Постанова № 74012170, 03.05.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1966/18

Номер справи місцевого суду: 520/11797/16-ц

Головуючий у першій інстанції Пучкова І. М.

Доповідач Ващенко Л. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Ващенко Л.Г.

суддів - Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.

за участі секретаря - Сідлецької Ю.С.

з участю: відповідачки ОСОБА_2 і її представника, третьої особи Поведьонкової І.І. і її представника, представника позивача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 і апеляційну скаргу приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Поведьонкової Ірини Іванівни на рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2017 року (суддя Пучкова І.М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Поведьонкова Ірина Іванівна про визнання заповіту нікчемним,

ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА

(короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції)

28.09.2016 року ОСОБА_4 звернувся із позовом про визнання заповіту ОСОБА_5 від 10.12.2014 року на ім'я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, нікчемним.

Позов обґрунтовано тим, що 10.12.2014 року, за півроку до своєї смерті, ОСОБА_5 вчинив заповіт на ім'я сторонньої для нього людини - ОСОБА_2 Заповіт посвідчено приватним нотаріусом Поведьонковою І.І. на спеціальному бланку НАК438272 та складений за допомогою технічного засобу.

З аналізу оспорюваного заповіту, на думку позивача, вбачається, що заповіт посвідчено з порушенням норм чинного цивільного законодавства, у зв'язку з чим має бути визнаний нікчемним. Так, заповіт, який складений нотаріусом за допомогою загальноприйнятих технічних засобів має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Між тим, оспорюваний заповіт, складений нотаріусом за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, не містить запису ОСОБА_5 про те, що він прочитаний ним вголос. Крім того, тексту заповіту містить записи про те, що він складений та записаний о 14 годині 40 хвилин, а підписаний об 11 годині 40 хвилин, що свідчить про те, що заповідач підписав пустий бланк, а текст набирався нотаріусом за відсутності заповідача, тому вголос він його не прочитав.

Посилаючись на те, що нотаріус допустив недоліки під час оформлення заповіту, зазначений заповіт має бути визнаний судом нікчемним.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 08.08.2017 року позов задоволено: суд визнав нікчемним заповіт ОСОБА_5, посвідчений 10.12.2014 року приватним нотаріусом Поведьонковою І.І. відповідно до якого ОСОБА_5 заповів ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2.

(короткий зміст вимог апеляційної скарги)

В апеляційній скарзі представник відповідачки ОСОБА_2 просить рішення суду від 08.08.2017 року скасувати і постановити нове рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі третя особа приватний нотаріус Поведьонкова І.І. просить рішення суду від 08.08.2017 року скасувати і постановити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на необґрунтованість, незаконність рішення суду, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

(узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу)

Апеляційна скарга представника відповідачки ОСОБА_2 зазначає: ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_5, який за 7 місяців до смерті склав заповіт на її ім'я, оскільки вона доглядала за ним і надавала йому фінансову підтримку та поховала за його волею у м. Рені; позивач, син спадкодавця, оспорював заповіт з підстав його недійсності та нікчемності; заповіт від 10.12.2014 року зазначає про те, що заповідач прочитав заповіт вголос; посилання суду в рішенні на ухвалу ВССУ від 30.05.2013 року безпідставні, оскільки обставини даної справи є іншими від обставин, які містяться в цій ухвалі; форма оспорюваного заповіту відповідає вимогам ст. ст. 1251,1252,1257 ЦК України як щодо форми, так і змісту заповіту; заповідач не тільки склав заповіт на ім'я ОСОБА_2, а і дав згоду на реєстрацію відповідачки у квартирі, яку їй заповів, що свідчить про його чіткі наміри та вільне волевиявлення; за цивільним законодавством нікчемність правочину має вкрай обмежену сферу застосування і можливе лише у виключних випадках; визнання заповіту нікчемним з мотивів розширеного розуміння вимог щодо форми і порядку його посвідчення порушить принцип свободи заповіту; формальне визнання заповіту нікчемним та розуміння наслідків його нікчемності, як порушення норм нотаріального законодавства про додержання вимог щодо діяльності нотаріусів позбавляє особу, яка набула у власність майно, права мирного володіння своїм майном; практика Європейського суду з прав людини виходить з принципу співрозмірності наслідків порушення закону.

Апеляційна скарга третьої особи приватного нотаріуса Поведеньонкової І.І. зазначає: 10.12.2014 року вона посвідчила заповіт ОСОБА_5, при цьому, волевиявлення заповідача було вільним та відповідало його внутрішній волі; перед тим, як скласти заповіт заповідачу були роз'яснені всі вимоги чинного законодавства України щодо складання заповіту; заповідач під час спілкування повідомив, що він обіймав посаду капітана судна і тому обізнаний стосовно вимог закону щодо форми, змісту та порядку посвідчення заповіту; заповіт посвідчено відповідно до вимог ст. 1247 ЦК України, зокрема щодо форми заповіту; оспорюваний заповіт заповідач неодноразово читав вголос і підписав його власноруч; суд безпідставно послався на судову практику, у тому числі ухвалу ВССУ від 30.05.2013 року і постанову пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 року, які не стосувались предмету позову у даній справі; твердження суду, що нотаріус підтвердила той факт, що до підписання заповіту заповідач його вголос не читав є неправдивими і суперечать обставинам справи; пояснення у суді першої інстанції надавались нею без ознайомлення з матеріалами справи, у хворобливому стані, крім того, з моменту посвідчення заповіту пройшло майже 3 роки, у зв'язку з чим загадати ті чи інші подробиці було важко; на початку судового засідання вона чітко пояснила суду, що заповідач читав вголос заповіт декілька разів; 10.12.2014 року заповідач провів у нотаріальній конторі декілька годин, оскільки в той день, через технічні причини не працював належним чином Спадковий реєстр і весь цей час заповідач розбирав з нею текст заповіту та розповідав про визначні для нього події свого життя; протягом всього судового засідання була напружена та нервова обстановка, представник позивача дозволив собі у судовому засіданні погрожувати їй; через фізичне виснаження і психологічний тиск представника позивача вона обмовилась про те, що заповідач не читав уголос, а насправді заповідач дійсно неодноразово читав вголос тексту заповіту; всі її дії, як нотаріуса, при складанні заповіту відповідали вимогам чинного цивільного законодавства.

(узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи)

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_2 представник позивача зазначив: заповіт складено з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, а тому є нікчемним; посилання на запис нотаріуса, як на доказ читання заповіту вголос, а саме «заповіт до підписання прочитаний вголос заповідачем» вважає безпідставним, оскільки це стандартний напис, встановлений правилами ведення нотаріального діловодства, тобто у будь-якому разі нотаріус зобов'язаний додержуватись такого формулювання, крім того, нотаріус своїми поясненнями не тільки підтвердила, що заповідач не читав вголос, більш того, пояснила причину цього і за її словами заповідач відмовився це робити, оскільки йому було важко; нотаріус не може бути свідком при посвідченні заповіту і нотаріусу заборонено засвідчувати дії заповідача як-то читав він вголос чи ні, чи робив ще щось; про читання заповіту вголос можуть свідчити застереження про це самим заповідачем або застереження 2 свідків; оскільки нотаріус пояснила, що заповідач вголос заповіт не читав, відсутні підстави для дослідження спадкової справи; нотаріус може бути викликаний у якості свідка на підставі окремої заяви, крім того, нотаріус, як третя особа є стороною у справі і має право давати пояснення по обставинам справи, а тому виклик і допит нотаріуса у якості свідка в суді апеляційної інстанції є безпідставним, незаконним та недоцільним; суд першої інстанції дослідив рішення ВССУ, а також узагальнення судової практики цивільної палати апеляційного суду Харківської області за 2015 рік з питань обов'язковості читання заповіту заповідачем вголос; ст. 1257 ч.1 ЦК України прямо встановлені ознаки нікчемності заповіту, зокрема у разі, якщо заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення; щодо міркування про право власності та очікування набуття такого права, то відповідач не має права власності на спадкове майно, оскільки заповіт є нікчемним; у межах, вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття «майно» в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають захисту, якщо така вимога має обґрунтовану законну підставу; посилання представника відповідача на справу ЄСПЛ «Сьорінг проти Сполученого королівства» не стосується справ щодо майна; оскільки заповіт не був прочитаний заповідачем вголос, про що відсутні письмові застереження в заповіті, має місце порушення письмової форми заповіту та порядку його посвідчення, а тому суд дійшов правильного висновку про нікчемність заповіту.

В запереченнях на апеляційну скаргу третьої особи Поведьонкової І.І. представник позивача зазначив: якщо досліджувати заповіт з верху і до низу, то з тексту заповіту вбачається, що він складений зі слів третьої сторони, тобто автором заповіту є нотаріус, а не заповідач, що неприпустимо і суперечить ст. 1233 ЦК України, оскільки заповітом є особисте (а не продиктоване кимось) розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті; в заповіті відсутнє обов'язкове застереження заповідача про читання заповіту вголос на вимогу п. 2 ч.2 ст. 1248 ЦК України; час складання та підписання заповіту відрізняються і з його тексту вбачається, що заповіт був складений через три години після його підписання, що свідчить про те, що заповідач підписав пустий бланк, а текст нотаріусом набирався вже без його присутності, що не узгоджується зі ст. 1247 ЦК України; під час судового засідання третя особа пояснювала, що цей дефект був викликаний технічною помилкою, однак жодних доказів цьому суду не надано; ствердження апелянта, що заповідач був обізнаною та грамотною людиною не узгоджується з тим, що він три години читав текст заповіту; третя особа вказує багато неправдивих обставин та суперечностей у скарзі, які спростовуються матеріалами справи, зокрема, що заповідач хотів умисно позбавити свого сина спадщини (заповідач не міг не знати про ч.2 ст. 1235 ЦК України), третя особа описує день посвідчення заповіту і одночасно скаржиться на стан свого здоров'я та погану пам'ять в день судового засідання, третя особа стверджує про обмовлення стосовно того, що заповідач не читав вголос, однак це спростовується роздруківкою судового засідання від 27.06.2017 року; «оговорку» третя особа пояснює поганим самопочуттям 27.06.2017 року, однак сторона в цей день не скаржилась на стан здоров'я, чітко та змістовно відповідала на питання суду і осіб, які брали участь у судовому засіданні; довідка третьої особи про стан її здоров'я надана з порушенням строків подання доказів; третя особа під час судового засідання або свідомо вводила в оману суд і сторони по справі або ж не знає про існування вимог закону щодо подачі доказів у справі.

ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

(встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини)

Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини.

10.12.2014 року ОСОБА_5 склав заповіт, яким на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: усе майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі, все те, що на день смерті буде йому належати та на що він за законом матиме право, у тому числі: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, - він заповідає ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4).

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 помер (а.с.67).

28.09.2016 року ОСОБА_4 звернувся із позовом про визнання заповіту нікчемним з підстав ст. 1253 ч.4 ЦПК України (а.с.2,3).

Судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини.

У вересні 2016 року в суді виник спір за позовом ОСОБА_4 про визнання заповіту ОСОБА_5 від 10.12.2014 року нікчемним (а.с.2,3).

Оскільки у прізвищі позивача і прізвищі заповідача мають місце розбіжності, представник позивача, у порядку зміни предмету позову, 19.10.2016 року подав до суду першої інстанції заяву, в якій, крім вимог про визнання заповіту нікчемним, просив також встановити факт родинних відносини між ним ОСОБА_4 і заповідачем ОСОБА_5 (а.с.11).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14.02.2017 року (суддя Луняченко В.О.) у справі №520\16986\15-ц, позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання заповіту недійсним залишено без розгляду (а.с.35,38).

Матеріали справи не містять заяв або пояснень представника позивача стосовно розгляду (не розгляду) судом першої інстанції його заяви про зміну предмету позову від 19.10.2016 року у частині встановлення факту родинних відносини між ним ОСОБА_4 і заповідачем ОСОБА_5

Оскаржуване рішення суду першої інстанції також не містить будь-яких відомостей стосовно заявлених вимог у частині встановлення факту родинних відносини між ОСОБА_4 та заповідачем ОСОБА_5 (а.с.69).

18.04.2018 року представник третьої особи подав до суду клопотання про приєднання письмових доказів і зазначив у клопотанні, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні докази на підтвердження родинних зв'язків між спадкодавцем ОСОБА_5 і позивачем ОСОБА_4, при цьому, позивач участі у судовому засіданні особисто не приймав, особа позивача не перевірялася і не встановлювалася, у зв'язку з чим виникають питання про те, чи має позивач ОСОБА_4 правові підстави для оспорення у суді заповіту ОСОБА_5 (а.с.215,216).

У вересні 2015 року позивач звертався до відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі з приводу повторної видачі свідоцтва про смерть ОСОБА_5 і йому було відмовлено у видачі такого свідоцтва через розбіжності у прізвищі (а.с.217).

Судом апеляційної інстанції досліджено оригінал паспорта на ім'я ОСОБА_4, копія якого приєднана до матеріалів справи.

Між сторонами виникли правовідносини, пов'язані із визнанням заповіту нікчемним, які регулюються нормами ЦК України.

(доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції)

Суд першої інстанції, вирішуючи спір і задовольняючи позов, виходив з того, що позивач ОСОБА_4 є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_5 і як спадкоємець заповідача має право оспорити заповіт (а.с.69).

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції у цій частині зважаючи на наступне.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 ЦК України. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. ст. 1215 ч.1, 1217 ч.1, 1223 ч.ч1,2, 1261 ч.1 ЦК України).

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах (ст. 1257 ЦК України).

На час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відсутні належні та допустимі докази родинних відносин позивача ОСОБА_4 і заповідача ОСОБА_5

У встановленому законом порядку, зокрема шляхом встановлення факту родинних відносин фізичних осіб, зазначені факти не встановлені.

Оскільки відсутні докази родинних відносин між позивачем і заповідачем, відсутні правові підстави для ствердження того, що позивач є спадкоємцем заповідача за законом першої черги і відповідно, як спадкоємець за законом першої черги, має право ставити перед судом питання про визнання заповіту нікчемним.

Зважаючи на те, що відсутні належні і допустимі докази родинних відносин між позивачем ОСОБА_4 і заповідачем ОСОБА_5, відсутні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_4, у зв'язку з чим колегія суддів відмовляє у позові за необґрунтованістю вимог.

(мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу)

Доводи апеляційних скарг відповідача ОСОБА_2 і третьої особи Поведьонкової І.І., а також заперечення представника позивача на скарги із посиланням на обставини посвідчення 10.12.2014 року заповіту ОСОБА_5 не заслуговують на увагу, оскільки у позові відмовлено з підстав того, що позивач, у якого відсутні належні та допустимі докази родинних відносин зі спадкодавцем, не є тією особою, яка має право ставити перед судом питання про визнання заповіту нікчемним.

Посилання представника позивача у засіданні колегії суддів на схожість прізвищ, розбіжності у прізвищах через неправильній переклад з російської мови, наявність свідоцтва про народження позивача, свідоцтва про укладення шлюбу між батьками і свідоцтва про розірвання батьками шлюбу безпідставні.

Розбіжності у прізвищі позивача і спадкодавця, у даному випадку, можуть бути усунуті шляхом встановлення факту родинних відносин між позивачем ОСОБА_4 і заповідачем ОСОБА_5

За умови встановлення факту родинних відносин із ОСОБА_5, ОСОБА_4 не позбавлений права ставити питання про визнання заповіту нікчемним.

(чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду)

Беручи до уваги, що вимоги позивача не ґрунтуються на законі, відсутні підстави для ствердження про порушення прав або інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду.

(висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції)

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення

норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 376 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України).

Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про задоволення позову, висновки суду не відповідають обставинам справи і нормам матеріального права, апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, а рішення суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.1 ЦПК України).

Зважаючи на те, що апеляційні скарги відповідача і третьої особи підлягають задоволенню, судові витрати у вигляді судового збору за подачу апеляційних скарг, які документально підтверджені, підлягають стягненню із позивача на користь відповідача ОСОБА_2 і третьої особи Поведьонкової І.І.

ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.3,4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 і апеляційну скаргу приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Поведьонкової Ірини Іванівни - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2017 року - скасувати.

Відмовити ОСОБА_4 у позові до ОСОБА_2 про визнання заповіту нікчемним.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 704 гривні за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Поведьонкової Ірини Іванівни судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 704 гривні за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 15.05.2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко

Л.М. Вадовська

Є.С. Сєвєрова