Рішення № 74023717, 17.05.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.05.2018р. Справа №905/335/18

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, код ЄДРПОУ 20077720

до відповідача: Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа», м.Донецьк, код ЄДРПОУ 33257089

про стягнення 1750882,13 грн

Справа розглядалась за правилами загального позовного провадження

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 – гол. юрисконс.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа», м.Донецьк про стягнення боргу у загальній сумі 1750882,13 грн, у тому числі: основного боргу – 835310,30 грн, пені – 241324,58 грн, штрафу – 58471,72 грн, 3% річних – 69136,23 грн, інфляційних втрат – 546639,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №158/15-ПР від 31.12.2014р. в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати товару, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач в жодне судове засідання не з’явився, відзиву у встановлений судом строк не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив, про розгляд справи був повідомлений, про що свідчать наявні у матеріалах справи оголошення з офіційного веб-порталу «Судова влада України» (dn.arbitr.gov.ua), у розділі «Новини та події суду» про дату та час судових засідань у справі №905/335/18.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 31.12.2014р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був підписаний договір на купівлю-продаж природного газу №158/15-ПР, за приписами п.1.1 якого продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно з п.1.2 договору №158/15-ПР від 31.12.2014р. газ, що продається за цим договором використовується покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем.

За правилами п.2.1 укладеного сторонами правочину продавець передає покупцеві з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. газ обсягом до 2112 тис. куб. м, у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): січень – 179; лютий – 167; березень – 179; квітень – 173; травень – 179; червень – 175; липень 179; серпень – 179; вересень – 173; жовтень – 179; листопад – 173; грудень – 179.

За змістом п.5.2 договору №158/15-ПР від 31.12.2014р. до сплати за 1000 куб. м природного газу – 6384,70 грн, крім того ПДВ – 20% – 1276,94 грн, всього з ПДВ – 7661,64 грн.

Згідно з п.п.3.3, 3.4 укладеного сторонами правочину приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов’язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов’язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженими представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п.11.1 договору №158/15-ПР від 31.12.2014р. останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.12.2014р. і діє в частині поставки природного газу до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування – до повного погашення заборгованості.

На підставі договору №158/15-ПР від 31.12.2014р. позивачем та відповідачем було підписано акт приймання-передачі природного газу (з урахуванням послуги на транспортування) б/н від 31.01.2015р. у січні 2015 року на суму 835310,30 грн (109,025 тис. куб. м).

Як зазначає позивач, відповідач встановлений договором обов’язок по оплаті отриманого товару у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» заявлено вимоги, зокрема, про стягнення основного боргу у розмірі 835310,30 грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.6.1 договору №158/15-ПР від 31.12.2014р. остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

За приписами п.1.9 постанови №14 від 17.12.2013р. пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено «по 1 серпня 2014 року» або «включно до 1 серпня 2014 року», то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Відтак, зобов’язання з оплати газу, поставленого у січні 2015 року на суму 835310,30 грн (акт приймання-передачі б/н від 31.01.2015р.) мали бути виконані не пізніше 16.02.2015р. включно (з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (14-15.02.2015р.) припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України).

Проте, як свідчать матеріали справи, Комунальне підприємство «Донецькміськтепломережа» не перерахувало на користь позивача грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за договором №158/15-ПР від 31.12.2014р. (відомості, які містяться у довідках «Операції з 01.01.2013р. по 31.08.2017р.», «Сальдо по підприємству КП «Донецькміськтепломережа» позивача) Заборгованість відповідача за спірною поставкою природного газу становить 835310,30 грн.

З метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи ухвалою від 26.02.2018р. господарського суду відповідачу було запропоновано надати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову (за наявності).

Проте, відповідачем правової позиції по суті спору не висловлено, належних та допустимих доказів у розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували факт наявності заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», не представлено.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов’язання за договором №158/15-ПР від 31.12.2014р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов’язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» про стягнення боргу в сумі 835310,30 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Частинами 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п.7.2 договору №158/15-ПР від 31.12.2014р., у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору він у безспірному порядку повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 241324,58 грн за період з 17.02.2015р. по 16.08.2015р., а також 7% штрафу у розмірі 58471,72 грн.

Здійснені позивачем розрахунки є арифметично вірними.

Одночасно, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п.5.1 постанови №14 від 17.12.2013р. пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом з оплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

З огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в загальному розмірі 69136,23 грн за період з 17.02.2015р. по 20.11.2017р. та інфляційну складову боргу у розмірі 546639,30 грн за період з 01.03.2015р. по 31.10.2017р.

Здійснені позивачем розрахунки є арифметично вірними.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з’ясувавши обставини, пов’язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків неустойки, 3% річних та інфляційних втрат здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню на визначені позивачем суми.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 26263,23 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа», м.Донецьк про стягнення боргу у загальній сумі 1750882,13 грн, у тому числі: основного боргу – 835310,30 грн, пені – 241324,58 грн, штрафу – 58471,72 грн, 3% річних – 69136,23 грн, інфляційних втрат – 546639,30 грн, задовольнити.

Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» (83001, Донецька обл., м.Донецьк, вул.Постишева, буд.68, код ЄДРПОУ 33257089) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг – 835310,30 грн, пеню – 241324,58 грн, штраф – 58471,72 грн, 3% річних – 69136,23 грн, інфляційні втрати – 546639,30 грн, а також судовий збір в сумі 26263,23 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 17.05.2018р.

Повний текст рішення складено та підписано 17.05.2018р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця