Рішення № 74016097, 15.05.2018, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/2794/17

Номер провадження 2/629/101/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого-судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лозова, Харківської області цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області як органу опіки та піклування до ОСОБА_1, третьої особи: Служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до суду 11.08.2017 року з позовом до ОСОБА_1, третя особи: Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, посилаючись на те, що відповідач має чотирьох малолітніх дітей: ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_4. Відомості про батька дітей зазначено за вказівкою заявника відповідно до ч.1 ст.135 СК України. Відповідач веде аморальний спосіб життя, приходить до дитячого садочку в нетверезому стані, діти занедбані, кошти, які вона отримує на утримання дітей використовує на алкогольні напої та цигарки,ходить з дому до друзів і там проводить весь час. Під час відвідування родини ОСОБА_1 було виявлено,що діти знаходяться вдома самі,голодні,брудні,матері немає,кругом безлад,сліди нещодавньої гучної пиятики, розкидані пляшки,недопалки,сміття,залишки запліснявілої їжі. Рішенням виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області від 11.07.2017 року було вирішено негайно відібрати малолітніх дітей від матері ОСОБА_1 На даний час діти тимчасово влаштовані в сім'ю бабусі ОСОБА_6 В зв'язку з вищевикладеним представник позивача змушений звертатися до суду з позовом, в якому прохає позбавити ОСОБА_1 батьківських прав по відношенню до її малолітніх дітей: ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_4; стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей у твердій грошовій сумі на ОСОБА_2 по 810 грн. на ОСОБА_3, ОСОБА_4,ОСОБА_5 по 713грн, щомісячно на кожну дитину, з індексацією відповідно до закону та особисті рахунки дітей; передати дітей виконавчому комітету Лозівської міської ради Харківської області для подальшого їх працевлаштування; зберегти за ними право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1; звільнити від сплати судового збору та стягнути його з відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначила, що станом на 15.05.2018 року ОСОБА_1 жодних зобов'язань не виконала, на контакт не йшла, на телефонні дзвінки не відповідає, жодного разу під час відвідування спеціалістами родини її не було вдома, офіційно не працевлаштована, умов для проживання малолітніх дітей не створила, веде асоціальний спосіб життя, вживає алкогольні напої.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, але надала заяву про розгляд справи за її відсутності, в заяві пояснила, що дійсно так склалися життєві обставини, вона на теперішній час докладає зусиль щодо налагодження свого життя, вона має намір офіційно працевлаштуватися, має намір оформити спадок після смерті батька та облаштувати умови для повноцінного проживання для малолітніх дітей. Також має намір зміни свій спосіб життя, шкідливі звички, збиратиме всі необхідні документи, які будуть підтверджувати її спроможність виконувати батьківські обов'язки та виховувати дітей в рідній сім'ї. Вважає, що дітям буде краще в рідній сім'ї.

Представник третьої особи служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області Пасічна І.В. в судове засідання не з'явилася, але надала суду клопотання в якому просила розглянути справу за її відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Крім цього від представників третіх осіб на адресу суду раніше надійшло пояснення щодо позовних вимог, в якому зазначено, що відповідач по справі самоусунувся від виховання сина ОСОБА_8, 2012 року народження, а тому є всі підстави для позбавлення його батьківських прав щодо малолітньої дитини.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 має чотирьох малолітніх дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4. Згідно повних Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00018361189, №0018361175, №00018361203, № 0001831153 від 13.07.2017 року реєстрація народження дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, проведена відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України.

Згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради №7605 від 21.07.2017 року ОСОБА_1 перебувала обліку в управлінні і отримувала державні види соціальних допомог при народженні дітей, як одинока мати, як малозабезпечена сім'я.

Лозівський НВК «ЗНЗ-ДНЗ № 8» звернувся з поданням, в якому проінформував Службу у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області про те, яка ситуація склалася з вихованцями їх закладу ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а саме: був здійснений рейд до родини ОСОБА_1 в зв'язку з погіршенням стану здоров'я ОСОБА_2 у дитячому садочку та неможливістю викликати матір до садочку у телефонному режимі. Комісією було встановлено, що за місцем проживання сім'я відсутня, за слів бабусі, мати зібравши двох менших доньок переїхала до нової адреси: АДРЕСА_2. На момент рейду будинок мав антисанітарний вигляд, зламані меблі, розбиті вікна, брудні розкидані речі по кімнатам, не винесене сміття та дитячі фекалії, на ліжках відсутня білизна. ОСОБА_1 знаходилася в стані алкогольного сп'яніння. Згідно характеристик, виданих даним закладом, ОСОБА_2 більш розвинутий ніж ОСОБА_3, але діти доброзичливі, йдуть на контакт з дітьми, вміють проявляти свої емоції, фобій і страхів не виявлено. За період виховання дітей в садку, мати останнім часом приділяла мало уваги дітям, неодноразово приходила за дітьми до дошкільного закладу з ознаками алкогольного сп'яніння.

В зв'язку з тим, що ситуація становила загрозу життю та здоров'ю дітей, малолітні відповідно до листа головному лікарю Лозівської міської лікарні Іваненку О.Г. від 17.03.2017 року №01-17/340 за соціальними показниками були влаштовані до Лозівської міської лікарні на обстеження та тимчасове перебування.

Наказом Лозівського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Лозівської міської ради Харківської області № 58 від 18.04.2017 року сім'я ОСОБА_1 взята під соціальний супровід, як така, що опинилася у складаних життєвих обставинах.

На підставі рішення виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області «Про негайне відібрання дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4» від 11.07.2017 року №452 виплата державної соціальної допомоги при народженні дітей припинена в зв'язку з вилученням дітей.

Згідно із законодавством України матері неодноразово виносилися офіційні попередження щодо відповідальності по дотриманню прав дітей, а саме 17.03.2017 року, 20.06.2017 року, 10.07.2017 року, але рекомендації спеціалістів жінка не виконувала, безвідповідально ставилася до виховання дітей.

Відповідач ОСОБА_1 з дітьми не спілкується, участі у їх вихованні не бере, матеріальної допомоги на їх утримання не надає, їх життям та здоров'ям не цікавиться, не турбується про їх духовний та фізичний розвиток, підготовкою до самостійного життя, матеріально їх не утримує, тобто відсторонилася від виховання дітей.

Згідно наказів Служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області від 12 липня 2017 року №№ 9, 10, 11 та 12 малолітні діти ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, взяті на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах та проживають у сім'ї, у якій батьки або особи, що їх замінюють, ухиляються від виконання батьківських обов'язків.

Наказом Служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області від 17 липня 2017 року № 5-тв малолітні діти ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, влаштовані на тимчасове перебування в сім'ю бабусі ОСОБА_6, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, до остаточного вирішення питання щодо подальшої долі дітей.

Згідно висновку виконавчого комітету Лозівської міської ради, як органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 за №02-13-8/934 від 10.08.2017 року вбачається, що ОСОБА_1 має чотирьох малолітніх дітей, реєстрація народження яких проведена відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. Мати дітей ухиляється від виконання своїх обов'язків, не цікавиться життям та здоров'ям дітей, духовним, моральним та фізичним розвитком. Діти тимчасово влаштовані в сім'ю бабусі ОСОБА_6 до остаточного питання щодо подальшої долі малолітніх. Враховуючи викладене, орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно чотирьох малолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

З листа Лозівського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Лозівської міської ради Харківської області № 309 від 05.05.2018 року та актів обстеження житлово-побутових умов від 27.02.2018 року та від 03.05.2018 року вбачається, що на даний час ОСОБА_1 та ОСОБА_6 проживають разом за вищевказаною адресою, 10.07.2017 року ОСОБА_1 залишила дітей без нагляду та пішла з дому, з дітьми не спілкується. ОСОБА_6 зробила косметичний ремонт, але документів для оформлення опіки не зібрала, до приміщення спеціалістів не допускала. спілкувалася тільки по телефону, після підтвердження факту, що бабуся залишає малолітніх дітей без нагляду, діти були вилучені із родини спеціалістами ОСД, поміщені до дитячого відділення Лозівської міської лікарні, а з 23.11.2017 року діти перебувають у КЗ ХОЦСПРД «Гармонія».

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

В даній ситуації суд звертає увагу, що статтею 32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Сімейне життя - це особисті майнові та немайнові відносини між подружжям, іншими членами сім'ї, яке здійснюється на засадах, визначених у Сімейному кодексі: кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя (частина четверта статті 4); ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (частина п'ята статті 5); регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя (частина четверта статті 7) та інше.

Неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб (див. пункт 3.1 рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України).

Для суду є безспірним, що в даних правовідносинах при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідача відбувається втручання в його право на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України.

З іншої сторони обов'язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини" (статті 1, 9 Конвенції).

Досліджуючи правомірність втручання в право відповідача на сімейне життя, суд розуміючи місце Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року в сфері стандартів прав людини, вважає за необхідне звернутись до принципів викладених в статті 29 Декларації, згідно із якими:

Кожна людина має обов'язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві. Отже, в даному випадку допускається обмеження прав особи, а процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами Сімейного кодексу України (статті 164-167).

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.

Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов'язаний піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов'язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст. 150, 151, 152, 155 СК України).

Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Відповідно до п.п. 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Відповідно до пункту 47 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 49 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

Відповідно до пункту 50 рішення Європейського Суду у справі "Хант проти України" втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно здійснене "згідно із законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є "необхідним у демократичному суспільстві" для забезпечення цих цілей.

Згідно з наданими позивачем та третіми особами доказами, суд приходить до висновку, що відповідач дійсно ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, нехтує своїми батьківськими обов'язками і не піклується про фізичний і духовний розвиток ОСОБА_8, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не піклується про стан його здоров'я, хоча б мав це робити, тобто по своїй вині ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

На підставі викладеного, суд дійшов переконливого висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно її малолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що повністю відповідає інтересам дітей.

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч. 1 ст. 169 Сімейного кодексу України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

В такому разі, судом буде перевірено, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (ч.4 ст. 169 Сімейного кодексу України).

Таким чином, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, їх належність, допустимість, достовірність, а також враховуючи, що відповідач ОСОБА_9 заперечень на позов та доказів на їх підтвердження суду не надав, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки в ході судового розгляду підтверджено факт свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, покладених на них ст. 150 СК України, відносно малолітньої дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно з вимогами ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачуються щомісячно.

Згідно з ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку згідно з ч. 2 ст. 182 СК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка, заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися в якості аліментів на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти, на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову.

У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВП № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно ч. 1 ст. 179 СК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів»), аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 не надала доказів щодо її непрацездатності, наявності інших утриманців, а тому суд задовольняє позов і стягує з відповідача ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, у твердій грошовій сумі в розмірі по 713,00 гривень щомісячно на кожну дитину з індексацією відповідно до закону, починаючи з дня подання позовної заяви, тобто з 11.08.2017 року та до повноліття дітей.

З урахуванням обставин справи суд вважає, що присуджена сума буде достатньою для нормального виховання і забезпечення кожної дитини.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов в частині стягнення аліментів з відповідача на утримання дитини підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 14) ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Приймаючи до уваги вимоги ч. 6 ст. 141 ЦПК України, та враховуючи те, що позивачем заявлені вимоги немайнового (позбавлення батьківських прав) та майнового (стягнення аліментів) характеру, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 1280 гривень 00 копійок (на час звернення із позовною заявою до суду).

У відповідності до ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 430 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір», 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, Декларацією прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВР N 789-XII від 27.02.1991р., ст.ст. 150, 164-167, 180-184, 191, 193, 248 СК України, п.п. 15, 16. Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Виконачого комітету Лозівської міської ради Харківської області як органу опіки та піклування задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 у відношенні малолітніх дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис про народження № 177 від 29 квітня 2011 року, складений відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, актовий запис про народження № 407 від 03 жовтня 2012 року, складений відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова реєстраційної служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, актовий запис про народження № 86 від 25 лютого 2014 року, складений відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова реєстраційної служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, актовий запис про народження № 243 від 26 липня 2016 року, складений Лозівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі по 713 гривень щомісячно на кожну дитину з індексацією відповідно до закону на особисті рахунки дітей, а саме:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на особовий рахунок № НОМЕР_2 в установі 10020/0514 ПАТ «Державний ощадний банк України» в м. Лозова, відкритий на ім'я ОСОБА_2;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, на особовий рахунок № НОМЕР_4 в установі 10020/0514 ПАТ «Державний ощадний банк України» в м. Лозова, відкритий на ім'я ОСОБА_3;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_5, на особовий рахунок № НОМЕР_6 в установі 10020/0514 ПАТ «Державний ощадний банк України» в м. Лозова, відкритий на ім'я ОСОБА_4,

та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_7, на особовий рахунок № НОМЕР_8 в установі 10020/0514 ПАТ «Державний ощадний банк України» в м. Лозова, відкритий на ім'я ОСОБА_5;

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку 820019, р/р 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106) у розмірі 1280 гривень.

Передати дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 виконавчому комітету Лозівської міської ради Харківської області для подальшого їх влаштування.

Зберегти за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Позивач: Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, як орган опіки та піклування, місцезнаходження: 64602, м. Лозова, Харківська область, вул. Ярослава Мудрого, б. 1.

Відповідач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженка м. Лозова, Харківської області, громадянка України, не працює, паспорт НОМЕР_9, виданий Лозівським РВ ГУДМС України в Харківській області 28.04.2016 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_10, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

Третя особа: Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, місцезнаходження: 64602, м. Лозова, Харківська область, вул. Ярослава Мудрого, б. 1.

Суддя Н.А. Смірнова