Постанова № 74018438, 15.05.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 686/20083/17

Провадження № 22-ц/792/748/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Костенка А.М.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю: представника позивача Жмуцької А.Г.,

відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Хмельницького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_5 про стягнення коштів за апеляційною скаргою Хмельницького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2018 року,

встановив:

У жовтні 2017 року Хмельницький міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Центр зайнятості) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення коштів.

Центр зайнятості зазначив, що з 3 травня 2011 року до 30 січня 2012 року ОСОБА_5 перебував на обліку як безробітний та отримував відповідне матеріальне забезпечення. Згодом з'ясувалося, що з 28 лютого 2011 року відповідачу була призначена пенсія за віком на пільгових умовах, а тому він не мав права на допомогу по безробіттю. ОСОБА_5 навмисно приховав інформацію про отримання пенсії, внаслідок чого йому безпідставно виплачено грошові кошти в сумі 12 364 грн 73 коп. На теперішній час ОСОБА_5 відмовляється повернути ці кошти.

За таких обставин Центр зайнятості просив суд стягнути з ОСОБА_5 на свою користь 12 364 грн 73 коп.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2018 року в позові відмовлено.

Суд виходив з того, що право ОСОБА_5 на пенсію за віком підтверджено судовим рішенням від 25 липня 2013 року, тобто вже після припинення виплати допомоги по безробіттю, а тому набуті відповідачем кошти не підлягають поверненню.

В апеляційній скарзі Центр зайнятості просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_5 безпідставно набув грошові кошти внаслідок власної недобросовісності, тому ці кошти слід стягнути з останнього.

ОСОБА_5 подав відзив на апеляційну скаргу, який обґрунтовано тим, що допомога по безробіттю виплачена йому правомірно, у зв'язку з чим ці кошти не підлягають поверненню.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Суд першої інстанції встановив обставини справи повно та правильно, проте висновки з установлених обставин зроблено ним неправильно. Також суд не застосував закон (ст. 2 Закону України від 1 березня 1991 року №803-ХІІ «Про зайнятість населення» (далі - Закон №803-ХІІ), ст.ст. 7, 13, 83 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-ХІІ)), який підлягав застосуванню, та неправильно витлумачив норми ст. 1215 ЦК України, ст. 36 Закону України від 2 березня 2000 року №1533-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі - Закон №1533-ІІІ).

У зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального права оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд має змінити розподіл судових витрат.

Встановлено, що з 3 травня 2011 року до 30 січня 2012 року ОСОБА_5 перебував на обліку в Центрі зайнятості як безробітний та отримав допомогу по безробіттю в сумі 12 364 грн 73 коп.

На виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2013 року Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому призначило ОСОБА_5 пенсію за віком на пільгових умовах як працівнику, зайнятому на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, з 28 лютого 2011 року.

Зазначені обставини визнані сторонами та підтверджуються письмовими доказами у справі.

Відповідно до ч. 1, п. «г» ч. 3 ст. 2 Закону №803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Не можуть бути визнані безробітними громадяни, які мають право на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах, на пенсію за вислугу років та скористалися цим правом або досягли встановленого законом пенсійного віку.

Частиною 1 статті 6 Закону №1533-ІІІ встановлено, що право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Одним із видів забезпечення є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності (ч. 1 ст. 7 Закону №1533-ІІІ).

В силу ч.ч. 2, 3 ст. 36 Закону №1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом «б» ч. 1 ст. 13 Закону №1788-ХІІ (в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено підстави для набуття права на пенсію за віком на пільгових умовах працівниками, зайнятими повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Таке право працівники набували за результатами атестації робочих місць, зокрема чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону №1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

За загальним правилом пенсії призначаються з дня звернення за пенсією (ч. 1 ст. 83 Закону №1788-ХІІ).

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цей вид зобов'язань породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі підстави відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню, зокрема, не підлягає поверненню соціальна допомога та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування.

Разом із тим, названа норма встановлює два виключення із загального правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

При цьому правильність виконання розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

З матеріалів справи вбачається, що 28 лютого 2011 року, тобто з часу звернення ОСОБА_5 до органу Пенсійного фонду України за призначенням пенсії, останній набув право на пенсію за віком на пільгових умовах. Це право позивача підтверджено постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2013 року (а.с. 16-17).

Скориставшись правом на пенсію, у період з 3 травня 2011 року до 30 січня 2012 року відповідач не міг набути статусу безробітного та одержувати відповідне соціальне забезпечення, а одержана ним у цей період допомога по безробіттю в сумі 12 364 грн 73 коп. є безпідставно набутими коштами.

Чинне законодавство (ч. 2 ст. 36 Закону №1533-ІІІ) зобов'язує застрахованих осіб, які є безробітними, своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм соціальної допомоги. Саме у такий спосіб страховик може отримати інформацію щодо осіб, які мають право на матеріальне забезпечення.

Достовірно знаючи про своє право на пенсію та захищаючи це право в суді, 4 травня 2011 року ОСОБА_5 подав до Центру зайнятості заяву про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю (а.с. 10). В цій заяві позивач зазначив неправдиві відомості, зокрема про те, що він не має права на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах.

У такий спосіб ОСОБА_5 проявив недобросовісність, яка є підставою для повернення ним позивачеві безпідставно одержаних коштів.

Не врахувавши вказаних обставин і норм чинного законодавства, суд першої інстанції помилково виходив з того, що позов Центру зайнятості є безпідставним.

Посилання ОСОБА_5 на те, що допомога по безробіттю виплачена йому правомірно, у зв'язку з чим ці кошти не підлягають поверненню, суперечать доказам у справі.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що позов Центру зайнятості підлягає задоволенню. З ОСОБА_5 на користь позивача слід присудити 12 364 грн 73 коп. безпідставно одержаної допомоги по безробіттю.

У зв'язку з цим на ОСОБА_5 має бути покладений судовий збір: 1 600 грн - за розгляд справи в суді першої інстанції, 2 400 грн (1600х150%) - за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Хмельницького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 (місце проживання - 29009, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) на користь Хмельницького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України (місцезнаходження - 29007, місто Хмельницький, вулиця Пилипчука, 17/1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 14169903) 12 364 грн 73 коп. безпідставно одержаної допомоги по безробіттю та 2 400 судового збору за подання апеляційної скарги, а всього - 14 764 грн 73 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 (місце проживання - 29009, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) на користь держави (отримувач: Управління Державної казначейської служби України у Хмельницькому районі, код отримувача (ЄДРПОУ) 38045535, р/р 31212206700490 в ГУДКСУ у Хмельницькій області, МФО 815013; призначення платежу: *;101; судовий збір, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області, код класифікації доходів 22030101) 1 600 грн судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 травня 2018 року.

Судді: /підпис/ О.І. Ярмолюк

/підпис/ Л.М. Грох

/підпис/ А.М. Костенко

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк

Головуючий у першій інстанції - Мазурок О.В.

Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 3