Постанова № 74008964, 15.05.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/15541/17 Головуючий у І інстанції Ярмола О. Я.Провадження № 22-ц/780/1998/18 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т. Ц.Категорія 26 15.05.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, ухвалене в м. Біла Церква 28 лютого 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

В грудні 2017 року позивач ПАТ «КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, просив стягнути із ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 12221,78 грн. та судові витрати.

Заявлені вимоги мотивував тим, що відповідно до договору від 28 березня 2014 року б/н ОСОБА_4 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 2000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Однак у порушення умов договору свої зобов'язання не виконала, внаслідок чого станом на 31 жовтня 2017 року має заборгованість в розмірі 12221,78 грн., з яких 2236,60 грн. - заборгованість за кредитом, 7428.98 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1498,02 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 558,18 грн. - штраф (процентна складова).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2018 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що згідно постанови Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року № 6-63цс13 письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Крім того, п. 1.1.7.3.1 Умов та Правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною кредитного договору, встановлений строк позовної давності у 50 років.

Укладаючи кредитний договір, відповідач був ознайомлений з його умовами та вважав його розумним та справедливим. Ініціатива щодо укладення договору, згода з умовами кредитування спочатку надійшла саме від відповідача згідно його заяви про укладення договору, а отже, зупинивши свій вибір на ПАТ КБ «ПриватБанк», відповідач погодився з умовами надання кредиту як з такими, що його влаштовували. Відповідач підписав кредитний договір та інші документи, які його стосуються, маючи при цьому необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину було вільним та здійснено в письмовій формі, як цього вимагає ст. 203 ЦК України.

Позивачем надані належні та допустимі докази по справі, в тому числі розрахунок заборгованості, у якому вказані суми відсотків, пені та інші суми відповідно до кредитного договору, які відповідачем не спростовані. Отже судом при здійсненні судочинства порушені принципи змагальності та рівності сторін, передбачені ст. 10 ЦПК України. Укладаючи кредитний договір, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві, копії Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою додаються до позову. Тобто, є доведеним як факт укладання договору, так і факт отримання грошових коштів.

Вказував, що позивач звернувся із позовом у межах строку позовної давності та по справі були надані усі належні докази, а тому при ухваленні рішення судом були порушені ст. ст. 11, 25, 259, 607, 608, 1058, 1061, 1216, 1218 - 1220, 1228 ЦК України, ст. 351-387 ЦПК України.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із його недоведеності, оскільки позивачем не надано доказів укладення кредитного договору із ОСОБА_4 і розміру заборгованості за кредитним договором.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що в матеріалах справи на а. с. 7 міститься анкета-заява ОСОБА_4 від 28 березня 2014 року про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Своїм підписом в анкеті-заяви ОСОБА_4 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.

На зворотному боці анкети-заяви клієнту запропоновано оформити на своє ім'я: карта «Універсальна», зарплатний пакет, карта Gold, послуга накопичення «Копилка», пенсійна картка, ідентифікація з паспортом.

Однак жодного із варіантів ОСОБА_4 не обрано та поле бажаного кредитного ліміту за платіжною карткою не заповнено.

Також відсутня спеціальна відмітка про отримання пам'ятки клієнта, яка містить тарифи і основні умови обслуговування та кредитування, та ознайомлення з її змістом під підпис.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи висновки суду по суті позовних вимог, апеляційний суд керується наступним.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ КБ «Приватбанк» вказує на те, що позичальник не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги та апеляційну скаргу, ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначав, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, підписавши заяву-анкету, Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку.

Судом першої інстанції дані доводи обґрунтовано не взято до уваги, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують факт досягнення сторонами згоди про предмет договору та інші умови.

Дійсно, ОСОБА_4 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг.

Разом із тим, банківські послуги не обмежуються наданням кредитів, а тому із наданої позивачем анкети-заяви не можна дійти беззаперечного висновку, що ОСОБА_4 мала намір укласти саме кредитний договір, враховуючи відсутність обраного виду картки та розміру кредитного ліміту.

Також відповідачем, виходячи із відсутності відповідної відмітки в анкеті-заяві, не отримано і не ознайомлено її під підпис з Пам'яткою клієнта, яка містить Тарифи і основні умови обслуговування і кредитування.

Дана Пам'ятка клієнта і Тарифи є складовою договору про надання банківських послуг, а отже на підставі наявних в матеріалах справи доказів не можна встановити, що сторони дійшли згоди із усіх істотних умов договору.

Зазначення в анкеті-заяві про ознайомлення відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.

Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.

Судом першої інстанції прийнято до уваги, що заява клієнта та інші документи, надані банком, не містять доказів того, що відповідач отримала платіжну картку та ПІН-код, а розрахунок заборгованості за договором б/н від 28 березня 2014 року не містить даних про те, за якою карткою зроблено цей розрахунок.

Крім того, відповідно до ст. ст. 1048, 1054 ЦК України кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, а отже банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що згідно правового висновку Верховного Суду України у справі № 6-63цс13 письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальника, апеляційний суд враховує, що правовий висновок надано у інших правовідносинах, відмінних від тих, що виникли у даній справі, а також те, що сам факт укладення кредитного договору позивачем доведено не було.

Розрахунок заборгованості, на думку апеляційного суду, сам по собі не може бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру, оскільки нічим не підтверджується і його правильність неможливо перевірити.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Разом із тим, в матеріалах справи міститься лише нічим не обґрунтований розрахунок заборгованості, якій не визнається відповідачем, а отже в силу принципу змагальності сторін, визначеного ст. 12 ЦПК України, позивач мав надати належні та допустимі докази надання відповідачу грошових коштів за кредитним договором та розміру заборгованості у випадку її наявності, чого ним зроблено не було.

До апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» виписки з особового рахунку ОСОБА_4 надано також не було.

Із цих же підстав відхиляються доводи апеляційної скарги про надання позивачем належних та допустимих доказів по справі, в тому числі розрахунку заборгованості, який відповідачем не спростовано.

Отже, оскільки позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо самого виду договору (кредитний або будь-який інший), а також щодо інших умов, викладених в Умовах та Правилах надання банківських послуг, не доведено факту надання кредиту на підставі анкети-заяви від 28 березня 2014 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, із яким погоджується апеляційний суд, що вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором є безпідставними і задоволені бути не можуть.

Виходячи із вищевикладеного, не приймаються апеляційним судом доводи позивача в апеляційній скарзі, що ОСОБА_4 сама виявила ініціативу щодо укладення кредитного договору і прийняла всі умови кредитування, запропоновані банком, вважаючи їх розумними та справедливими.

Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на звернення до суду в межах строку позовної давності не мають правового значення в межах справи, що розглядається, оскільки суд відмовив в задоволенні позову не з підстав пропуску позовної давності, а в зв'язку із його необґрунтованістю.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді :

___ ____ ____