Ухвала суду № 74016635, 14.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Апеляційне провадження № 11сс/790/801/18 Слідчий суддя: Шаренко С.Л.

Справа № 640/17868/17 Доповідач: Цілюрик В.П.

Категорія ст. 193 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Цілюрика В.П.,

суддів - Курила О.М., Чопенка Я.В.,

за участю секретаря - Ілюхіної К.А.,

прокурора - Коптєва Я.Д.,

захисника - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 5 травня 2018 року, якою задоволено клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 12017220490003967 та застосовано до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою слідчого судді клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12017220490003967 було задоволено та застосовано до ОСОБА_2, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 01.07.2018 року та визначено заставу в розмірі 264 300 гривень, що становить 150 прожиткових мінімумів для працездатної особи. Слідчий суддя, посилаючись на наявність обгрунтованої підозри та ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та обставини, дійшов висновку про неможливість застосування іншого більш м’якого запобіжного заходу. Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник підозрюваного подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 5 травня 2018 року скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого. Захисник в апеляційній скарзі посилається на те, що ймовірний ризик переховування не може оцінюватися виключно з підстав суворості можливого покарання, так як спроб переховування підозрюваний не вчиняв. Вказує, що підозрюваний вину визнає, своїми діями допомагає слідству, тому жодних дій, які б свідчили про здійснення впливу на свідків та потерпілих не було. Вважає, що необгрунтованим є посилання слідчого щодо можливості підозрюваного перешкоджати слідству, оскільки відносно іншого підозрюваного обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який також визнає вину у вчиненому. Слідчим суддею не було враховано, що ОСОБА_2 під час вчинення правопорушень залишався біля будинків та спостерігав за обстановкою, тобто фактично він не пошкоджував вікна, не проника до приміщень, тому посилання на те, що підозрюваний може продовжити такі діяння є безпідставними. Вказує на те, що кримінальні правопорушення були вчинені у нічний час, тому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби цілком міг запобігти можливості вчинення таких дій. Слідчий суддя не вивчив можливості застосування більш м’якого запобіжного заходу. Зазначає, що в ухвалі не вказано про те, що підозрюваний був офіційно працевлаштований протягом тривалого часу. На час затримання ОСОБА_2 також працював, але без укладення трудового договору. Має дружину, на його утриманні перебуває непрацездатний батько та дитина дружини. ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягався. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог апелянта. З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Київського ВП ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження за № 12017220490003967 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. 03.05.2018 року в порядку ст. 208 КПК України був затриманий ОСОБА_2, якому 04.05.2018 року було повідомлено про підозру у вчиненні вказаного правопорушення, а саме у тому, що в період часу з 19-00 годин 20.10.2017 року до 08-00 23.10.2017 року, ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою та в групі з раніше знайомим йому ОСОБА_3 з метою вчинення крадіжки чужого майна прибули до приміщення офісу туристичної фірми ТОВ «Спутник», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Гіршмана, 14, де здійснює свою підприємницьку діяльність ОСОБА_4. Реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна з приміщення вказаного офісу, ОСОБА_5 шляхом пошкодження металевого ролета та віджиму металопластикового вікна проник до приміщення офісу ТОВ «Спутник», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Гіршмана, 14, а ОСОБА_2 залишився біля вказаного будинку спостерігати за навколишньою обстановкою, щоб в разі виникнення небезпеки попередити співучасника, де продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, таємно викрав чуже майно, що належить ОСОБА_4, а саме металевий сейф, в якому знаходились грошові кошти в сумі 90000 гривень та 2500 євро. Заволодівши вищезазначеним майном, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 залишили місце вчинення злочину, обернувши викрадене на свою користь і розпорядившись ним у подальшому на власний розсуд, чим спричинили потерпілій ОСОБА_4 майнову шкоду на загальну суму, згідно з курсом НБУ станом на 23.10.2017 року, 168 400 гривень. Крім того, 03.05.2018 року, близько 03.40 ОСОБА_2, діючи повторно, за попередньою змовою та в групі з раніше знайомим йому ОСОБА_3 з метою вчинення крадіжки чужого майна прибули до фітнес клубу «Лабіринт», орендованого ФОП ОСОБА_6 та розташованого за адресою: м. Харків, вул. Чернишевського, 90. Реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_5 шляхом віджиму металопластикового вікна, проник до приміщення фітнес клубу «Лабіринт», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Чернишевського, 90, а ОСОБА_2 залишився біля вказаного будинку спостерігати за навколишньою обстановкою, щоб в разі виникнення небезпеки попередити співучасника, де продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, таємно викрав чуже майно, що належить потерпілій ОСОБА_6 а саме металевий сейф, в якому знаходились грошові кошти в сумі 900 гривень. Заволодівши вищезазначеним майном, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 залишили місце вчинення злочину, обернувши викрадене на свою користь і розпорядившись ним у подальшому на власний розсуд, чим спричинили потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 900 гривень. Згідно вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Обгрунтованість повідомленої підозри стороною захисту не спростовується, оскільки підозрюваний визнав вину у вчиненому. Апеляційний суд вважає доведеними органом досудового розслідування ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, визначені у клопотанні, враховуючи, що ОСОБА_2 обгрунтовано підозрюється у вчиненні двох епізодів корисливого злочину, крім того, в цьому кримінальному провадженні про підозру повідомлено і іншому учаснику. З фотокопії трудової книжки встановлено, що з 31.01.2018 року ОСОБА_2 офіційно не працевлаштований. Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів не вбачає підстав для застосування більш м’якого запобіжного заходу, оскільки характер злочинів, у яких підозрюється ОСОБА_2, вчинених у групі з іншою особою за попередньою змовою, свідчить про неможливість в даному випадку застосування іншого запобіжного заходу, а доводи захисника щодо міцності соціальних зв’язків підозрюваного в даному випадку враховуючи кількість епізодів крадіжок, у вчиненні яких підозрюється останній, не є достатньою гарантією його належної процесуальної поведінки. Разом з цим, визначаючи розмір застави в даному кримінальному провадженні, слідчий суддя вийшов за межі, визначені п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, при цьому не навівши жодних обставин, які б свідчили про виключність даного випадку. У клопотанні про застосування запобіжного заходу слідчий взагалі не просив визначати розміру застави, обставин, які передбачені в абзаці 2 частини 5 статті 182 КПК України не зазначив, а ухвала слідчого судді не містить обґрунтувань, що застава у межах, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити виконання підозрюваним, покладених на нього обов’язків. Враховуючи, що ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, як встановлено при розгляді апеляційної скарги він повністю визнав вину та співпрацює зі слідством, відповідно до змісту повідомленої йому підозри його дії менш активні, ніж іншого співучасника злочинів, тому апеляційний суд вважає що розмір визначеної слідчим суддею застави є безпідставним, та можливо визначити заставу в межах п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 140 960 гривень.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 5 травня 2018 року стосовно ОСОБА_2 скасувати в частині визначення розміру застави та постановити в цій частині нову ухвалу, якою визначити заставу в розмірі 140 960 грн, що дорівнює 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

В решті вказану ухвалу залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: