Вирок № 74019118, 16.05.2018, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/10442/17

Провадження № 1-кп/727/41/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2018 року Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді Чебан В.М.

при секретарі Меренчук Р.Ю.

за участю прокурора Стефаник М.М.

за участю захисника ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чернівці матеріали кримінального провадження за обвинувальним актом щодо:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, раніше судимого: вироком Заводського районного суду міста Дніпродзержинськ Дніпропетровської області від 22.06.2012 року за ч.1 ст.289 КК України до покарання у вигляді 3-х років обмеження волі, на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік; згідно постанови Заводського районного суду міста Дніпродзержинськ Дніпропетровської області від 12.10.2012 року, випробувальний термін скасовано та направлено ОСОБА_2 в місця відбування покарання; вироком Самарського районного суду міста Дніпропетровськ від 29.09.2014 року за ч.2 ст.390 КК України до покарання у вигляді 1 рік 3 місяці обмеження волі, на підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання приєднано частину не відбутого покарання згідно вироку Заводського районного суду міста Дніпродзержинськ від 22.06.2012 року за ч.1 ст.289 КК України та остаточно призначено міру покарання у вигляді 1 року 4-х місяців обмеження волі; ухвалою Самарського районного суду міста Дніпропетровськ від 02.06.2014 року скорочено наполовину не відбутий термін на підставі ст.6 Закону України «Про амністію» від 08.04.2014 року; звільненого з місць відбування покарання 23.11.2015 року по відбуттю терміну покарання, -

за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.289, ч.1 ст.191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Так, 29.09.2017 року біля 04:00 год., ОСОБА_2, перебуваючи в м.Чернівці, вул.Південно-Кільцева, 11, навпроти під’їзду №4, помітив автомобіль марки «ВАЗ 2105», 1986 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3. Після цього у ОСОБА_2 виник умисел на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом, після чого останній почав реалізовувати свій злочинний умисел та відчинивши передні ліві двері проник до салону вказаного автомобіля, де за допомогою ключа, який знаходився в замку запалення завів двигун, виїхав з двору вказаного будинку та поїхав на вказаному автомобілі за адресою: м.Чернівці, вул.Заболотівська, 5, де його і залишив, чим своїми умисними діями завдав потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 15 000 грн.

Окрім того, 20.10.2017 року біля 16:00 год., ОСОБА_2 під приводом проведення ремонтних робіт та за згоди потерпілого гр. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, отримав належний останньому автомобіль марки «ВАЗ 2105», 1986 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1. Отримавши ввірений йому автомобіль та провівши роботи по його ремонту, у ОСОБА_2 виник умисел на привласнення вказаного автомобіля, який він в подальшому використовував у власних цілях з 20.10.2017 року по 22.10.2017 року. В подальшому, ОСОБА_2, 23.10.2017 року розтратив ввірений йому потерпілим ОСОБА_3 автомобіль марки «ВАЗ 2105», 1986 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, шляхом здачі вказаного автомобіля на металобрухт за адресою: м.Чернівці, вул.Хотинська, 43-Лугова, за що отримав гроші в сумі 4000 грн., чим своїми умисними діями завдав потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 20000 грн.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину визнав повністю. Пояснив, що з потерпілим раніше був знайомий. Вказав суду, що у вересні 2017 року у нього були фінансові проблеми. Проходячи по вул.Південно-Кільцевій він побачив автомобіль потерпілого, який був відчинений та ключ від авто був у замку запалення. Він завів автомобіль та поїхав у своїх справах. Авто залишив собі. Приблизно через місяць він виїхав на вказаному автомобілі та був зупинений поліцейськими. Автомобіль у нього забрали. Потім потерпілий віддав йому це авто для проведення ремонту. Разом з тим, вказав. що на його думку автомобіль занадто старий, а тому вартість ремонту перевищувала б вартість автомобіля. З огляду на наведене, він відвіз автомобіль на вул.Лугову та здав на металобрухт, за що отримав кошти в сумі 4000 грн. Ствердив, що матеріальну шкоду потерпілому на даний час повністю відшкодував. У вчиненому розкаюється, просить суд його суворо не карати, врахувати ту обставину, що його співмешканка на даний час вагітна.

Показання ОСОБА_2 відповідають фактичним обставинам обвинувачення і учасниками процесу не оспорюються.

Потерпілий ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, однак спрямував до суду заяву, згідно якої вказує, що на даний час матеріальна шкода йому обвинуваченим повністю відшкодована, до обвинуваченого ніяких претензій не має, міру покарання обвинуваченого залишає на розсуд суду.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

ОСОБА_2 погодився на скорочений порядок судового слідства, без дослідження будь-яких доказів, крім його особистого допиту та вивчення матеріалів кримінального провадження, які характеризують його, як особу, пояснивши, що рішення його добровільне і наслідки, передбачені ч. 3 ст. 349 КПК України йому зрозумілі.

З'ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази треба дослідити та порядок їх дослідження, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорюються доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками кримінального провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд вважає, що дії ОСОБА_2 органами досудового розслідування за ч.2 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно та за ч.1 ст.191 КК України, як привласнення та розтрата чужого майна, яке було ввірене особі, кваліфіковані правильно.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, суд враховує, що скоєні обвинуваченим злочини відповідно до ст.12 КК України належать до категорії злочинів середньої тяжкості та тяжких злочинів.

Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що він є особою раніше судимою, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, зареєстрований у лікаря-нарколога з 05.10.2017 року з діагнозом гостра алкогольна інтоксикація, по місцю колишнього проживання характеризується позитивно.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне повне відшкодування спричиненої матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_3

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Таким чином, враховуючи те, що обвинувачений винним себе визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочинів; приймаючи до уваги те, що завдана злочином матеріальна шкода відшкодована в повному обсязі та потерпілий до обвинуваченого претензій ні матеріального ні морального характеру не має, а також враховуючи невелику вартість автомобіля, суд приходить до висновку, що до обвинуваченого ОСОБА_2 можливо застосувати вимоги ст.69 КК України та призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.2 ст.289 КК України, а саме у вигляді 4-х років позбавлення волі без конфіскації майна.

Разом з тим, враховуючи той факт, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисного корисливого злочину, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 та призначення йому покарання не можливе без реального відбування покарання, підстав для застосування до ОСОБА_2 вимог ст.ст.75, 76 КК України – немає.

Також в порядку ст. 100 КПК України підлягає вирішенню доля речових доказів.

Керуючись ст.ст. 100, 368 - 370, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.191, ч.2 ст.289 КК України і призначити йому покарання:

за ч.1 ст.191 КК України у вигляді 1-го року 6-ти місяців позбавлення волі;

за ч.2 ст.289 КК України із застосуванням вимог ст.69 КК України у вигляді 4-х років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити до відбуття ОСОБА_2 покарання у вигляді 4-х років позбавлення волі без конфіскації майна.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити тримання під вартою. Строк покарання рахувати з моменту затримання, а саме з 17 березня 2018 року.

Речовий доказ по кримінальному провадженню, а саме: «ДВД» диск, який згідно постанови слідчого від 10.10.2017 року визнаний речовим доказом по кримінальному провадженню та зберігається в матеріалах кримінального провадження – залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Чернівецької області протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Чернівці.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Чебан В.М.