Рішення № 74023004, 08.05.2018, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/15/18

Провадження №2/377/52/18

08 травня 2018 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф.,

за участю:

секретарів судового засідання Щуковської А.М., Ахутіної А.А.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника органу опіки та піклування виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області - Парнюк В.М.,

представника служби у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області - Шевчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Славутичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області, служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області, орган опіки та піклування Деснянської районної в місті Чернігові ради, про позбавлення батьківських прав,-

УСТАНОВИВ:

09 січня 2018 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 29 березня 2008 року. Під час шлюбу в них народився син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Сімейні відносини у них не склалися, внаслідок чого 17 жовтня 2016 року рішенням Славутицького міського суду Київської області шлюб розірвано. Син ОСОБА_6 не хотів проживати з ОСОБА_3, тому що вона його принижувала, била і примушувала доглядати за молодшою дочкою ОСОБА_8 в той час, коли вона сама гуляла цілими ночами в нічних клубах і на дискотеках. У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 використовувала сина ОСОБА_6, як няньку для дочки ОСОБА_8, то ОСОБА_3 не бажала, щоб ОСОБА_6 пішов до школи в 2016 році. Через ці обставини ОСОБА_6 пішов до ОСОБА_3 і висловив бажання проживати з позивачем. Рішенням апеляційного суду Київської області від 16 березня 2017 року визначено місце проживання дитини ОСОБА_6 з позивачем. Рішенням Славутицького міського суду Київської області стягнуто з відповідача ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 у розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Проте, відповідач зазначене рішення не виконує. ОСОБА_3 не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток. Відповідач не спілкується з дитиною взагалі, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання нею освіти. Крім того, відносно відповідача ОСОБА_3 порушено кримінальні провадження за ч. 5 ст. 186 та ч. 1 ст. 309 КК України, які на даний час перебувають на розгляді в судах. Таким чином, з метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини, відповідача доцільно позбавити батьківських прав.

Відповідач надіслала на адресу суду заперечення на позовну заяву, в яких просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що ОСОБА_1 веде розгульний, аморальний спосіб життя, одружений втретє. ОСОБА_1 з 01.06.2016 року почав проживати у цивільному шлюбі з ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, у їхній спільній квартирі за адресою: АДРЕСА_4, а її з двома дітьми вигнав на вулицю. З 01.09.2016 року їхній син ОСОБА_6 проживав в м. Славутичі з бабусею ОСОБА_10, а його батько проживав в м. Чернігові. Вона неодноразово приходила до школи, де навчався син, , але викладач її сина була подругою бабусі, і вона, як тільки з'являлася до школи, то телефонувала ОСОБА_1, і він приїздив, в них виникали суперечки. ОСОБА_1 всіляко створював умови для унеможливлення її спілкування з сином, він перевів його з ЗОШ № 1 до іншої школи в м. Чернігів, довго не казав, до якої саме. Згідно рішення Славутицького міського суду Київської області у справі № 377/176/17 від 31.05.2017 року з неї були стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_6. На даний час вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3 річного віку. Підприємницька діяльність зупинена. Єдине джерело доходу - 860 гривень, з якої аліменти не утримуються, тому зараз не може платити аліменти. З 07.12.2017 року відносно неї застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, і вона не може бачитися з дитиною. Документи зі справи № 377/473/16- ц свідчать, що вона дбала про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, поки син проживав з нею.

Ухвалою суду від 13 лютого 2018 року до участі у справі залучено як третю особу, що не заявляє самостійні вимоги, орган опіки та піклування Деснянської районної у м.Чернігові ради.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Суду пояснив, що після того, як вони з відповідачем зареєстрували шлюб, вона почала гуляти, всі спроби створити нормальну сім'ю виявилися марними. На початку січня 2016 року відповідач переїхала проживати до матері в м. Славутич та почала гуляти і вести аморальний спосіб життя. Син повідомляв, що не хоче проживати разом з мамою та проявляв бажання жити з ним, тому в серпні 2016 року він забрав його проживати до себе. Після того, як рішенням апеляційного суду Київської області від 16 березня 2017 року було визначено місце проживання дитини з батьком, відповідач не виявляла бажання зустрічатись та відвідувати дитину. Відповідач не виконує рішення суду про стягнення з неї аліментів на утримання сина, вона має заборгованість по виконанню цього рішення, будь-якої матеріальної допомоги на утримання дитини вона добровільно не надавала. Навіть в період стягнення з нього аліментів на утримання сина до моменту винесення рішення суду про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, він продовжував повністю його утримувати. Починаючи з 01 вересня 2017 року, після того як сина було переведено на навчання до школи в м. Чернігів, відповідач не проявляла бажання бачитись з дитиною, не приходила на перше вересня, не відвідувала батьківських зборів, та взагалі не цікавилась життям сина, тому в інтересах сина її необхідно позбавити батьківських прав.

Представник позивача в судовому підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити. Суду пояснив, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно сина ОСОБА_6 є доцільним, оскільки дитина сама не бажає проживати з матір'ю, а навпаки виявляє бажання жити разом з батьком. Відповідач з серпня 2016 року не спілкується з сином, не телефонує йому та не вітає зі святами, не надає матеріальну допомогу, має заборгованість по аліментам. Відповідачем, як матір'ю ОСОБА_6, втрачено з ним духовний зв'язок, материнський зв'язок, вона не приймає участі у його формуванні як особистості.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що син ОСОБА_6 проживав з нею до 6 років, а потім позивач самовільно забрав дитину проживати до себе. Відповідач не дає бачитись з дитиною, створює перешкоди у спілкуванні з ним. Поки син навчався в м.Славутичі в першому класі при дитячому садку «Калинка» в період з 1 вересня 2016 року по 31 травня 2017 року, то вона приходила до нього в дитячий садок та приносила йому солодощі. Коли позивач забрав ОСОБА_6 до м. Чернігова, після закінчення першого класу, то вона з ним більше не бачилася, хоча знала, де він проживав. Причиною того, що вона не бачилася з сином і не приймала участі у його вихованні та утриманні стало те, що вона перебувала у м.Києві з молодшою дочкою. Рішення суду про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_6 не виконує, оскільки будь-яких доходів, крім допомоги при народженні другої дитини, вона не має. Проте, вона зареєстрована як фізична особа-підприємець і займалася підприємницької діяльністю, пов'язаною з наданням туристичних послуг, та за період з 2015 року по березень 2017 року мала дохід від підприємницької діяльності, але не надавала матеріальну допомогу сину, тому що його всім необхідним забезпечував батько.

Представник третьої особи Парнюк В.М. підтримала позовні вимоги та суду пояснила, що 30 березня 2016 року було прийнято рішення щодо визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_6, який проживав на той час з відповідачем. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спостерігаються неприязні стосунки, що негативно впливає на дитину. В літній період та восени до 07 грудня 2017 року не було відомо, де відповідач перебувала. Батьківські обов'язки по вихованню, піклуванню та утриманню сина належним чином не виконувала, тому зважаючи на те, що відповідач ухилялася від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню та утриманню сина, то її доцільно позбавити батьківських прав.

Представник третьої особи Шевчук О.М. підтримала позовні вимоги та просила задовольнити, посилаючись на те, що відповідач не виконувала свої обов'язки по вихованню та утриманню сина, тому її потрібно позбавити батьківських прав.

Третя особа - орган опіки та піклування Деснянської районної в м.Чернігові ради свого представника в судове засідання не направила, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином. Надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи за відсутності її представника та задоволення позовних вимог.

Малолітній свідок ОСОБА_6 суду показав, що раніше проживав у м. Славутичі в Добринінському кварталі разом з батьком та мамою ОСОБА_3. На даний час проживає в м. Чернігові разом з молодшою сестрою ОСОБА_12, батьком та його дружиною на ім'я ОСОБА_5. Коли саме в останній раз бачив свою матір ОСОБА_3, не пам'ятає. Мати будь-яких подарунків на день народження та Новий рік не дарувала. Всі подарунки надходять від батька та його дружини ОСОБА_5. Свою матір ОСОБА_3 бачити не бажає і не любить її. Надалі хоче проживати тільки разом з молодшою сестрою ОСОБА_12, батьком та його дружиною ОСОБА_5. В першому класі навчався в школі м. Славутич, а вже будучи у другому класі навчається в школі м. Чернігів. До школи в м. Славутич його відводили батько та бабуся, частіше всього батько. ОСОБА_3 досить рідко відвідувала його в школі, приблизно 2-3 рази за весь період. Вона ніколи не телефонувала на його мобільний телефон. Не бажає, щоб мати ОСОБА_3 була його матір'ю, бажає щоб її позбавили батьківських прав відносно нього.

Свідок ОСОБА_12 суду показала, що є рідною сестрою відповідача ОСОБА_3 Дитина, ОСОБА_6, не проживає разом з відповідачем з 2016 року, оскільки позивач ОСОБА_1 забрав його до себе, а в подальшому згідно рішення суду було визначено місце проживання дитини разом з батьком. В період з травня по грудень 2017 року відповідач не мала можливості спілкуватися з дитиною, оскільки ОСОБА_6 проживав разом з батьком, який в свою чергу чинив перешкоди відповідачу у спілкуванні з дитиною, та не повідомляв номер мобільного телефону ОСОБА_6. Їй відповідач повідомляла, в якій школі навчається ОСОБА_6, прте вона до нього в школу не ходила.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, вивчивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, зареєстрованому 29 березня 2008 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, актовий запис № 34, який був розірваний згідно рішення Славутицького міського суду Київської області від 17 жовтня 2016 року, яке набрало законної сили 29 жовтня 2010 року( а.с. 148).

Під час шлюбу у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 народився син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області 16 лютого 2010 року, складено відповідний актовий запис № 30 про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6. Батьками в свідоцтві про народження записані: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а. с. 5).

Рішенням апеляційного суду Київської області від 16 березня 2017 року визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_1 (а. с. 157-164).

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 26 квітня 2017 року з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 20 березня 2017 року і до повноліття дитини (а. с. 149-150).

З розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, виданого відділом державної виконавчої служби Славутицького міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Київській області, вбачається, що ОСОБА_3 аліменти відповідно до виконавчого листа № 377/176/17, виданого 31.05.2017 року Славутицьким міським судом Київської області, не сплачувались. Заборгованість по сплаті аліментів станом на 01.10.2017 року становить 3368,34 гривень (а. с. 12).

Згідно акту обстеження умов проживання від 09 лютого 2018 року, складеного в ході обстеження житлово-побутових умов малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1, було встановлено, що на час обстеження у квартирі є всі необхідні меблі та побутова техніка, санітарно-гігієнічний стан добрий. Дитина займає окрему кімнату зі всіма зручностями, має окреме спальне місце та місце для навчання і дозвілля, є дитячі книжки та іграшки (а. с. 64 -65).

Як вбачається з довідки Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 управління освіти Чернігівської міської ради від 24.01.2018 року, малолітня дитина ОСОБА_6 є учнем 2-Г класу Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 управління освіти Чернігівської міської ради. Мати дитини, ОСОБА_3, не бере участі у вихованні дитини та не цікавиться шкільним життям сина. За час навчання дитини на батьківських зборах не з'являлась, з класним керівником не спілкувалась (а. с. 63).

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання, виданої 11 січня 2018 року управлінням адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області, ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 20).

Відповідно до побутової характеристики, виданої директором КП «ЖКЦ», ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_3. За час проживання за вказаною адресою скарг на неї від сусідів та мешканців будинку до КП «ЖКЦ» не надходило, в побуті сусіди по відношенню до ОСОБА_3 претензій не пред'являють (а. с. 120).

Згідно довідки про отримання (неотримання) допомоги № 651 від 20.02.2018 року, ОСОБА_3 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області та їй відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» з 01.10.2015 року по 30.09.2018 року призначено допомогу при народженні дитини на дочку ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_4. Загальна сума доходу за період з 01.10.2015 року по 31.01.2018 року становить 24080 гривень (а. с.122-123).

Відповідно до довідки ТОВ «Вольтаж Ком» ОСОБА_3 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3 років з 27.11.2015 року згідно наказу № 29-К від 26.11.2015 року ( а.с. 182).

З довідок державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина № 5 Міністерства охорони здоров'я України» від 23.02.2018 року вбачається, що ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а. с. 128-129).

Відповідно до листа Славутицького ВП Броварського ВП ГУНП в Київській області № 879/109/1003/1/06-2018 від 01.03.2018 року, ОСОБА_3 протягом 2016-2017 років 6 разів зверталась до Славутицького ВП Броварського ВП ГУНП в Київській області з повідомленням про конфлікт з колишнім чоловіком, що також підтверджується електронними рапортами: № 818 від 24.03.2017 року; № 258 від 27.01.2017 року; № 2148 від 21.08.2016 року; № 2147 від 21.08.2016 року; № 1648 від 29.06.2016 року; № 1573 від 20.06.2016 року (а. с. 134-140).

Згідно Витягу із кримінального провадження № 12017270010001739 від 04 березня 2017 року з правовою кваліфікацією за ч.5 ст.186 КК України, 03 березня 2018 року в денний час, ОСОБА_3, її знайомі на ім'я ОСОБА_16 та ОСОБА_17, проникли до приміщення квартири АДРЕСА_4, звідки відкрито викрали сейф з грошовими коштами у сумі 45000 доларів США, 156000 гривень, 4000 Євро, два телевізори, ноутбук «Леново» та інше майно( а.с. 10).

Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м.Чернігова від 07 грудня 2017 року у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою ( а.с. 215-218).

Крім того, згідно Витягу з кримінального провадження № 12017270010003325 від 24.04.2017 року 23.03.2017 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2, було виявлено та вилучено речовину вагою 0,071 г та 0, 3140 г, що згідно висновків судово-хімічних експертиз № 251 (х), 250 (х) відноситься до канабісу та амфетаміну ( а.с. 13).

Як пояснила в судовому засіданні відповідач ОСОБА_3, на даний час кримінальне провадження по обвинуваченню її у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.186 КК України, знаходиться в Деснянському районному суді м. Чернігова, а вона перебуває у дільниці слідчого ізолятора при державній установі «Чернігівська виправна колонія № 44», кримінальне провадження по обвинуваченню її у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, розглядається у Славутицькому міському суді Київської області.

Враховуючи положення ст. 10 ЦПК України, при вирішенні спору в межах заявлених вимог та відповідно до встановлених обставин справи на підставі доказів сторін суд застосовує закони України, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Як зазначено у ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-12 від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 вказаної Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Батьки зобов'язані утримувати дітей до повноліття та несуть відповідальність за виховання, розвиток і утримання дитини; у всіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, духовного і соціального розвитку дитини.

Частиною 1 ст. 27 цієї Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до вимог ст. 164 СК України підставами для позбавлення батьківських прав батьків є: якщо мати, батько не забрали дитину з полового будинку або іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України, даних у п. п. 15, 16 постанови № З від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто права на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не дають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу до осіб, які умисно не виконують батьківських обов'язків, а тому повинні бути вагомі підстави для вжиття саме цього заходу.

Як зазначено у ч. 4, ч. 5 та ч. 6 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, що стосуються справи.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Деснянської районної у місті Чернігові, затвердженого рішенням виконавчого комітету Деснянської районної у м. Чернігові ради від 26.03.2018 року № 60, орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно її малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5. Як вбачається із змісту даного висновку, матір хлопця - ОСОБА_3 вихованням та матеріальним утриманням ОСОБА_6 не займається, не цікавиться його життям, здоров'ям та успіхами у навчанні, матеріальної допомоги не надає. Згідно довідки Славутицької загальноосвітньої школи № 1 від 06.03.2018 року № 42/01-41, в якій з 01.09.2016 року по 09.08.2017 року навчався ОСОБА_6, вихованням та освітою хлопця займалися батько та бабуся, матір хлопця - ОСОБА_3 протягом навчального року відвідувала школу всього 4-5 разів, з вчителями вона не спілкувалася, не цікавилася успіхами та поведінкою сина. Згідно інформації Чернігівської загальноосвітньої школи № 3 від 14.03.2018 року № 39, в якій навчається ОСОБА_6, зазначено, що мати хлопця жодного разу в школі не з'являлась, класному керівнику не телефонувала, батьківські збори не відвідувала. Вихованням та матеріальним утриманням малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, займається його батько -ОСОБА_1, який піклується про сина та створив необхідні умови для його проживання і всебічного розвитку (а.с.183-184).

Згідно ч. 1 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток(ч.2). Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (ч. 3). Батьки зобов'язані поважати дитину (ч. 4).

У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, учасником якої є Україна, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Досліджені в судовому засіданні письмові докази та показання малолітнього свідка ОСОБА_6 свідчать про те, що відповідач ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню та утриманню своєї дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що є підставою для позбавлення її батьківських прав відносно дитини.

Так, в судовому засіданні з пояснень учасників справи, показань вищевказаного малолітнього свідка та досліджених документів встановлено, що відповідач ОСОБА_3 з часу проживання її малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з позивачем ОСОБА_1, тобто з серпня 2016 року, самоусунулася від виконання батьківських обов'язків по вихованню та утриманню дитини, не цікавилася його станом здоров'я, його навчанням, не відвідувала батьківські збори.

Доводи відповідача про те, що позивач чинив перешкоди у спілкуванні з дитиною, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Так, в судовому засіданні з наданих сторонами документів вбачається, що в період з 01 вересня 2016 року по 01 червня 2017 року син ОСОБА_6 навчався в Славутицькій загальноосвітній школі № 1. Проте, як зазначено у висновку органу опіки та піклування Деснянської районної в м.Чернігові ради, відповідач ОСОБА_15 відвідувала школу лише 4-5 разів, з вчителями не спілкувалась, не цікавилась успіхами і поведінкою сина. Проте що, ОСОБА_3 лише декілька разів відвідала школу підтвердив в судовому засіданні і сам малолітній свідок ОСОБА_6, а також підтвердив, що за весь час проживання з батьком матір не вітала його з днем народження, не купувала речі, лише приносила цукерки «Кіндер-сюрприз». Після того, як малолітній ОСОБА_6 був переведений до Чернігівської загальноосвітньої школи № 3 та переїхав разом з батьком проживати до м.Чернігова, відповідач ОСОБА_3 до обрання відносно неї запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тобто до 7 грудня 2017 року, не відвідувала його за місцем проживання, хоча їй відомо було місце проживання сина, про що вона зазначила в судовому засіданні. Із заявами до органу опіки та піклування виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області та до органу опіки та піклування Деснянської районної у м. Чернігові ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу її участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею ОСОБА_3 не зверталася, що нею не заперечувалося в судовому засіданні.

Наявність шість звернень ОСОБА_3 до Славутицького ВП Броварського ВП ГУ НП в Київській області протягом червня 2016 року - березня 2017 року не можуть свідчити про те, що позивач ОСОБА_1 чинив їй перешкоди у спілкуванні з дитиною, оскільки по прибуттю працівників поліції на місце виклику ОСОБА_15 від написання будь-яких заяв відмовлялась ( а.с. 134-140).

Таким чином, ОСОБА_3 за час проживання малолітнього сина ОСОБА_6 разом з батьком з серпня 2016 року не спілкувалася з ним, в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не піклувалася про його фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не виявляла інтересу до його внутрішнього світку.

Не виконувала відповідач і свого обов'язку щодо утримання дитини, передбаченого ст.180 СК України, не дивлячись на те, що згідно рішення Славутицького міського суду Київської області від 26 квітня 2017 року, яке набрало законної сили 09.05.2017 року, з неї стягнуто на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, аліменти в мінімальному розмірі, визначеному ч.2 ст.182 СК України. При цьому суд, визначаючи розмір аліментів врахував, що ОСОБА_3 не працювала, а перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років і отримувала державну допомогу по догляду за дитиною, але зазначені обставини не позбавляли можливості відповідача сплачувати аліменти на утримання сина в мінімальному розмірі, передбаченому ч.2 ст.182 СК України. Крім того, відповідач в судовому засіданні пояснила, що вона зареєстрована як фізична особа-підприємець і займалася підприємницької діяльністю, пов'язаною з наданням туристичних послуг, та за період з 2015 року по березень 2017 року мала дохід від підприємницької діяльності, але не надавала матеріальну допомогу сину, тому що його всім необхідним забезпечував батько. Також в судовому засіданні відповідач не заперечувала того, що за період з серпня 2016 року і до травня 2017 року вона отримувала аліменти від ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_6, в розмірі 1/6 частки від його доходу щомісяця згідно рішення Славутицького міського суду Київської області від 2 липня 2010 року у справі № 2-283/2010, не дивлячись на те, що син вже проживав з батьком і допомоги з отриманих за рішенням суду коштів сину не надавала, а використовувала їх для власних потреб. Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 26 квітня 2017 року у справі № 377/177/17 було звільнено ОСОБА_1 від сплати аліментів у розмірі 1/6 частки його заробітку( доходу) щомісяця на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зазначені обставини суд вважає винятковими обставинами в розумінні принципу 6 Декларації прав дитини, які дають підстави для висновку про наявність реального порушення прав дитини внаслідок неналежного виконання батьківських обов'язків відповідачем зі шкідливими наслідками для здоров'я та морального розвитку дитини.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на документи, які знаходяться в справі № 377/475/16-ц, провадження № 2/377/248/16 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Славутицької міської ради, за участю органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області, про визначення місця проживання дитини з батьком, та зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Славутицької міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір'ю, які свідчать на її думку про те, що вона виконувала обов'язки по вихованню сина до того часу, поки він проживав разом з нею, виходячи з такого.

Проживання малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком не звільняло його матір від обов'язку батьківського піклування про нього і виконання обов'язків щодо його виховання та розвитку, передбачених ст.150 СК України.

Натомість в судовому засіданні встановлено, що з серпня 2016 року, коли малолітній син сторін ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, почав проживати з батьком, відповідач не виконує батьківські обов'язки щодо виховання та утримання свого малолітнього сина.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що в інтересах дитини необхідно позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

За таких обставин стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати по оплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_3, батьківських прав відносно сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 704 гривні 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд Київської області. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлене 15 травня 2018 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька