Постанова № 74022537, 15.05.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 734/2437/17 Провадження № 22-ц/795/325/2018 Головуючий у I інстанції - Соловей В. В. Доповідач - Мамонова О. Є.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Мамонової О.Є.,

суддів: Бобрової І.О., Висоцької Н.В.,

із секретарями: Зіньковець О.О., Шкарупою Ю.В.

учасники справи:

позивач: Остерська квартирно-експлуатаційна частина (району),

представник позивача: Богданова Ірина Дмитрівна,

відповідач: ОСОБА_3,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Остерської квартирно-експлуатаційної частини (району) на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 05 січня 2018 року (рішення ухвалене о 12 год. 30 хв.) у справі за позовом Остерської квартирно-експлуатаційної частини (району) до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, -

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року Остерська квартирно-експлутаційна частина (району) (далі по тексту - Остерська КЕЧ) звернулась до суду з позовом, в якому, посилаючись на ст. 71, 72 ЖК УРСР, просила визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: квартира АДРЕСА_1.

Позов обґрунтовано тим, що з 15.12.1986 ОСОБА_3 зареєстрований у відомчому житлі МО України за вищевказаною адресою та є єдиним квартиронаймачем. У даному житлі відповідач певний період проживав, користувався усіма правами квартиронаймача. Проте з січня 2015 року він не вносить плату за користування жилим приміщенням (квартплата та комунальні послуги) та, за свідченнями свідків, встановлено, що він не проживає у квартирі більше дев'яти років. Тобто, відповідач добровільно залишив місце проживання, перешкод у проживанні йому ніхто не чинив, витрат по комунальних послугах та квартплаті відповідач не несе, місце його фактичного проживання невідоме.

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 05 січня 2018 року у задоволенні позову Остерської КЕЧ відмовлено.

В апеляційній скарзі Остерська КЕЧ просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неповне встановлення та дослідження обставин справи, неналежну оцінку зібраних доказів, порушення норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що факт тривалого непроживання відповідача в спірному житловому приміщенні без поважних причин підтверджений належними доказами. Посилання відповідача на те, що він доглядав за одиноким хворим батьком, який проживає в м. Мурманськ Російської Федерації, є безпідставним, оскільки батько не є одинокою людиною, а з ним мешкає його дочка, сестра ОСОБА_3 - ОСОБА_4

Заявник зазначає, що ОСОБА_3 понад дев'ять років не проживає в спірному жилому приміщенні, так як майже постійно мешкає в Сполучених Штатах Америки. Наголошує, що факт перебування відповідача за кордоном протягом тривалого часу підтверджено показаннями свідка ОСОБА_5, який в судовому засіданні пояснював, що відповідач перебував у Чікаго.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача Богданової І.Д., яка підтримала апеляційну скаргу та просила скасувати рішення суду першої інстанції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у задоволенні позову Остерської КЕЧ, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 є колишнім військовослужбовцем, продовжує користуватись спірним житлом, іншого житла не має, а періодична відсутність за місцем проживання викликана поважними причинами. Визнання ОСОБА_3 особою, що втратила право на користування жилим приміщенням, - квартирою АДРЕСА_1, становитиме для нього надмірний тягар, зробить його безпритульним та порушить його конституційне право на повагу до житла, а також вплине на його приватне та сімейне життя, на його права та законні інтереси.

Однак погодитись з такими висновками районного суду не може апеляційний суд, через їх невідповідність обставинам справи, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

Судом по справі встановлено, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем запасу, має 21 рік вислуги, у липні 2006 року звільнений з військової служби у запас у зв'язку із скороченням штатів (а.с. 119-130, 165-139).

З поквартирної картки форми «Б» вбачається, що ОСОБА_3 з 15.12.1986 зареєстрований у АДРЕСА_1 (а.с. 83). На даний час він є наймачем вказаної квартири, будь-які інші особи в ній не зареєстровані (а.с. 5).

Спірна квартира належить до житлового фонду Міністерства оборони України та перебуває на балансі Будинкоуправління № 1 Остерської КЕЧ (а.с. 105, 204).

Згідно довідки Будинкоуправління № 1 Остерської КЕЧ за № 122 від 20.07.2017 ОСОБА_3 станом на 01.07.2017 має заборгованість з квартплати та комунальних послуг в сумі 7 247,11 грн та з 01.01.2015 коштів на оплату квартплати та комунальних послуг не надходило (а.с. 6, 171).

Згідно акту обстеження житлового приміщення АДРЕСА_1 від 20.07.2017 комісією Остерської КЕЧ за участі свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 встановлено, що громадянин ОСОБА_3 не проживає у даній квартирі близько дев'яти років (а.с. 7-10).

З довідки № 248 від 20.12.2017 вбачається, що у спірній квартирі за заявою квартиронаймача ОСОБА_3 у 2014 році було опломбовано водо- та газопостачання; відновлення (розпломбування) водопостачання відбулося 20.09.2017 за його заявою від 18.09.2017 (а.с. 73-74).

Як зазначено у довідці Будинкоуправління № 1 Остерської КЕЧ № 33 від березня 2018 року станом на 01.09.2017 за квартиронаймачем ОСОБА_3 рахувалась заборгованість з квартплати та опалення (період з 01.12.2012 по 31.08.2017) в сумі - 7 456,24 грн, яка була сплачена квартиронаймачем 22.09.2017 (а.с. 47, 201). Також вказано, що водопостачання та енергопостачання було відсутнє з 28.11.2012 по 20.09.2017.

За довідкою Будинкоуправління № 1 Остерської КЕЧ № 32 від 16.03.2018 станом на 01.03.2018 ОСОБА_3 має заборгованість з квартплати та комунальних послуг в сумі 922,50 грн (а.с. 200).

13 вересня 2017 року у даній справі було ухвалене заочне рішення, яким позов Остерської КЕЧ (району) було задоволено та визнано ОСОБА_3 таким, що втратив право користування спірною квартирою.

5 жовтня 2017 року ОСОБА_3 звернувся із заявою про перегляд заочного рішення (а.с. 37-39), у якій, а пізніше і у запереченні на позов (а.с. 38-42), вказував, що протягом останніх двох років він дійсно час від часу був змушений виїжджати за межі України і доглядати за своїм батьком ОСОБА_9, який мешкає в м. Мурманськ Мурманської обл. і який є інвалідом ІІІ групи та потребує постійного стороннього догляду, посилаючись на довідку серії МСЭ № 0749021, згідно якої ОСОБА_9 встановлена третя група інвалідності, та на довідку Мурманської міської поліклініки № 1 від 18.10.2017, згідно якої ОСОБА_9 потребує стороннього догляду (а.с. 40-41, 52). У зв'язку із зазначеним проживати у квартирі постійно не має можливості саме з поважних причин. Крім того, посилався на те, що спірна житлова квартира була надана йому для постійного проживання, іншого житла він не має.

Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 13 листопада 2017 року заочне рішення від 13 вересня 2017 року було скасовано.

Стаття 71 ЖК УРСР встановлює загальні правила збереження житлового приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.

За змістом цієї статі при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках: 1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; перебування на військовій службі прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби - протягом перших п'яти років перебування на дійсній військовій службі (у редакції ст. 71 ЖК УРСР станом на день виникнення спірних правовідносин); 2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання; 3) влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. 4) виїзду у зв'язку з виконанням обов'язків опікуна чи піклувальника, наданням батькам-вихователям житлового будинку або багатокімнатної квартири для створення дитячого будинку сімейного типу - протягом усього часу виконання таких обов'язків; 5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей-інвалідів, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги - протягом усього часу перебування в них; 6) виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі - протягом усього часу перебування в ньому; 7) взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.

У випадках, передбачених пунктами 1 - 7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті.

Відповідно до ст. 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

Як роз'яснено у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з'ясувати причини відсутності відповідача понад установлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, в осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Отже з аналізу статей 71, 72 ЖК УРСР вбачається, що при вирішенні питання про втрату права користування житловим приміщенням з'ясуванню підлягає як термін відсутності, так і поважність причин такої відсутності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 цього Кодексу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК).

Аналізуючи надані сторонами докази в їх сукупності колегія суддів вважає, що позивачем доведено факт непроживання ОСОБА_3 у спірному жилому приміщенні з 2015 року без поважних причин, а тому висновок районного суду про те, що періодична відсутність за місцем проживання викликана поважними причинами є помилковим та не підтвердженим матеріалами справи.

Зокрема, апеляційним судом взято до уваги, що у спірній квартирі з 2014 року по 20.09.2017, тобто три роки підряд, було опломбовано водо- та газопостачання, що унеможливлює факт проживання у даній квартирі; з 01.01.2015 від відповідача не надходили кошти на оплату квартплати та комунальних послуг, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 7 456,24 грн. Відновлення водопостачання відбулося за заявою відповідача 20.09.2017, а погашення боргу з квартплати та комунальних послуг в сумі 7 456,24 грн здійснено 22.09.2017, тобто після пред'явлення позову до суду та ухвалення заочного рішення у справі.

На запит апеляційного суду щодо надання інформації про перетинання державного кордону України відповідачем за період з 01.01.2010 по 10.12.2017 Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України повідомлено, що ОСОБА_3 12.09.2017 в'їхав до України (а.с. 217). Водночас у даній відповіді зазначено, що іншої інформації в базі даних не виявлено та відповідно до п. 29 Положення про базу даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» інформація у базі даних осіб щодо відомостей про громадян України, іноземців та осіб без громадянства зберігається протягом п'яти років. Таким чином, з аналізу наданої інформації вбачається, що на протязі останніх п'яти років до в'їзду в Україну ОСОБА_3 перебував за її межами.

Враховуючи вказані письмові докази, апеляційним судом не можуть бути прийняті до уваги показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_5, які у суді першої інстанції стверджували, що відповідач періодично проживав у спірній квартирі.

Також, зважаючи на вищевикладену інформацію Державної прикордонної служби України, спростовуються твердження відповідача про те, що протягом останніх двох років він час від часу був змушений виїжджати до Росії з метою догляду за своїм батьком ОСОБА_9, який має інвалідність та потребує стороннього догляду.

Посилання відповідача на те, що спірна квартира була надана йому для постійного проживання, іншого житла він не має, а тому не може бути виселений, апеляційний суд не приймає до уваги, зважаючи на те, що ОСОБА_3 понад шість місяців відсутній без поважних причин у наданому йому для постійного проживання жилому приміщенні, що у відповідності до ст. 71, 72 ЖК УРСР є підставою для визнання його таким, що втратив право користування квартирою, що не є тотожним поняттю «виселення».

Крім того, апеляційний суд зважає на те, що всі поштові відправлення з процесуальними документами, повістками про виклик до суду, тощо, направлені на адресу спірної квартири, повернулись неврученими за закінченням терміну зберігання, що також вказує на відсутність відповідача за вказаною адресою. На судові засідання апеляційного суду відповідач не з'являвся, хоча апеляційним судом були використані всі можливі засоби повідомлення останнього про дату, час і місце розгляду справи (а.с. 183а, 183б, 186-187, 206а-207, 212-216, 220), у тому числі шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 223-224). Така поведінка відповідача говорить про те, що після ухвалення рішення судом першої інстанції він не виявляє інтересу до спірного житла, про що також свідчить і виникнення нової заборгованості (за період з вересня 2017 року по березень 2018 року) по оплаті за житлово-комунальні послуги.

Враховуючи, що доказів на підтвердження поважності причин відсутності ОСОБА_3 у спірному житловому приміщенні матеріали справи не містять, домовленості між сторонами щодо тривалості не проживання відповіда не було, заяв від відповідача про продовження наймодавцем чи судом строку непроживання не надходило, перешкод у проживанні в квартирі йому ніхто не чинив, позовні вимоги Остерської квартирно-експлутаційної частини (району) про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: квартира АДРЕСА_1, ґрунтуються на положеннях ст. 71, 72 ЖК України та підлягають задоволенню.

Виходячи з викладеного, рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 05 січня 2018 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги із ОСОБА_3 на користь Остерської КЕЧ підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, понесені нею за розгляд справи судом першої інстанції в сумі 1 600 грн та за апеляційний розгляд справи в сумі 2 400 грн, а всього разом - 4 000 грн.

Керуючись ст.ст. 71, 72 ЖК України, ст.ст. 367, 374, 376 ч. 1 п. 3, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Остерської квартирно-експлуатаційної частини (району) - задовольнити.

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 05 січня 2018 року - скасувати.

Позов Остерської квартирно-експлуатаційної частини (району) (код ЄДРПОУ - 07807645, адреса: вул. Ювілейна, 3, смт. Десна, Козелецький р-н, Чернігівська обл.) - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт серії НОМЕР_1, виданий 13 червня 1996 року Козелецьким РВ УМВС України в Чернігівській області, адреса: АДРЕСА_1.), таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: квартира АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Остерської квартирно-експлуатаційної частини (району) 4 000 (чотири тисячі) грн у відшкодування судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 травня 2018 року.

Головуючий:Судді: