Постанова № 74016708, 15.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Постанова

Іменем України

15 травня 2018 року

м. Харків

справа № 626/1789/15-ц

провадження № 22-ц/790/1777/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Кругової С.С.,

суддів Маміної О В., Пилипчук Н.П.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2

відповідач - ОСОБА_3

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дитину, що продовжує навчання, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 17 березня 2016 року ухвалене суддею Константиновим Д.С., -

в с т а н о в и в :

У серпні 2015 року позивач звернулася до суду з позовом, який у 2016 році уточнив і просив стягнути запропоновані відповідачем аліменти на його утримання який продовжує навчання у Київському університеті культури у розмірі 1/5 частини від всіх видів заробітку (доходу).

Позов мотивований тим, що позивач є рідним сином відповідача ОСОБА_3, після досягнення повноліття продовжує проживати з матір'ю, не одружений і не працює, навчається на денній формі навчання у Київському університеті культури.

До досягнення повноліття відповідач за рішенням Красноградського районного суду сплачував аліменти на користь матері на утримання сина, а після повноліття добровільно надавати допомогу відмовився.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 17 березня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3, тимчасово не працюючого аліменти в розмірі 1/6 частини від усіх його видів заробітку, щомісячно, на період навчання сина в Київському університеті культури, починаючи з 17.08.2015 року по 30.06.2018 року, але не більше ніж до досягнення ним 23 років. Допустити негайне виконання рішення у справі про стягнення аліментів у межах платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_3, тимчасово не працюючого судовий збір на користь держави в сумі 551,20 грн.

Рішення мотивоване тим, що суд врахував, що відповідач є працездатною людиною, який має змогу працевлаштуватися і надавати допомогу своєму сину, який навчається на контрактній основі денної форми навчання, у зв"язку з чим не має змоги працювати, стипендію не отримує, суд вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку щомісячно на період навчання сина в Київському університеті культури, починаючи з 17.08.2015 року по 30.06.2018 року, але не більше ніж до досягнення ним 23 років.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не було надано суду доказів того, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу своєму сину.

Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно посилався на те, що відповідач є працездатною людиною та має змогу працевлаштуватися для надання допомоги сину.

Вважає, що висновки суду ґрунтуються на припущеннях та не відповідають вимогам закону. Рішення суду вважає, незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з грубим порушенням норм матеріального права.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 згідно свідоцтва про народження є сином відповідача ОСОБА_3 (а.с.7).

Відповідно довідки від 07.09.2015 ОСОБА_2 є студентом денної форми навчання на контрактній основі Київського університету культури з 01.09.2014 по 30.06.2018 (а.с.17).

Відповідно договору про підготовку фахівця з вищою освітою від 18.08.2014 сума дол. Сплати за семестр навчання становить 9000 грн (а.с. 7-8).

Відповідно до статті 199 СК України, якщо повнолітній син продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

У зазначеній нормі права законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.

Частиною другою статті 199 СК України встановлено, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Згідно з частини першої статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітнього сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.182 СК України (з урахуванням змін від 17.05.2017 року), при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

У п. 20 постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Будь-яких належних доказів про відсутність можливості у відповідача сплачувати аліменти сину, який продовжує навчання, матеріали справи не містять.

З урахуванням зазначених норм права, враховуючи обставини справи, зокрема те, що у відповідача відсутні будь-які обставини наведені у ст. 182 СК України, беручи до уваги спроможність відповідача надавати матеріальну допомогу своєму синові, який продовжує навчання, колегія суддів Апеляційного суду Харківської області приходить до висновку, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів є достатнім, що відповідатиме принципам розумності та справедливості.

Отже, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи судом першої інстанції фактичні обставини справи були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження наданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права при ухваленні рішення не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції, колегія суддів не вбачається.

Системно аналізуючи норми матеріального права та надані сторонами докази, судова колегія вважає, що аргументи викладені в апеляційній скарзі відповідача, а саме, що він не має можливості надавати матеріальну допомогу сину, який продовжує навчання, не заслуговують на увагу, оскільки утримання дитини потребує витрат.

Матеріали справи не містять доказів неспроможності відповідача на час розгляду справи надавати матеріальну допомогу сину, яка обумовлена поважними причинами.

Аргументи відповідача, що він є безробітнім, не має доходів, знаходиться в тяжкому матеріальному становищі не підтверджені жодним доказом, тобто не доводять необхідність звільнення відповідача від сплати аліментів сину, який продовжує навчання. Законодавець не передбачає такі підстави, які залежать виключно від волевиявлення самого відповідача.

У відповідності з вимогами ст.191 Сімейного кодексу аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 17 березня 2016 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. В силу ст.389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий С.С. Кругова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук

Повний текст постанови складено 15 травня 2018 року