява (вх.№5907/18) про відстрочку виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2017 у справі № 909/51/17 про стягнення боргу до 31.12.2018року.

Ухвалою суду від 24.04.18р. призначено заяву Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації (вх.№5907/18) про надання відстрочки виконання рішення до розгляду на 08.05.18р. За клопотанням заявника розгляд заяви було відкладено на 165.05.2018.

Представник Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської подану заяву підтримує, вказуючи на те, що у відповідача відсутні кошти для оплати та подав суду Додаткові обгрунтування до заяви про відстрочку виконання рішення від 14.05.2018 № 8083/01-07 ( вх.7540/18 від 14.05.2018).

Представник позивача проти заявленого клопотання заперечує, зазначає, що відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Питання відстрочення виконання судового рішення врегульовані положенням ст. 331 ГПК України, зокрема:

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи (ч. 2 ст. 331 ГПК України).

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 ГПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Пунктом 7.1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Однак, ч.5. ст.331 ГПК України даний строк обмежено та розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Необхідність надання відстрочки виконання рішення суду відповідач (заявник) обґрунтовує тим, що Департамент є бюджетною установою і фінансування будівництва об»єкта здійснювалося за рахунок коштів обласного бюджету, то вказана в рішенні суду заборгованість зареєстрована в органах Державного казначейства України по КПКВ 240601 КЕКВ 3122, однак, кошти по КПКВ 240601 КЕКВ 3122 з обласного бюджету на вказані цілі не поступали у зв'язку з відсутністю бюджетних призначень, що унеможливлює виконання рішення суду. Крім того, за Департаментом не закріплено коди економічної класифікації за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду. Разом з тим, заявник зазначає, що Департаментом подано пропозиції голові Івано-Франківської обласної ради та голові Івано-Франківської обласної державної адміністрації щодо виділення вказаних вище коштів за рахунок вільного залишку коштів із загального фонду до бюджету розвитку (спеціального фонду), що вимагає відстрочки виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

На підтвердження обставин, зазначених у заяві щодо обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, заявник надав звернення (лист) від 23.04.2018 вих.№437/0/2-18/01-132 до Голови обласної ради ОСОБА_4 про винесення на чергову сесію обласної ради, яка мала відбутися 27.04.2018року питання погашення заборгованості за рахунок планових надходжень у 2018 році екологічного податку.

Будь-яких інших обставин, заявник не навів.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен також враховувати ступінь вини відповідача, а також матеріальні інтереси обох сторін.

Станом на момент розгляду даної заяви заявником не виконано рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2017 у справі № 909/51/17.

За приписами ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Аналогічні норми містяться в ст. 326 ГПК України, зокрема, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, - і за її межами.

Згідно зі ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Зазначені висновки суду базуються, зокрема на рішенні Конституційного Суду України № 16-рп/2009 від 30.06.2009р.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду. У рішенні від 17.05.2005 р. у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Як висновок Суд визнає, що хоча можна погодитися з тим, що Договірні Сторони мають право за виняткових обставин і, як це має місце в цій справі, користуючись свободою розсуду, контролювати використання власності, втручатися у судові провадження з виконання судових рішень, таке втручання не повинне спричиняти перешкоди виконанню судового рішення, позбавляти його чинності, безпідставно його відстрочувати або, ще гірше, підривати суть цього рішення ( рішення ЄСПЛ від 28.07.1999р. у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" N 22774/93, п. 74).

Існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, заява N 3236/03, п. 43).

Крім того, у рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012р. у справі № 11-рп/2012 2012 "У справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5щодо офіційного тлумачення положень пункту 20 частини першої статті 106, частини першої статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України" зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст.331 ГПК Україхни відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до п.5 ст 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до п.1. ст 240 ГПК України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення. У судовому засіданні 28.02.2017року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, отже, строк передбачений законодавством для відстрочки виконання рішення сплив 28.02.2018.

Відповідно до ст. 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової норми форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (ст. 13 ГПК України).

Аналіз доказів, що містяться в матеріалах справи, а також вимог чинного законодавства, зокрема ч. 5 ст. 331 ГПК України, урахування ступеню вини відповідача у виникненні спору та матеріальних інтересів обох сторін, дають підстави господарському суду Івано-Франківської області зробити висновок про відмову в задоволенні заяви Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації про відстрочення виконання рішення суду

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ

У задоволенні заяви Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації (вх.№5907/18) про надання відстрочки виконання рішення - відмовити.

СУДДЯ ШКІНДЕР П.А.