Ухвала суду № 74014618, 15.05.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 667/1034/16-к Головуючий в 1 інстанції: Смирнов Г.С.

Провадження № 11-кп/791/372/18 Доповідач: Гемма Ю.М.

Категорія: ч.3 ст.185 КК України

У Х В А Л А

іменем України

15 травня 2018 року м. Херсон

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Гемми Ю.М.,

суддів Коломієць Н.О., Батрака В.В.,

секретаря Ходкова О.О.,

за участю прокурора Безушко Т.Г.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні матеріали кримінального провадження № 12015230030005158 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 23 січня 2018 року, яким:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого: 18.11.2010 року Суворовським райсудом м. Херсона за ч.1 ст.187 КК України на 4 роки позбавлення волі, 27.06.2012 року звільненого на підставі ст.82 КК України з заміною на виправні роботи на строк 1 рік 09 місяців 29 днів;

засуджено за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази.

в с т а н о в и л а:

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 16.12.2015 року близько 06.00 год., переслідуючи прямий умисел, направлений на порушення права власності, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, з корисливих мотивів, перелізши через паркан, незаконно проник на охоронювану територію відділення забезпечення автотранспортом Головного управління національної поліції в Херсонській області, що розташоване за адресою: м. Херсон вул. Філатова, 30, де шляхом відкручування за допомогою автомобільного ключа, знайденого в автомобілі «ВАЗ-2108» д/н «01-61», що знаходився на території, таємно викрав з зазначеного автомобіля чотири автомобільних колеса, а саме: автомобільне колесо «КАМА 205» 175/70 R-13 в кількості 2 шт., вартістю 700 грн., автомобільне колесо «DEBICAPasio» 175/70 R-13 в кількості 1 шт., вартістю 360 грн., автомобільне колесо «Rosava» 175/70 R-13 в кількості 1 шт., вартістю 300 грн., спричинивши ВЗА ГУНП в Херсонській області матеріальні збитки на загальну суму 1360 грн.

У поданій на вирок апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації його дій, посилається на суворість призначеного покарання, мотивуючи свої доводи тим, що при призначенні покарання ОСОБА_2 судом не було взято до уваги дані про особу обвинуваченого, які могли істотно вплинути на висновки суду, а саме наявність підстав для застосування ст.69 КК України, оскільки завдані збитки відшкодовані в повному обсязі. При цьому суд проігнорував думку учасників судового провадження та призначив покарання більш суворе, ніж запропоноване прокурором. Крім того, суд не врахував щире каяття обвинуваченого, добровільне усунення заподіяної шкоди потерпілому. Вважає, що він не представляє небезпеку для суспільства. Вказує, що значення покарання в боротьбі зі злочинністю визначається не його жорстокістю, а справедливістю, невідворотністю, своєчасністю і неминучості його застосування за кожний вчинений злочин. Просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначення покарання та призначити ОСОБА_2 за ч.3 ст.185 КК України покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, доводи захисника ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_2, які підтримали апеляційні вимоги, наведені захисником, просили змінити вирок в частині призначення покарання, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника, у дебатах сторони залишилися на своїх попередніх позиціях, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, за встановлених і викладених у вироку обставин, та правильність кваліфікації його дій за ч.3 ст.185 КК України, обґрунтовані доказами, які досліджено судом у порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.394, ст.404 КПК України, апеляційний суд не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися, і докази стосовно яких судом, згідно із ч.3 ст.349 КПК України, не досліджувались, а тому учасники судового провадження тепер позбавлені права оспорювати їх в апеляційному порядку.

Будь-яких порушень кримінального процесуального закону, які могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення щодо винності обвинуваченого та правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність, під час апеляційного розгляду справи не встановлено.

Що ж до доводів захисника про суворість призначеного покарання та необхідність його пом’якшення із застосуванням ст.69 КК України, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Виходячи з положень, передбачених ст.65 КК України, при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому дотримався вимог ст.50, 65 КК України щодо його необхідності, достатності і справедливості. Підстав вважати, що призначене покарання є суворим, як про це стверджує апелянт, немає.

Призначаючи ОСОБА_2 вид та міру покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про його особу, що він за місцем проживання характеризується посередньо, за місцем роботи позитивно, перебуває на обліку у лікаря нарколога, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливого злочину, але через незначний час після відбуття покарання за попереднім вироком знову вчинив тяжкий корисливий злочин.

З урахуванням цих конкретних обставин та даних про особу винного, суд обґрунтовано дійшов висновок про те, що виправлення ОСОБА_2 можливо лише в умовах ізоляції від суспільства та правильно призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки у мінімальних межах санкції ч.3 ст.185 КК України, яке за своїм видом та розміром, на думку колегії суддів, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, оскільки менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Характер і ступінь суспільної небезпеки цього злочину та дані про особу ОСОБА_2 свідчать про суспільну небезпеку його особи та можливість виправлення обвинуваченого лише в умовах ізоляції від суспільства.

Ті обставини, на які посилається захисник в апеляційній скарзі як такі, що, на його думку, дають підстави для пом’якшення покарання із застосуванням ст. 69 КК України, зокрема, повне визнання вини, щире каяття, добровільне усунення заподіяної шкоди, товони у даному випадку не можуть бути підставами для пом’якшення покарання із застосуванням ст. 69 КК України, оскільки жодним чином не зменшують ступінь тяжкості вчиненого злочину та суспільну небезпеку особи обвинуваченого, який маючи не зняту та непогашену судимість за вчинення умисного тяжкого злочину проти власності, звільнившись з місць позбавлення волі, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, і через незначний час знову вчинив новий умисний злочин проти власності, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, і доводи апеляційної скарги захисника цей висновок суду першої інстанції не спростовують.

Колегія суддів не погоджується з твердженням захисника про те, що обвинувачений добровільно усунув заподіяну шкоду потерпілому, оскільки викрадене майно було виявлено та вилучено працівниками поліції під час досудового розслідування та повернуто потерпілому. (а.п. 54, 55)

З огляду на викладене, підстав для пом’якшення покарання із застосуванням ст.69 КК України та зміни вироку в цій частині, як про це ставить питання захисник, колегія суддів не знаходить, тому апеляційну скаргу сторони захисту належить залишити без задоволення.

Даних, які б свідчили про те, що в кримінальному провадженні неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотні порушення кримінального процесуального закону, які можуть бути підставами для скасування чи зміни вироку, колегією суддів не встановлено, а тому вирок має бути залишений без зміни.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 23 січня 2018 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту оголошення і може бути оскаржена учасниками судового провадження в касаційному порядку протягом 3 місяців з дня оголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис) ОСОБА_3

Судді: (підпис) ОСОБА_4 (підпис) ОСОБА_5

Згідно з оригіналом

Копія ухвали оформлена 16 травня 2018 року

Ухвала набрала законної сили 15 травня 2018 року

Суддя Апеляційного суду

Херсонської області ОСОБА_3