Рішення № 74023517, 08.05.2018, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 травня 2018 р. Справа № 903/196/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Птахокомплекс “Губин”, м. Луцьк

до відповідачів :1) Товариства з обмеженою відповідальністю “ВМП” , м. Нововолинськ

2) Нововолинського міського відділу державної виконавчої служби, м.Нововолинськ

3) Приватного виконавця виконавчого округу Волинської області ОСОБА_1, м. Луцьк

про визнання права власності на транспортні засоби

за участю представників-учасників справи:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 1-4//321 від 23.03.2018р.

від відповідача-1: не прибув

від відповідача-2: не прибув

від відповідача-3: не прибув

Встановив:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Птахокомплекс “Губин” звернувся до господарського суду з позовом до відповідачів: 1)Товариства з обмеженою відповідальністю “ВМП”, 2) Нововолинського міського відділу державної виконавчої служби, 3) Приватного виконавця виконавчого округу Волинської області ОСОБА_1 про визнання права власності на транспортні засоби:

-марка – БАЗ, модель – Т713.13, тип – Фургон-С, номер шасі № Y7FT71313B0000328, повна маса - 7500, маса без навантаження – 4245, категорія – С1, об’єм двигуна -5675, тип пального-D, колір – білий, кількість сидячих місць з місцем водія – 2, рік випуску – 2011, реєстраційний номер АС8536ВI;

-марка – БАЗ, модель – Т713.13, тип – Фургон-С, номер шасі № Y7FT71313B0000330, повна маса - 7500, маса без навантаження – 4245, категорія – С, об’єм двигуна -5675, тип пального-D, колір – білий, кількість сидячих місць з місцем водія – 3, рік випуску – 2011, реєстраційний номер АС1236ВI;

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 19.05.2017р. між ОСОБА_3 « ВМП» та ОСОБА_3 «Птахокомплекс «Губин» укладено договір купівлі-продажу транспортних засобів та обладнання до них №19/05/17, згідно якого позивач в повному обсязі оплатив за товар - транспортні засоби. Нововолинським відділом державної виконавчої служби відкриті виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_3 «ВМП» заборгованостей. Останній звертає увагу суду на те, що провести державну реєстрацію права власності на транспортні засоби за ОСОБА_3 «Птахокомплекс «Губин» не можливо, оскільки накладені арешти на все рухоме і нерухоме майно ОСОБА_3 «ВМП», яке виступало продавцем транспортних засобів.

Ухвалою суду від 27.03.2018р. відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 27.03.2018р. постановлено заяву ОСОБА_3 «Птахокомплекс «Губин» про забезпечення позову задоволити.

Ухвалою суду від 17.04.2018р. закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті на 08.05.2018р. на 11:00год.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд задоволити позов.

Представники відповідачів 1) , 2) в призначене судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про час та дату розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №454070212854, №4540702104431.

Відповідач - 3 через відділ документального забезпечення і контролю подав клопотання за вх. №01-55/4259/18 від 25.04.2018р. про перенесення дати розгляду справи у зв’язку із неможливістю прибути у судове засідання призначене на 11:00 год на 08.05.2018р. та долучив до матеріалів справи копію договору застави посвідченого 31.10.2017р. приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_4 за №2761, відповідно до якого ОСОБА_3 «ВМП» передало в заставу ОСОБА_3 «Птахокомплекс «Губин» спірні транспортні засоби. Останній стверджує, що даний доказ підтверджує той факт, що станом на 31.10.2017р. ОСОБА_3 «ВМП» було власником транспортних засобів.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України) суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у випадку першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Водночас, господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги те, що відповідач-3 не позбавлений права і можливості забезпечити, за необхідності, участь у судовому засіданні іншого представника, клопотання відповідача-3 про відкладення розгляду справи судом відхиляється.

Враховуючи те, що неявка сторін не перешкоджає розгляду справи, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в судовому засіданні 08.05.2018р., судом було вирішено спір за відсутності представників сторін, зважаючи на те, що сторони належним чином були повідомлені про судовий розгляд, за наявними у справі матеріалами згідно з положеннями статті 202 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарським судом, встановлено наступне.

Відповідно до ч.1,2 ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно з ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частинами 1, 2 ст.16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач, відповідно до ч.2 ст.20 Господарського кодексу України, має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 визначено, що ч.2 ст. 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб’єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України.

Таким чином, сторона при зверненні з позовом до господарського суду повинна довести, що її суб’єктивне право порушено, не визнано чи оспорюється, а об’єктом захисту є її охоронюваний законом інтерес.

Предметом позовних вимог у даній справі є визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю “Птахокомплекс “Губин” права власності на транспортні засоби:

-марка – БАЗ, модель – Т713.13, тип – Фургон-С, номер шасі № Y7FT71313B0000328, повна маса - 7500, маса без навантаження – 4245, категорія – С1, об’єм двигуна -5675, тип пального-D, колір – білий, кількість сидячих місць з місцем водія – 2, рік випуску – 2011, реєстраційний номер АС8536ВI;

-марка – БАЗ, модель – Т713.13, тип – Фургон-С, номер шасі № Y7FT71313B0000330, повна маса - 7500, маса без навантаження – 4245, категорія – С, об’єм двигуна -5675, тип пального-D, колір – білий, кількість сидячих місць з місцем водія – 3, рік випуску – 2011, реєстраційний номер АС1236ВI, на які накладено арешти Нововолинським відділом державної виконавчої служби та відкриті виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_3 «ВМП» заборгованостей.

Як на правову підставу для визнання права власності позивач посилається на ст.392 Цивільного кодексу України відповідно до змісту якої власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів, скажімо, на житловий будинок, автомашину тощо. За таких обставин, коли суб’єктивне право власності ще безпосередньо іншими особами не порушене, власник майна може звернутися до суду з позовом про визнання права власності, який матиме самостійне правове значення і не вимагатиме винесення будь-якого зобов’язуючого рішення для інших осіб, оскільки у цьому випадку навіть відсутня така сторона, як відповідач.

Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин (фізична чи юридична особа, держава, територіальна громада), який вважає себе власником (суб’єктом права господарського відання або оперативного управління, іншого речового права) певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв’язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Позивачем може бути і власник, який втратив документ, що посвідчує його право власності.

Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпоряджання таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особи (йдеться про осіб, які не визнають, заперечують та оспорюють право власності) не перебувають із власником у зобов’язальних відносинах.

Вимога про визнання права власності може бути додатковою до іншої вимоги (наприклад, до позову про витребування майна з чужого незаконного володіння, про усунення порушень права власності, не пов’язаних з порушенням володіння, про виключення майна з опису тощо). Спеціальне визнання судом права власності на майно необхідне тоді, коли щодо його належності у позивача відсутні відповідні правовстановлюючі документи, коли це право оспорюється або не визнається іншими особами, зокрема органами державної влади.

Позивач доводить, що набув право власності на транспортні засоби згідно договору купівлі-продажу №19/05/17 від 19.05.2017р., однак не здійснив їх державної реєстрації, що і стало підставою для звернення до суду.

Судом досліджено, що згідно з умовами договору №19/05/17 від 19.05.2017р.(а.с. 17-18), а саме, пунктом 1.1 договору сторони передбачили, що продавець зобов’язується продати покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти товар та своєчасно оплатити його в порядку та на умовах відповідно до договору.

Відповідно до п. 3.2 договору встановлено, що на момент передачі товару покупець зобов’язаний направити свого представника з паспортом, що посвідчує його особу та оригіналом довіреності на отримання товару для підписання товаросупровідних документів. Передача вважається виконаною з моменту передачі товару покупцю або уповноваженому ним представнику. При передачі товару здійснюється його приймання по кількості та якості.

Згідно п. 3.3 договору визначено, що право власності на товар та ризик випадкової загибелі (псування, пошкодження, знищення) товару переходить до покупця з моменту отримання товару від продавця (підписання видаткових накладних та акту приймання-передачі).

19.05.2017р. сторони погодили перелік та вартість майна (транспортних засобів та обладнання до них), яке продавець передає, а покупець приймає, даний додаток є актом приймання передачі майна, який підписаний та скріплений печатками юридичних осіб. (а.с.19-23)

ОСОБА_3 «Птахокомплекс «Губин» до матеріалів позовної заяви долучено платіжні доручення на загальну суму 2 500 350 грн., а саме: №18529 від 19.08.2017р. на суму 1 000 000,00 грн., №18528 від 19.08.2017 р. на суму 1 21 041,08 грн., №18657 від 28.08.2017р. на суму 379 108,92 грн., №20064 від 12.10.2017р. на суму 100 200,00 грн. (а.с. 36-39)

Водночас, докази якими позивач підтверджує здійснену оплату є суперечливими та містять відомості, які ставлять під сумнів факт здійсненої оплати.

Зокрема, у платіжних дорученнях в призначенні платежу зазначено договір № 19/05/17 від 19.07.2017р. тоді, як фактично договір купівлі-продажу укладений за №19/05/17 від 19.05.2017р. (а.с. 36-39)

Крім того , як слідує із платіжних доручень сума, яку було перераховано за ними становить 2 500 350грн., тоді як загальна сума договору становить 1 560 150 грн. згідно акту приймання-передачі від 19.05.2017р. ( а.с. 19-23 )

Такі обставини унеможливлюють встановити факт здійснення оплати саме за транспортні засоби стосовно, яких позивач просить визнати право власності вартістю 61 000 грн.

Водночас, за правовою конструкцією позов подано не для визнання права власності в розумінні ст. 392 ЦКУ, а для здійснення їх державної реєстрації.

Разом з тим, не може залишитись поза увагою суду договір застави, який укладений 31.10.2017р. між ОСОБА_3 «ВМП» (заставодавцем) та ОСОБА_3 «Птахокомлекс «Губин» (заставодержателем) .

Відповідно до п.3.1, 3.2 даного договору сторони погодили , що предметом застави є :

-марка – БАЗ, модель – Т713.13, тип – Фургон-С, номер шасі № Y7FT71313B0000328, повна маса - 7500, маса без навантаження – 4245, категорія – С1, об’єм двигуна -5675, тип пального-D, колір – білий, кількість сидячих місць з місцем водія – 2, рік випуску – 2011, реєстраційний номер АС8536ВI, який належить заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САТ №284725, виданого РЕГ Нововолинським МРВ УМВС України у Волинській області 17.09.2013р.

-марка – БАЗ, модель – Т713.13, тип – Фургон-С, номер шасі № Y7FT71313B0000330, повна маса - 7500, маса без навантаження – 4245, категорія – С, об’єм двигуна -5675, тип пального-D, колір – білий, кількість сидячих місць з місцем водія – 3, рік випуску – 2011, реєстраційний номер АС1236ВI, який належить заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САТ №021054, виданого РЕГ Нововолинським МРВ УМВС України у Волинській області 23.07.2013р.

Вартість вищезазначеного предмета застави за домовленістю сторін складає 400 000,00 грн.

При цьому звертає увагу той факт, що в цьому договорі вартість майна сторони визначили у сумі 400 000 грн., тоді як вартість спірного майна за договором купівлі-продажу за №19/05/17 від 19.05.2017р. (акт приймання –передачі ( а.с. 19-23) визначено в розмірі 61 000 грн.

Отже, такі дії позивача ОСОБА_3 «Птахокомплекс «Губин» та відповідача – 1 ОСОБА_3 «ВМП» стосовно спірного майна є не послідовними.

Відповідно до ст.74,86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням , що гуртуються на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому , так і кожному доказу, який міститься у справі , мотивує їх відхилення або врахування кожного доказу.

Отже, позивач ОСОБА_3 «Птахокомплекс «Губин» звернувся до господарського суду з позовом про визнання права власності на спірні транспортні засоби на підставі ст. 392 Цивільного кодексу України, однак не подав належних та допустимих доказів для підтвердження наявності правових підстав для задоволення позову.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 23.03.2015 у справі №906/1162/14.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про визнання за ОСОБА_3 «Птахокомплекс «Губин» права власності на транспортні засоби:

-марка – БАЗ, модель – Т713.13, тип – Фургон-С, номер шасі № Y7FT71313B0000328, повна маса - 7500, маса без навантаження – 4245, категорія – С1, об’єм двигуна -5675, тип пального-D, колір – білий, кількість сидячих місць з місцем водія – 2, рік випуску – 2011, реєстраційний номер АС8536ВI;

-марка – БАЗ, модель – Т713.13, тип – Фургон-С, номер шасі № Y7FT71313B0000330, повна маса - 7500, маса без навантаження – 4245, категорія – С, об’єм двигуна -5675, тип пального-D, колір – білий, кількість сидячих місць з місцем водія – 3, рік випуску – 2011, реєстраційний номер АС1236ВI, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, в разі відмови у позові повністю, витрати, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 86, 129, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ :

1. В позові відмовити.

2. Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою від 27.03.2018р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Рівненського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 16.05.2018р.

Суддя В. М. Дем`як