Постанова № 74016589, 14.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року м. Харків

Справа № 639/5960/17

Провадження № 22-ц/790/3035/18

Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Колтунової А.І., Пилипчук Н.П.,

секретаря Кучер Ю.Ю.,

Учасники справи :

Позивач: ОСОБА_1,

Відповідач: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

Третя особа: Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові

апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Харкова від 4 квітня 2018 року, постановлену суддею Гаврилюк С.М.,

за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням подальших уточнень просив визнати право на відшкодування коштів банківського вкладу, який розміщений на рахунку НОМЕР_1, відкритий на ім'я ОСОБА_1 НОМЕР_2 50000 грн. у ПАТ «Банк Михайлівський», за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд); зобов'язати Уповноважену особу Фонду надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1, як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; судові витрати покласти на співвідповідачів; зобов'язати Фонд внести зміни до вказаного загального реєстру вкладників шляхом включення інформації про позивача та стягнути на його користь кошти у розмірі 50000 грн.; стягнути солідарно з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду на користь ОСОБА_1: грошову суму у розмірі 1516 грн., в якості 3% річних, інфляційні втрати за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі ч.2ст.625 ЦК України; стягнути суму пені в розмірі 3% вартості послуги за кожен день прострочення повернення вкладу, що складає 555000 грн..

Представник Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про закриття провадження у вказаній справі, оскільки справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

В обґрунтування клопотання посилався на те, що для правовідносин, що виникають під час здійснення тимчасової адміністрації, а в подальшому і ліквідації, у банку, пріоритетними є норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно якого тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та його ліквідатором є Фонд, який в свою чергу є юридичною особою публічного права. Тому відповідно до положень КАС України вказаний спір є публічно-правовим і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Крім того, позови подані до посадових осіб Фонду, вважаються поданими проти Фонду, тому відповідачем може бути лише він.

У відгуку на клопотання позивач зазначав, що ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі в порядку цивільного судочинства та вона не була оскаржена учасниками справи в апеляційному порядку щодо недотримання правил підсудності.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Харкова від 4 квітня 2018 року провадження у справі за вказаним позовом закрите на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Ухвала мотивована тим, що між сторонами наявний спір щодо порядку повернення вкладнику грошових коштів його банківського рахунку під час ліквідації банку.

Також судом зазначено, що обсяг та зміст конкретних обставин цієї справи та їх нормативне регулювання дають підстави вважати, що не включення рахунку заінтересованої особи до переліку рахунків, за яким вона зможе отримати відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, а також незгода з рішенням уповноваженої особи Фонду про віднесення правочину до переліку нікчемних, підстави визнання яких встановлені законом, спричиняють публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням владних управлінських функцій, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

Правовідносини, які складаюся між зацікавленими особами та уповноваженою особою Фонду з приводу зазначених та подібних їм обставин, є публічними, за яких ця особа на підставі регулятивного акта реалізує владні управлінські повноваження (функції), однією з яких, зокрема, й є її обов'язок прийняти рішення про визнання правочину (договору) нікчемним на підставі закону.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що в обсязі конкретних обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи правовідносин, що склалися між ОСОБА_1 та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, визначення яких лежить через з'ясування прав позивача та змісту його дій, статусу Фонду, мети його створення, завдання, поставлених перед ним, повноважень та обов'язків Фонду та його уповноважених осіб, функцій, які на нього покладаються, порядок здійснення контролю за його діяльністю. Системний аналіз зазначених обставин свідчить, що між сторонами існує публічно-правовий спір, який підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з ухвалою ОСОБА_1 19 квітня 2018 рокузвернувся з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду є неповною, незаконною, необґрунтованою та ухваленою з порушенням норм процесуального та матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи внаслідок неповного встановлення обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування скарги посилається на те, що між сторонами виник спір пов'язаний з невиконанням умов цивільно-правової угоди, тобто про право власності на грошові кошти, відтак спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Між тим, судом не було враховано збільшені та уточнені позовні вимоги позивача, у яких він просив стягнути з відповідача штрафні санкції, які передбачені Законом України «Про захист прав споживачів», тому судом не було досліджено сукупний зміст позовних вимог і зроблено невірний висновок щодо юрисдикції спору.

Посилається на судову практику та зазначає, що судом невірно встановлено характер (юридичний зміст) спірних відносин, оскільки Фонд може виступати і як особа публічного права, і як сторона у договірних зобов'язаннях, тому подвійність правової природи Фонду визначає різну підвідомчість спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем укладено з ПАТ «Банк Михайлівський» договір банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний». На виконання Договору відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1.

11.04.2016 між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» укладено договір № 980-032-000219231 «Суперкапітал», за яким позивач передав ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» у власність грошові кошти в сумі 50000 грн.. Надання позивачем вказаних коштів підтверджується квитанцією № QS690101 від 11.04.2016 року.

19.05.2016 по банківським рахункам на ім'я позивача здійснено дострокове повернення коштів на поточний рахунок позивача, включаючи відсотки за користування грошами.

На підставі рішення Правління НБУ від 12 липня 2016 р. № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 12.07.2016 № 1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно зазначеного рішення розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13.07.2016 по 12.07.2018 та призначено відповідну уповноважену особу Фонду на ліквідацію цього банку.

15.07.2016 почались виплати гарантованої суми вкладникам.

Одночасно із наданням Довідки про стан рахунку № НОМЕР_1 відповідач повідомив позивача, що переказ коштів здійснений 19.05.2016 від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на користь ОСОБА_1 є нікчемним, а тому не створює ніяких правових наслідків, одночасно позивача повідомлено про те, що він не включений до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування їх вкладів за рахунок Фонду.

Згідно ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 255 та п.4 ч.1 ст.374 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.

В обсязі конкретних обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи відносин, що виникли між позивачем, Фондом та уповноваженою особою Фонду, визначення яких залежить від з'ясування прав позивача, статусу Фонду, мети його створення, завдань, поставлених перед ним, повноважень та обов'язків Фонду і його уповноважених осіб, функцій, які на нього покладаються.

Акти, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч. 1 і 2 ст. 55 Конституції України. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Статтею 6 КАС України (у редакції, викладеній на час ухвалення рішення) установлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України (у редакції, викладеній на час ухвалення рішення) справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За змістом п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України (у редакції, викладеній на час ухвалення рішення) суб'єктом владних повноважень є, зокрема, будь-який суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Частинами 1 та 2 ст. 17 КАС України (у редакції, викладеній на час ухвалення рішення) передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на: правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій; публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі -Закон, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, і цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.

За змістом ст. 3 Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно із ч.1 ст. 4 Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими ч. 2 ст. 4 Закону серед яких, зокрема, ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників, підвищення рівня фінансової грамотності населення відповідно до цього Закону.

Крім того, відповідно до ст. 6 Закону Фонд наділено повноваженнями видавати нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому законодавством, з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

За змістом п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За приписами ч. 1 ст. 54 Закону рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд є суб'єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

Наведене свідчить, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим, має окремий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону).

Зважаючи на викладене Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду у цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Такий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 квітня 2018 року у справі №820/11591/15.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 не погоджується з діями Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» та ставить питання про просив визнання права на відшкодування коштів банківського вкладу, який розміщений на рахунку НОМЕР_1, відкритий на ім'я ОСОБА_1 НОМЕР_2 50000 грн. у ПАТ «Банк Михайлівський», за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд); та зобов'язання Уповноваженої особу Фонду надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1, як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; зобов'язання Фонду внести зміни до вказаного загального реєстру вкладників шляхом включення інформації про позивача та стягнути на його користь кошти у розмірі 50000 грн.; стягнення солідарно з Фонду та Уповноваженої особи Фонду штрафні санкції.

Що стосується доводів апеляційної скарги про наявність вимог про стягнення штрафних санкцій, які на думку позивача підлягають розгляду в цивільному провадженні, то такі твердження позивача є помилковими, оскільки ці вимоги є похідними від основних і заявлені вони також до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський».

За таких обставин апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Харкова від 4 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий С.С. Кругова

Судді А.І. Колтунова

Н.П. Пилипчук

Повний текст постанови складено 16 травня 2018 року