Рішення № 74015602, 07.05.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/2054/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2018 року

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Гордійчук І.О.

при секретарі судових засідань - Михайленко О.С.

за участю позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ГУ НП у Рівненській області Тумак О.І.

представника відповідача ГУ ДКС України у Рівненській області Немкович І.І.

прокурора Прокопчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Головного управління національної поліції у Рівненській області та Головного Управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ГУ Національної поліції у Рівненській області Колоєдз Михайло Сергійович про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями працівників поліції,-

ВСТАНОВИВ:

12 лютого 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Рівненського міського суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Головного управління Національної поліції в Рівненській області Колоєзд Михайло Сергійович про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями працівників поліції.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що 09 лютого 2017 року відносно нього працівниками поліції був складений протокол про адміністративне правопорушення, за яке передбачено відповідальність, згідно ст.185 КУпАП. Постановою Млинівського районного суду Рівненської області від 05.05.2017 року провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за ст.185 КУпАП було закрито у зв'язку з відсутністю у діях останнього складу адміністративного правопорушення. 09 лютого 2017 року працівниками поліції було складено постанову серії БР №129976 в справі про адміністративне правопорушення і накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП. Постановою Млинівського районного суду від 13.07.2017 року по справі №566/392/17 його позов був задоволений в повному обсязі. Постанову серії БР №129976 у справі про адміністративне правопорушення від 09.02.2017 року винесену інспектором ГРПП Млинівського ВП Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області капітаном поліції Колоєздом М.С. про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП було скасовано та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито на п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення. Також зазначає, що 09 лютого 2017 року відносно нього працівниками поліції був складений протокол про адміністративне правопорушення, за яке передбачено відповідальність згідно ст.130 КУпАП. Постановою Млинівського районного суду від 01.08.2017 року його було звільнено від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Провадження у справі було закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Зазначає, що вищевказані протоколи та постанови були складені інспектором ГРПП Млинівського ВП капітаном поліції Колоєздом М.С., з яким позивач перебуває в неприязних стосунках. Внаслідок неправомірних дій працівників поліції йому завдано значної моральної (немайнової) шкоди, що полягала в душевних стражданнях. Просить суд стягнути з Головного управління Національної поліції у Рівненській області через Головне упраління Державного казначейства України на його користь моральну шкоду в розмірі100000 грн. та 5000 грн. витрат на правову допомогу.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав викладених в позовній заяві, просив їх задовольнити. Крім того, зазначив, що внаслідок неправомірність дій працівників поліції, що виражалась у складанні постанов про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, в позивача значно погіршився стан здоров'я, що підтверджується довідками наданими суду.

Представник відповідача Головного управління національної поліції у Рівненській області у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував. Зазначив, що позивачем не доведено ні наявності моральної шкоди, ні причинного зв"язку дій працівників поліції з моральними витратами, про які зазначає позивач, а також взагалі необгрунтовано визначено розмір моральної шкоди. Сам факт розгляду справ про адміністративні правопорушення відносно позивача не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди, із довідок наданих позивачем не можливо визначити причину погіршення стану здоров'я позивача. Вимога позивача про стягнення на його користь витрат на правову допомогу є необґрунтованою та недоведеною.

Представник Головного Управління Державної казначейської служби України у Рівненській області в судовому засіданні заперечив повністю проти задоволення позовних вимог. У письмовому відзиві від 07.03.2018 року представник Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області зазначає, що фактично позивач штрафів не сплачував, позивачем не надано доказів на підтвердження завданої йому неправомірними діями працівником поліції моральної шкоди, а сама наявність постанови та протоколу працівника поліції про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, які були скасовані постановами суду, жодним чином не завдали моральної втрати позивачу та не могли привести до порушення його нормальних життєвих зв'язків. Зазначає, що приписами ст.1174 ЦК України відшкодування шкоди здійснюється державою, а не органом державної влади, а тому позовні вимоги є безпідставними.

Прокурор Прокопчук О.В. у судовому засіданні заперечила проти задоволення позову, зазначила, що медичні довідки не підтверджують причинно-наслідковий зв'язок, та не відомо про стан здоров'я позивача до моменту притягнення його до адміністративної відповідальності. Заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури у відзиві на позовну заяву просить суд в задоволенні позову відмовити, зазначає, що позивачем не доведено та не додано розрахунку заподіяння йому моральних або фізичних страждань чи втрат немайнового характеру, не надано будь-яких доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв'язків і відновлення стосунків з оточуючими людьми. Посилання представника позивача на ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є недоречним, оскільки відповідно до ст.1 даного закону, його дія поширюється лише на шкоду, завдану громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.

Третя особа, на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Колоєзд М.С. в судове засідання не з'явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлявся належним чином.

Свідок ОСОБА_9 показав, що є рідним братом ОСОБА_2, який був незаконно затриманий працівником поліції Колоєздом М.С., відносини між останніми є неприязними. Зазначає, що ОСОБА_2 хвилювався перед засіданнями, його стан здоров'я погіршився. Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що знайомий з ОСОБА_2 з 2000 року, після подій, що відбулися він почав рідше дзвонити, захворів, його стан пригнічений.

Свідок ОСОБА_11 в показав, що був писутнім під час затримання ОСОБА_2, він переживав за те, що сталося, лікувався.

Заслухавши позивача, представників сторін, свідків, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов безпідставний та не підлягає до задоволення.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст.1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст.1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 цього Закону України право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно з пунктами 1,5 статті 3 цього Закону України у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода.

Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету (ч.1 ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Так, ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, суд повинен визначити страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, при цьому суд зобов'язаний враховувати, що таке відшкодування проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом (ст.13 цього Закону).

Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Приписами ч.1 ст.1176 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Згідно з вимогами ч.6 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах, а ч.7 ст.1176 ЦК України передбачено, що порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду встановлюється законом.

У п. 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року судам роз'яснено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, ст.9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Відповідно до п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року, розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Млинівського районного суду Рівненської області від 05.05.2017 року у справі №566/118/17 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст.185 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст.185 КУпАП - закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постановою Млинівського районного суду Рівненської області від 13.07.2017 року в справі №566/392/17 позов ОСОБА_2 до інспектора ГРПП Млинівського ВП капітана поліції Колоєзда Михайла Сергійовича, Дубенського відділу поліції ГУНП в Рівненській області про скасування постанови серії БР №129976 від 09 лютого 2017 року в справі про адміністративне правопорушення задоволено. Скасувано постанову серії БР №129976 у справі про адміністративне правопорушення від 09 лютого 2017 року, винесену інспектором ГРПП Млинівського ВП Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області капітаном поліції Колоєздом Михайлом Сергійовичем про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП як протиправну. Провадження у справі про адміністративне правопорушення за постановою серії БР №129976 від 09 грудня 2017 року закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_2 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.126 КУпАП.

Постановою Млинівського районного суду Рівненської області від 01 серпня 2017 року у справі №566/163/17 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.1 ст.130 КУпАП ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП звільнено. Матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, провадження закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач пов'язує завдання йому моральної шкоди із неправомірним діями працівників поліції, внаслідок чого останній зазнав приниження честі та гідності, був ображений та принижений в очах сусідів, родичів та близьких, втратив душевний спокій, зазнав значних переживань, суттєво погіршився його стан здоров'я.

Як на підставу своїх доводів позивач долучає довідку №3597 від 16.08.2017 року про те, що він знаходився на амбулаторному лікуванні, довідку №37 від 01.02.2018 року про те, що він перебував на денному стаціонарі з 04.09.2017 по 14.09.2017 року, виписку №5649 з Волинської обласної клінічної лікарні Відділення ендокринної та абдомінальної патології 77-31-35 про те, що ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні.

Проте, всупереч вимогам ст. ст.12,81 ЦПК України позивач не надав суду переконливих доказів, які б свідчили, що неправомірними діями працівників патрульної поліції йому було завдано моральну шкоду, яка призвела до страждань внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, погіршення здоров'я, інших негативних наслідків морального характеру.

Зокрема, звернення позивача до органів поліції, мало як наслідок надання йому мотивованої відповіді (а.с.61). Судом не здобуто доказів того, що це зумовлювало будь-які негативні наслідки для позивача.

Як було судом зазначено вище, доказів погіршення життєвих зв'язків, та стану здоров'я, душевної рівноваги внаслідок дій працівників поліції суду не надано, як і не надано суду обґрунтованого та мотивованого розрахунку розміру моральної шкоди у сумі 100000 грн. При цьому, провадження у справах про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_2 закривались у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Відтак суд вважає, що позивач належним чином не довів сам факт заподіяння йому моральної шкоди та наявність будь-якого причинно-наслідкового зв'язку із неправомірними діями працівників поліції під час притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Керуючись ст.ст.10,12, 27, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_2 до Головного управління національної поліції у Рівненській області та Головного Управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ГУ Національної поліції у Рівненській області Колоєдз Михайло Сергійович про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями працівників поліції відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Відповідач Головне управління Національної поліції в Рівненській області, адреса м.Рівне, вул. Хвильового 2, ЄДРПОУ 40109761.

Відповідач Головне Управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, адреса м.Рівне, вул.С.Петлюри, буд.13, ЄДРПОУ 38012494.

Повний текст судового рішення складено 15 травня 2018 року.

Суддя Рівненського міського суду

Рівненського міського суду І.О.Гордійчук